Get Mystery Box with random crypto!

Лабораторна миша

Логотип телеграм -каналу mouselab — Лабораторна миша Л
Логотип телеграм -каналу mouselab — Лабораторна миша
Адреса каналу: @mouselab
Категорії: Освіта
Мова: Українська
Країна: Україна
Передплатники: 7.02K
Опис з каналу

Канал про науку, науково-популярні заходи, реформування наукової сфери України, цікаві розумні статті про розумних людей та їх роботу.

Ratings & Reviews

4.67

3 reviews

Reviews can be left only by registered users. All reviews are moderated by admins.

5 stars

2

4 stars

1

3 stars

0

2 stars

0

1 stars

0


Останні повідомлення 2

2022-08-23 23:17:45 Я не знаю, чому так трапилося.
Не знаю, чому саме ці люди.

Чому саме Кості - екперту з Епіцентра - я позичив свої пасатижі, щоб він нарешті відкрив заклинений капот свого Форда, аби ми швидше виїхали в Ірпінь, обрій над яким вже був у плямах кіптяви та пожеж.
Чому довгі роки в фейсбуці спілкувався з Дашею - юристкою - а потім зустрів її в нашій колоні на шляху в Стоянку.
Чому саме з Оксаною - проєктувальницею басейнів і чогось там ще - ми опинилися під мінами в одному сховку, чому саме в наші машини прилетіли бомби, і чому саме за її бусом ми проривалися з оточення вслід за морпіхами.
Чому саме Влад - урбаніст і хтось там в мінінфраструктури - почав нас координувати і очолювати.
Чому саме Валерія - біотехнолог з Рошену - намагалася у мене на очах відчайдушно заїхати в обстрілюваний Чернігів, тоді як пакети смерчів лягали на шляху волонтерських колон.
Чому саме Маша, Оксана, Юра, Толік, Настя, Оля, Богдан та багато інших опинялися на волонтерських складах, в рейсах, СТО, просто на зв'язку.

Опинялися тоді, коли треба.
Знаходили те, що треба.
І допомагали відвозити туди, де цього потребувала Армія, медики чи біженці.
Чому саме вони сприяли усім евакуаційним місіям - чи-то з Ірпеня, чи-то з Бучі, чи-то з Чернігова, чи-то з незліченних міст та селищ прифронтових територій.

Якісь абсолютно випадкові люди, спечені в горнилі війни в одну команду.

Нас часто запитували - хто ми є?

Я не знаю, ким ми були.
Мій Андрій з цього приводу колись сказав чудову фразу:
"Ми ж працюємо не заради організацій чи фондів.
А заради перемоги".
Мені то дуже сподобалося.

І так тривало і триває всі ці довгі місяці.
Ми просто працювали РАЗОМ заради перемоги і, мабуть,
це допомогло нам здобути певну репутацію.

Бо ми намагаємось не обіцяти те, чого не привеземо.
Але інколи привозимо і те, що не обіцяли.
Намагаємось не їздити туди, куди не просять.
Але інколи вивозимо звідти вцілілих або поранених.
Тварин, до речі, теж.
Ми можемо сумно жартувати про свої пригоди "Що могло піти не так?", але ніколи "Ну, це ж краще, ніж нічого".
Бо на війні краще нічого, аніж щось.

Тож поки було нічого, я не знаю, ким ми були.
Тепер ми офіційно стали Благодійним фондом Гуркіт.

Фонд не заради фонду.
А щоб нам було легше функціонувати.
Щоб Ви нас швидше ідентифікували.
Щоб оті папірці, банківські рахунки для закордоння, звітність, листи-запити, мокрі печатки для митниць та військових частин.

Від цього нам стане легше і простіше робити те, шо ми робимо.
А Ви знатимете, хто саме гуркотить у бік лінії фронту.

В мене ж так і лишається моє кермо, каністра соляри, а поруч незмінний напарник Андрій.
У нас є наша дорога і наша репутація.

Ми працюємо далі.
І я вкотре дякую, що Ви нас підтримуєте.
Ви неймовірні.

P.S. Сторінка фонду у фейсбуці https://www.facebook.com/hurkit.bf/
Твіттер - https://twitter.com/HurkitCO
3.1K views20:17
Відкрити / Коментувати
2022-08-22 22:41:22
2.4K views19:41
Відкрити / Коментувати
2022-08-22 22:41:16 При тому, що через особисті мотиви моїм улюбленим родом військ в ЗСУ є Морська Піхота України, величезну повагу у мене викликає наша рідна Тероборона.

Люди інколи про Тероборону жартують - доречно і не дуже. Влучно і геть не за адресою.
Інколи відділяють її від ЗСУ.
Інколи не розуміють, що саме ТРО робить.

Але я скажу лише три речі:

Перше.
Тероборона - це окремий рід сил в складі ЗСУ.
По суті, легка піхота.
З усіма складнощами життя піхоти і з усією її звитягою та героїзмом.

Ні в якому разі не можна казати, що арта, ППО або ВПС кращі за піхоту чи навпаки в будь-яких пропорціях.
Всі роди і види військ однаково важливі.
Але аксіома така - допоки лопата піхотинця не встромилася в шмат нашої землі, звільненою її вважати не можна.
Хай вибачать професіонали мене за мій простенький погляд на речі.

Друге.
При тому, що ТРО офіційно виникло тільки на початку цього року, вони були гірше озброєні і менш навчені за кадрові підрозділи ЗСУ, тероборонівці давали епічних люлєй росіянам в Київській, Чернігівські, Сумській, Харківській і решті областей, а нині повноцінно тягнуть свій хрест на всіх фронтах і напрямках.
За моїм глибоким переконанням - слабкі місця ТРО є результатом абсолютно пофігістичної політики держави в цьому питанні останні 8 років.
З усіма витякаючими - забезпеченням, озброєнням, знаннями, уміннями, навичками.

Але третє... третє є найбільш для мене важливим.
Це епічна звитяга і мотивація.
Вони полягають не тільки в тому, що ці люди в абсолютній більшості прийшли до лав ТРО 24 лютого з цивільного життя, повністю його змінивши на піксель.
Не тільки в тому, що фактично займалися самозабезпеченням формою, їжею та спорядженням через волонтерів, благодійні фонди чи за власний кошт (а інколи і озброєння самі діставали).
Не тільки в тому, що змушені були сумлінно тренуватися не на полігонах, а де прийдеться, де буде час і з ким домовляться.

Головне, що ці люди - нагадую, з цивільного життя - погодилися прийняти будь-яку свою долю, виконуючи бойове розпорядження.
Нагадую, ТРО формувалася в найлютіші місяці в історії сучасної України, коли нічого не було зрозуміло, але було дуже "цікаво".
І вчора ти кодив на клавіатурі, а вже сьогодні - ловив прильоти від російської арти в кюветі, бо окопи не було часу копати.

А прямо зараз, ці - в цілому досі цивільні - люди, отримуючи Бойове Розпорядження, гадки не мають, чи їх поставлять охороняти блок-пост на трасі Київ-Харків, чи доручать забезпечувати охорону позицій ППО десь в центральній Україні, а може висадять на трасі Бахмут-Лисичанськ в період, коли там точилися найзапекліші бої та тривали артобстріли, які в народі нарекли "вогняним валом".
А таке було.

Абсолютна невідомість і готовність до неї.

Я ні в якому разі не применшую подібну готовність у кадрової Армії, але вкотре наголошую - цивільні люди в цивільному житті зазвичай уникають невідомого, якщо тільки це не лотереї чи двотижневі котлети з холодильника а-ля "та шо їм буде".

Тому коли наступного разу побачите "біля бочки" на блокпості дядьків з автоматами, майте на увазі, що вже завтра вони можуть бути під Харковом.
Лопатою вкопуючись у звільнену землю, втрачаючи побратимів і отримуючи пожиттєві каліцтва.
Таке теж було. І триває прямо зараз.

ТРО - це характер.
І в певній мірі шлях.

Тому, ТРО - це ван лав.
Після Морської піхоти, звісно)))

Сьогодні ми передали придбану Вами, Mary Golota та Danylo Golota автівку Кіа Соренто в один з підрозділів Голосіївської ТРО.

Яке вигрібало на Сході від російської артилерії, але тримало позиції з честю і гідністю.
Є загиблі, на жаль.
Багато хлопців отримали поранення і контузії, нині проходять лікування в госпіталях по всій Україні.
Боєздатні підрозділи продовжують виконувати завдання на найгарячіших напрямках.

Машину передавали в руки особисто Olexandr Martynuk - людині, яку я особисто дуже поважаю.
Яка отримала численні поранення, але вперто видужує і чистить свій автомат.

Я до чого це.
Спасибі всім Вам.
Надонатили.
Майте гарний вечір.
І, так, завтра теж будуть гарні новини.

Картка Влада Самойленка - 5375414104600365
Мій пейпал - senenkoanton@gmail.com
2.3K viewsedited  19:41
Відкрити / Коментувати
2022-08-21 22:20:53
2.3K views19:20
Відкрити / Коментувати
2022-08-21 22:20:36 "Ви цей... перекажіть там, в Києві... хай радіють життю. Хай танцюють, п'ють, тр...хаються, знову п'ють, гуляють. Хай від життя беруть все. Ми за це тут воюємо. За це тут стоїмо. Щоб решта України жила повноцінним життям".

Він промовляв ці слова абсолютно щиро і серйозно.
Настільки щиро, наскільки це могла говорити людина з невимовним сумом в очах.
Бо ж секунду тому цей боєць у пікселі ЗСУ розповідав, наскільки швидко інколи йдуть у засвіти побратими:

"Стояли от тільки, шини обговорювали. Він так і каже: ті шини гамно. А після обіду його вже не стало. Веселий такий був, всіх завжди мотивував".

Одні йдуть, щоб інші жили далі...

Я полюбив цю бригаду.
Не знаю, чи тому, що сюди постійно тягаємо авта від Мартін Бреста (до речі, на задньому плані синій Форд - то ж від двох анонімних київських родин, пам'ятаєте?), чи тому, що саме на цьому напрямку зараз не просто гаряче, а очікується справжній армагеддон для росіян.
Чи-то просто люди якісь такі... в душу мені залізли і тримають за саме серце.
Кремезні, серйозні дядьки і молоді хлопці.
Їм би онуків пестити або у м'яча ганяти, а вони російські сушки і гелікоптери у поля як картоплю саджають.
Танки палять, як ватри.

Загалом, привезли ми у 65-ту бригаду сьогодні ще одне авто від Мартіна.
Ми швидко возимо, так.
Вчора пізно ввечері машина зійшла з підйомника на СТО, а нині оце з Андрієм Півнем о 4-й ранку вже прокинулися і в обід машину приймали бійці.

А чому так?
А тому що кожна доба зараз на вагу золота.
Вже сьогодні цей повнопривідний "Капрал Шепард" повезе на позиції бека і припаси.
Щоб робити окупантам ейсідісі і відправляти їх у слід російському кораблю.

Також їм передали груші, огірки і варення від Надії Чорноморець, консерви, згущенку, какао, олію від Вас і енергетичні батончики та рисунки-ляльки мотанки-янголят-браслети від евакуйованих українських дітей у Молдові (через Світлану Мельничук).

Воїни тримають небо.
І, власне, як вони і кажуть: ідіть-но гуляйте, відпочивайте і оте усе, що по їхньому списку.

Майте гарний вечір.
2.3K views19:20
Відкрити / Коментувати
2022-08-21 13:43:37
Люди…

Армія, яку підтримує народ - це коли Надія Чорноморець консервує варення, збирає груші і робить малосольні огірки, щоб же ж ми взяли хлопцям на фронт.

Це коли евакуйовані у Молдову діти рисують малюнки, роблять ангелів та ляльок-мотанок, щоб кожен боєць знав, як українські дітлахи хочуть додому, очікуючи звільнення нашої землі.
А потім цей скарб доставляється автобусом посольства від Світлани Мельничук, їде в неперевершеному ретро-BMW Сергія Мельничука і, нарешті, потрапляє мені в руки.

Питання нашої перемоги - важкої і вистражданої - то лише питання часу.
Народна Армія не може не перемогти.

Майте гарний день.
2.4K views10:43
Відкрити / Коментувати
2022-08-19 22:53:57
657 views19:53
Відкрити / Коментувати
2022-08-19 22:53:50 Кажуть, що чужі діти ростуть швидко.
Це правда.
Але гірка правда у тому, що власні діти, яких ти не можеш взяти на руки, зростають ще швидше.

Сьогодні нашому Марку виповнилося 2 рочки.
Як каже він сам: "Двадцять цьотили місяці".
Ми не бачилися із ним чверть його життя.

Не прокидалися разом, поки мама спить.
Не дивилися мультики і не рахували зуби у крокодила в ванній.
Не грали в хованки за шторою чи подушкою.
Не тікали від гусей і не ганялися за голубами.
Не гойдалися на дитячому майданчику під віршик про старий паротяг.
Не вкладалися спати під казочку про зайчика-пострибайчика, вовчика-братика, лисичку-сестричку та ведмедика клишоногого.

Я знав, що цей етап війни надовго.
Зрозумів одразу, коли побачив бої в Ірпені.
Мені не потрібні були нотації і поради, що слід перебудовувати своє життя.
Однак я відверто виявився не готовим до розлуки з Марком.

Я зараз погано уявляю, чим я заповнював свій Всесвіт до його появи.
До моменту, коли кохана дружина зустріла мене на порозі із сяючими очима і двома чарівними смужками.
До секунди, коли медсестра винесла мені згорток, звідки на мене дивилися два великі чорні гудзики.

І є лише дві речі, які мене рятують всі ці місяці.

Перше - це дорога.
Підготовка до неї, з ранку до ночі, зі складу на склад, від волонтерів до волонтерів, від заправок до СТО.
І вона сама - довга і непроста, звідси і до горизонту, що ледь проглядається в чорному диму, з якого назустріч виходять люди у формі ЗСУ.

Дорога важка, але сповнена цікавих зустрічей і знайомств.
І, власне, це те друге, що рятує.
Я на власні очі бачу, як війна, руйнуючи моє попереднє життя, відкриває мені людей навколо.
Виводить з-за лаштунків країну, ту, справжню, з громадянами, яким не байдуже.
Країну, яка весь час була під ногами, але притрушена якимось конфєті, мішурою, бісером.

Де люди знімають офісні сорочки і надягають піксель чи пропахлу солярою водійську куртку.
Де колишні ламання списів у соцмережах виглядають дико і зіткнення може відбуватися лише по лінії "хто ворог і що ти робиш для перемоги".
Де останні сто гривень, віддані на бронік, викликають більше поваги, аніж обіцянки мільярдів.
Де не виникає питань, нащо сплачувати податки, нащо людям зброя і чому корупція вбиває.
Де пишаєшся своєю країною і розумієш, про що майорить жовто-синій стяг.

Росія вже програла.
Україна ще не виграла.
Але я вже бачу обриси країни, в якій хочеться жити.
Бо країна - це передовсім люди.

Марк, ти навіть не уявляєш, скільки тут хороших людей.
Прийде час і я тебе з ними познайомлю.
А поки робитиму все для того, щоб якомога більше з них лишилися живі.
Знаю, що ти зрозумієш.

Зі святом, малий.
Бережи маму.
605 views19:53
Відкрити / Коментувати
2022-08-18 20:32:21 "СБУ затримала агента рф, який «провів» до околиць Києва понад 120 одиниць техніки окупантів"

"Хороша новина" - скажете Ви.
"Ви її створили" - скажу я.
І це не жарт.

Коли Андрій Півень сказав, що контррозвідка СБУ просить у нашої команди авто, я почав ставити багато запитань.

Вони були обгрунтовані, враховуючи мій сумний досвід спілкування з куратором з СБУ, що прийшов до мене на роботу з'ясовувати, чому я відвідую протести проти плагіатора Шкарлєта.

З іншого боку, цей етап війни особисто для мене довів, що в Службі Божій, як її лагідно всі на Академмістечку називали, працює багато дуже завзятих і відданих українському народові людей.
Саме СБУшники вивозили нас ввечері 5 березня з Романівки на Київ, коли морпіхи нас витягли з оточення.
СБУшники переносили разом з нами поранених через підірваний міст.
СБУшники збирали у нас та у евакуйованих нами громадян інформацію про розташування сил і засобів росіян в Ірпені.
Саме СБУшник разом зі мною в надшвидкому темпі розвантажував 1.5 тоний бус провізії в якомусь чернігівському селі в очікуванні артобстрілу. Який потім таки почався.

Ми не знали імен, не запам'ятали облич, але спокійно покладалися на хлопців, які представлялися "СБУ".

І коли Андрій розповів мені, чим ці контррозвідники займаються - в мене питань не лишилося.
Кожен зрадник України, який допомагав ворогу, буде покараний.
Влад Самойленко оперативно організував чудову машину і результат не забарився.

Ось офіційна новина з сайту СБУ
https://ssu.gov.ua/novyny/sbu-zatrymala-ahenta-rf-yakyi-proviv-do-okolyts-kyieva-ponad-120-odynyts-tekhniky-okupantiv-video
Подивіться відео.
Це про них.
І про Вас.
Про Ваш внесок в перемогу.

Взагалі практично всі новини такого штибу з північного напрямку - це їхня робота.
Тому коли наступного разу побачите, як якусь потвору на пляжі поклали пикою в пісок (а це ж було вже, гугліть) - знайте, що це Ваші.

Хлопці довго перепитували, кому у відео треба дякувати конкретно - яким людям чи фонду.
Ми їм пояснили, вони не повірили, але ми їх переконали, що так і було.
Послухайте.

Коли вони приймали машину, у них були мокрі очі.

Спасибі усім Вам.
І від нас окреме спасибі Євгену Батюку за неймовірну участь у ремонті авто.

Кожен.зрадник.буде.покараний.

Переможемо.
250 views17:32
Відкрити / Коментувати
2022-08-18 20:31:37
282 views17:31
Відкрити / Коментувати