Осип Леміш

2022-12-21 04:26:04 Ґ

Хочу сказати пару слів про літеру ґ. Вона дуже рідко трапляється в питомо українських словах, але часто в іншомовних, зокрема в іменах, прізвищах, назвах міст, тощо. Літера g в англійській мові в багатьох випадках повинна транслітеруватися саме як ґ. Ця ж сама буква в німецькій, чеській і польській мовах теж звучить як ґ. Свої літери, які читаються як ґ є і в арабській, перській, турецькій, вірменській мовах. Зауважте, що в цих мовах ґ трапляється частіше, ніж в українській. При транслітеруванні українською ця буква має використовуватися часто.

За радянських часів літеру ґ навіть вилучали з української абетки. Дехто й зараз може її не використовувати взагалі. Можливо, не всі знають, що на клавіатурі для набору маленької ґ потрібно натиснути Alt+г. Для великої Ґ - Shift+Alt+г. Відкрити / Коментувати

2022-12-19 18:31:36 Запрошую підписатися на канал:

Ми - проєкт «Вогонь запеклих не пече», ініційований активною молоддю, яка інтенсивно розвиває Молодіжний просвітницький рух в Україні в 20-тих рр. 21 століття. Саме так про нас скажуть ті, хто вивчатиме історію України через 30 років.

Аналіз політичних новин, історичні паралелі, відомі постаті, інсайти - все це можна знайти на нашому каналі. Від важливості відстоювання культурного фронту до чисто символічної прем'єр-міністерки Британії.

У єднанні – наша сила
Ба більше, на культурному та інформаційному фронтах.

Долучайтеся, з нами цікаво!

https://t.me/vznp_ua Відкрити / Коментувати

2022-12-18 05:35:48 Духовий

Чи знали ви раніше таке слово? Духовий. Не духовний, а саме духовий. І, відповідно, інші спільнокореневі слова, такі як духовість, духово. Ці слова вживали наші класики та діаспоряни. За радянських часів слово духовий офіційно вилучили з української мови й об'єднали його зі словом духовний. Тому не шукайте його у словниках, які видані в радянській Україні і в пострадянській також.

Слово духовний стосується тільки церковно-релігійного життя. Тоді як духовий - світського, найвищих вартостей духу, філософії, культури, мистецтва, внутрішньо-морального світу людини. Словник Бориса Грінченка тлумачить слово духовий як такий, що пов'язаний з духом.

Таке ж розрізнення цих двох понять є в іншим мовах. Наприклад, у німецькій. Geistig - духовий, а geistlich - духовний. В англійській мові слову духовий відповідають intellectual, mental, inner, а слову духовний - religious. Слово spiritual може означати обидва ці поняття, тому перекладати його треба залежно від випадку.

Духовість була одним із головних концептів Степана Бандери. Більше про це розповість Ірина Фаріон у своїй монографії.

Пропоную відроджувати питомі норми української мови. Звісно, ми не правописна комісія і ми не укладаємо словники, та ми - носії живої української мови! Тоді, коли мова йде про релігію треба вживати духовний, в усіх інших випадках - духовий. Відкрити / Коментувати

2022-12-16 10:07:01



Фільм про Ґареґіна Нжде. Раджу всім подивитись і поширити. Фільм справді гарний та добре показує біографію Нжде, його ратний шлях і політичну діяльність.

Вірменія, 2013. Реж.: Грач Кешишйан. У головній ролі Хорен Левонйан і Арташес Алексанйан. Відкрити / Коментувати

2022-12-14 18:07:22 Коли Папа Римський, говорячи про війну РФ проти України, виділив чеченців і бурятів, то це, як не дивно викликало стурбованість як офіційних чиновників РФ, так і самих бурятів. Мене це трохи дивує, бо могли б цим пишатись, а не ображатись. У нас іще в 2014 без підказок Папи стали виділяти кадирівців (чеченців) і бурятів (чи інших монголоїдів) у лавах російських і проросійських збройних формувань на Донбасі.

Будь-яка імперія багатонаціональна. І в імперіях часто існує етнічний розподіл, коли одні етноси чи субетноси добре представлені, наприклад, у сфері освіти й науки, другі - у сфері торгівлі, треті - серед військової еліти, і т. д.. В цьому нема ані "расизму", ані чогось дивного. Чи цей розподіл формується шляхом лоббізму етнічних груп своїх людей, чи шляхом природного добору - складно сказати. Мабуть, має місце і те, й те.

Може бути, що буряти справді є бойовим авангардом РФ. Попри свій дуже малий відсоток серед населення РФ, буряти показали себе в армії. Варто зазначити, що буряти - споріднений із монголами народ, а про монгольські завоювання зайвий раз казати не треба. Взагалі, кочівники часто бувають гарними воїнами. Міністр оборони РФ С. Шойгу - тувинець (тюркомовний монголоїд). Чи багато тувинців у російській армії загалом - не знаю.

Україна - не імперія. Ми звичайна національна європейська країна, де українці - титульний народ і є різні діаспори. Тим не менш, розподіл є всюди, хоча може менше проявлятись. Яку нішу в Україні займає та чи інша діаспора - вельми цікава і недосліджена тема. Крім того, самі українці - це конгломерат субетносів. Є що дослідити. Відкрити / Коментувати

2022-12-14 17:12:48 В Ірані назріває конфлікт через використання Росією безпілотників у війні в Україні

В Ірані розпочався внутрішній розкол через постачання смертоносних безпілотників до Росії для використання в Україні: відомий консервативний священнослужитель країни Масіх Мохаджері заявив, що Росія є явним агресором у цій війні і постачання має бути припинене.

Колишній посол Ірану в Москві також натякнув, що в міністерстві закордонних справ, можливо, не знали всієї правди про домовленості іранських військових і Кремля.

Іран понад два місяці заперечував, що продав безпілотники Росії, попри те, що ці дрони відкрито били по інфраструктурі України. Кілька днів тому Іран все ж заявив, що поставив невелику кількість безпілотників до РФ, але нібито перед початком війни. Це пояснення було відкинуто США та Україною.

Масіх Мохаджері на першій сторінці газети Jomhouri-e-Islami виділив три речі, які мав би зробити уряд Ірану:

Перше: порадити Росії, як країні-агресорові, яка розв'язала війну, дотримується міжнародних правил.

Друге: першого ж дня вторгнення заявити Росії, що вона не має права використовувати іранську зброю в Україні.

Третє: підтримувати міцніші відносини з Україною, як із країною щодо якої була виявлена агресія.

Звертаючись до міністра закордонних справ Ірану, він додав: "Чому ви не заявили Росії після початку війни в Україні, що вона не має права використовувати іранські безпілотники у війні в Україні? Крім того, чому ви відкрито не засудили Росію за початок війни і чому ви не доклали подвоєних зусиль для посередництва між двома сторонами, щоб покласти край цій зловісній війні?".

Священнослужитель вважає, що Іран міг би зіграти цю роль, особливо не зашкодивши відносинам із РФ.

Мохаджері у своїй статті також назвав зміну позиції міністра з приводу безпілотників насправді добрим знаком і сказав, що він ще має час змінити політику щодо війни в Україні.

Безпосередньо чи ні, але продовжуючи підтримувати російську агресію Іран прийде лише до ще більших санкцій із боку Заходу. Як відомо, молодь вже не раз бунтувала з цього приводу. А якщо санкції посилять ще більше, то нову хвилю протестів не уникнути.

За матеріалами The Guardian Відкрити / Коментувати

2022-12-11 17:29:18 Аби розвивати правий інтелектуальний дискурс, варто вивчати думки інших. Окрім власне українських ідеологів, у нас трохи цікавляться західноєвропейськими лідерами правої думки. Взагалі, в першій половині 20ст права думка розвивалася набагато краще, ніж зараз. Але це тема для окремої розмови.

Ґареґін Нжде (1886-1955), майже невідомий в Україні вірменський національний герой, заслуговує на увагу, я вважаю. Використовував як перо, так і меч. В українських реаліях він чимось нагадує і Романа Шухевича, і Дмитра Корчинського, і Дмитра Донцова. Нжде воював на кількох війнах, відвоював життєво важливий Сюнік. У міжвоєнний період зайнявся публіцистикою та політикою. Постійно зосереджував увагу на духові. Помер у сталінських тюрмах.

Вивчаймо його біографію та праці.

Мене зацікавили факти можливих контактів Ґ. Нжде з українськими націоналістами. На жаль, наразі ніяких таких фактів не вдалося знайти. Відкрити / Коментувати

2022-12-09 09:59:01 "Війна ніколи не має стати приводом припинення створення культури." - пише Дмитро Корчинський, запрошуючи на постановку своєї п'єси.

А я скажу більше: війна - це потужний стимул творити культуру. Творімо її, браття і сестри. Відкрити / Коментувати

2022-12-09 00:40:33 Що хочеться додати до вищесказаного ? Українці погано знають ту Європу, до якої так прагнуть. Україна - маргінес Західної цивілізації, на жаль або на щастя.

Пересічний українець або ніколи в житті не був західніше Львова і Ужгорода, або був хіба як турист, їздив кудись на море чи погуляти по місту, подивитись архітектуру. Такий формат подорожей не дозволяє добре вивчити місцеві реалії, закони, порядки, культуру місцевої нації. Під культурою я розумію не народні звичаї і мистецтва, а моделі поведінки.

Щоб це добре знати, бажано пожити на Заході кілька років. Звісно, є українці, які навчалися в західних університетах, є заробітчани, які роками живуть в іншій країні. Але це, так би мовити, не середньостатистичні українці. Більшість українців про сучасну Європу знають тільки те, що там хороші дороги. А про Америку знають лише з голлівудських фільмів. Вищий, порівняно з українськими реаліями, рівень законослухняності (в сенсі, що держава дресерує населення), вищий рівень державного втручання в життя, сексуальна освіта в школах, система освіти, яка має на меті відірвати дітей від батьків, асимілювати їх, - усе це принади сучасного Заходу. Та для пересічного українця все це звучить як диковина.

Вивчайте пильно той Захід, який вас так вабить. Україна справді є частиною Західної цивілізації, але кожна країна особлива. Україна - поки що найбільш вільна країна, до введення воєнного стану такою була. Відкрити / Коментувати

2022-12-08 10:45:29 Такі батьки можуть доводити свою правду і пояснювати усім довкола про причини своїх рішень і поведінки дитини, але вони всеодно будуть під пильним наглядом соцслужби, тому ліпше вивчати звичаї країни і адаптовуватись до них. Інакше у будь-який день у двері можуть постукати і забрати дитину у прийомну родину, яка буде виконувати усі батьківські обов'язки згідно із законом і не випендрюватись. Далі буде суд і купа інших неприємностей, яких жодній нормальній мамі не побажаєш.
Це звісно, неабияк контрастує з українськими реаліями, де дитину роками не можуть врятувати від батьків - відвертих садистів чи п'яниць, роками сусіди повідомляють про крики, побої, голод і бруд і ... нічого.
Пильна увага до дитячого благополуччя - це звісно ж прекрасно. Але перегини в австрійській системі видно неозброєним оком пересічного українця. Австрійські ж батьки знизують плечима, мовляв, та нічого такого, все правильно, бо батьківство - це про відповідальність. Відкрити / Коментувати