2022-07-07 23:19:40
Коли я чую, що людина 2000-го року народження, то перше бажання - купити їй іграшку.
Трохи згодом розумію, що це я вже став дуже дорослим, а діти нульових - це сучасна молодь.
Коли я чую, що якась студентка розривала найсильніші команди на світових математичних олімпіадах - я захоплююсь.
Бо вона є наочним підтвердженням, що математика не просто доступна всім.
Приклад Юлі Здановської показує, що дівчата рулять.
Коли я чую, що про 22-річну школярку є сторінка в Вікіпедії - я по-доброму комплексую.
Бо це справжня сторінка справжньої людини, яка в житті досягла вагомих результатів.
На відміну від легіонів всратих клоунів, що створюють про себе коханих сторінки на замовлення за гроші.
Коли я чую, що ця світла дівчина-математик з перших днів війни помчала волонтерити в Харків - я тішуся.
Бо в України тоді прекрасне майбутнє.
Коли я чую, що Юлія Здановська загинула 8 березня 2022 року від удару російської ракети (ага, прильот по Харківській ОДА), я усвідомлюю, що частина майбутнього нашої держави назавжди зникла.
Коли я чую, що вулицю Ломоносова хочуть перейменувати на Наукову замість Здановської - я вірю, що люди просто не знали, хто така Юля.
Коли ми перейменовуємо вулиці з імперських назв на безликі - Наукову, Садову, Блакитну, Веселу тощо - ми продовжуємо грати у імперську ж гру про запорошення власної ідентичності.
Не треба так.
Я розумію, що більшість в країні за науку (правда по асигнуванням держбюджету цього ніколи не було помітно) і тому віддали голоси за вулицю наукову.
Але повірте, віддати шану Здановській - це якраз віддати шану науці.
А не відмахнутися від неї.
Майте гарний вечір.
Пост Ксенії Семенової:
«Марина В‘язовська отримала медаль Філдса за розв’язок задачі з пакування куль у восьмивимірному просторі.
Це велика робота, яка обов‘язково знайде своє застосування у світі. І В‘язовська українська вчена, не зважаючи на те, що викладає зараз не тут. Тільки гляньте, як ніжно у своїй промові вона розповідає про Київ.
Вона друга в історії жінка, яка отримала цю премію.
Під час промови Марина згадала Юлію Здановську. Ось про це мій допис.
Вчора у мене була дуже неприємна дискусія з цілком приємною людиною. Людина виступала агресивно проти перейменування вулиці Ломоносова в вулицю імені Здановської, як рекомендувала експертна комісія. Бо за вулицю наукову дали більше голосів в опитуванні і бо це звучить милозвучніше, і бо якась дівчинка з Харкова, яка виграла якусь олімпіаду явно на таке не заслуговує. Бо не можна називати вулицю на честь Здановської, бо так типу ректорат КНУ хоче.
Можна було би забити. Але я думала весь день. І я поясню.
Ми зараз творимо новий український міф. З усім пантеоном героїв нашої великої держави.
Здановська – світла, неймовірна, талановита. Її талант визнала геніальна українська науковиця. Визнала на увесь світ і розповіла її історію. Про те, як Юлія з її здібностями хотіла навчати українських дітей математики, але загинула.
Марина каже, що коли помирають такі, як Юля, це наче майбутнє помирає.
Росія не дала Здановській продовжити цей ланцюжок і стати наступною В‘язовською.
Ми не можемо знати, чи Юля стала би геніальною вченою, як Марина. Але Здановська заслуговує на місце в пантеоні українських героїв і героїнь. Талановита дівчина, яка могла би прославити Україну на весь світ не раз, якби не росія. Це символ таких самих талановитих світлих українців і українок, яких вбили.
І так, я переконана, що вулицю Ломоносова треба перейменувати саме на честь Здановської.
І до слова, це дуже дзвінке і милозвучне прізвище.»
https://www.facebook.com/1439411195/posts/pfbid07Eni7RrNxjvtaHa3ZFGq7FzeqGjXMZiWr1J2w6rJr82BSSy9R9T3i5mchWwYSAcYl/
800 views20:19
Л
