Орестократія

2023-12-07 20:50:42 ​Як мексиканським біженцям вдалося заморозити допомогу Україні: розповім детально, чому американські конгресмени так завзято товчуть воду в ступі

«Віслюки» (так називають демократів США) та «слони» (відповідно - республіканці) по-різному реагують на війну московії проти України: перші прагнуть протидіяти бункерному фюреру з його загрозами світовій безпеці; другі розраховують на перемогу над Байденом. Тому «слони» не придумали нічого кращого, ніж обміняти $60 млрд. допомоги Україні на «фору» Трампу в президентських перегонах. 

«Фора» має бути упакована під виглядом боротьби з міграційною кризою, яка є однією з фішок виборчої кампанії лідера «слонів» і дуже милозвучно лягає на вуха республіканському “лохторату”. 

«Слони» змушують «віслюків» проголосувати в Конгресі за частину передвиборчих обіцянок Трампа з президентської кампанії-2016. Це і будівництво стіни на кордоні з Мексикою, і скорочення кількості претендентів на "гуманітарний пароль" для в'їзду в США та ускладнення правил отримання притулку для мігрантів. Тоді Трамп обіцяв, але нічого до пуття так і не довів. 
Демократи вважають ці "хотілки" негуманними та неефективними.

Міграційний «шантаж» матиме продовження: Трамп вже пообіцяв депортовувати осіб, які легально проживають у Сполучених Штатах, але живлять «джихадистські симпатії», підтримують антиамериканські та антисемітські погляди. На кордон з Мексикою будуть відправлені тисячі силовиків. Ще в планах —  розширити заборону на в’їзд мусульман, а також запровадити «ідеологічну перевірку» мігрантів.

Якщо правова система США покотиться ідеологічною доріжкою Трампа, то Штати нагадуватимуть якусь Білорусь. Це важлива причина для «віслюків» не підігрувати електоральним збоченням «слонів». 

Мексика дійсно перетворилася на «чорний вхід» у США, через який щороку потраплять від 1,7 до 2 млн нелегалів: згодом вони натуралізуються, але часто — не асимілюються, іспанська - фактично стала другою мовою в країні. Тому маргінальний республіканський електорат так аплодує витівкам "слонів" у конгресі. 

Демократи, схоже, здаватися не збираються і «грають» на підвищення ставок. 

Джо Байден закликав Конгрес схвалити додаткове фінансування військової допомоги Україні: якщо дати Росії перемогти, вона не зупиниться лише на Україні – бойові дії охоплять і країни НАТО. Це [наразі] не спрацювало і республіканці Сенату влаштували «мексиканський» шантаж, заблокувавши розгляд цього питання.

Формально, Байден, який вже поступається Трампу в рейтингах, стоїть перед вибором: або зберегти ліберальний підхід до імміграції, або дати зелене світло ксенофобії свого опонента: тоді як поступки республіканцям здатні серйозно підірвати його можливість переобратися наступного року.

До різдвяних канікул конгресмени мають ще декілька тижнів. Є сподівання, що "республіканці" відіграють цей спектакль до свят і здадуться. Тим часом до США «зграями» летять політики різного калібру, і в більшості з них одна мета: зупинити бункерного. Тобто — підтримати Байдена. 
Вдалого їм польоту!!!

P.S.: Ідея Трампа зі мексиканською стіною - це мікс його слогану «Зробимо Америку ВЕЛИКОЮ знову» та проєкту першого імператора Китаю з династії Цинь: той почав будувати "ВЕЛИКУ китайську стіну", щоб відгородити Китай від кочових племен. З того часу минуло 24 століття, але його управлінські рішення досі не втратили актуальності. Принаймні, в очах Трампа. Відкрити / Коментувати

2023-12-04 20:03:25 ​Захід переосмислює війну Московії проти України: без членства Києва в НАТО цивілізований світ програє.  

Вступ України до Північноатлантичного альянсу важливий не стільки парасолькою колективної оборони, скільки можливістю вести війну з московією за стандартами Альянсу. Плюс — це шанс мобілізувати всі ресурси Заходу у боротьбі з імперіалістичними конвульсіями кремля. Інакше програє не тільки Україна, але й наші західні партнери. 

Досі перспективи України на вступ до Альянсу розглядалися через призму «колективного мислення», навʼязаного США та Німеччиною: «після завершення війни», «потрібні реформи» і т.д. Та упродовж останніх декілька тижнів колишні урядовці, незалежні експерти та подекуди урядовці починають піддавати сумніву цю чиновницьку логіку Вашингтона та Берліна.  

«Північноатлантичний альянс має прийняти Україну якомога швидше. Зволікання із приєднанням України до НАТО стимулює режим путіна до нескінченного продовження війни…  Прийшов час зробити прямо протилежне послання... Тоді для путіна продовження цієї війни буде безцільним, а для Росії – руйнівним», — екс-посол США при НАТО Курт Волкер.
 
Заяв про доцільність відкрити двері колективної безпеки для Києва стає дедалі більше, я тут зібрав лише скромну частину з них. 

Шлях України до членства в НАТО – це частина виграшної стратегії як для самої України, так і для всього блоку. Навіть до повного звільнення окупованої частини України альянс міг би поширити «парасольку НАТО» на території, підконтрольні українській владі. Допомогти Україні перемогти Путіна – це життєво важливий інтерес США. Адже у попередніх війнах у Європі було втрачено понад 800 000 американських життів. Запобігти цьому може саме Україна, - ексчиновник Пентагону Ян Бжезінський
 
«Найкращий спосіб забезпечити тривалий мир і стабільність у Європі – це приєднати Україну до НАТО. Наступного літа Альянс відзначатиме своє 75-річчя на саміті у Вашингтоні. Запрошення для України приєднатися було б ідеальним способом святкування”, - екс-генсекретар НАТО Андерс Фоґ Расмуссен.

Ребекка Генрікс, Гудзонський інститут: «Дозвольмо Україні вести цю війну так, як це робили б ми! Іншими словами, Україна повинна набути перевагу у повітрі, отримати безпілотники більшого радіуса дії, пришвидшити отримання F-16». Подібні заяви зробили і екскомандувач армією США в Європі, генерал-лейтенант Бен Ходжес та ексдиректор ЦРУ Девід Петреус. 

Саме розрізненість Європи та США створює можливості кремлівському фюреру думати про можливий напад на НАТО через 6-7 років. Тоді як економічний потенціал країн-членів НАТО дає змогу надавати підтримку Україні, проте не використовується повністю. 

"Складіть разом економіки країн, що підтримують Україну в боротьбі з росією, і ми перевершимо [росію] у співвідношенні 30 до 1", — МЗС Великої Британії Девід Кемерон. Він летить до Вашингтона з ідеєю мобілізувати всіх союзників, — WSJ. Мобілізацію економіки провела Московія. Вона не лише наростила воєнний чек до рекордних $100 млрд наступного року, але й переключила значну частину цивільних заводів на виробництво танків та безпілотників. Тоді як Захід розкручується дуже кволо і не здатен виконати навіть своїх зобовʼязань перед Україною. 

До мобілізації закликають й інші посадовці. Наприклад, очільниця міноборони Нідерландів Кайса Оллонгрен: жодна країна не може впоратися з сучасними загрозами безпеці самотужки. 

У березні-квітні 2022 року "колективний розум" також намагався відгородитися від війни в Україні мантрами про "небажання бути стороною конфлікту". Але голос України, а також заяви високопоставлених експертів та частини прогресивних урядовців змінили позицію Заходу. Схоже, зараз ми переживаємо другу хвилю, внаслідок чого Вашингтон та Берлін вимушені будуть відмовитися від зручної мантри - на користь безпеки всього світу. Відкрити / Коментувати

2023-11-30 16:40:32 ​Помер один з батьків політичного цинізму: чому українцям не варто особливо вихваляти Генрі Кіссінджера

 «Прагматичні домовленості — понад принципами», — саме такою філософією в зовнішній політиці послуговувався найвідоміший дипломат століття Генрі Кіссінджер, який помер у свої 100 років. Якщо «прагматичні» замінити на коректніше слово - «цинічні», то читач все зрозуміє про realpolitik та її вірного послідовника. 
Додам, що дві з трьох зон міжнародної напруги на планеті (у тому числі й — війна проти України), запрограмовані саме з його подачі.

Кіссінджер був ідеологом «здачі» Тайваню в обмін на поліпшення взаємин США із маоїстським Китаєм.  

Президент Ніксон настільки довіряв Генрі, своєму радникові з національної безпеки, що відмовився від системи запобіжників і призначив його одразу ще на одну посаду — керівника Держдепу. Відтак Кіссінджер «присів» президентові одразу на обидві півкулі головного мозку, і той не мав альтернативної точки зору. 

В пошуках зближення керівник Держдепу подружився з китайськими лідерами, таємно відвідував Пекін і знайшов, як підкупити володарів Піднебесної.  

У лютому 1972 року Ніксон офіційно побував у КНР, уклав дипломатичні взаємини з Пекіном і… визнав Тайвань де-юре частиною Китайської республіки: нагадаю, що на Тайвані перебував у вигнанні національний уряд Чай Кайши, програвши громадянську війну китайським комуністам під керівництвом Мао. 
Що зараз відбувається довкола Тайваню, - ми всі добре знаємо. 

  Аналогічно Кіссінджер «задовольняв» і кремлівського ведмедя: у 70-х він багато разів був у Москві, возив туди Ніксона, любив полювання з Брежнєвим, і підігрував радянським, а потім і російським інтересам. 

Кіссінджер неодноразово зустрічався також і з ботоксним фюрером, в останнє — у 2016 році. Він не бачив у ньому загрози й рекомендував до застосування свою улюблену realpolitik: зокрема, поважати імперські комплекси  та не приймати Україну в НАТО.  По суті, його рекомендації лягли в основу антиукраїнської філософії канцлера Німеччини Ангели Меркель, яка по-кіссінджерівськи старанно задовольняла отого кремлівського ведмедя.  

У травні 2022 року Кіссінджер порадив Україні віддати частину своєї території Росії, щоб покласти край війні. Через місяць він змінив свою точку зору на протилежну, а в серпні того ж року визнав свої помилки, заявивши, що до України слід ставитись як до країни НАТО. Але на той час впливовість його голосу була вже надто кволою. 

  Класична ідеологія realpolitik від Кіссінджера передбачала швидкий і яскравий результат «тут і зараз», вона приділяла дуже мало уваги ідеології та правам людини. Тому лідер пост-совєтської Московії хотів тих самих лаврів і політичних ласк, які були у генсеків ЦК КПРС, і саме про це говорив у своїй знаменитій промові на мюнхенській конференції з безпеки навесні 2007 року: тоді він згадував і однополярний світ, і розширення НАТО на Схід і т.д. І кіссінджери різного рівня йому навіть підіграли…

Наскільки контроверсійним політиком був Кіссінджер говорить його нобелівська премія миру. Він її отримав разом з лідером Північного Вʼєтнаму за припинення війни з Вʼєтнамом Південним (підтримуваним на той час США). Як тільки американці вивели війська з країни, влада північної території окупувала південні землі. Ця нобелівська премія вважається найсуперечливішою за весь час існування. Зрештою, такою ж можна назвати і дипломатію Кіссінджера. 

Епоха Кіссінджера минає, як і час його послідовників в особі Меркель, Саркозі, Олланда і т.д. Минає значно пізніше, ніж у нас був шанс безкровно стати членом Альянсу. Але краще вона мине сьогодні, ніж триватиме й далі, підживлюючи кремлівського фюрера марними очікуваннями.

Підписуйтеся на "Орестократію",  - знайте більше.  Відкрити / Коментувати

2023-11-28 18:53:31 ЄС розробляє механізм "деорБАНізації" Заходу: прогнозований сюрприз для бункерного 

 Цікаві зміни відбуваються в ЄС: Європарламент із мінімальною перевагою (291 – за, а 274 – проти) проголосував за зміну статутних договорів ЄС, - OBOZ.ua

Кількість представників Єврокомісії як вищого виконавчого органу ЄС планується скоротити до 15 (замість представника від кожної країни). Потенційно країни з проросійськими урядами (Угорщина, Словаччина) можуть втратити місце єврокомісара і, як наслідок, позбутися можливості ветувати рішення ЄС. 

У планах — розширення прав Єврокомісії у питаннях зовнішньої політики, безпеки, військової промисловості, захисту кордонів та надання допомоги країнам, що постраждали від агресії. Читай — більше свободи у підтримці України. 

Планується спростити та прискорити процедуру позбавлення права голосу країни-члена, яка не відповідає цінностям ЄС. Цей важіль дасть добротний вплив на чинні уряди Угорщини та Словаччини, які дозволяють собі антиєвропейську та проросійську риторику та дії. 

Плануються фундаментальні зміни до самої процедури голосування: замість принципу "одностайності" вводиться принцип "кваліфікованої більшості": для ухвалення рішення має проголосувати проста більшість країн, які представляють понад 50% населення Євросоюзу, що унеможливить вплив Росії на ЄС через невеликі країни з корумпованими урядами.

Головним лобістом цієї реформи є Німеччина, якій недосконала бюрократична система ухвалення рішень заважає проводити сталу політику розвитку Євросоюзу та захисту його інтересів.

Та є одне «але»: фінальний проєкт змін має бути затверджений консенсусним погодженням всіх країн ЄС. Саме на цьому етапі й Угорщина чи Словаччина можуть ввімкнути «запобіжники».  Хоча фінансову допомогу як інструмент впливу на неадекватні держави ніхто ще не скасовував: фінансову допомогу ЄС вони шанують більше, ніж дружбу з бункерним. Відкрити / Коментувати

2023-11-28 12:25:59 ​Nexit з балалайкою: кремлівський вигнанець завзято рейдерить НАТО та ЄС. Що це означає?!

Євроатлантичний ландшафт невблаганно деформується: у багатьох країнах регіону до влади пробираються прокремлівські персонажі з деструктивними планами, - як щодо євроінтеграції Києва, так і щодо самої європейської спільноти.

На виборах у Нідерландах перемогли ультраправі з гаслом Nexit (за аналогією з Brexit) — виходу Нідерландів з ЄС: «Партія свободи» Герта Вілдерса стала лідером перегонів, отримавши майже 24% голосів виборців.

Вілдерс — проти членства України в НАТО та ЄС, виступав проти санкцій щодо РФ, а сьогодні критикує постачання зброї Україні.

З подачі Вілдерса у 2016 р Нідерланди заблокували угоду про Асоціацію з Україною. Ультраправий політик є соратником проросійського лідера Угорщини Віктора Орбана. 

Вілдерс офіційно гостював 2018 р. в РФ, зневаживши голландське розслідування катастрофи MH17.

Нідерланди - далеко не єдина країна, де переміг політичний проєкт з разючим запахом російського газу.

30 вересня у Словаччині лідером перегонів стала проросійська «Smer» Роберта Фіцо. Фіцо обіцяв припинити постачання зброї Україні, а вже у статусі премʼєра «зізнався», що словацький уряд не бачить ефективності в політиці санкцій проти Росії і «виступив» за переговори між Києвом і Москвою.

Fidesz Віктора Орбана 2022 р. зібрав на виборах 53,1% голосів. Формально партія є правоцентристською, але по суті — на всю голову націоналістична. Орбан, аж із штанів вискакує, намагаючись блокувати європейську допомогу Україні, а днями навіть пообіцяв заблокувати кандидатство Києва в ЄС. Це «вдалий час», бо 14-15 грудня лідери спільноти зустрінуться саме для розгляду українського питання. 

Рік тому в Італії створено правлячу коаліцію з числа ультраправих «Братів Італії», а також друзів путіна з «Ліги» Маттео Сальвіні та «Вперед, Італіє» Сільвіо Берлусконі. Щоправда, нинішня премʼєрка Джорджія Мелоні займає проукраїнську позицію.

На президентських перегонах у Франції на рівних з Макроном йшла Марін Ле Пен, лідер ультраправої партії «Національний фронт». Вона навіть не приховувала своїх близьких фінансових взаємин із кремлем.

Ну і вже нікого не здивувати результатами польських консерваторів з "Право і справедливість" (PiS), які посіли перше місце в перегонах: блокада українського збіжжя - це їх рук справа, як і лояльне ставлення до протестантів, що перегородили кордон з Україною.  

Сьогодні Брюссель щиро намагається допомогти Києву у війні проти путінізму, але зростає кількість держав — членів ЄС, охочих вставити палки в колеса. Очевидно, незабаром виникне екзистенційне питання: чи зможуть ЄС та НАТО залишатися функціональними.  

Брюссель ще намагається дати раду нетрадиційному орбанівському потягу до Москви. Єврокомісія навіть схвалила надання €900 млн для Угорщини, аби тільки Будапешт не заблокував пакет фінансової допомоги Україні в €50 млрд євро на 2024-27 рр. 

Водночас країни-донори ЄС не можуть щоразу виконувати «танці з бубном», коли знадобиться розглядати «чутливі питання»… тим паче коли в компанії у Орбана зʼявляться ще декілька «друзів бункерного». 

Саме тому Брюссель у співпраці з Україною дедалі частіше переходить на т. зв. двосторонній формат взаємодії, без залучення ЄС та НАТО як інститутів (в тому числі - при проєктуванні гарантій безпеки), з іншого боку - органічно виникає запитання про спроможність тих самих інститутів виконувати покладений на них функціонал. Особливо, з огляду на наміри Трампа припинити членство США в НАТО. 

Це ще один виклик: протистояння загрозі проросійських сил в ЄС, що може призвести навіть до розколу всередині Євроспільноти та Альянсу. Якщо ці виклики не будуть подолані, то матимуть серйозні наслідки для майбутнього Європи. 

Для нас це означає, що очікувати легкого туристичного маршруту для України в Європейський Союз, а тим більше в НАТО, — не варто. Це можуть бути взаємини зовсім іншого характеру, не менш важливі, але не такі інституційні, як би нам хотілося. Відкрити / Коментувати

2023-11-22 17:38:36 ​Не НАТО: Промальовуються контури «ізраїльської» моделі безпеки для України 

Упродовж тижня в Києві побувало чимало високопоставлених гостей — від міністра оборони США до голови Європейської Ради... спостерігаючи за візитами, а також за інформаційними потоками можна сформулювати порядок денний поточних переговорів України, ЄС та G7: йдеться про втілення домовленостей вільнюського саміту —  надання «першокласної безпеки для України без вступу до НАТО». 

Вже наступного місяця лідери ЄС мають ОКнути деталі безпекової угоди з Києвом, — констатує Bloomberg. Документ ляже в основу консультацій G7 з Києвом, «деякі з ключових союзників Києва прагнуть укласти двосторонні домовленості цього року». 
Безпекова програма включає багато аспектів:

Довгостроковий механізм надання Україні військової техніки.

Підготовку ЗСУ.

Розширення співпраці з українською оборонною промисловістю для підвищення потужності. Йдеться про зведення в Україні заводів з виробництва зброї та боєкомплекту за стандартами НАТО. 

Посилення спроможності України протистояти кібер- та гібридним загрозам, а також дезінформації.

Допомога в розмінуванні та очищенні територій від вибухонебезпечних залишків.

Допомога з програмою реформ, пов’язаною з процесом вступу до ЄС, а також посилення її спроможності контролювати запаси вогнепальної, легкої зброї та боєприпасів і протидіяти будь-якій незаконній торгівлі

Підтримка енергетичного переходу країни та заходів з ядерної безпеки.

 Обмін розвідданими та супутниковими знімками.

Якщо забути про наше прагнення отримати парасольку 5 статті НАТО, то модель безпеки для України дуже цікава і передбачає чималу допомогу нашій державі, про яку раніше не йшлося: починаючи від глибокого обміну розвідданими до глобальних змін в енергетиці. 

  Все круто, і нас очікує світле майбутнє, але при цьому нам треба пережити похмуру реальність: наші західні партнери не справляються з оновленням своїх збройних сил.

ЄС не здатен виконати свою обіцянку надати Україні один мільйон артилерійських боєприпасів до березня 2024 року, а також на тлі «завислих» переговорів щодо довгострокової допомоги Україні.

Бундесвер 2016 року розробив плани модернізації на 15 років, але більша частина цього періоду минула без будь-яких істотних покращень, підготовка нових дивізій для стримування ворога провалена. 

Із приблизно 300 бундесверівських танків “Leopard” лише 30% знаходяться в бойовій готовності. Протягом року уряд не замовив жодної самохідної гаубиці (хоча якусь кількість передав Україні), вже не кажучи про комплекти запасних частин до них. Під час навчань з ладу вийшли усі закуплені 18 дорогезних БМП "Пума" (€17 млн за «штуку»), - «Орестократія».
 
В американців справи не кращі: від початку повномасштабної війни Росії проти України загальне виробництво оборонної продукції США зросло лише на 10%.

Вашингтону, можливо, доведеться застосувати Закон про оборонне виробництво та розпочати переведення частини цивільної промисловості на військові цілі. Для цього доведеться збільшити витрати на оборону. Щоб підготуватися до війни без збільшення боргу, США мають скоротити витрати на соціальні програми, які користуються широкою підтримкою населення, - Foreign Policy.

Очевидно, що саме безпекове сьогодення та майбутнє України обговорювали численні високопоставлені візитери: в Києві побували міністри оборони США Ллойд Остін та Німеччини Борис Пісторіус, а також голова ради ЄС Шарль Мішель. Кулуарні чутки нібито оптимістичні,  адже Україна навіть у їх свідомості вже перетворилася на "елемент світової безпеки".  Джерела кажуть, що високі гості призвели свої козирі в рукаві. Які саме, очевидно, дізнаємося незабаром. 

P.S. Про членство України в НАТО збираюся написати окремий статус: там є хороші симптоми.

Підписуйтеся на "Орестократію". Дозволяє розуміти більше. Відкрити / Коментувати

2023-11-16 09:28:23 ​Байден та Сі таки зустрілися. І, якщо коротко, то домовилися домовлятися

«Планета Земля достатньо велика, щоб обидві країни могли досягти успіху, а успіх однієї країни – це можливість для іншої», - сказав лідер Китаю.

Байден знову назвав Сі диктатором, «попри прогрес, якого вони досягли під час зустрічі».

За словами високопоставленого американського чиновника, переговори в Каліфорнії були «дуже прямими» і включали більше дискусій між двома політиками, ніж їхня зустріч рік тому. Президент США був «дуже прямим» із Сі щодо низки тем, сказав чиновник, у той час, як Сі також висловив занепокоєння щодо риторики всередині Сполучених Штатів щодо Китаю, - CNN.

Планета таки достатньо велика. Але трішки закипає… Відкрити / Коментувати

2023-11-15 10:35:24 Трамп «замирить» Україну з Московією ще до інавгурації й «попросить»  Європу заплатити за Байдена. В програмі ще депортації, торгові війни та масові звільнення

Associated Press відтворило контури Сполучених Штатів при [ймовірному]  другому пришестю Дональда Трампа в овальний кабінет. Вийшов чудовий жахастик, адже «наш герой» запланував наступну каденцію під знаком помсти. 

 Найдужче Трамп ненавидить deep state, тобто — глибинну державу. Йдеться про групи людей, які контролюють уряд та країну з-за лаштунків. Ці люди часто асоціюються з бюрократією, спецслужбами та держустановами. Саме вони не дали Трампу "нацарюватися" вдосталь у попередню каденцію.

 Фаворит республіканських симпатій обіцяє зосередитися на «корумпованих бюрократах з системи правосуддя» та «корупціонерах у нашій національній безпеці й розвідувальному апараті». ФБР та прокуратура порушили проти Трампа з десяток кримінальних справ, і тепер він прагне помсти.

 Наступними у списку на розправу — держчиновники. Формально вони нібито розкривають інформацію журналістам, а реально — влаштували йому фронду протягом усієї попередньої каденції.  

 Боротьба з міграцією обіцяє бути не менш екзотичною. 

 Міграційна та митна служби США отримають право депортувати осіб, які легально проживають у Сполучених Штатах, але живлять «джихадистські симпатії», підтримують антиамериканські та антисемітські погляди: за криве слово проти президента Трампа можна буде отримати депортаційного  копняка. 

 Трамп хоче розширити заборону на в’їзд мусульман, а також запровадити «ідеологічну перевірку» мігрантів.

Будівництво знаменитої стіни на кордоні з Мексикою продовжиться.

 Куди ж без торговельних воєн. Він обіцяє запровадити тарифи на більшість іноземних товарів, а також вводитиме штрафи під різними надуманими приводами. Трамп також запропонував чотирирічний план поступового припинення китайського імпорту товарів першої необхідності, включаючи електроніку, сталь і фармацевтику.

 Закордонний блок його стратегії вражає ще більше. Ми вже знаємо, що Трамп збирається брязкнути дверима НАТО. Щоправда, зараз це він називає лагідніше: продовжуватиме «фундаментально переглядати» мету та місію НАТО. А от щодо війни Московії в Україні - тут все для нього очевидно. 

 Ще до інавгурації врегулює війну між Росією та Україною. Рецепт простий: припинить «нескінченний потік американських скарбів в Україну», і щоб двічі не вставати —  попросить європейських союзників відшкодувати США витрати на відновлення запасів, скерованих в Україну в період правління Байдена.

 Про виведення окупантів з території Україні він - із зрозумілих причин - не говорить.

Дональд Трамп цілеспрямовано надуває свою політичну бульбашку, аби стати лихом планетарного масштабу. І саме це подобається пересічному американському виборцеві. Тим часом світ входить у період найбільшої невизначеності. Якщо Трамп таки реалізує свою радикальну концепцію «Америка понад усе», то його друге пришестя в Білий Дім ознаменується відмовою від підтримання механізмів безпеки в трьох найстратегічніших регіонах  світу: Європі, Північно-східній Азії та Перській затоці. І в кожному з цих регіонів є сила, готова підтримати лідера республіканців у цьому божевіллі. В Європі - це московити, в Азії - китайці, на Близькому Сході - іранці.

Подивимось, хто кого... Підписуйтесь, аби не пропустити… Відкрити / Коментувати

2023-11-13 15:01:19 ​Байден та Сі отримали спільного ворога: наскільки це їх зблизить!?

15 листопада лідери США та КНР зустрінуться в Сан-Франциско й матимуть змогу очно зʼясовувати, кого з них дужче лякає ймовірна перемога Дональда Трампа на президентських виборах: і кожному є що сказати. 

 Для Китаю повернення еклектичного мільярдера в овальний кабінет означає новий виток конфлікту з США, але вже «по-справжньому». Трамп вважає Московію дрібною проблемою для Вашингтону, тому схильний з нею домовлятися (тобто - йти на поступки), аби зосередитися на головній меті своєї зовнішньої агресії - на КНР. 

 Саме Трамп розпочав торговельну війну з Китаєм у свою першу каденцію: ввів мита на китайські товари, заборонив інвестиції в технологічні компанії КНР та розпочав розслідування щодо китайської торгівлі.

 В разі повернення у Білий Дім він пообіцяв запровадити чотирирічний план поступового блокування китайського імпорту, включаючи електроніку, сталь і фармацевтику. Трамп також хоче заборонити китайським компаніям володіти життєво важливою інфраструктурою США в енергетиці, техсекторі та сільському господарстві. А ще - обіцяє змусити китайських власників продати будь-які холдинги, «які ставлять під загрозу національну безпеку Америки». 
Для Китаю це - витіснення з найголовнішого ринку планети з подальшою торговельною війною з друзями США. 

 Байден втрачає електоральні козирі через Трампа: той задурив виборцям голови, і вони охороною мексиканського кордону переймаються більше, ніж ймовірним початком ІІІ-ої світової.

 Дедалі більше демократів закликають чинного президента відмовитися від участі в кампанії. "Байден врятував країну від Трампа, але пора зробити наступний крок", — це гучна, але типова заява конгресмена Тіма Райана. 

 Опитування CNN демонструє перевагу Трампа над Байденом: 49% проти 39%. І це дуже низький показник для лідера демократів. Байден не отримує заслуженого визнання за свої економічні та зовнішньополітичні заслуги, а виборці ведуться на витівки його конкурента.

 Сі та Байдену конче потрібне порозуміння. Звичайно, у порядку денному зустрічі лідерів двох країн ми не знайдемо питання «що нам робити з Трампом?». Та ретельність підготовки та порядок питань вказують на високі ставки на це рандеву. Публічно лідери говоритимуть про загальні проблеми світового масштабу: зокрема, Байден згадуватиме про Тайвань та проситиме Сі стримати Іран від накручування чергових конфліктів на Близькому Сході. Не публічно політики працюватимуть на відновлення довіри та нейтралізацію ідеологічних суперечностей. І тут мали б постаратися, бо часу в них залишилося небагато. 

Підписуйтеся на "Орестократію". Дозволяє бачити більше.  Відкрити / Коментувати

2023-11-12 17:41:14 Стаття-звинувачення Червінського у підриві «північних потоків» — підстава Залужного й усієї країни 

 Washington Post звинуватила полковника ССО ЗСУ Романа Червінського в організації підриву «північних потоків»: «Він діяв не сам, а отримував накази від більш високопоставлених українських офіцерів, які, зрештою, підпорядковувалися генералу Валерію Залужному.
Чому це виглядає як підстава… 

 Є чимало версій підриву «потоків», від російської (в усьому винні США) до американської про слід з України (цю ж гіпотезу підтримували і європейці). 

 Важлива деталь: наші західні партнери не говорили про роботу офіційних спецслужб, а натякали на приватного замовника — одного з найзаможніших українців. 

 WP фактично звинувачує державу Україна в терористичних діях, а значить Київ мав би відповідати за мультимільярдні збитки через підрив газових трубопроводів: адже Франція, Нідерланди та Німеччина інвестували шалені кошти євро у російський проєкт. Крім того, якщо версія WP виявилася б правдивою, то це був би прояв недружнього ставлення Києва до західних партнерів. 

 Цю публікацію не варто вплітати у т.зв. протистояння  верховного головнокомандувача і головкома. Адже в даній ситуації обидва посадовці несли б відповідальність за операцію. Якщо ж шукати зацікавлених осіб, то варто пригадати два факти.

 Декілька тижнів тому у тій же WP вийшла досить компліментарна стаття на адресу екс-очільника ГУР Василя Бурби, якого зобразили мало не головним спасителем України, приписавши йому досягнення попередників. Характерно, що стаття значною мірою також побудована на анонімних джерелах. Крім того, у тієї публікації один з авторів - той самий, що і в нинішньої, - Ізабель Хуршудян. 

 Бурба де-факто є хрещеним батьком Червінського в розвідці, разом вони провели багато операцій. На Печерських пагорбах подейкують, що у них були спільні справи й після звільнення Бурби з ГУР. 

 Так виглядають  факти, а висновків-припущень може бути безліч. Від гіпотези про те, що Бурба переводить від себе стрілки й завершуючи російською ІПСО. У кожному разі, новий міф надто шкідливий для ЗСУ та України. 

Нагадаю, що йдеться про того самого Романа Червінського, який свого часу мав причетність до «вагнергейту», а тепер утримується у київському СІЗО за звинуваченням у зловживанні владою: правоохоронці вважають, що Червінський без дозволу видав координати українського аеродрому, аби виманити російського пілота. Внаслідок рашисти обстріляли аеродром ракетами, загинув військовий і 17 отримали поранення. Відкрити / Коментувати