Театр Мало Букв

2022-06-24 10:04:25 КОШКІНА  ЗАПРОШУЄ НА ЯРМАРОК
Завтра, 25 червня, у Києві  по вулиці Володимирська, 49/А відбудеться благодійний мистецький ярмарок  від організації   "Мистецький  Украінський  Рух" (МУР). Засновницею МУРу є актриса Національного театру імені Івана Франка Марина Кошкіна (Безталанна, Лимерівна, Кассандра) . У чому суть? Зараз  чимало украінських митців сидять без можливості  повноцінно працювати та ділитись з твоєю творчістю з глядачами.  Отже мета такого благодійного ярмарку - - надати   благодійний мистецький майданчик митцям різних жанрів і творчих напрямків та зібрати кошти на ЗСУ.
Всі догати направлять на армію. Детальніша інформація про програмне наповнення ярмарку Марини Кошкіноі - - на зелених постерах вище у стрічці... Відкрити / Коментувати

2022-06-24 10:03:45 Відкрити / Коментувати

2022-06-22 14:25:51 Робота театрів під час війни - Одеський театр ляльок поставив виставу про Путіна у пеклі та готує прем'єру про Голодомор
https://zn.ua/ukr/CULTURE/odeskij-ljalkovij-teatr-vidpraviv-putina-u-peklo-do-diktatoriv.html Відкрити / Коментувати

2022-06-21 17:11:11 Театр в хроніках війни (анонс)

ВІТОВСЬКА ЗІГРАЄ ІРМУ
у мюзиклі про січового стрільця на сцені Івано-Франківського національного театру:прем'єра - - 25, 26 червня

Мюзикл «Шаріка, або Кохання січового стрільця» (лібрето та музика Ярослава Барнича, слова до пісень Юрія Шкрумеляка, режисер Ростислав Держипільський) на великій сцені Івано- Франківського національного театру об' єднає справжній акторський зірковий "іконостас" знаменитої трупи цього популярного театру Украіни: Гнатковський, Луцький, Хвостенко, Левченко, Комановська, Бліндар, молоді суперстар Олег Панас та Інна Бевза. Плюс родзинка літньої франківської прем' эри - - Ірма Григорівна Вітовська, що долучилася до трупи Івано Франківського національного театру, згідно результатів нещодавнього конкурсу. Мабуть, то щира іронія долі, що героїню, яку нині гратиме Ірма звати також Ірма. Згідно сюжету Ярослава Барнича, сценічна Ірма є сестрою Ференца Деркача, якого грає прем'єр театру Олексій Гнатковський. Ірмина Ірма закохана в угорського барона, якого, на хвилинку, грає секс-символ українського кіно Рома Луцький (в чергу з ним потужний Юрій Хвостенко) . В цей же час герой Гнатковського хоче видати заміж за багатого барона свою доньку Шаріку, яку грає красуня Інна Бевза. Але на те він і мюзикл, щоб з'явився фатальний січовий стрілець - - Олег Панас - - і перетасував герою Гнатковського усі його геополітичні карти...
У театрі кажуть, що Ірма не тільки гратиме, але і ексклюзивно співатиме одну дуже красиву пісню.
Чує моє серце, що в прем' єрний час, коли усі театральні карти правильно ляжуть, може з'явитися ще один всеукраїнський театральний хіт, що конкурувати з "Гуцулкою Ксенею" того ж таки Ярослава Барнича- - в одному і тому ж українському театрі
Нижче - - детально - - хто кого грає і хто що робить у прем' єрній виставі про шалене "Кохання січового стрільця" ...

Режисер-постановник вистави – народний артист України лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка Ростислав Держипільський,
Диригент у виставі – заслужений діяч мистецтв України Богдан Ткачук,
балетмейстер-постановник – Дмитро Лека,
художниця-постановниця - Юлія Заулична,
Хормейстер вистави – Наталія Байдак,
концертмейстер вистави – Віталіна Гуцуляк,
помічник режисера – заслужений працівник культури України Андрій Фелик.

Дійові особи та виконавці:

Ференц Деркач – з.а.України Олексій Гнатковський,
Шаріка, його дочка – Інна Бевза,
Ірма, його сестра - з.а. України Ірма Вітовська,
Барон – з.а.України Роман Луцький, з.а.України Юрій Хвостенко,
Марішка – з.а. України Ольга Комановська,
Мікльош – Олег Деркач, Юрій Литвинов,
Степан Балинський, поручик УСС - Олег Панас,
Клим Гусак – Іван Бліндар
Богдан Сухоніс – Влад Демидюк, Андрій Мельник,
Тарас Лапка – Віктор Абрам’юк, Микола Сливчук,
Гаврило Курило, хорунжий УСС - Юрій Вихованець, Остап Слобода,
Ляля – з.а.України Олеся Пасічняк,
Сяся – з.а.України Мирослава Полатаймо-Гусак,
Тася – з.а.України Надія Левченко,
Марійка – Ксенія Бабіїв,
Джура – Богдан Романюк,
Дівчата з Мадярщини – Ірина Бенюк, Мар’яна Вінтоняк, Іванка Сірко, Тетяна Шавкова.

Успіху, прем'єрного тріумфу та щасливих днів в період нашої Перемоги, коли" Кохання січового стрільця" зможе без ризиків мандрувати-гастролювати містами України! Відкрити / Коментувати

2022-06-19 20:55:40 День народження

Актор-запальничка

Сьогодні святкує день народження український актор Іван Бліндар, молода зірка Івано Франківського Національного театру імені Івана Франка. Йому 30. Вітаю.

Цієї важкої весни мав вийти на украінські екрани фільм "Я, Побєда і Берлін" , де Іван знявся у ролі Кузьми Скрябіна. На жаль, проклята війна переписує на свій гіркий смак усі графіки і плани. І фільм про "Побєду", очевидно, будемо чекати на екранах вже у дні Перемоги.
У цей же час, поки нема активного знімального періоду, Іван повністю віддає себе рідному театру у рідному Франківську. Задіяний у доброму десятку репертуарних вистав. Є ролі невеликі, на декілька виходів на сцену. А є роляка велика, така, як Тіль Уленшпігель з вистави за мотивами роману Шарля де Костера (режисер Максим Голенко), образ-легенда.
От сьогодні, у свій день народження, Іван і гратиме свого Тіля, мандрівника, захисника і пересмішника.
Іван часто потрапляє у всі можливі медійні рейтинги найперспективніших та найпопулярніших молодих акторів України теперішнього часу. І такі рейтинги не брешуть. Так воно і є.
Бліндар, як актор-запальничка, постійно наповнює довкола себе простір життя і мистецтва - - світлом, теплом, гумором. Дуже добра, адекватна і іронічна людина.
У мирні і ще безтурботні часи мені випало щастя долучитися до експериментальної вистави західних франківців "Модільяні", де я виконував не "роль" (це звучало б занадто зухвало!), а сценічну функцію арт-критика-оповідача, по суті камео. Вистава про художників-зірок Монпарнасу початку 20 століття у Парижі.
Іван там грає роль Моріса Утрілло, знаменитого паризького хулігана, хронічного алкоголіка і геніального живописця-пейзажиста, без роду, без племені, мати якого була натурницею-повією, а про батька біографам взагалі нічого не відомо.
Якось перед однією виставою я вичитав про можливу версію батьківства Моріса Утрілло. І оскільки вистава передбачає експромт та імпровізацію, то якось і кажу на сцені, звертаючись до героя Бліндара:"А ти знаєш, хто твій справжній батько?" - - "Хто?" - - "Сам Ренуар!" - - "А це не фейк?" Він завжди легкий на експромт та імпровізацію, тому голосно зареготав і підхопив мій виклик. І вистава потекла собі далі, як вода руслом широкоі ріки.
Я знаю, що у такого актора не може бути ліміту ролей і порожніх сезонів. Нема і не буде.
Тому і побажаю Іванові у день його народження, щоб доля дарувала тільки улюблені ролі і тільки гарних авторів.
Будь сильним і здоровим, насамперед. Ціную, пам'ятаю, люблю.
Хай Бог береже і хай якнайшвидше дарує нам Перемогу і щасливі дні миру та творчого спілкування. Відкрити / Коментувати

2022-06-18 19:20:24 Львів. МЕЛЬПОМЕНА ТАВРІЇ. Сьогодні. Аплодисменты у фіналі вистави "Вона ЗЕМЛЯ" (Франківський Національний театр) Відкрити / Коментувати

2022-06-17 13:47:14 «Цей диктатор непередбачуваний…» – Театрально-концертний Київ
https://www.tkk.media/tsej-dyktator-neperedbachuvanyj/ Відкрити / Коментувати

2022-06-16 13:55:32 Цей його старий Максим, потрапляючи у арку іконостасу, що є на заднику сцени, іноді нагадує і того самого нашого головного Отця... Така асоціативність у виставі логічна та органічна.
Ще один ключовий герой у цій постановці - - сам Стефаник. Не тільки через миттєве акторське перевтілення в Автора, на яке відважився сам режисер Держипільський, а тому що слово Автора крає душу, ніби плуг замлю.
От звучить у виставі цей текст Стефаника і хіба можна після такого спокійно пити пиво чи каву після вистави?
Ось цей текст, як голос Матері:
"Діти мої, сини мої, де ваші кістки білі?
Я піду, позбираю їх і принесу на плечах додому..."
Кінець цитати.
Така вистава, вимагає від глядача, передусім, максимальної тиші та максимального "включення" у сакральний, болісний, образний сценічний текст.На такі вистави не ходять заради відпочинку. На такі вистави ходять заради тихої внутрішньої молитви... Відкрити / Коментувати

2022-06-16 13:55:32 Мельпомена Таврії, вибрані твори (анонс)

Стефаник, ПЛАЧ ЗА СИНАМИ
Пост про Івано-Франківську виставу, яку покажуть у Львові

Продовжую свій мережевий гід-анонс вибраних вистав цьогорічного міжнародного театрального фестивалю "Мельпомена Тавріі" :18 червня Івано-Франківський Національний театр імені Івана Франка в межах фестивалю, у Львові, на сцені Театру Заньковецькоі, гратиме одну з найкращих своїх постановок "Вона - - Земля" за новелами Василя Стефаника

"Напереді її сини, і вона йде з ними на тую Украіну, бо вона, тая Україна, плаче й голосить за своїми дітьми, хоче, щоби були всі вкупі..."
Це цитата з новели Василя Стефаника, яка написана майже 100 років тому, у період Першої світової війни.
Емоційна екстраполяція на цей наш час дивовижна, вражаюча.
Таке от відлуння часів у новелах Стефаника періоду Першої світової та періоду російсько-української війни, що розпочалася 2014 року, і відчули західні франківці, коли під орудою режисера Р. Л. Держипільського взялися до постановки вистави "Вона - - Земля" за творами Василя Стефаника.
Вистава вийшла 2017-го, ніби предчуваючи подальшу лиху годину в Україні, коли російський агресор повномасштабно вдереться на нашу Землю і материнські сльози стануть ріками.
В сучасному театрі часто визначають жанр вистав не за теоретичними канонами (драма, трагедія, комедія, мелодрама) , а крізь авторську образну суб'єктивну призму. Таке буває не завжди теоретично, зате - - образно.
Жанр цієї постановки західних франківців у моєму суб' єктивному свідчутті формулюється, як "тиха молитва" або як "материнський плач". Нема і не буде таких жанрів в підручниках з теорії літератури (театру). А от в наших відчуттях після вистави саме таке і залишиться.
Вистава об' єднує низку Стефаникових новел періоду Першої світової ("Моє слово" ," Діточа пригода" , "Марія"," Сини"," Вона--Земля" ) , які гострим ножем розтинають свідомість сучасників. Бо часи і люди змінюються, майже сто літ пролетіло, а от плач та молитва за Землею та за її бідними дітьми - - розбиває серця навпіл і сьогодні, коли біль та голоси героів Стефаника стали відлунням і теперішнього часу, часу фактично Третьої світової, коли Україна в огні, а волога в очах не просихає.
Сценічний простір вистави відсилає до образу Храму Господнього, що на час біди став прихистком для дітей та батьків. А персонажі вистави, сини та дочки, трансформуються то в чорне гайвороння, що пролітає неораною землею, то в зграю білих голубів, що літають понад Землею, шукаючи Миру.
Про виставу "Вона - - Земля" ще 2017 я за 40 хвилин написав на одному подиху текст "Стефаник, Століття" і недоречно тут і зараз переказувати фабули своїх давніх публікацій (кому цікаво, той загуглить сам і знайде відповідний текст).
Наразі ж, перед показом вистави у Львові, акцентую увагу на тому, що до успіху Івано-Франківськоі постановки "Вона - Земля" долучилися і дві львівські театральні зірки.Олег Цьона та Наталія Половинка.
Наталя стала співрежисером спектаклю поруч з Держипільським і її творчий магнетизм додає постановці потрібний об'єм художньої енергетичної ваги. Наталя у виставі - - одночасно - - режисер, актриса, співачка, символ, Слово і Голос, образ Матері Божої і Матері земноі, образ України та образ Землі. Не кожна сучасна украінська акторка здатна на безмірний діапазон подібної художньоі поліфоніі. Не кожна. Мені здається, що Сили Небесні якось так розпорядилися, що майже відразу після театральної Землі" у Франкіаську, де Наталя грає Матір, трапився і її фільм "Мати апостолів", що на кожному міжнародному кінофестивалі, куди б цю стрічку не делегували від України, картина всюди отримує пристойні фестивальні нагороди.
Олег Цьона і до "Землі" завжди видавався актором потужним, талановитим (варто лише побачити його у виставі Кучинського "Ножі в курях") . Після "Землі" я сказав уголос, що це актор видатний і він на одній лінії акторської ваги, скажімо, поруч з Богданом Ступкою. І це не авторське перебільшення. Олег грає Стефаника зовні сухо і стримано, яким і має бути Батько, коли у його родині горе. Відкрити / Коментувати

2022-06-15 19:31:58 І вже фантазія глядача ладна сама собі домалювати, що ж там, за стінами дому-трейлера коїться насправді:сплять ( усі покотом? ), щось екзотичне їдять на вечерю чи, можливо, під свічку декламують сучасну американську поезію (адже Бланш - - учителька літератури). Лаконічна та трагічна образність київської вистави, яку мені вдалося переглянути на моніторі у форматі робочого відеозапису постановки ( завдяки люб'язності франківців) у фіналі підштовхувала до образного осяяння. Мовляв, той фатальний трейлер-бляшанка-склеп то, насправді, образ бідної голівоньки самої вчительки Бланш Дюбуа. Жіночої голови, у якій постійно триває своє автономне, закрите від усіх, напружене життя. Не тільки тому, що ця жінка хвора на голову. А і тому, що Бланш несе разом із собою свій, прихований, світ. Це світ колишнього щастя і світ трагічної любовної втрати.
Загалом, київський "Трамвай жодного разу не про "любоФФ" у нетрях Нового Орлеану, не про жорстокий американський світ, що душить слабку жіночу стать своєю сильною бездушною чоловічою підошвою (цей мотив на всі боки колись обгризали радянські театрознавчині, яким, у свій час взагалі дозволили щось написати про американця Теннессі Вільямса). Саме у київській виставі вперше, згідно моєму досвіду знайомств зі сценічним версіями п'єси Вільямса, режисер, не знітившись, виводить на перший план саме те - - мотив-діагноз Бланш, що Вільямс приховано прописав, якщо хто уважно читав. Такий діагноз - - "синдром Аделі Гюго". Та біда, якою насправді хвора і Бланш Дюбуа, і Адель Гюго, бідна божевільна донька великого романтика. "Синдром Аделі Гюго" - -психологічна манія і психічна залежність жінки від емоційного фрагменту інформації, який вона сама собі загрузила у бідну голівоньку, ніби файл у комп'ютер. І далі - - завжди - - збій системи. Саморуйнація через власну одержимість об' єктом пристрасті. Зважте, що на роль очікувано слабкої Бланш режисер обирає двох актрис, дві Тані, яким пасують на сцені образи сильних жінок. Драма слабкої викликає зверхність. Трагедія сильної викликає катарсис і співчуття. Так і тут, у нашій виставі.
На першому етапі репетицій "Трамваю" актори розповідали мені, що режисер мав намір матеріалізувати на сцені об'єкт пристрасті Бланш. Тобто образ привабливого хлопчика-старшокласника (на цю роль, кажуть, претендував юний студент Д. М. Богомазова - - Гриша Наумов) , якого колись у американській школі і спокусила Бланш, а потім вона ж його і ненавмисно "вбила" , відкривши правду про світ його справжніх почуттів... З того часу ненавмисного вбивства чоловіка-хлопчика-коханця, цей фрагмент чуттєвої інформації постійно і переслідує Бланш, постійно наздоганяє її. У неї не виходить жити без нього. І крапка. І ніякий привабливий американець - - ні Стенлі, ні Мітч, ні навіть президент Рузвельт не зможуть перебити її чуттєву манію стосовно одного-єдиного об'єкта пристрасті. Таке буває. Це і є те саме, якщо говорити поверхово про "синдром Аделі Гюго". Історія психологічної хвороби-залежності, що передбачає Невідворотність покарання за неконтрольовану пристрасть, що загострює життя у реальному світі, який часто у такому випадку підміняється світом вигаданим, або сконструйованим.. Таки добре , що у виставі не реанімували фантом загиблого юного чоловіка Бланш Дюбуа, а то тоді вже був би не фантом, а привид пострадянського театру кінця 80-х.
От ми , роззявивши роти, любимо смакувати концепції постановок вправних європейських режисерів. Хоча, тим часом, є покоління молодих українських режисерів, що вже підросло, і воно може щиро вражатм і своїми цікавими авторськими сценічним концептами на основі світової класики. "Синдром Аделі Гюго" у даному сценічному випадку мене у цьому переконав.
Бажаю київській Бланш Дюбуа та її американським родичам 17 червня вкотре гарно зіграти "Трамвай" Бажання", виставу, що ВПЕРШЕ в історії" Мельпомени Тавріі ВДРУГЕ запрошено на фестиваль.
Під завісу вистави, коли Таня Міхіна вийде з образу і з діагнозу Бланш, напевно, франківці скажуть правильні слова про фестиваль і про місто, де цей фестиваль народився:
" Херсон - - це Україна! " Відкрити / Коментувати