2021-05-26 11:32:08
#читати
Післямова.
У віці 100 років пішла з життя Анн Халпрін і це гарний привід нагадати про її внесок у танець як мистецтво жити більш наповненим та свідомим життям.
... ще на початку своїх класів з імпровізації, досліджуючи та спостерігаючи за дітьми, з якими вона працювала, Халпрін почала систематизувати свої базові погляди на тіло та рух. Ці погляди включали в себе визнання цінності танцю для будь-кого і відмову від визнання ексклюзивності певних форм танцю.
Вона наголошувала на важливості повної інтеграції людини в танець, що ставало результатом появи контенту, який був повністю вмотивований власними мотиваціями та поглядами танцівника_ниці. Вона хотіла використовувати "необроблений матеріал нашого життя для того щоб створювати власне мистецтво".
Коллаборації з митцями різних дісциплін давали можливість взаємного "перехрестного опилення" ті більш чіткого розуміння певних якостей та характеристик танцю. Це приносило нову енергію в практики імпровізації. Коли актори, музиканти та артисти візуального мистецтва приєднувалися до танцю, більшість обмежень, що були властиві танцю Модерн, відпали і залишились позаду. Танцівник міг розмовляти, співати, створювати звуки, одягати що завгодно або взагалі нічого, виступати де завгодно та привносити щось нове від себе безпосередньо в процес творення танцю.
Посуваючись в більш глибоке "дослідження" подалі від простої імпровізації, Халпрін відчула необхідність більше зфокусуватись на специфічних елементах руху, ніж нескінчено генерувати ще більшу кількість рандомного матеріалу. За десятиріччя досліджень Халпрін створила та описала інструменти що дозволяють отримувати насолоду від танцю способом, що доступний будь-кому.
Тренування фізичних якостей самі по собі є недостатніми для розвитку того типу танцю/танцівника, якого уявляла Халпрін. Навіть якщо початковою точкою був випадково обраний рух, для Халпрін було важливо, що саме "інтеграція" але не "ізоляція" є принципово важливою: "якщо ви усвідомлюєте почуття, відчуття і образи в цьому русі, то він стає танцем". З освітньою метою Халпрін іноді ізолювала деякі фізичні елементи для детального відпрацювання та для того щоб запобігти перенавантаженню, що могло б зробити процес неефективним.
Фокус Халпрін на кінестетичне відчуття не є звичним для традиційного танцювального екзерсису, який включає тиск на танцівника з метою залишити все особисте життя за дверями танцювального класу, також він не є звичним для театрального процесу, який вимагає "пустого" або "нейтрального" тіла. Замість цього вона наголошувала на необхідності долучення цих відчуттів, які часто ігнорують, таким чином спонукаючи до більшої чутливості до руху та більш свідомого розуміння як ці відчуття поєднуються з іншими.
Адвокуючи більш широке розуміння природи танцю, Халпрін закликала до свободи дослідження але не на шкоду дисципліні. Вона мотивувала студентів підвищувати свої знання про анатомію та базові принципи руху у відношення до простору, часу та енергії. Такий інформований підхід робив можливим для учасників постійно підвищувати свою впевненість в розумінні власних фізичних можливостей і бути свідомо відповідальним за їх зростання.
(з книги Anna Halprin. by Libby Worth and Helen Poynor)
179 views08:32
T
