Nотатки Крука

2021-10-08 12:00:40 ​​Вшанування Українського Визвольного війська

Марші на часть УПА та дивізії «Галичина» сьогодні фактично є мейнстрімними явищами. Щодо Українського Визвольного війська ситуація інакша. Наразі мені відома лише одна хода на часть вояків УВВ. Вона відбулася у 2012 в Лозовій. Не зважаючи на те, що харківський залізничний вокзал та полтавська електричка (основні канали доїзду) були «заміновані», учасники з цих міст все-таки знайшли способи дістатися до вихідної точки маршу й хода-таки відбулася.

Українське Визвольне військо було скоріше національним брендом, що єднав цілу низку різних формувань, які воювали проти «червоних» в союзі з німцями під час ІІ Світової війни. Ніякого «міжнародного табу» на вшанування цього «бренду» немає. Заходи на честь УВВ з часом цілком могли б стати «східним» аналогом вже щорічного львівського «дивізійного» свята. Це було б справедливо, адже основу підрозділів УВВ складали саме «східняки», українці зі Слобожанщини й Донбасу.

На фото – єдина (принаймні з відомих мені) хода на честь УВВ. м.Лозова Харківської обл., 6.Х.2012.

#українські_нові_праві Відкрити / Коментувати

2021-10-07 11:00:47 ​​Українська мова отримала офіційний статус у бразильському муніципалітеті

5.Х.2021 депутати муніципалітету Прудентополіс в бразильському штаті Парана одноголосно підтримали рішення про запровадження української в якості офіційної мови для місцевого діловодства. Перші українські мігранти прибули в Прудентопіль (так його звуть місцеві) ще в 1885, а станом на 2008 українське походження мали 75% населення муніципалітету. З 2010 тут щорічно відбувається «свято української громади» на 24.VІІІ.

На фото – одна з відзнак, якою користується членство Українсько-Бразильської Центральної Репрезентації – спілки, що єднає всі українські громади в Бразилії. Голова цієї спілки Віторіо Соротюк підготував і обґрунтував для депутатів рішення муніципалітету Прудентополя.

#Колоніалізм_UA Відкрити / Коментувати

2021-10-06 11:00:51 ​​Моноліт-2012

У травні 2012 року Івано-Франківський осередок Організації «Патріот України» випустив власну газету під назвою «Моноліт». У друкованому вигляді вийшов лише один її номер. Згодом редакція (всі вони були старшинами Івано-Франківського «Патріоту») вирішила переформатувати діяльність, перетворивши «Моноліт» з газети у студію відеоновин. Вже тоді почали мріяли про власний інтернет-канал. Навіть назву вигадали – «Перший Націоналістичний». Сьогодні з такою назвою діє хаб у Харкові. А колись обов’язково вийде в ефір і перший власне націоналістичний канал. І не важливо, якою буде його назва, головне, щоб лишився сенс.

На фото – макет «шапки» єдиної газети «Моноліт», що вийшов друком. Івано-Франківськ, 2012.

#українські_нові_праві Відкрити / Коментувати

2021-10-05 11:00:41 ​​Навіть чорний піар лишається піаром

Пропаганда проти нас є найкращим доказом ефективності нашої діяльності. На Сході України у 2000х паралельно з агітаційними матеріалами «Патріоту України» ходила «антипатріотівська» агітація, яка неабияк популяризувала і нас як Організацію, і наші ідеї, і Ідею Nації робила більш пізнаваною.

На фото – вирізки з проросійських газет, які розповсюджувалися в м.Алчевськ Донецької обл. у 2009. Такі матеріали давали нам додатковий притік молоді на Донеччині й Луганщині.

#українські_нові_праві Відкрити / Коментувати

2021-10-04 11:01:02 ​​Смотрящий від націоналістів

Коли антиукраїнські ЗМІ в черговий раз намагаються пов’язати націоналістів з криміналітетом, завжди приходить на думку Петро Хмарук. Про нього ходили легенди як в націоналістичному, так і в кримінальному середовищах. 8 разів його позбавляли волі, 28 років він провів за гратами. У 1960х він був молодим націоналістом-підпільником, а вже у 1990х - його називали кримінальним авторитетом. Втім, кримінальна «кар’єра» його не цікавила. Він продовжував йти шляхом націоналіста. Був членом Проводу ДСУ та одним зі співзасновників УНА-УНСО. На смерть Хмарука у 2008 Дмитро Корчинський написав вірш «Схильний до втечі», вкрай емоційно потужний і змістовно влучний. Похований націоналістичний авторитет 1 грудня. Рівно через 5 років в цей почнеться Революція Гідності.

На фото – Петро Хмарук на суді. Київ, поч.1990х. Світлина з партійної газети ДСУ. Провід цієї націоналістичної партії зустрічав звільненого після судового засідання Хмарука

#пострадянський_націоналізм Відкрити / Коментувати

2021-10-03 11:00:08 Прощання з класиком епохи ЖЖ

Сьогодні на Байковому кладовищі прощалися з Ігорем Скрипником (Горлохватом). Він був одним з небагатьох справді цікавих явищ у Nашій (українській новій правій) публіцистиці.

Nаша література комусь може здатися субкультурною, але в українській історії лишиться тількі вона. Те, що зараз звеличуть як сучукрліт, вже завтра ніхто не пам'ятатиме. Справжню літературу здатні писати лише люди з біографією.

На відео - розмова про сучасну літературу двох літературних феноменів - Ігоря Скрипника і Дмитра Корчинського. Всесвітньо-Броварське телебачення, 2019. Відкрити / Коментувати

2021-10-02 11:00:23 ​​Горлохват R.I.P.

Вчора помер Ігор Скрипник. З часів ЖЖ я знав його як Горлохвата. Ми кілька разів спілкувалися онлайн, пару разів навіть бачилися вживу. Але читав я його завжди з захватом. Створені ним таємничі образи «хижої Гетьманщини» суттєво вплинули на мій світогляд.

Горлохват був онуком знаменитого Миколи Скрипника (один з керівників Радянської України, провідний українізатор, покінчив життя самогубством у 1933). Ігор вдало цим скористався і влаштувався на роботу в одну з комуністичних газет. Написав для них кілька просто дивовижних статей про «Патріот України». Для червоних це була страшилка, а для нас – просто крутезна реклама. Його «Волчья стая на марше» була мабуть найкращим з написаного про події 18.Х.2008.

Та довго працювати «під прикриттям» він все-таки не зміг. У середині 2000х за допомогою посвідчення «червоного» журналіста він ввійшов у саму президію «рускава марша» й вирубив молотком, загорнутим в газету, одного з проросійських польових командирів. Прямо під час промови. Отримав за це 4 роки умовно.

Це була дуже неординарна людина і один з найцікавіших публіцистів нашого часу. Довго думав запропонувати йому видати все мереживо його постів останнього десятиріччя під однією обкладинкою, та якось не зібрався. Тепер дуже шкодую про це. Можливо колись ця книга і вийде у світ, але автор її нажаль вже не побачить.

На фото – вирізка однієї з небагатьох світлин, на яких є Горлохват. Публічності він не любив, своїх фоток не постив. Тому цей короткий некролог ілюструю чим є. Відкрити / Коментувати

2021-10-01 11:00:27 ​​Догодити всім або новий законопроект про свята

Колишній голова Інституту нацпам'яті розкритикував «святковий» законопроект свого наступника. Розкритикував небезпідставно. У спробі задовольнити інтереси всіх в список традиційних свят впихнули невпихуєме. Тут і Ханука з Курбан-байрамом, і Шрі Крішна-джанмаштамі з Весаком (довелося навіть в мережі шукати що це таке). Не забули навіть День Перуна та ще й День Мага-віри згадали. Дуже здивований що немає жодної річниці з календаря Церкви Летючого Макаронного монстра.

Різдво, Великдень і Трійця святкуються двічі (за григоріанським та юліанським календарями), а от Покрова зникла зовсім.

Щодо нерелігійних свят, то там ще гірше - є день пам'яті Голокосту, але немає дня пам'яті Голодомору (з геноцидом євреїв його порівнювати вочевидь не можна, тому він захований десь у списку політрепресій, в день яких дозволятиметься трохи поскиглити). З'явилися пропозиції по окремих держсвятах для демократії та для толерантності. Все таки є день матері, але водночас лишають і зворотнє «свято» - день боротьби жінок за право не бути жінками (8 березня).

Цілком очевидно, що такий законопроект підготовлений не з практичною метою, а виключно для хайпу. Щоб було більше суперечок. Чим більш роз'єднана країна, тим меншою є ймовірність опору. Саме так виглядають психологічні операції в гібридній війні.

На фото - старий городник. Картина Василя Сурікова, 1882. Старець-одинак, якого годує лише власний город. Таким буде наше майбутнє, якщо нашими святами стануть дні демократії й толерантності, якщо Рамазан-байрам та Рош га-Шана замінять нам Покрову. Ці всі дивні для українського вуха назви я не вигадую, вони насправді є в тому проекті. Доречі, сьогодні, 1.Х., за цим календарем як раз професійне свято старців - день людей літнього віку. Відкрити / Коментувати

2021-09-30 18:10:35 Розігруємо три примірники книги «Легіонерський канон». Хто там ще не читав?

«Легіонерський канон» – антологія текстів, що мають на меті розкриття феномену румунської Залізної Гвардії – від лідера та засновника руху Корнеліу Кодряну, а також автора найголовнішого легіонерського програмного документу, «Посібника лідера гнізда», і до найвідомішого «тлумача» легіонерства – італійського традиціоналіста Юліуса Еволи.

Більше про книгу https://plomin.club/product/garda-de-fier/

Щоб виграти, слід лише:
1. Підписатися на наш Telegram.
2. Натиснути кнопку «Беру участь» нижче.

Трьох переможців обере бот @voterbi вже 3 жовтня о 20:00. Відкрити / Коментувати

2021-09-29 17:19:03 ​​Кошти, зібрані Червоним Хрестом для полонених, були переспрямовані т.зв. ДНР на утримання власних «держслужбовців».

Документи-докази були оприлюднені під час презентації звітів про тортури на окупованих РФ територіях. Захід проходив за підтримки Intermarium Support Group (​​Групи сприяння розбудові Адріатично-Балто-Чорноморському союзу) та Військового братерства нескорених.

Звіти були підготовлені віце-спікером польського Сейму Малгожатою Гошевською та польською європарламентаркою Анною Фотигою. Звіт М.Гошевської «Russian war crimes in Eastern Ukraine in 2014», був переданий до Міжнародного кримінального суду. Звіт А.Фотиги «Ізоляція. Голоси з підвалу», був представлений у Європарламенті. Нажаль сьогодні поляки, а не МЗС України, на міжнародній арені роблять кроки на користь нашої країни. Відкрити / Коментувати