Михайло Подоляк

2024-03-05 18:00:01 Бездоганне рішення щодо російських генералів Кобилаша (далека стратегічна авіація) і Соколова (Чорноморський флот) ухвалив Міжнародний кримінальний суд. Ордери на арешт. Обидва ці персонажі системно й навмисно використовують військові інструменти для масового умертвіння цивільного населення України та завзято виконують замовлення на масштабні ракетні обстріли території суверенної країни.

Це рішення явно вказує на три обставини, що змінилися. 1. Воєнні злочини Росії отримають належні юридичні оцінки… 2. Глобальний світ чітко фіксує тип тієї війни, яку Росія веде на території України й проти цивільного населення... І 3. Більше жодних табу на ордери для Росії та жодних «історичних відстрочень». Поіменна лава підсудних у глобальній юрисдикції для безумовних російських авторів, організаторів і виконавців воєнних злочинів. Відкрити / Коментувати

2024-03-01 13:43:57 Ще раз про «мирні пропозиції Рф навесні 2022-го». Пропоную все-таки користуватися логікою (іронія) та повторно оцінити відомі (незмінні) факти…

1. Рф масштабно заходить в іншу країну й масово вбиває громадян цієї країни. Мета – захоплення території, переформатування держави, пряма та опосередкована окупація.

2. На першому й наступних етапах переговорів (Білорусь/Туреччина) Рф ультимативно вимагає віддати їй уже окуповані території та юридично від них відмовитися, відмовитися від своєї суб'єктності (невступ до альянсів, відмова від культурної та інформаційної ідентичності), відмова від власної армії. Ці умови були незмінними. Де тут можна прочитати пропозицію «миру», а не безумовної капітуляції?

3. Після тактичних поразок у північних областях України та втечі з Київщини розкрилися масові факти геноцидних практик Рф та її справжніх намірів в Україні. Що остаточно унеможливило будь-які контакти з Рф.

Висновок простий. Жодних реальних можливостей домовитися не було. Умови капітуляції Рф не змінювала. Україна категорично ніколи цих умов не приймала. Сьогодні Рф знову ж таки хоче знищити Україну, але шукає можливості виторгувати собі оперативну паузу, щоб закінчити мілітаризацію, розширити мобілізацію й на наступному етапі масштабувати бойові дії. Питання: навіщо періодично повертатися до неіснуючої теми й намагатися видати відомі капітулятивні вимоги Рф за щось нове, що абсолютно точно не могло привести до «миру»? Чому потрібно продовжувати не розуміти, що таке масштабне вторгнення Рф мало закінчитися лише капітуляцією України на кровожерливих умовах Рф, а не привести до «миру»? Відкрити / Коментувати

2024-02-24 16:10:24 24.02.2022–24.02.2024. Два роки повномасштабної, жорстокої, кривавої війни. А до цього 8 років війни підготовчої, але не менш руйнівної. Росія вирішила обнулити все, що стосується сучасної цивілізації. Росія атакувала Україну, розхитуючись убити багато громадян іншої країни й окупувати території.

Які висновки слід зробити сьогодні?

1. Рф повинна, може і мусить програти. Інакше жодного миру не буде, жодних правил і права не буде, жодного майбутнього не буде…

2. Ніколи не можна вірити серійному та масовому вбивці, який любить вбивати та любить руйнувати. Рф – це країна, яка може існувати, лише руйнуючи чужі життя...

3. Рішення, яке не було ухвалене вчасно (у 2014 році, після анексії Криму й початку вторгнення в Україну), обов’язково спровокує набагато більшу трагедію...

Ну й головне. Україна вже довела, що ніколи не можна здаватись. Разом із партнерами нам цілком під силу поставити військову крапку в існуванні агресивної Рф... Відкрити / Коментувати

2024-02-22 17:38:16 Будемо відвертими: лише готовність захищатися дає справжній шанс. Усе інше – завжди пряма дорога до великих трагедій.

Ці два роки війни доводять, що Україна цілком мала рацію, коли відмовилася здатися «за три дні», «за сім днів» і взагалі. Тепер ми знаємо самі й можемо з фактами довести іншим, що ми не маємо також жодного резону капітулювати в майбутньому (капітулювати – це означає вести «перемовини» на умовах Рф, тому що Рф – це взагалі не про перемовини, а лише про насилля).

Завдяки подвигу Сил оборони вже очевидно, що проти Рф можна воювати ефективно, і тому сьогодні наше становище має незрівнянно кращий вигляд порівняно з кожним моментом, коли Україну намагалися списати з рахунків. Ми повернули собі величезну територію. Ми знищили і репутацію російської «військової непереможності», і конкретно сотні тисяч окупантів. Отримуємо від союзників усе складнішу й потужнішу техніку. Розгромили Чорноморський флот Рф і поновили аграрний експорт. Розвиваємо власне військове виробництво та завдаємо ударів далеко вглиб території противника.

В моменти смутку згадайте кожен із тих днів, коли втрачали надію, і що Україна цю надію вам щоразу повертала. У будь/якому разі немає жодного шансу гарантувати безпечне майбутнє без розгрому агресивних спроможностей росії… Відкрити / Коментувати

2024-02-21 14:21:03 Conflict Armament Research дослідила залишки північнокорейської ракети, якою Росія ще в січні вистрелила по Харкову. В ракеті було знайдено 290 компонентів, вироблених поза межами КНДР. 75% із них виготовили компанії з… американським корінням. Це змушує нас згадати фразу, яку помилково приписують автору радянського тероризму Леніну: «Ми повісимо капіталістів на мотузці, яку вони нам продадуть».

Насправді цієї фрази у збірці «творів Леніна» немає, зате мемуарист переписав одну з його нотаток, близьку за сенсом: «Вони відкриють кредити, які послужать нам для підтримки комуністичних партій у їхніх країнах, і, забезпечуючи нас матеріалами й техніками, яких ми не маємо, відновлять нашу військову промисловість, необхідну для наших майбутніх переможних атак проти наших постачальників. Інакше кажучи, вони працюватимуть над підготовкою свого власного самогубства».

Хочу нагадати, що випущені по Україні ракети – північнокорейські за походженням і значною мірою американські за технологіями – були початково вироблені для ударів по містах та американських військових базах у Південній Кореї та Японії. В цьому немає іронії – сама лише драма.

Висновок? Очевидний. Не можна продовжувати торгувати з Рф. Не можна закривати очі на приватну торгівлю з іншими авторитарними країнами. Не можна чекати, доки агресори, використовуючи технології сучасного людства, остаточно зламають майбутнє демократій… Відкрити / Коментувати

2024-02-19 15:28:46 Два роки. Вже. Саме стільки часу Україна дала країнам Європи, країнам демократії для усвідомлення того, що світ катастрофічно змінився і що у світі є сила, яка хоче в кривавий спосіб «обнулити» правила, право. Цього часу було достатньо, щоб зрозуміти головне: Рф – екзистенційний ворог сучасної цивілізації, який скинув маски й маскування та активно атакує. Домовитися не можна, але можна виграти або... програти. Не завтра. А сьогодні. Лише сьогодні. І тепер важливо до кінця усвідомити ключову істину: виграти можна, лише наситивши зброєю Україну, а не прораховуючи сценарії «скільки ми маємо часу на підготовку до прямого боєзіткнення НАТО з Рф». Позбувайтеся ілюзій, прагматично оцінюйте готовність до війни... Відкрити / Коментувати

2024-02-08 20:13:59 Президент Зеленський ухвалив рішення про системне оновлення керівного складу ЗСУ, включно з Головнокомандувачем... Рішення обумовлене необхідністю переглянути тактику дій, яка не забезпечила в повному обсязі належного результату торік, не допустити стагнації по лінії фронту, яка негативно впливає на суспільні настрої, знайти нові функціональні та високотехнологічні рішення, які даватимуть змогу утримати й розвинути ініціативу, а також важливістю запустити процес реформування управлінських принципів в армії… Відкрити / Коментувати

2024-02-06 17:54:32 Яка ймовірність того, що масовий ґвалтівник/убивця, який скоює свої злочини демонстративно, обнуляє при цьому будь-які конвенції, раптом знову стане «законослухняним» прихильником міжнародного права? Яка ймовірність того, що країна, яка свідомо перетворилася на військово-трудовий табір, остаточно викоренила права та свободи своїх громадян, поставила самій собі за єдину мету існування «війну заради війни» та несамовито зневажає демократію, раптом відмовиться від мілітаризації, агресивності, експансіонізму, авторитаризму та ідеології ненависті й стане добропорядним представником сучасного людства? Якщо ваша відповідь хоч на йоту відрізняється від «0,0%», тоді ви так і не зрозуміли безумовної людоїдської суті сучасної Росії. І це трагедія... Відкрити / Коментувати

2024-01-30 14:55:35 Глобальні суперечності надто очевидні. І що довше умовний «табір демократій» не здатний відповісти на принципове питання, що робити з Росією, то більшої впевненості набуває умовний «альянс нестабільності». А ця відповідь передбачає зовсім інший підхід до війни у Східній Європі, яка вже триває, до постачання зброї на поле бою, до інвестицій у спільні військові виробництва, до інформаційної війни.

Агресивно провокують глобальний світоустрій і ламають правила зараз не лише Рф, Іран і КНДР. Активно втручаються в порядок денний радикали, ультраправі, терористичні організації різних масштабів і різної територіальної приналежності. Вони явно намагаються підвищити ставки, відчувши запах крові тих же демократій, і зіграти по-крупному.

Висновок?

Відсидітися не вдасться. Перечекати не вдасться. Відвернутися не вдасться. Завзято не дивитися вгору не вдасться. Перенести на «завтра» (на майбутні політичні еліти) ухвалення рішень не вдасться. Бюрократично заговорити проблему не вийде. Все поступово йде до того, що вирішити треба «тут і зараз». В Україні насамперед… Відкрити / Коментувати

2024-01-22 15:55:11 Війна дедалі більше заходить на територію безумовного агресора – Рф. І це про справедливість та історичну невідворотність. Газовий термінал у Ленінградській області – вкрай чутливе відлуння агресії.

Будьмо відвертими: лише три паралельні процеси приведуть нас до правильного фіналу – обовʼязкові тактичні поразки Рф на полі бою, тотальна ізоляція Рф у міжнародних інститутах (передусім у Радбезі ООН) і повна втрата Росією можливості отримувати суттєві надходження від продажу сировини…

Розумію, що дехто продовжує вважати за можливе брати участь у «зароблянні додаткових премій на Рф, даючи останній змогу обходити заборони». Але це питання часу й остаточного прийняття демократіями аксіоми: доки Рф існує в путінському вигляді, ризики фатальні для всіх. Тому справжні санкції неминучі. Навіть якщо світ буде нездатний загальмувати роботу економіки агресора, це обов’язково станеться за логікою самої війни.

Неможливо запустити механізм кривавого конфлікту та не зазнати абсолютних втрат самому. Особливо після двох років повномасштабної війни. Багато що в прямому й переносному сенсі згорить. Неможливо розпочати агресію проти сусідньої держави та сподіватися на тиху покірність жертви й незмінність роботи своєї олігархічно/корупційної економіки. Прізвище винного в тому, що по всій Росії палають нафтогазові підприємства й військові заводи, відоме. Імперія занурюється в пекло, і субʼєкт «Путін» ефектно роздмухує там вогонь. На своїх територіях. Тому що платити все одно доведеться сповна… Відкрити / Коментувати