2021-10-31 20:17:28
pt.1
я прокинулась о десятій ранку. поснідала, зробила собі кави і вийшла на нейтральну територію, котра могла би відмежовувати мене від реальності, але й давала змогу спостерігати за нею: на балкон.
на підвіконні будинку навпроти їбались два голуби. я би теж так хотіла. напевно, це знак про початок хорошого дня. думки про секс завжди супроводжуються неприємним відчуттям, що ми все-таки тварини. брудні, нещасні і нікому, навіть самі собі, не зрозумілі тварини.
сьогодні у мене побачення з хлопцем з тіндеру, на шосту вечора, в якомусь задрипаному кафе. сподіваюсь, ми в достатній мірі нап’ємось і поїдемо до мене додому, а на ранок він прошмигне тінню повз мій міцний і солодкий сон, і ми ніколи більше не побачимось.
коли ми зустрілись, то одразу стало ясно, що відпустити його коли-небудь я не зможу. факт того, що він запросив мене пити дешеве вино і курити свої смердючі сиґарети зачаровував. він говорив красивими словами, іноді спльовуючи собі під ноги. один раз випадково промахнувся і влучив собі під ноги. ми були доволі п’яні, то ж його ідея закрити рахунок і піти за пивом в цілодобовий додала йому честі, доблесті і сміливості. я запрошую тебе взяти до своїх рук мій штурвал, поведи його в океан тривог, страхів і боліт, котрі потроху засмоктують, поки ми кохаємось в капітанській рубці.
ми прийшли в цілодобовий, де з червоним носом і сірими мішками під очима до віконечка підійшла продавчиня. запитала «шо то має бути?» «віла крим красне», не довго думаючи, відповів герой сьогоднішнього вечора. він не був красивим, якщо сприймати красу об’єктивно. зате, він постійно щось говорив, залишаючи мені простір для роздумів, платформу для подальших фантазій. вдягнений був простецько, але видно, що це його найкращий з гардеробу одяг, ба навіть випраний. та й пахло від нього досить приємно. якби мої подушка і простирадла пахли так само – я би точно не прокинулась від страху не побачити його скуйовджене волосся в себе перед носом.
середина жовтня – то вам не травень місяць, і ставало дедалі холодніше. коли прийшло сповіщення про нагадування про сон, а стається це о 23:30, я запропонувала купити чипси зі смаком смаженої курки й піти до мене дивитись фільм. його лице виразило задумливу гримасу. в наш час так важко знайти інтеліґентного чоловіка, та ще й не підараса, що надії потроху мене полишали. та й він зовнішнім виглядом своїм нагадував любителя чоловічого пресу і сильних волохатих рук.
коли ми прийшли додому, то я думала про те, що було би добре, якби він, сука, роззувся перед тим як заходити в кімнату, бо я сьогодні помила підлогу, а мила її засобом для миття дерев’яних підлог з запахом лимону, але він був швидший. роздивлявся картинки на стінах, звертав увагу на кинуте тут і там спіднє, з цікавістю розглядав клітку з папугою, часто дивився на себе в дзеркало, відкривав шафи, перевіряючи, що з цього він зміг би носити, дивився у вікна, прикладав вуха до стіни, намагаючись підслухати сусідів, ставив стіл, для того аби комфортно лежати на ліжку і дивитись фільм, пив воду зі склянки, котра стояла на комоді вже дуже довго, ну і таке інше.
коли я роззулась, а він зняв пальто – настала пора обирати фільм для перегляду. я пропонувала «трейнспоттінг», бо дивилась його разів з десять, а для того аби не пропустити нічого важливого, коли це чмо почне зі мною цілуватись – це було найкращим варіантом. він сильно й не заперечував, попросив ноутбук і почав шукати фільм.
ми лягли. я – під ковдру, він – під враженням від випитого вина і пива, котре в його шлунку завтра озветься голосом совісті, або матері, хоча зазвичай голоси ці до неприємного подібні.
він взяв жменю чипсів і засунув собі в рот. плямкаючи і хрумкаючи, він випускав, ніби тварин на волю, крихти на широкий простір моєї червоної ковдри.
71 views17:17
П
