Long Telegram

2021-09-13 11:54:36 Я часто маю кілька інших проектів паралельно з основною роботою. Практика фріланс-підробітку на стороні дуже поширена: від журналістів і дизайнерів до водія Uber, який переконує вас, що таксує лише для душі.

Але деякі люди виводять це на зовсім інший рівень — поєднують дві повноцінні фултайм-роботи. На DOU недавно вийшла цікава стаття про розробників, які мають досвід роботи на двох фултайм-позиціях одночасно, раджу почитати.

Ідея, наскільки я розумію, із ранішої статті Wall Street Journal на схожу тему — про феномен працівників інформаційної сфери, яким пандемія відкрила можливість поєднувати дві роботи.

Герої статті DOU здебільшого вигоріли і протрималися недовго в такому режимі, але WSJ описує людей, які умудряються підтримувати якийсь work-life balance і працювати в сумі не так і багато (що нагадує про концепцію «абсурдних робіт» або принаймні абсурдних аспектів нормальних робіт).

«На самоті у своїх домашніх офісах вони перемикаються між двома ноутбуками. Вони грають у “тетріс” зі своїми календарями. Деколи вони долучаються до двох зустрічей одночасно. Вони використовують оплачувану відпустку — у деяких випадках необмежену — щоб втиснути ще один великий проект або приділити більше часу новому підробітку. Багато з них кажуть, що працюють не більше 40 годин на тиждень на обох роботах разом». Відкрити / Коментувати

2021-08-29 10:30:00 Деколи ділюся тут своїми статтями для «Медіа Великих Історій» — першого в Україні видання про благодійність.

Більшість відомих західних медіа про благодійність — це trade magazines для третього сектору. Але «Медіа Великих Історій» цілиться на загальну аудиторію. Навіщо нам із вами читати окреме медіа про благодійність? Принаймні з двох причин.

По-перше, це джерело цікавих історій про неординарних людей, які показують ширші тренди ролі грошей і впливу в суспільстві. Власне, більшість моїх статей — на цю тему. Наприклад, з останнього — про технократичну благодійність Майкла Блумберга і про те, як філантропія створює альтернативу державній бюрократії під час пандемії.

По-друге, звідти можна почерпнути практично корисну інформацію. Наприклад, про основні принципи інклюзивного словника (і чому не варто говорити «людина з особливими потребами») чи як почати займатися благодійністю.

Зараз у них з'явився Телеграм-канал, тому якщо цікавить ця тема і зокрема мої статті — підписуйтесь: https://t.me/greatstoriesmedia

#дружній_піар Відкрити / Коментувати

2021-08-28 15:40:00 Цікава стаття (і фоторепортаж) про давню албанську традицію «заприсяжних цнотливиць» — жінок, які добровільно беруть клятву безшлюбності і декларують себе чоловіками. Так, у патріархальному суспільстві, вони отримують рівні із чоловіками права.

Зараз, в епоху урбанізації і глобалізації, ця традиція відмирає — але ще живі старші жінки, які дотримуються її.

«Оголосивши себе чоловіком, Дуні не протестувала проти традиційних гендерних норм, а [навпаки] підкорилася їм. Вона також погоджується із різкими гомофобними і трансфобними поглядами, які поширені в Албанії... “Я вирішила жити як буррнеша [традиційна назва таких жінок] не тому, що я хочу бути чоловіком будь-яким фізичним способом. Я зробила це, щоби перебрати роль, яку грають чоловіки, і щоб отримати повагу, яка належить чоловікам”, — каже вона».

Хороше нагадування про те, наскільки дивний і неординарний світ навколо нас.

Ще про цю традицію можна почитати у Вікіпедії — довша стаття в англійській, коротша в українській. Відкрити / Коментувати

2021-08-18 11:30:39 ​​Історія падіння найпопулярнішого губернатора Америки

Рік тому губернатор штату Нью-Йорк Ендрю Куомо був улюбленцем Америки. У розпал пандемії його зважений і раціональний підхід був бажаною альтернативою ератичному Трампу.

Коронавірусні брифінги Куомо дивилися люди з усієї країни, і губернатор навіть (напів)жартома став секс-символом. Посередині пандемії він видав мемуари, за які отримав гонорар у кілька мільйонів доларів.

Ось що писала про нього тоді The Guardian:
«Поки Байден, найбільш імовірний кандидат у президенти від демократів, відсиджується у своєму підвалі і дає прес-конференції онлайн, саме Куомо займає найбільш помітне місце у битві американців із Covid-19. Щоденні телевізійні прес-конференції Куомо — спокійні, виважені і точні — складають конкуренцію хаотичним і дезінформаційним вечірнім ефірам Трампа».

Але зараз це все позаду. На днях Куомо був змушений подати у відставку після десяти років на посаді губернатора — через численні та підтверджені розслідуваннями звинувачення у сексуальних домаганнях.

Перші публічні звинувачення проти Куомо з’явилися півроку тому, а з часом усе більше жінок виступили із ними. Останньою краплею став звіт генеральної прокурорки штату Нью-Йорк, який підтвердив багато із цих фактів.

Усі очікували, що Куомо буде боротися до останнього, але в якийсь момент стало зрозуміло, що на нього очікує неминучий імпічмент, якщо він не піде у відставку добровільно. Тож він пішов.

Це цікава історія про те, як впливовий лідер, який десять років залізною рукою управляв одним із найважливіших регіонів світу, втратив свій вплив і підтримку за кілька місяців. І хороша ілюстрація, наскільки серйозно в сучасному західному суспільстві ставляться до звинувачень у сексуальному харасменті.

Про Куомо написали багато видань, але почати можна із цієї великої історії New York Times (~12 хвилин, )

Цей текст — із останнього випуску розсилки Old York Times. Підписуйтеся, щоб отримувати порцію рекомендацій щонеділі.

Фото: Metropolitan Transportation Authority of the State of New York, СС BY 2.0 Відкрити / Коментувати

2021-08-08 17:25:07 За останні десятиліття ремісники із китайського селища Дафен створили мільйони копій Рембрандта, Моне та інших західних майстрів.

До кризи 2008 року там створювали 60% усіх нових олійних картин світу. Покупці — сувенірні крамнички, готелі і конференц-зали й індивідуальні поціновувачі мистецтва.

Добилися таких масштабів завдяки введенню буквального конвеєра: один працівник змішує фарби, інший малює небо, третій — дерево.

Але технологічний розвиток робить такий промисел менш потрібним — тому останнім часом китайська влада намагається перетворити Дафен із центру тиражування копій у повноцінний культурний хаб.

У парнерстві із онлайн-кінотеатром Docuspace написав статтю для Old York Times про історію «мистецької фабрики світу». Цікава історія, раджу почитати. Відкрити / Коментувати

2021-08-02 09:00:24 Статистика для ранку понеділка: понад третина американських remote workers регулярно працюють у ліжку.

Мені особисто складно уявити, як це може бути зручно. Правда, як показує це ж опитування, для багатьох людей це не вибір, а необхідність — немає достатньо простору для повноцінного робочого місця.

«50% [опитуваних] кажуть, що біль та дискомфорт від роботи з дому є достатніми причинами, аби вони повернулися до офісу». Відкрити / Коментувати

2021-07-28 12:45:00 Прочитав статтю New York Times про те, як Фейсбук будує партнерства із релігійними організаціями.

Загалом очікувано, але є цікаві моменти — наприклад про монетизацію:

«Вони [лідери американської релігійної деномінації] вирішили випробувати два [тестових інструменти для монетизації]: підписки, де користувачі платять, наприклад, $9.99 на місяць і отримують ексклюзивний контент на кшталт послань від єпископа; й інший інструмент для надсилання пожертв у режимі реального часу від віруючих, які дивляться богослужіння онлайн. Керівники [цієї деномінації] вирішили не використовувати третій інструмент: рекламу під час відеотрансляцій».

Або про нові продукти:

«Цього року Facebook випробовував функцію молитви — члени деяких Facebook-груп можуть публікувати прохання про молитву, а інші можуть відповідати». Відкрити / Коментувати

2021-07-20 09:00:19 New York Times зробила профайл Рона Клейна, американського Єрмака голови адміністрації Білого дому.

З одного боку, посада голови адміністрації президента є непомітною й апаратною, з іншого — дає величезний вплив: ця людина де-факто контролює доступ до президента і формує те, чим президент займається кожного дня.

Клейн уже виглядає одним із найвпливовіших chiefs of staff за останні десятиліття; республіканці називають його «прем'єр-міністром» (такої посади у США, звісно ж, немає).

«Клейна, який був головою віцепрезидентських адміністрацій Байдена і [за президентства Клінтона] Ела Ґора, бачать у Білому домі й поза ним як ключового керівника справ адміністрації, ставленика президента та — у зловісному зображенні опонентів — всемогутнього, необраного оркестранта ультраліберальної адженди». Відкрити / Коментувати

2021-07-07 12:45:54 ​​Наскільки світ повернувся до нормального ритму життя після початку пандемії?

У The Economist склали «індекс нормальності», який намагається відповісти на це питання, вимірюючи дані на кшталт трафіку на дорогах, відвідування спортивних заходів та кількості польотів.

Вони виміряли 50 країн, де колективно живе три чверті населення світу і 90% світового ВВП. Середній показник нормальності — 66 із 100 (100 — це допандемійний стандарт).

Цікаво, що Україна на п’ятому місці, у нас цей показник становить 83,6%. Це вище, ніж у переважної більшості розвинутих країн (що, звісно, не вказує на те, що ми краще справилися із пандемією — скоріше навпаки).

Цей текст — із останнього випуску розсилки Old York Times. Підписуйтеся, щоб отримувати порцію рекомендацій щонеділі. Відкрити / Коментувати

2021-07-01 18:32:11 Колись російський, а тепер канадський дослідник Андрєй Мір (раніше Андрій Мірошниченко) написав книжку про постжурналістику. Цікава концепція, але є багато але. Їх висловлює в своїй рецензії Антон Процюк. Відкрити / Коментувати