Михайло Подоляк

2022-07-25 18:07:58 Непокаране зло повертається.
Невиправлені помилки повторюються.

Сьогодні в Україні остаточно демонтується проросійська політична та економічна інфраструктура, яку відразу після відновлення незалежності збирали з уламків СРСР російські спецслужби.

Закриття проросійських телеканалів, арешти вісників «русского миру», зачистка спецслужб від зрадників у погонах та врешті-решт кримінальні підозри екс-міністрам юстиції та закордонних справ часів Януковича – Лавриновичу та Грищенку – це чітка відповідь системи й робота над помилками минулого. Більше ніхто не зможе зраджувати країну, лобіюючи інтереси Росії на державних посадах в Україні.

Безумовно, питання складу злочину, обґрунтованість підозри й допустимість доказів встановить суд у відкритому, прозорому та демократичному процесі.

Але вже сьогодні можна констатувати: в Україні залишається в минулому ера проросійського лобі, а з нею – і цілий пласт медіаескорту, що годувався, просуваючи російський вплив.

Політичний фундамент країни, як і її інформаційна матриця, сьогодні зазнають тектонічних змін... А з ними шанс на нове якісне майбутнє та відкриту, чесну, відповідальну політику отримує й український народ. Відкрити / Коментувати

2022-07-24 20:21:32 Сьогоднішні заяви Лаврова на зустрічі з представниками країн – членів Ліги арабських держав – добре нагадування про те, чому не варто влітку пересуватися під сонцем без головного убору. Класична російська шизофренія: вранці заявляєш, що Москва прагне переговорів, а вже ввечері – що твоя мета – «позбутися антинародного київського режиму». І це каже суб'єкт, що представляє країну-варвара, яка без жодних причин вторглася на чужу територію та максимально жорстоко вбиває українців.

Так от, «режими» – це щось у російських в'язницях, а в Україні є законно обрана влада, яка перемогла на чесних, конкурентних, демократичних виборах. Стільки незнайомих для російської еліти слів в одному реченні, чи не так?

Вирішуючи скинути «антиісторичні режими», важливо самому випадково не опинитися на безумовному смітнику історії. Особливо якщо цивілізація вже вкрай зневажливо дивиться на суб'єктів, які скоїли стільки задокументованих важких воєнних злочинів. Відкрити / Коментувати

2022-07-23 18:39:38 Розставлю правильні акценти. Коротко…

Перше: Україна не підписувала жодних прямих домовленостей з РФ щодо зерна. Лише з Туреччиною та ООН – щодо організації транспортної логістики для 18-20 млн тонн зерна на суму 10+ млрд доларів...

Друге: РФ брала на себе конкретні зобов'язання перед іншими країнами щодо забезпечення безпеки «зернових коридорів», нестрільби по місцях зберігання/перевалки та шляху прямування. Гарантами того, що Росія в зерновому питанні виявить хоч дещицю осудності, є Туреччина та ООН. Фіксуємо це…

Третє: навмисний удар РФ по Одеському порту буквально за кілька годин після підписання всіх документів ідеально характеризує специфічний «психічний стан» Росії. Вони явно вважають за краще постійно доводити світові, особливо тим, хто все ще плекає ілюзії щодо залишків «російського розуму», що абсолютно недоговороспроможні. І це чудово. Тому що надто вже очевидно…

Четверте: відвертий, неприхований намір ударити по зернових запасах в Одеському порту – це пряме послання росіян арабським та африканським країнам (а саме там – найістотніші нейтральні чи навіть дещо проросійські настрої): «Ви взагалі ніхто! І плювали ми, понтовиті росіяни, на ваші голоди, зерна та інші хотілки!»

І нарешті п'яте: хоче це визнавати хтось чи ні, але Росія навмисно завдала демонстративного та принизливого удару по репутації Туреччини та ООН. Знову ж таки неформально звернувшись до них зі своєю класичною фразою: «Ну і що ви зробите?» Але пам’ятаємо, що саме Туреччина та ООН є повними «гарантами безпеки» транспортних зернових коридорів, і вони ж гарантували голодному світу (не тільки Україні), що Росія буде стояти осторонь хоча б тут…
Дуже красномовна й корисна історія про те, як російська похоронна команда продовжує запекло ховати сама себе. Відкрити / Коментувати

2022-07-21 11:13:59 Що там із «чотирма напрямками» пана Лукашенка?

Якщо коротко, то всі ці напрямки швидко наближають «патріарха» з 28-річним стажем сільської диктатури до дуже похмурої «особистої осені наодинці»…

Але все ж таки, навіщо Путіну потрібен «другий фронт» із Білорусі? Аби не опинитися на самоті на трибуналі історії. Кожен день наближає Кремль до неминучої поразки. Вже немає репутації, друзів, підтримки, майбутнього. І що далі, то болючішою вона (поразка) буде. Росія закріплюється в статусі країни-терориста та міжнародного ізгоя, і в Москві не хочуть насолоджуватися поразкою й огидним статусом наодинці. Для цього є лише один спосіб – замазати «партнера» кров’ю.

Але Білорусь – це не лише Лукашенко чи генерали, що уникають «повістки» в будинок для літніх людей, бо їхній золотий вік припав на Карибську кризу. Це десятки тисяч молодих пасіонарних людей, які бажають для своєї країни кращої долі, ніж виправна колонія. Це тисячі, що були вимушені покинути свій дім, аби не жити в трудовому таборі із заклеєними ротами.

Тому саме від дій білорусів, а не Лукашенка, залежатиме, якою увійде в історію країна під назвою Білорусь. Ніколи не пізно зробити правильний вибір. Ніколи не пізно стати народом-героєм. Для цього просто потрібно сказати «ні» z-чумі, обравши сторону добра. Підтримавши вільну Україну…



Відкрити / Коментувати

2022-07-13 22:11:06 Дуже подобаються прості «політичні анекдоти», де традиційну головну роль «дуркА» обов’язково грають російські пропагандисти… Так от, сьогодні ці анекдотичні персонажі активно радіють важливій «зовнішньополітичній перемозі»: поки Володимир Путін готується до візиту до нової країни-партнера – Ірану, Північна Корея… визнала кримінальне угруповання «ДНР». Фантастична перемога. Фантастичне досягнення, заради якого треба будо вщент знищити репутацію «великої Рф»…

І все ж таки маю погані новини для прихильників «русского мира». Через певний час КНДР може визнати незалежну Бурятію та Демократичну Республіку Тива. Відкрити / Коментувати

2022-07-12 21:28:21 Все дуже просто… Одного разу Хемінгуей посперечався, що напише найкоротшу розповідь, яка запросто зможе розчулити будь-кого. Буквально за годину він приніс аркуш паперу, на якому червоним по синьо-білому було написано лише два речення. «Російський солдат заступав на нічне чергування на склад БК. Командир щиро побажав «на добраніч». Чекаємо… Відкрити / Коментувати

2022-07-07 14:59:24 ​​Повернення українського прапора на острів Зміїний – більше, ніж просто символ. Чотири з гаком місяці тому капітан російського крейсера «Москва» запропонував українським захисникам скласти зброю та прийняти поразку. І? А далі все сталося так, як і має бути з російською ордою… 

Чотири місяці по тому немає ані крейсера «Москва», ані капітана. Над легендарним островом же знову майорить український прапор.

Все, що змогло зробити російське Міноборони, щоб заглушити крик диванних підрозділів Z-орди, – виплюнути фейк про «знищення» нашої групи… літаками ВКС Рф. Звісно, це частина того ж списку «перемог», як і тричі «знищена» авіація, системи ППО, М777 та HIMARS – віртуальний світ російського пропагандистського «успіху». Ба більше, хочу загострити увагу на прямому зізнанні «російських генералів». Вони відверто кажуть, що немає жодних інших цілей війни, крім однієї: полювати на українців і пробувати їх убивати. Літаками, ракетами, гарматами. Навіть на острові, з якого вони (росіяни) втекли, бо це «був жест доброї волі». Тобто вбивство кожного українця – і є єдина мета російської федерації…

Правда ж сьогодні така проста: Збройні Сили України мають жорстко викидати російських убивць з української землі. І робити це монотонно й повсякчас, максимально збільшуючи втрати «живої сили» ворога. Хоча чи можуть бути «мертві» (а росіяни в будь-яких сеансах – мертвий народ) бути живими?

Така ж доля чекає й на інші окуповані території. Питання в одному – достатній кількості зброї.

Над цим і працюємо. Відкрити / Коментувати

2022-07-03 18:30:54 Відкрити / Коментувати

2022-07-03 18:30:45 Щодо «хлопків з негативним зростанням» у російських містах.

Війна ж у прямому етері. Тому все можна бачити онлайн. І ми дійсно вже бачили, як російські ракети «бумерангом» повертаються в місце відправлення. Знаємо реальну ціну заявам про «високоточність» російської зброї — Київ, Кременчук, Одеса тільки останні приклади… Та чудово розуміємо логіку дій російського командування (точніше, її відсутність).

Тож маю чотири прості пояснення «бавовни» в російських прифронтових містах.

Перше: атака своїх міст (коли росіяни жаліли своїх співвітчизників?) власними ракетами в якості провокації, аби звинуватити Україну в обстрілі російських міст та зірвати постачання західної зброї. Примітивно, але абсолютно у стилі сучасної російської ідіо-пропаганди…

Друге: в «інтелектуальних» операторів російських систем ППО явно ростуть руки з місць, де в нормальних людей знаходяться інші частини тіла. Тому все починає горіти…

Третє: обов’язкова карма. Маріуполь, Кременчук, Сергіївка, Чортків, Харків, Буча, Сєвєродонецьк — зло завжди має наслідки. І завжди треба платити за рахунками…

Четверте: Божий промисел. Тому що не можна бути такими брехливими пекельними чортами…

Якщо вам здається, що якісь дії російської армії суперечать здоровому глузду, то пам‘ятайте — вся ця війна суперечить здоровому глузду. Бо сучасна Рф — це взагалі не про здоровий глузд.

Єдине, чого не розумію, то чому не Вороніж, бо ж якщо за планом, то за планом… Відкрити / Коментувати

2022-06-29 17:16:13 «Все пропало»… Хіба?

Часом у західних ЗМІ з'являються публікації дивного характеру. Ось, наприклад, одна з тез, у яку вкладаються умовні «антиукраїнці»: «В адміністрації Президента США сумніваються, чи зможе Україна повернути контроль над захопленими територіями».

Хтось бачить у таких статтях «складні політичні ігри» чи «російські інформаційні спецоперації», але реальність набагато банальніша. Є «яструби», є «голуби», а є класичні песимісти. Ось прокинувся умовний «працівник апарату» в поганому настрої, поділився за кавою скигленням з журналістом, і от уже мільйони бачать заголовок «Все пропало, Путін перемагає». Ага, точно перемагає (іронія) )

Це ті самі люди, які не вірили, що Київ протримається бодай 72 години (126 днів – трошки більше), що Європа запровадить нафтове ембарго та що Україна колись отримає важку техніку від НАТО (питання тепер тільки в темпах постачання)…

Реальність інакша: з березня ми пройшли великий шлях у переосмисленні цієї війни західними елітами. Щодня спілкуюся з радниками, членами парламенту та представниками західних країн і можу сказати одне. Те, що Путін має ганебно програти цю війну, – абсолютний консенсус лідерів цивілізованого світу. Підкреслюю ще раз: програш РФ – безумовна мета цивілізованого світу заради прогресивного розвитку людства, а не повернення в радянські табори та холодні війни…

Питання поступок та компромісів не стоїть. Стоїть питання конкретних напрямів, над якими маємо працювати задля перемоги.

Україна поверне тимчасово окуповані території військовим шляхом. Це не «заспокійлива мантра» та не політичне гасло, це чиста математика та військовий розрахунок. Все, що для цього потрібно, – конкретна кількість позицій конкретної важкої техніки для формування паритету озброєння.

Над цим і працюємо ;) Відкрити / Коментувати