Nотатки Крука

2021-08-05 20:12:27 ​​ Заява Національного Корпусу щодо репресій проти Азовського руху

Сьогодні в Харкові СБУ провела низку обшуків у членів Азовського руху. Характер обшуків, статті, що інкримінують – все це носить яскраво виражений замовний характер.

Реальна причина такого “показового виступу” – бажання влади зачистити вулицю. Очевидно, що Зеленський боїться масових протестів, боїться патріотів, які не дадуть йому здати Україну. Азовський рух восьмий рік стоїть в авангарді боротьби за нашу державу, як на передовій, так і в тилу, не даючи владі домовлятись з ворогами та здавати національні інтереси держави.

Нагадаємо, що у 2014 році представники Азовського руху не дали створити “Харківську Народну Республіку”, а потім поїхали на фронт, де зі зброєю в руках захищали та продовжують захищати Україну від російського ворога. Крім цього, саме представники Азовського руху разом з іншими патріотичними об’єднаннями восьмий рік не дають проросійським силам розвалити країну зсередини.

Усі члени Азовського руху, у яких сьогодні пройшли обшуки – це ветерани російсько-української війни, громадські активісти. Це українці з чіткою патріотичною позицією, які завжди першими ставали на захист держави. Саме вони сьогодні потрапили під тиск правоохоронних органів за абсолютно вигаданими причинами.

Один із затриманих – автор відомого в усьому світі гасла “Путін – хуйло”, харківський патріот, ветеран російсько-української війни Сергій Величко (Чілі). Сьогодні він постраждав за свою активну громадянську позицію.

Замість того, щоб дотиснути п’яту колону, Зеленський вдався до переслідувань ветеранів і патріотів, адже вони є тією силою, що контролює владу та не дає зрадити національні інтереси держави.

Закликаємо всі проукраїнські сили підтримати захисників України, яких переслідує влада. Завтра, 6 серпня, у Шевченківському районному суді Києва відбудеться засідання щодо обрання міри запобіжного заходу патріотам з Харкова.

Івент на Facebook: https://fb.me/e/1OadiZyzN

10:00, Шевченківський районний суд м. Києва
(вул. Дегтярівська, 31А)

Максимальна мобілізація!
Разом відстоїмо своїх!

Національний Корпус Відкрити / Коментувати

2021-08-05 11:00:04 ​​З Днем народження, командире!

7 років тому свій день народження командир «Азову» зустрічав зі своїм батальйоном у щойно визволеній Мар’їнці. Дні того незабутнього серпня лишаться в нашій пам’яті назавжди. Пам’ятаю як Андрій на бойові брав з собою старовинну козацьку шашку. З нею він хотів ввійти у визволений Донецьк. Тоді не вийшло, але не маю сумніву, що колись ми ще обов’язково пройдемося по вулицях визволеного Донецька, Луганська, Сімферополя, Севастополя, а можливо й Таганрога.

Все ще попереду, командире!

На фото – комбат «Азова» Андрій Білецький. Донбас, серпень-2014.

#Історія_Азовського_Руху Відкрити / Коментувати

2021-08-04 11:00:03 ​​День визволення Мар’їнки

4.VІІІ.2014 азовці під прикриттям бронетехніки 51 бригади ЗСУ ввійшли в Мар’їнку, найближче з визволених сьогодні передмість Донецька. Цей бій став найважчим на той час, адже саме там «Азов» отримав свого першого загиблого. Втім, батальйон не відступив. І хоч бої за Мар’їнку тривали й пізніше, але саме в той день українці вибили звідти ворога і закріпилися в місті.

На фото – могила Андрія «Балагана», азовського добровольця з РФ, який загинув у бою за Мар’їнку. Він емігрував в Україну ще задовго до війни, тікав від переслідувань режиму. І в 2014 він був серед тих політемігрантів, хто сам зголосився воювати за нашу країну. В Миколаєві він жив за підробними документами, тож не факт, що відоме нам прізвище є його справжнім. Україна пам’ятатиме його під азовським позивним. Саме під позивним він і похований в Миколаєві. Похований побратимами.

#Історія_Азовського_Руху Відкрити / Коментувати

2021-08-02 11:00:03 ​​Перунів День

З радянських часів цей день більшість зве Днем Десантника. В православному календарі – це свято Іллі-Пророка, покровителя вояків. У цьому християнському святому легко вгадуються риси бога Перуна, який так само їздить небом на вогненій колісниці з 6-спичними колесами, вибиває сокирою блискавки, якими з неба вражає земну нечисту силу. Через 13-денну різницю в календарях цю дату інколи святкують 20.VІІ. Та як би там не було саме в цей день професійне свято відмічають вояки.

Народний календар Перуновим Днем починає закінчення літнього циклу. Не зважаючи на те, що цілий літній місяць ще попереду, але з цього дня вважається, що купальний сезон добігає кінця. Небесний покровитель вояків символічно випорожнився у воду і вона починає цвісти. Багато хто з ветеранів-десантників намагається зробити те саме у фонтан. Це не добре. Вояк передусім повинен мати Честь.

На фото – капище Перуна, база полку «Азов». с. Юр’ївка Донецької обл. Літо-2017

#Nаш_Календар Відкрити / Коментувати

2021-07-31 11:00:05 ​​​​Пам’ять про загиблих Героїв Руху творить власний легендаріум

Пам’ять про побратимів, що поклали життя у боротьбі, є основою славної історії будь-якої військово-політичної спільноти: від бойового підрозділу до революційної боївки. Вшанування загиблих Героїв додає Героям майбутнього сміливості наважитися на небезпечні вчинки. Розуміння того, що подвиг не буде забутий, спонукає творити героїчні чини. Легенди окремих рухів з часом можуть ставати загальнонаціональними, як було з Героями Крут чи Небесною Сотнею. І це добре, адже завдяки вшануванню Герої не вмирають!

На фото – мітинг пам’яті Максима Чайки, українського націоналіста, що загинув від рук проросійських активістів «антифа». Слово має нещодавно звільнений політв’язень Сергій Павліченко. Організатором заходу був «Патріот України», який тоді ще був частиною «Правого Сектору», але паралельно вже діяв як партизанський загін «Чорний Корпус». Під стадіоном і пам’ятником Лобановському. Середмістя Києва, 17.ІV.2014.

#Історія_Азовського_Руху Відкрити / Коментувати

2021-07-29 12:25:26 Справжня козацька родина потребує допомоги.

Батько - політемігрант з РФ, воював у складі ДУК ПС, вдалося вивезти в Україну родину, старший з синів - вже курсант в українському військовому виші. Також готується воювати за Україну. В родині плекаються стародавні козацькі традиції, через що сім'я і підпала під репресії в РФ і не знайде притулку у глобалізованому світі. Тільки в Україні ця родина може мешкати і воюють ці чоловіки за Україну. Тож, варто допомогти козацькій сім'ї Олега Бутусіна.

Потрібна допомога дитині через наслідки російських репресій.

Приватбанк: 5168 7574 0103 1283, Олег Бутусін

Стати Патроном, оформивши щомісячний невеличкий внесок на Патреоні: https://www.patreon.com/TheButusinfamily Відкрити / Коментувати

2021-07-27 11:00:03 ​​Хрещення Русі і язичницька реформа Володимира

28.VІІ. вважається традиційною датою хрещення Русі. Її почали просувати в публічний простір з середовища УПЦ (МП) десь наприкінці 2000х. Реакцією на це стала популяризація легенди про готське хрещення Русі як альтернативу володимировому. Цей посил тоді виходив з середовища «Братства» Дм.Корчинського.

Але цікавішими є язичницькі заслуги князя-хрестителя. Здавалося б християнізація Русі цілком і повністю демонізувала особу Володимира Великого у язичницькому середовищі. Втім, саме Володимир вочевидь створив києво-руське язичництво таким, яким його намагаються відроджувати сьогодні. Адже саме з його наказу на Старокиївській горі постав «класичний» староруський пантеон 6 вищих богів, де не знайшлося місця «язичницькому чорту» - «богу черні» Велесу. Так вочевидь східно-слов’янські божества були вперше упорядковані в єдиній ієрархічний структурі. Беззаперечним є той факт, що саме завдяки Володимировому пантеону ми маємо більшість відомостей про дохристиянську релігію східних слов’ян. Вочевидь до нього ніякої єдиної язичницької релігії не існувало взагалі, була лише нескінченна мозаїка різноманітних не пов’язаних між собою локальних культів. Добре це чи ні – вирішувати вірянам.

На фото – порівняння портретів Володимира Великого на українських гривнях 1992 і 2004 років випуску. Сили, прихильні до УПЦ (МП), додали князю неісторичну бороду, але зняли з нього головний християнський атрибут – корону візантійського зразка, натомість вдягнувши у цілком язичницький атрибут – княжу шапку. Відкрити / Коментувати

2021-07-25 11:00:04 ​​Потрібно популяризувати Nаші перемоги

Спогади про старі перемоги допомагають перемагати знову і знов. Саме тому їх (перемог) вигадування є набагато меншою проблемою, ніж постійне роздмухування поразок. Це є мабуть найголовніше, що варто змінити у гуманітарній політиці в Україні. Наразі про Іловайський котел ми згадуємо набагато частіше, ніж про Визволення Маріуполя. А треба, щоб було навпаки. Про поразки звісно варто тихо пам’ятати, але от про перемоги життєво необідно гучно і постійно говорити. Самих розмов для нових перемог звісно не достатньо, але з огляду на вшанування легше зважитися на нові здобутки. Адже Героям все-таки притаманна любов до слави! І це добре. Бо слава – це не марнославство, а річ цілком заслужена.

На фото – взятий українськими революціонерами клуб «Оплот», головний штаб проросійських сепаратистів Харкова. Оплотівська карта радянського союзу розмальована Тризубами й Ідеями Nації та завішана жовто-блакитним прапором. Про цю Nашу першу перемогу нажаль мало хто знає. А варто було б. Харків, ніч 28.ІІ./01.ІІІ.2014.

#Історія_Азовського_Руху Відкрити / Коментувати

2021-07-23 11:00:03 ​​Перший Всеукраїнський літній вишкіл «Патріоту України»

На «Скіфію-2007» вперше з’їхали з різних осередків Організації. З Києва й Харкова, з Донецька та Івано-Франківська, зі Слов’янська і Чернівців. Тренувальна бронетехніка була з періоду між світовими війнами, втім про кращу тоді годі було й мріяти. Доречі, орендували ми її у «червоних» реконструкторів, прихильників Червоної Армії та ностальгії тих же кольорів.

На фото – учасники вишколу «Скіфія-2007». Багато хто з тих, хто на фото з 2014 стали досить медійними людьми (одних кандидатів в нардепи я особисто нарахував 7). Чугуївський р-н Харківщини, липень-2007.

#українські_нові_праві Відкрити / Коментувати

2021-07-21 11:00:03 ​​84 річниця з Дня народження Анатолія Лупиноса

Він був зв’язковим між політув’язненим поколінням українських націоналістів і новою генерацією – націоналістами незалежної України. Цей тричі політв’язень стояв біля витоків ДСУ та УНА-УНСО. Людиною-легендою він став ще за життя, а його творча спадщина – це окрема тема, яка вкрай потребує популяризації в сучасності. У відповідь на лист до МОН про потребу запровадження вивчення життя і творчості Лупиноса до шкільної програми з літератури, отримано чергову відписку. Втім, це лише зайвий раз підштовхує до збору команди на пробиття міносвітніх стін недолугого нерозуміння. Неодмінно прийде час і Анатолій Лупиніс з’явиться в обов’язковій частині всеукраїнської шкільної програми з української літератури. А сьогодні закликаю всю небайдужу до Nашого письменства спільноту гуртуватися навколо платформи літературного конкурсу його імені.

На фото – аверс пам’ятної медалі Національного конкурсу малих літературних форм ім.А.Лупиноса. Прийом творів на Конкурс наразі триває, деталі тут: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=114585553646672&id=111632160608678 Відкрити / Коментувати