о ско ма 💊

2021-12-09 22:19:28 конец истории — это скучно. по крайней мере, на практике.
мы умерли. полночь порезала пальцы наждачной бумагой.
на осколке нашего шаттла последний бармен в галактике.
мешает в нужной пропорции самоубийства и флаги.

в шейкере остаются неврозы, пол-литра памяти,
несколько капель густой и смолистой грусти.
еще вчера люди липли к стенкам мясным орнаментом.
он откроет двери, хранитель вселенского захолустья.

он смахнет пыль со стойки, протрет бокалы,
и будет, отчаявшись, ждать хоть какого-нибудь клиента,
вспоминая, как мы с тобой так и не стали старыми,
как мы сидели в нескольких метрах за чем-то крепким.

оставаться свободным: равнодушие в нужной пропорции.
оставаться свободным: расширить пространство борьбы.
мы целую вечность растили внутренних монстров.
разводили в засохших амбициях шоты судьбы.

только в последних шотах не оказалось патронов,
ты могла попытаться спастись, но зачем тебе это?
сколько ты не позируй: одетой, полураздетой, голой,
свора фантазий тебе не простит ушедшего лета.

на осколке нашего шаттла последний бармен в галактике
мешая в нужной пропорции самоубийства и флаги
оставаться свободным просто в теории, трудно на практике
кто-то же должен жить,
чтобы они
умирали Відкрити / Коментувати

2021-11-14 07:56:00 мені довгий час здається, що насправді я зараз в набагато гіршому стані ніж бачать інші.
що я давно потребую серйозного медикаментозного лікування,
що все що тримає мене на плаву це те, що я можу віддавати себе.
Дівчині, роботі, кота покормити, підняти комусь настрій жартом, тощо.
Я не можу писати, не можу думати поза шаблоном дім-робота-дім, я не хочу нічого,
просто щоб мене лишили в спокої,
і часто думаю про самогубство це універсальний варіант - всі залишають тебе в спокої і ти не псуєш більше життя іншим.
я не думаю що я здатен щось змінити і в мене немає причин так думати.
Все моє життя будь які мої виважені чи не дуже вчинки тільки ведуть мене в гірші і гірші ситуації,
Думав це через те, що я навчений не просити про допомогу, доки випадок не буде зовсім крайнім,
але це призводить тільки до ситуацій, що я прошу про допомогу тоді коли вже занадто пізно.
А коли вже занадто пізно - я розумію наскільки беззмістовно просити про допомогу зараз.
Я просто апатично дивлюсь як моє життя йде по пизді, як стає гірше там, де на мою думку гірше стати вже не могло
і спускаю це все на тормозах.
Я не знаю що робити і мені страшно.

А найстрашніша думка - ніхто вже не зможе мені допомогти.
Навіть страшніша за думку "ніхто не захоче мені допомагати".

це вже десь під корою мозку, тому і думаю про таблетки знову і знову. цієї думки там не повинно бути.
я викинув її з голови, викорінив ще сім років тому, коли в мене була ремісія.
звідки вона знову береться.

і кожного разу я заздрю нормальним людям.

я навіть не можу фактично зараз писати і створювати будь що.
не можу робити те, що давало якийсь сенс мому існуванню, єдине нормальне джерело дофаміну висохло, мені нецікаво настільки, наскільки це в принципі можливо.
я не можу читати, не можу слухати, мені складно розуміти сенс прочитаного, сторонні часто не розуміють моєї логіки, та навіть здається в принципі що я щойно сказав.
я просто хочу щоб все припинилось. абсолютно все.

і основною проблемою залишається те, що я не можу цього пояснити, через те, що не можу цього зрозуміти сам. Відкрити / Коментувати

2021-11-14 00:39:03 Ну ти шариш. Якщо сподобався вірш - пригости поета цигаркою і він напише ще не один. Репост це також хороший підтип донату, якщо що.)

4149629316922053 pb
4441114452450354 mono
4149390001487734 sportbank Відкрити / Коментувати

2021-11-14 00:35:48 #з_чернеток

Куда подевали всё веселье из поэзии, почему мне больше не весело, мрази, куда глаза спрятали,
пачка сигарет вещает смоукерс дай янгер, да хоть сейчас, пацаны, меня на всю эту дичь не хватает.
Порно снимается по сюжетам сериалов, андерграунд движется в масспродакшн, лекции по написанию фанфиков, реп по ГОСТу расписан и крутят в эфире Гостелерадио
О том как дерьмово живём, как же дерьмово, как грустим, как любим, как люди на плоской земле - ебаной тарелке поданы с яблоками, расфасованы по подсознательным
Сигналам, реклама ориентирована тебе по лайкам твоей подруги, на фото которой ты залипаешь, смотри, вот помада со скидкой, на ней такая же,
прикупи жене, не дрочить на чужих баб, да мы знаем что ты женат, видели статус в Фейсбуке, ещё детей надо, на коляску ребенку скидка, лучшие дизайны детских,
как подготовить мужа или жену к тому что хочешь ребенка, сообщества педофилов хихикают с этой фразы, а реклама в соцсетях всё предлагает
ближайший роддом, няня на дом, кроватки, не выходи из комнаты, тебя предупреждали, словишь вирус если куда-попало будешь ходить,
я так учил отца в интернете сидеть, а сейчас сам учусь,
можно от всего этого мне и всем вакцинацию принудительно, я не хочу больше видеть. На каждой ориентированной на мои запросы рекламе уверенно жму "спам - насилие".

много этого, много этого, много этого, ещё больше.
Не знал что когда-то в "это" можно было так много вложить, ощущение что не вместится.

Я бесполезен, наварил безвкусной каши, возьмите ложку,
Как сделавшая очень красивый камень почка,
как американец в сомбреро и пончо,
как что-то бессмысленное что надеется обрести смысл -
как стих написанный просто потому что он ДОЛЖЕН БЫЛ БЫТЬ НАПИСАН,
как рождённая, но не оформленная в слова мысль.
Но все эти слова неверны в корне.
Первый блин комом, но все мои блины давно превратились в один внутренний ком.

Ком застрял в горле. Відкрити / Коментувати

2021-11-01 13:58:01 Коли настала епоха знищення
Раптова чи початкова
Аварія мого життя

В голові весь час шум
Ментальна хуртовина,
Яка знов змушує лишитись вдома
Закрити вікна і двері
Завтра прокинусь іншою людиною

І смерть це не те,
До чого нарешті звикаєш
Що пальцями наче свічку гасиш до повної темряви
Якщо на мене чекає араф,
Значить все я зробив як треба
Підвішуючи мотузку, зав'язуючі очі, я стрибаю вниз.

Це коли одного вечора стає зрозумілим все
Де не вистачало поштовху, відкриті двері
Як вхопити момент і не забути всі істини
Яких можливо ніколи не існувало

Ранок, коли придумуєш сенс
Існування теорії
Чому тобі варто залишитись живим
І чому сьогодні
не варто
Давай ніколи серйозні розмови не перетворювати на вечірки

Міська електричка вихід один
Вітаю в республіці розбитих вікон і пролитих сліз
Підвалюй ближче, ділись останньою цигаркою і провалюй
Нікому не цікаво, як ти проводиш свої останні дні
Спробуєш знайти дорогу назад
Коли блукатимеш тут наступний раз
Коли я житиму у Львові, а ти у Києві.
Повний текст
Трек Відкрити / Коментувати

2021-10-22 00:53:26 а доки чекаємо - мені походу в п'ятницю виповниться двадцять вісім. пережити ще два дні і не вийде красіво померти. А привітати чи зробити якийсь подарунок чи ще щось завжди можна сюди, я буду дуже вдячний, оскільки, як завжди, на нулі:

4149629316922053 pb
4441114452450354 mono
4149390001487734 sportbank Відкрити / Коментувати

2021-10-22 00:53:26 Всьо, приїхали. Мені 28. Відкрити / Коментувати

2021-10-20 17:01:43 Кабак "у Ско". pinned «а доки чекаємо - мені походу в п'ятницю виповниться двадцять вісім. пережити ще два дні і не вийде красіво померти. А привітати чи зробити якийсь подарунок чи ще щось завжди можна сюди, я буду дуже вдячний, оскільки, як завжди, на нулі: 4149629316922053…» Відкрити / Коментувати

2021-10-20 05:00:09 ніл хілборн - двері

найважче, мабуть, визнати, що я більше не справляюся.
я ж не можу просто найняти когось доглядати за неоплаченим дворічним чеком за паркування.
я викидав гроші на свою самотність,
а отримав лиш друзів, які вважали, що водити авто нетверезим це спорт.
я так довго втуплювався в телефон, що моє обличчя перетворилося в екран.
спершу ти кажеш, що нічого не відчуваєш.
потім твої очі погоджуються з цим.
пізніше хтось, кого ти любиш, плаче перед тобою,
і єдине, про що ти думаєш у цей момент: “а коли вечеря?”
існує лише один спосіб говорити про те, що мені сумно, щоб мені не стало ще сумніше.
“мені так сумно, що я стрибнув з моста і промахнувся”.
“мені так сумно, що я подзвонив своєму терапевту”.
“ма’, я стільки разів жартував про самогубство, що тепер ці жарти видаються мені смішними”.
щоразу, коли я кажу “прощай”, то додаю “назавжди”,
бо хто зна, коли саме настане критичний момент?
текстове повідомлення тепер всього лиш лампочка на неякісному дроті.
я набираю його - і бачу мерехтіння трьох крапок.
коли я кажу “видалити”,
коли я видаляю,
намагаюсь зробити його невимушеним,
і пекельне світло засинає.
завтра я маю врешті-решт поставити крапки.
щоранку до мене прилітає поштовий голуб,
я запускаю старий телеграф,
відчиняю вікно і кричу: “допоможіть! пожежа! води, принесіть хтось води!”
мені настільки сумно, що я закохався в руки і ряд зубів.
мені настільки сумно, що я поставив ножі в ряд і витріщався на них так довго, аж поки один з них не заговорив до мене.
що з цього всього найгірше?
як мені відкарбувати себе від цього стану?
усе це всього лиш маячня. Відкрити / Коментувати