Nотатки Крука

2022-01-17 12:04:47 ​​Зимовий вишкіл

Вишколюватися в холодну пору року на порядок важче, ніж влітку. Чимало додаткових зусиль вимагає зимовий вишкіл і від організаторів. Але навички, здобуті на таких навчаннях, якісно відрізняються від умінь, набутих на вишколах літніх. Крім того, важливо пам’ятати, що націоналістичні вишколи не можна порівнювати з повноцінними загальновійськовими навчаннями. Вони переслідують різні цілі. На перших здійснюється передусім злагодження великих війських підрозділів, другі ж гартують дух малих колективів – боївок.

На фото – старшини зимового вишколу «Патріоту України», околиці Харкова, лютий-2008. У 2014 всі троє брали участь у війні на Сході України.

#українські_нові_праві Відкрити / Коментувати

2022-01-15 12:00:47 ​​Загрозливий вигляд – половина перемоги

Військова історія дає нам чимало прикладів цього твердження: від військових танців маорі до тотенкомпфів на німецьких сталевих шоломах та українських повстанських прапорах, від бойового розфарбування неолітичних мисливців до татуювань сучасних добровольців. Військова техніка зазнає суттєвих змін, військова психологія лишається незмінною.

На фото – українських доброволець в Придністров’ї. Літо-1992.

#пострадянський_націоналізм Відкрити / Коментувати

2022-01-13 12:00:43 ​​Щедрий Вечір

Всесвітньо відомий «Щедрик» сьогодні вже є частиною глобальної західної культури. Втім, свято щедрівок (а пісня Миколи Леонтовича є саме щедрівкою) продовжує лишатися виключно східноєвропейським православним феноменом. Не зважаючи на те, що григоріанський календар витіснив юліанський в цивільному побуті більш ніж сто років тому, щедрувати в Україні і зараз продовжують саме 13.І. Старий Новий Рік – не тільки прояв вітчизняної оригінальності, але й мабуть найбільш яскравий приклад міцності народних традицій.

На ілюстрації – малюнок із зображенням щедрівників, традиційних персонажів старо-новорічних гулянь – «зірка», «коза» і веселі дівчата. Щедрувати могли представники обох статей. Новорічне ж посипання (вдосвіта 14.І.) було виключно чоловічим привілеєм.

#Nаш_Календар Відкрити / Коментувати

2022-01-11 12:01:22 ​​Казахський прецедент: офіційний Київ і неофіційна Москва

Вчора, 10.І.2022 МЗС України вперше відреагувало на події в Казахстані. Навіть не стурбувалося в стилі колективного Заходу, а просто засудило насильство. З тексту навіть складно зрозуміти насильство з чийого боку мається на увазі.

А от наш геополітичний противник за цей час не тільки ввів туди окупаційні війська, але й затвердив на світовій арені власний військово-політичний блок (ОДКБ), який до цього всі вважали чисто паперовою структурою. Білоруський, таджикський та вірменський контингенти були введені в Казахстан виключно для презентації світу нової геополітичної реальності - такого собі ОВД 2.0. РФ продемонструвала всім, що відтепер на світовій арені вона має не один, а щонайменше 5 голосів. Все, що заявить офіційна Москва беззаперечно підтримають офіційні Мінськ, Астана, Єреван та Душанбе. Киргизстан, який також входить до ОДКБ, до останнього намагався триматися трохи осторонь, але окупація Казахстану не дає йому жодних шансів і голос офіційного Бішкека безсумнівно повторюватиме московські темники. Російська геополітична вистава була орієнтована не тільки на НАТОвських глядачів, але й також на Пекін та Анкару.

Тіньові кроки Москви ще більш показові. За вчорашній день тільки офіційно стало відомо про смерть аж трьох високопосадовців казахстанських спецслужб. Складно повірити, що з цим не пов'язані їх колеги з РФ. Фактична інформаційна блокада Казахстану та маргіналізація протестів в інфопросторі (фактичне перетворення у ЗМІ протестувальників та терористів) також свідчать про активну роль російських спецслужб.

Але найнеприємніший для нашої країни прояв російської підривної роботи - це тиск на політично активних казахів в Україні з боку СБУ. Замість підтримки нестабільності, яка відволікає агресора від нашох кордонів, українське безпекове відомство діє на власній території в інтересах ворожої країни. Вітчизняні спецслужби потребують повного кадрового перезавантаження, адже сьогодні така чи подібна їх діяльність становить загрозу для національної державності.

На фото – медаль за зміцнення міжпарламентського співробітництва в ОДКБ. Вочевидь скоро з’являться і якісь нагороди ОДКБ за участь у гібридному протистоянні, подібно до російських медалей за окупацію Криму. Відкрити / Коментувати

2022-01-08 12:00:57 ​​Ультраліві фонди завжди цікавляться ультраправими відступниками

З огляду на те, що праві лави лишають не найкращі кадри, то вся ця антифа в нашій країні ніколи не мала особливих перспектив. Їх діяльність завжди прямо залежала від іноземних грантів. Для того, щоб успішно доїти міжнародні фонди, такі рухи «продають» їм свій образ «вуличної сили», що здатна захистити лгбт+прайди та лівацькі притони типу «хвильового». Коли вони на когось нападають, то все фільмують для звітів своїм грантодавцям. Але у разі отримання в обличчя не по-вуличному пишуть заяви до поліції і тих самих фондів. «Гонор» - мабуть найяскравіший приклад такого лівого шляху колишніх правих. Стипендії соросівських закладів для керівництва, замовні статті в ЗМІ, постійні заяви до поліції та афганець-адвокат чомусь ніяк не відміняють «вуличний» імідж цієї контори в медіа. Втім, сьогодні вірять у цю «вуличність» лише закордонні грантові фонди. Мати контакт з такими структурами для будь-яких правих давно вже неприпустимо. Відкрити / Коментувати

2022-01-07 12:00:58 ​​Українське православне Різдво

Зимова дата народження Ісуса Христа була устійнена лише у ІV ст. До цього християни не особливо святкували день народження Сина Божого, а ті, хто все-таки святкував, робили це навесні. Кілька Отців Церкви навіть відверто іронізували з таких святкувань. Європейські різдвяні традиції мають відверто дохристиянську історію. І суперечки християн щодо дати по суті своїй беззмістовні, адже насправді це святкування - ніяка не релігійна, а національна традиція. Навіть, не зважаючи, на нещодавнє офіційне запровадження подвійного датування, більшість українців святкували обидві дати вже давно, так само як святкують Новий і Старий Новий Рік. Тож, зі Святом нас, українство!

На фото – Олександрівська дзвіниця Успенського собору в Харкові. Козацьке барокко. Церковна архітектура в нашій традиції також є проявом не стільки релігійного, як національного.

#Nаш_Календар Відкрити / Коментувати

2022-01-06 12:00:22 ​​Україна і події в Казахстані

У революціях на пострадянському просторі «політологи» (тут обов'язково в лапках) завжди намагаються запхати національний фактор у межі однієї з двох сторін - проросійської чи прозахідної. Втім націоналісти насправді всюди є третьою стороною. А у ситуації з Казахстаном є ще два фактори, на які варто зважати - Китай і Туреччина. Дуже хотілося б до цього списку додати й Україну, втім підстав для цього немає. Наша держава нажаль до сих пір не веде власної зовнішньої політики. Хоча актуальну і зараз потребу казахського її вектору обгрунтував ще Михайло Колодзінській в «Українській воєнній доктрині», вперше виданій у 1940. Дуже хотілося б пофантазувати про те як перекриється коридор між східним кордоном України і західним кордоном Казахстану, лишивши Південний та Північно-Кавказький федеральні округи РФ у «котлі», але це вже занадто далеко від реальності. Втім, будь-які військово-революційні події по той бік Каспію однозначно відволікатимуть сили нашого ворога від війни з нами. На окупованих територіях вже йде набір найманців до Казахстану. Тож, що б не відбувалося там, зараз це нам піде в +. Головне вміти правильно скористатися моментом. Але чинна українська влада цим ніколи похизуватися не могла. Нажаль.

На фото - Тарас Шевченко вчить казахів майданити. Так вже кілька днів підписують різні картини, де зображений кобзар в часі його служби на півострові Мангишлак. Їх постять в якості ілюстрацій до низки ватних новин про «український слід» у січневих подіях в Казахстані.

#геополітика Відкрити / Коментувати

2022-01-05 12:32:50 ​​Крампус по-українськи

Рогатий монстр-супутник Святого Миколая (той, що підкладає різочки неслухняним дітям) походить з альпійського регіону, але присутній у більшості європейських різдвяних традицій. Завдяки американському поп-культу він став частиною сучасної світової культури під іменем Крампуса. Але в нашій національній традиції є прямий його відповідник - чорт. Український чорт набагато ближчий до альпійського Крампуса, ніж до християнського Диявола. Наш чорт - це не князь термяви, а скоріше кумедний демонологічний персонаж.

На фото – Георгій Мілляр в ролі чорта у класичній екранізації гоголівських «Вечорів на хуторі біля Диканьки». Мабуть найбільш яскравий приклад ролі чорта в українській традиції. Відкрити / Коментувати

2022-01-03 12:00:56 ​​Бандера Nаш

Широка відомість Бандери - це передусім результат радянської пропаганди. Це той випадок коли чорний піар стає підгрунтям для піару як такого. Червоний агітпроп перетворив керівника Революційної ОУН на символ боротьби з СРСР, а тавро «бандерівців» стали ставити на всіх антирадянців, включно з тими, хто був противником реальних бандерівців (мельниківці чи бульбівці). Подібне відбулося і з «бандерівською» ідеологією. Відмінності ідей бандерівців від ідей мельниківців насправді були несуттєві. Лівацькі зміни, які намагався внести в націоналістичну ідеологію ІІІ-й Надзвичайний Збір у 1943, Бандера і його оточення не сприйняли. Через це в «бандерівській» ОУН навіть стався розкол. Розібратися у всіх тих процесах складно. Радянська агентура особливо і не розбиралася. Вбила і Бандеру, і керівника його противників-двійкарів, не зважаючи на те, що ідеї двійкарів більше нагадували комуністичні, ніж націоналістичні.

В діаспорі ж бандерівська ідеологія дрейфувала у правому, христистиянсько-консервативному напрямку. Ліваки-двійкарі нічого нового в ідейному плані не становили, 1991 їх організація не пережила. Відродилися ж їх ідеї лише на межі 2000х і 2010х у форматі руху автономів. Хоча на прапор собі вони намагалися натягти саме Бандеру і націоналізм. Та не пройшло. Рух автономів лишився на маргінесі, а Бандера і націоналізм пішли далі. Після Революції Гідності Степан Андрійович перетворився на бренд, а націоналісти з молодих радикалів стали політиками-парламентарями. Далі від чистих ідей, але ближче до народного розуміння. З тих часів і Бандера, і націоналізм здаються чимось дуже загальним і не дуже конкретним. І це добре, адже націоналістичні ідеї вперше за стільки років стають загальнонаціональними. Настільки, що навіть ліваки не можуть цього ігнорувати. Тож, тепер вони намагаються зробити Бандеру і своїм, натягаючи на нього постанови 1943, які він ніколи не сприймав.

З початком цього року у правому середовищі розпочалася якась дивна антибандерівська дискусія (скоріше навіть диверсія): Nаш Бандера чи їхній, лівацький. Доводити, що Степан Андрійович саме Nаш, можна довго, але не в тому сенс. Проблема не в Бандері. Він жив сто років тому. Проблема в тому, що більшість правої молоді мають більше гонору, ніж знань, і через це легко ведуться на будь-що. Чи вийде у лівих злівачити Бандеру - питання спірне, а от пересварити на цій темі правих вийде однозначно. Думаю саме це і було основною метою ліваків.

Тим побратимам, які справді хочуть розібратися в ідеологічній еволюції і спадкоємності в націоналістичному русі можу лише порадити свою наукову розвідку по цій темі: https://orientirbooks.com/ideologichna-spadkoyemnist (на фото - її обкладинка). Серйозні ідеологічні дискусії в рамках посту в соцмережах не ведуться аж ніяк. Писати просто і зрозуміло для всіх можна хіба що на паркані, а обгрунтовано дискутувати треба як не монографіями, то хоч науковими статтями. Відкрити / Коментувати

2022-01-02 14:28:22 Поки офіційне посольство Ізраїлю намагається довести, що вони знають історію України краще, ніж українці, неофіційне посольство Кубані доводить, що вони є частиною історії України.

Кубанці-емігранти на Бандерівському марші. Київ, 01.І.2022. Трохи більше фото, ніж вчора. Відкрити / Коментувати