Nотатки Крука

2021-08-28 15:58:38 Можна сприймати цей реліз МВС як повідомлення про злочин? Змова Прокуратури, МВС і суду задля здійснення позасудової розправи.

Суду ще не було, а поліція вже заявила про "запобіжний захід у вигляді тримання під вартою" для двох ветеранів війни – Дмитра Кухарчука та Олега Довбуша, яким сьогодні прокурори тільки вручили підозри. Фактично влада розписалась у своїх планах щодо хлопців без суду та слідства.

Те, що відбувається – не має нічого спільного з правосуддям. Це – диктатура клоунів.

@BiletskyAndriy Відкрити / Коментувати

2021-08-27 11:01:03 ​​Сила, що бореться, завжди має політв’язнів

З отриманням формальної незалежності формально зникли і політичні статті. Втім, не зникли ув’язнення з політичних мотивів. У 1990х своїх політв’язнів майже завжди мала УНА-УНСО. На початку 2000х легендою серед націоналістів були ув’язнені «троєщинські терористи», а в першій половині 2010х за гратами побувало майже все керівництво «Патріоту України» і «Тризубу» ім.С.Банедри. 2020ті щойно розпочалися, але нові політичні ув’язнені в українських тюрмах вже є. Якщо заґратований простір не ламає характер і не псує мотивацію, то на волю пасіонарій виходить загартованим борцем.

На фото – збір коштів на допомогу ув’язненим з «Патріоту України». Запоріжжя, січень-2014. В революційний час це стало буденним явищем.

#українські_нові_праві Відкрити / Коментувати

2021-08-26 12:44:06 ​​Кримська платформа: сподівання і перспективи

23.VІІІ.2021 у Києві відбувся установчий саміт Кримської платформи. В ньому взяли участь високопосадовці від 46 країн. Всі вчергове визнали окупацію півострову, вчергове засудили агресора, вчергове домовилися домовлятися про виключно мирні способи деокупації. Той факт, що платформа ще раз привернула увагу міжнародної спільноти до питання окупованого Криму, можна розцінювати лише позитивно (зайвої міжнародної уваги тут бути не може). Але нажаль не спостерігається жодних підстав вважати Кримську платформу якимось проривом у справі деокупації. Реальних сподівань на ефективність цього механізму мабуть не має ніхто. Навіть сама Зе-команда вочевидь розглядає її лише як потужний хайп і не більше.

Але навіть якщо теоретично уявити, що Крим деокупують за допомогою саме цієї платформи, то що буде далі з півостровом? Наші закордонні «партнери» побачили, що захід відкривали не Гімном України, а піснею Джамали. Ключовим «кримським» виступом була промова Мустафи Джемільова, причому виголошена кримськотатарською мовою. Всім відомий «український» проект перетворення Криму на національну автономію кримських татар. Що в цьому власне українського? Закордонні союзники з цього ніяк не зрозуміють, що:
- татар на півострові менше третини;
- українців в Криму більше, ніж татар;
- українців-кримчан в російсько-українській війні брало участь в рази більше, ніж татарських добровольців;
- татар-колаборантів на півострові лишилося більше, ніж виїхало.

Якщо Кримська платформа якимось дивом призведе до деокупації Криму, то українським півострів все одно не стане. Все виглядає так, що йому готують долю національної автономії кримських татар з подальшим утворенням кримсько-татарської державності. І Кримська платформа (так само як і «кримський» вектор політики президента-попередника) готує світову спільноту до схвалення саме такого розвитку подій.

Україні варто було б розгортати цілу державну кампанію по українізації Криму хоча б у свідомості світової спільноти і власних громадян, а не витрачати бюджетні кошти на творення нового напрямку потенційної напруженості (або й появи нового різновиду сепаратизму). Відкрити / Коментувати

2021-08-25 13:14:57 ​​Великий державний герб: сенси і обставини

24.VІІІ.2021 у першому парламентському читанні був прийнятий великий державний герб України. Медійним простором одразу ж понеслися чергові зради і перемоги. Отже, пропоную розібратися в сенсах і обставинах цього процесу.

По-перше, варто зрозуміти, що відбулося. Перше читання - це ще не набуття чинності законом. Інколи прийнятий в другому читанні законопроект кардинально відрізняється від першого читання. А з огляду на те, що прийняття великого герба потребує 300 голосів нардепів, то до другого читання цілком можливо чекатимемо ще довго. Тож, тут нема ані зради, ані перемоги.

По-друге, варто розуміти, що прийняття великого герба суттєво не вплине ні на що в державі. Геральдика в сучасномі світі має на кілька порядків менший вплив, ніж в давнину. Від порушення класичних геральдичних законів також нічого особливого не відбудеться (хоча десь безсумнівно засумують кілька гербознавців). Втім, геральдичні проблеми прийнятого законопроекту в реальності незначні. Найбільша з них - це те, що щитодержателі стоять на стрічці національних кольорів, що трактується неоднозначно. З іншими ж елементами герба в цілому все гаразд, навіть краще. Гербові фігури однозначно несуть правильне змістовне навантаження. Козак з мушкетом та золотий здиблений лев не тільки символізують єдність Українського Сходу із Заходом, але і вказують на спадкоємність від Середньовічного Руського королівства та Гетьманату (навіть обох гетьманатів). Корона Святого Володимира - це своєрідна великодержавна претензія, адже цей вінець Володимир Великий планував зробити імператорським (і це особисто мені особливо подобається). Намет між короною і щитом здається зайвим, втім він не несе ніякого навантаження, окрім виключно естетичного, тож і сприймати його варто відповідно.

По-третє, герб - це не конкретний малюнок, а тексовий опис, що закріплює певний порядок і співвідношення гербових фігур, кольорів та інших елементів. Список певних складових, які може малювати будь-який художник у будь-якому стилі. Держава визначає право чи заборону для певних осіб та установ на використання герба. Втім, держава не зобов'язана контролювати художнє виконання. Державою регулюється лише опис його складових і формат їх використання.

І найголовніше, по-четверте. Робилося все це Зе-владою виключно для хайпу. А хайп - справа швидкоплинна. Через кілька днів про великий герб забудуть і його лоббісти, і хейтери. Забудуть вочевидь десь до Покрови, або іншого медіа-приводу, коли буде потрібно захопити увагу громадськості кривизною мальованих лев'ячих лап чи чогось ще менш значущого.

Втім, у народній свідомості лев з козаком вже давно спільно тримають володимирів щит під його ж короною. Так само як українська державність одночасно тримається на єдності Nашого Сходу із Nашим Заходом. І це добре. Можливо колись й імператорська корона над щитом перестане бути претензією. Але для цього потрібна реальна незалежність. Треба лиш повірити і докласти зусиль.

На фото – схематичне зображення прийнятого проекту великого державного герба України. Відкрити / Коментувати

2021-08-24 14:09:04 Видавництво «Орієнтир» вже чекає своїх читачів на фестивалі «Пульс Гідності».

Київ, Володимирська гірка, 24.VІІІ.2021 Відкрити / Коментувати

2021-08-24 11:09:07 ​​30-річчя республіки, яку ми колись обов’язково перетворимо у справді Українську Державу

24.VІІІ.1991 Акт проголошення незалежності України народив у міжнародному юридичному просторі нову республіку. Її 1-м президентом став колишній червоний пропагандист, а 2-м – червоний директор, також звісно вже колишній. Потім була Nаша 1-ша революція, яка не виправдала нічиїх сподівань, через що через 10 років вибухнула Nаша 2-га революція. І лише після цього з пострадянської республіки ми почали перетворюватися у національну державу. Останні два президенти (5-й і 6-й) роблять все, щоб цього не сталося, але Nаша Nація все одно невпинно стремить у майбутнє. За ці 30 років ми втратили 3-й у світі ядерний потенціал; перспективну індустріальну економіку з космічною галуззю перетворили у сировинну; Nаш півострів та ще двічі по півобласті потрапили під ворожу окупацію; більше третини населення втекло за кордон. Але за ці роки в Nашій Країні з’явилося те, що колись поверне нам і ядерний статус, і економічний та демографічний потенціал, і втрачені території по Кубань включно. У революції й війні гартується Nаше Nове покоління. І хоч здавалося б трохи недоречно говорити про незалежність тоді, коли «східний сусід» владарює у кількох наших регіонах, а «західні партнери» керують кількома нашими державними органами, але колись ми її (справжню незалежність) неодмінно здобудемо. А сьогодні – з Днем Національної Мрії, українці! Все починається саме з мрій. У Nашої Країни все ще попереду. Все буде Україна!

На фото – козак Мамай поч. ХХІ ст. Алегоричне зображення Nашого покоління. Україна, якій +/- 30. Відкрити / Коментувати

2021-08-23 15:10:00 Чекаємо усіх завтра в Києві на фестивалі Пульс Гідності (простір ветеранського бізнесу, Володимирська гірка) з 12 по 20.00!

Найцікавіші книги про сучасну російсько-українську війну, ідеологію й практику українського націоналізму в ХХ і ХХІ сторіччі - тільки у нас! Відкрити / Коментувати

2021-08-23 11:03:57 ​​До 10-річчя першої справи оборонців Римарської

23.VІІІ.2011 ватник Сергій Колесник, озброєний гумострільним пістолетом, прийшов до харківського офісу «Патріоту України» (за вже легендарною адресою - Римарська,18) і вчинив там стрілянину. В результаті – двоє патріотів були поранені (Черкас отримав постріл в шию, а Вітус – в груди і руку), а сам Колесник – госпіталізований внаслідок численних ударів молотком (на офісі йшов ремонт і оборона відбувалася підручними засобами). Через кілька тижнів, коли Черкас і Вітус вийшли з лікарні, вони були заарештовані. Колесник мав журналістське посвідчення (купив його для оформлення гумострільного пістолету, страндартна схема) і СБУ інкримінувала патріотам напад на журналіста. Чи тодішні спецслужби спеціально засилали ватника чи скористалися самодіяльністю проросійського неадеквата – ми так і не дізналися. Але цією справою почалися репресії проти «Патріоту України» в Харкові. Потім перестрілок на Римарській було ще дві – 29.ХІІ.2011 (коли Андрія Білецького арештували за замах на вбивство «журналіста Колесника», хоча Андрія на місці події не було, а сам Колесник був живий-живісінький), а друга – в ніч 14/15.ІІІ.2014, коли проросійська сторона зазнала перших втрат загиблими. Ходили чутки, що в «третій спробі штурму Римарської» ватник Колесник також брав участь разом з іншими проросійськими сепаратистами. Втім, навряд чи це правда, скоріше за все він просто втік з Харкова до Криму, де мав нерухомість. Думаю там він зараз пафосно оповідає окупантам про його особисту «війну з фашизмом». Навряд чи він здатний воювати ще (і морально, і фізично). А от всі оборонці Римарської, після 2014 воювали за Україну. Репресії тоді нікого не змусили відмовитися від своїх поглядів, лише зміцнили їх.

На фото – плакат «Самозахист – не злочин» із зображенням Ігоря Михайленка (Черкаса) та Віталія Княжеського (Вітуса). Харків, осінь-2011.

#українські_нові_праві Відкрити / Коментувати

2021-08-22 11:02:42 Крим буде або Українським, або безлюдним.

Це єдине, про що для Nашої країни припустимо говорити на Кримській платформі.

На фото - плакат УНА-УНСО, 1992. Того року добровольці на націоналістичному «потягу дружби», вихолощували сепаратизм на півострові. Відкрити / Коментувати

2021-08-21 11:04:33 ​​«Орієнтир» буде на «Пульсі Гідності»

24.VІІІ.2021 під патронатом МінВет на Володимирській гірці у Києві проходитиме ветеранський фестиваль «Пульс Гідності». Концепція фестивалю ще в березні цього року була запропонована командою Інституту Національного Розвитку Директорату вшанування пам'яті та формування позитивного образу ветерана Міністерства у справах ветеранів. І на 30-ту річницю незалежності ідею буде реалізовано.

На фестивальній території діятимуть сценічний простір, містечко громадських організацій, мала сцена з кінопоказами, лекторієм та театром, літературний лаунж, арт-простір, виставка традиційних ремесл, бізнесові майстер-класи та виставка-продаж продукції ветеранського підприємництва.

Початок фестивалю о 12:00. Шукайте намет «Орієнтира» в ряду ветеранських видавництв (ряд позначений 2 на схемі). Деталі - на сайті фестивалю https://www.pulsgidnosti.com.ua/ Відкрити / Коментувати