Nотатки Крука

2021-12-14 12:01:27 ​​Український націоналізм має бути спрямованим на Схід

Саме на Сході країни, у постійному відкритому протистоянні, націоналістичні структури здобувають найбільше перемог. І тут мова має йти не стільки про військове протистояння, скільки про боротьбу за думки людей. На Заході країни перемоги були здобуті в 1940х-1950х, коли українці хоч і програли війну, але на покоління вперед здобули підтримку населення. На Сході ж ми досі ще не здобули широку підтримку населення й так ще повноцінно не оговталися від програної ще на початку 1920х війни. Але у 2014 у Харкові, Запоріжжі, Маріуполі й інших містах військово-революційні перемоги були-таки за нами. Тепер час здобути й підтримку свого ж населення.

На фото – акція «Патріоту України» за соціальну справедливість та національну єдність. Харків, лютий-2009.

#українські_нові_праві Відкрити / Коментувати

2021-12-13 12:01:12 ​​Святий Андрій і перспективи православного Києва

Святий Андрій у православному християнстві відіграє приблизно таку ж роль як Святий Петро у католицтві. А з огляду на церковну легенду про Андріївську проповідь у Скіфії та відвідання Первозваним апостолом Київських гір, києвоцентричність у православ’ї варто було б робити наріжним каменем. Києво-Печерська Лавра має колись перетворитися у православний аналог Ватикану. Але спочатку вона має стати Українською.

На фото – УНСОвці на похоронах патріарха Володимира. Київ, 18.VІІ.1995. УНА-УНСО активно брало участь у православному житті в 1990-х. У 1992 навіть невдало намагалося захопити Лавру. Сподіваюся то була не остання спроба українізації майбутнього Православного Ватикану.

#Nаш_Календар Відкрити / Коментувати

2021-12-12 12:00:58 ​​День Товариства «Патріот України»

12.ХІІ.1999 було засновано Товариство «Патріот України» при Соціал-Національній партії України. Проведено установчий з’їзд і масову смолоскипну ходу Львовом. Товариство було партійною молодіжкою СНПУ і з переформатуванням партії у 2004, було розпущено. Втім, коротка історія цієї молодіжної спільноти зробила великий вплив на формування українських нових правих. Ім’я, символіка і естетика «Старого Патріоту» стали основою стилю й атрибутики «Нового Патріоту», який згодом став кадровою базою для Азовського Руху, де доречі й сьогодні є чимало вихідців з «обох Патріотів». Тож, вітаю всіх причетних до тих «старих добрих часів».

На фото – колона Товариства «Патріот України», поч. 2000х.

#українські_нові_праві
#пострадянський_націоналізм Відкрити / Коментувати

2021-12-11 12:19:16 ​​Лицарство Київської міської герільї

Саморобна холодна зброя використовувалася впродовж всієї революційної зими 2013/2014. З грудня до лютого включно на Майдані постійно можна було побачити людей не тільки зі щитами, але й з різноманітними саморобними булавами, пірначами, моргенштернами. Активні учасники тих подій обов’язково згадають ще й катапульту. Навіть після офіційного оголошення АТО (війну ж у нас так і не оголосили) саморобна холодна зброя продовжувала використовуватися. Саркастична назва «арматурні війська України», використовувана до себе чорними чоловічками, яскраво свідчить про нестачу вогнепальної зброї навіть у травні-2014.

На фото – революціонер з саморобним пірначем у звільненій будівлі КМДА. Київ, лютий-2014.

#Історія_Азовського_Руху Відкрити / Коментувати

2021-12-10 21:01:01 Знайшов дуже правильну за змістом петицію - про встановлення відповідальності за заперечення Голодомору та наругу над пам'яттю його жертв.

Бо з 2006 року в нас прийнятий відповідний закон. От тільки за своїм змістом він скоріше декларативний, оскільки реальної кримінальної відповідальності за наругу над пам'яттю жертв геноциду українського народу ніхто досі не ввів. Тому й досі виникають різні "голодні туси" та інші речі, що паплюжать нашу історичну пам'ять.

Петиції, звісно, річ не надто ефективна. Але принаймні змушують владу публічно реагувати на них та щось робити. Тож прошу підтримати петицію та поширити інформацію про неї.

Посилання на петицію:
https://petition.president.gov.ua/petition/128112

@LykourgosLexi Відкрити / Коментувати

2021-12-10 12:24:23 ​​Війна за пам’ять

Нещодавно українська історична спільнота була розколота й поляризована. Причиною стала дискусія навколо обрахування числа жертв Голодомору. За результатами досліджень 2010 було визначено цифру 3,9 млн., але при цьому обраховувалися лише померлі від штучного голоду і лише в адміністративних межах УРСР. Нові ж дослідження, опубліковані Національним Музеєм Голодомору-геноциду, наводять цифру 10,5 млн., але в неї враховуються й жертви серед етнічних українців Північно-Східної Слобожанщини, Кубані, Східного Донбасу, а також розстріляні й інші закатовані під час репресій. Тож, для юридичного визначення геноциду друга формула обрахунку підходить більше, адже для кваліфікації тут має значення не кількість жертв чи спосіб, а спрямованість масового вбивства.

Якби ця дискусія відбувалася виключно в межах академічної науки – це було б цілком прийнятно, втім наразі вона вийшла далеко за межі стін академічних установ. Тож варто, дещо пояснити більш широкій аудиторії. Спроба дискредитації досліджень, що наполягають на цифрі 10,5 млн., вже перетворилася на спробу заборони перегляду цифри 3,9 млн. як такої. Тут підсвідомо з’являється аж два здогади, щодо яких неможливо щось довести, і дуже хочеться вірити у відсутність таких «змов»:
1) комусь настільки не подобається, що кількість жертв Голодомору перевищує 6 млн. - вже фактично сакралізовану кількість жертв Холокосту (перегляд якої неформально заборонений у деяких країнах), що ці хтось готові зробити будь-що аби згоди в цьому питанні не було
2) сакразілація цифри 3,9 млн. має на меті в подальшому розкласти її на етнічні складові і поставити під питання чи був це геноцид взагалі (українці становлять абсолютну більшість серед загиблих, але до 2014 постійно використовувалася формула, яку вкрай важко спростувати - «гинули не тільки українці»).
Головна проблема наразі полягає в тому, що одна зі сторін конфлікту широко використовує медійні можливості і залучає на хайпі багато відомих і справді шанованих істориків. Говорив з кількома вживу, намагався дізнатися справжні мотиви. Відповідь здебільшого була приблизно така – «попросили шановані люди, а сам я займаюся своїм ХІІ/ХV/ХІХ (чи ще якимось) століттям і далекий від конкретики в питанні 1930х».
Академічна сторона дискусії насправді цікавить мало (сам я також не дослідник 1930х). А от обурює реакція державних установ – замість того, щоб взяти на щит пропаганди потрібні державі дослідження і припинити публічний безлад, державні інституції самі лише сприяють його пожвавленню, підтримуючи одну зі сторін (різні інстранції – різні сторони).
Державна пропаганда потрібна і вона ніколи не базуватиметься на виважених історичних аргументах. Той, хто буде стверджувати зворотнє – просто не розуміє як і для чого пропаганда потрібна. Історична правда потрібна не всеукраїнській аудиторії, а науковцям – бо лише в академічних дискусіях народжуються справжні істини. Але справжні істини – потрібні не для пропаганди. Наукові дослідження мають читати політики, а пропаганду – широкий загал. А от проблема сучасного світу в тому, що широкий загал вже майже не відрізняється від політиків. Рівень більшості у владній верхівці сьогодні вкрай низький, тому й на політичні рішення зараз впливає жовта преса, а не академічна наука.

На фото – круглий стіл «Голодомор-геноцид 1932-1933: висновки історико-правових та криміналістичних досліджень щодо встановлення чисельності жертв». Київ, прес-центр «Українські новини», 09.ХІІ.2021 Відкрити / Коментувати

2021-12-09 12:01:52 Громадський штаб оборони

У 2014 ми побачили надзвичайно високий рівень активності української громадськості у справі захисту країни. Держава мала б врахувати це в процесі оновлення територіальної оборони. Нажаль цього не відбулося і в умовах чергової ескалації активна громадськість знову лишилася поза увагою держави і займається підготовкою до оборони країни власноруч.

Штаби оборони, що виникли на місцевому рівні саме за громадською ініціативою, самі налагодили систему координації між різними середовищами: ветеранським, молодіжним, громадсько-політичним тощо. Державних структур та органів місцевого самоврядування в цій системі в належній їм ролі нажаль немає. Штаби оборони координуються з ними на місцях в залежності від місцевої специфіки, єдиного алгоритму координації немає, хоча він конче потрібний. Саме це і стало передумовою для Всеукраїнського з’їзду штабів та творення єдиного координаційного центру - Громадського штабу оборони.

На фото – Всеукраїнський з’їзд штабів оборони. Київ, 08.ХІІ.2021 Відкрити / Коментувати

2021-12-08 12:01:29 ​​«Патріот України» в Донецьку

Найгучніша акція Донецького осередку «Патріоту України» відбулася 29.І.2009. Тоді пам’ять Героїв Крут відзначили бійкою з новоявленими донецькими республіканцями. Українська сторона перемогла і спалила в центрі міста перегорнуті червоно-синьо-чорні триколори. А вже 11.VІІ.2009 у Донецьку відбувся з’їзд донбаських осередків «Патріоту України», що зібрав соціал-націоналісти з Донецька, Луганська, Маріуполя, Шахтарська, Вугледара, Бахмута (тоді ще Артемівська), Ровеньків та Павлограда (який географічно є все-таки частиною Донбасу). Так утворилася Донбаська підгрупа «Патріоту» під координацією Байди.

Навесні-2014 практично всі бійці донбаських осередків були в добробатах (здебільшого в «Азові», але дехто був і в «Айдарі»). Микола Самофалов «Ядро» (учасник з’їзду СN-осередків Донбасу в 2009 і тодішній командир маріупольського осередку «Патріоту») назавжди лишився легендою оборони рідного краю в останні дні літа-2014, вкотре довівши, що Донбас – це Україна.

На фото – донецькі соціал-націоналісти на рубежі 2000х і 2010х. Всі зображені на фото долучилися до «Азова» ще на партизанській стадії. Доречі, у колишнього командира Донецького осередку «Патріоту України», а нині – бійця полку «Азов», сьогодні день народження, з чим ми його і вітаємо! Наснаги тобі, друже!

#українські_нові_праві Відкрити / Коментувати

2021-12-07 12:01:02 ​​Дорога, але порожня політична провокація

В історії української політики слово «провокація» прийнято пов’язувати з лідером «Братства» Дмитром Корчинським, який широко популяризував свою авторську формулу революційного зриву «Провокація→Репресії→Революція». Але далеко не всі провокації призводили до революцій. У 2004 проросійські сили «зарядивши» грошима одіозних політ.аферистів, організували масштабний марш Києвом, де крокувало фейкове УНСО із вдягнених у білі сорочки з чорними краватками заробітчан, які були щойно звезені і навчані вигукувати «Хайль Ющенко». Акція виглядала надзвичайно дорого, але ефект мала дуже обмежений. Проросійське бидло, що вірило у «помаранчевий фашизм», нічого нового не дізналося, всі ж інші сприйняли це за карнавал, бо про перформанси тоді ще ніхто нічого не чув.

На фото – нарукавна пов’язка з трьома рунами «Зіг», які видавали всім учасникам акції під гаслом «Хайль Ющенко» у 2004. Світлина з приватної колекції.

#пострадянський_націоналізм Відкрити / Коментувати

2021-12-06 12:01:31 ​​День Українських Збройних Сил

Цей день прив’язаний до абсолютно паперової дати – дня прийняття Закону України «Про Збройні Сили» 06.ХІІ.1991. Втім, є версія, що прийняття закону хтось навмисне підлаштував під річницю початку І Зимового походу Дієвої Армії УНР. Мабуть додатково пояснювати, що це абсолютно неможливо, немає сенсу. Насправді ж новітнє Українське Військо народилося лише в 2014, у горнилі війни на Сході країни. Втім, раз вже такий збіг є, то ним варто скористатися. Адже дата справді гідна та й Армія Nаша сьогодні вже є справді Дієвою! Тож, зі святом всіх, причетних до Боротьби Українського Війська!

На фото – щорічний всеукраїнський вишкіл «Патріоту України» символічно носив назву «Зимовий похід». Ми його пов’язували не з датами, а з сенсами зимових чинів Дієвої Армії УНР. На цій світлині є сьогоднішні й уже колишні бійці НГУ, ЗСУ та ССО, є і ті, кого вже немає з нами. Околиці Харкова, лютий-2008.

#Nаш_Календар
#українські_нові_праві Відкрити / Коментувати