UIF | Український інститут майбутнього

2022-04-25 17:31:01 ​​​​ Зміна організації влади – стартова точка відбудови України

Активна фаза війни в Україні створила передумови для перезавантаження не лише влади, а й глибших процесів — трансформації суспільних відносин. У доповіді «Україна 2022. Як не втратити свій шанс стати сильною державою» експерти UIF виокремили зміни, які необхідно втілити у системі управління.

Війна стала шоком для суспільства, але зокрема послугувала мобілізаційним фактором. Реакція на виклики окремих осіб та груп дозволяє:

провести «зачистку» політичних еліт, позбавившись тих осіб, хто не виправдав очікувань або просто виявив боягузтво, нездатність діяти ефективно. Такі заходи будуть підтримані суспільством після завершення активної фази війни.

дії Президента Зеленського дали результат у вигляді зростання підтримки у суспільстві. Цей процес зберігатиметься як мінімум перші повоєнні місяці. Проте не більше року. Тобто на прийняття базових рішень є час до 12 місяців.

економіка, побудована на базі «договоряка» кількох олігархічних груп, фактично знищена. Її відновлення у старому форматі (навіть зразка 2021 року) надто ресурсозатратне. Це дозволяє перезавантажити відносини влади та великого бізнесу, запропонувавши нову систему взаємодії. Тобто провести деолігархізацію.

повернення до повної демократії в перші повоєнні місяці неможливе без перехідного періоду. Більше того, такі кроки призведуть до часткового колапсу системи державної влади та економіки. Таким чином, країна (заради виживання) змушена буде виходити на перехідний період.

Доцільно скористуватися такими механізмами:

• визначення пріоритетів на тлі нестачі ресурсів;
• мобілізація суспільства та концентрація на питаннях керованості процесами;
• вирішення питання кадрів та перезавантаження системи рекрутингу громадян у владу.

Тож на певний час логічно залишити систему концентрації владних повноважень для ефективної реакції на зовнішні та внутрішні виклики. Це можливо зробити через перехід країни з режиму воєнного стану до режиму надзвичайного стану. Правові основи та логіка рішення в цьому є – масштаб завдань повоєнного відновлення.

Проте задля запобігання створення «авторитарного режиму» варто одразу визначити, що надзвичайний стан має закінчитися ДО календарної дати наступних виборів до ВР — до осені 2023 року.

Контури нової системи після перехідного періоду (12-24 місяці після війни).

Україна – президентська республіка із сильною концентрацією влади в руках Президента. За аналогією з періодом правління Де Голля (1959-1969 роки) у Франції або з часом правління Пак Чон Хі в Південній Кореї.

Рахункова палата як ключовий орган, що має вичерпну інформацію про стан справ у країні, стає ключовим державним органом.

Створений у перехідний період режим «договорів із великим бізнесом» – законодавчо оформлений. Держава підтримує великий бізнес. А той, своєю чергою, дистанціюється від безпосередньої участі у політиці.

Максимальна лібералізація економіки, стимулювання малого та середнього бізнесу. Створення особливих умов приходу технологічних інвесторів.

Зменшення кількості політичних партій (ПП), збільшення порогу кількості членів для створення ПП, норма про ліквідацію ПП за відсутності діяльності або порушення правил фінансування.

Максимальні повноваження (у межах системи президентської республіки) місцевого самоврядування. Адміністративна реформа та впровадження інституту префектів.

Збереження практики реалізації державних програм. У контактах із зовнішніми партнерами підтримка практики жорсткої риторики. Зовнішня допомога (на рівні держав) йде на програми, визначені українською (!) владою як пріоритет. Або йде «за російським кораблем». Виняток – програми регіонального співробітництва, що належать до сфери повноважень місцевого самоврядування. Відкрити / Коментувати

2022-04-25 12:39:15 ​​ Відродження України: основні принципи створення інфраструктури майбутньої України

Попри те, що активна фаза війни триває, масштаби завданих внаслідок бойових дій руйнувань вже зараз є найбільшими в Європі з часів Другої світової війни. Тож створювати план відновлення інфраструктури ми маємо вже зараз. У доповіді «Україна 2022. Як не втратити свій шанс стати сильною державою» UIF пропонує свій варіант створення інфраструктури майбутньої України.

Створення «Агентства для відбудови» та модернізація стандартів

Ще до завершення війни доцільно створити централізований орган, який зможе координувати планування та фінансування відновлення інфраструктури. Його ціллю має бути ефективна координація донорів, спільне з українською стороною погодження інфраструктурних проєктів та супроводження процесу їх втілення.

Висновки проведеної в США ревізії програми відновлення Іраку продемонстрували, що багато проєктів завершилися нереалізованими саме через відсутність стратегічного планування і тісної координації у процесі їх виконання.

Реагування на критичні поточні виклики

Створення інфраструктурних можливостей для експорту в умовах блокади українських морських портів.

Очищення територій від мін та інших вибухонебезпечних предметів,що є необхідною умовою для подальшої відбудови інфраструктури.

Відновлення критичної інфраструктури у звільнених регіонах, що постраждали від бойових дій, але масштаби руйнувань в яких порівняно невеликі.

Вирішення проблеми житла для внутрішньо переміщених осіб (ВПО)

Анонсована Офісом Президента програма придбання у забудовників декількох десятків тисяч квартир для внутрішньо переміщених осіб у 10 безпечних регіонах Центральної і Західної України. Йдеться про використання вже наявних можливостей (проєкти на завершальній стадії будівництва) для створення державного житлового фонду, водночас умови (вартість за кожним об’єктом) мають бути оприлюднені;

Запустити програми компенсацій для відновлення вцілілого, але пошкодженого житла у звільнених регіонах, передбачивши запобіжник для нецільового використання коштів.

Запустити програму швидкого будівництва багатоквартирного житла як тимчасового для ВПО у безпечних регіонах. Разом зі швидкістю, мають бути враховані вимоги до енергоефективності та планування такого житла, а також запроєктоване створення соціальної інфраструктури. Кошторис будівництва цих об’єктів має бути оприлюднено. Після того, як частина ВПО зможуть повернутися до своїх відбудованих міст, це житло зможуть отримати медики, вчителі та військові.

Окремо потрібно готувати комплексні програми відновлення міст, де внаслідок бойових дій знищений як житловий фонд, так і ключові промислові об’єкти, що були найбільшими роботодавцями (Маріуполь, Тростянець тощо), або будівництва нових. При розробці програм ревіталізації міст можна розглянути можливість використання досвіду Сінгапуру, з урахуванням місцевих особливостей. Відновлені міста мають стати «вітриною відновленої України», що сприятиме поверненню їх до життя.

Також варто розглянути можливість програми надання підтримки роботодавцям за умови надання житла для працівників-ВПО з можливістю його пільгового викупу тощо.

Основні принципи створення «інфраструктури майбутньої України»

Транспортна мережа має розвиватися у напрямку розширення можливостей у напрямку ЄС (залізниця, автомагістралі, трубопроводи), що дозволить спрямовувати український експорт до Європи чи європейських транспортних хабів.

Аналогічним чином необхідно сформувати проєкт перебудови енергетичної інфраструктури. Очевидно, що відновлювати електромережі до довоєнного стану після інтеграції України до ENTSO-E не має потреби (особливо, в напрямку РФ, РБ).

Основою відбудови промислової інфраструктури має стати можливість радикально підвищити якість виробничого комплексу України, зменшити енергозатратність виробництва, закласти фундамент довгострокового зростання та більше інтегрувати Україну до світової економіки. Відкрити / Коментувати

2022-04-22 14:36:41 ​​ Зовнішня політика 2022: Якими мають бути гарантії безпеки України?

Ми презентували доповідь «Україна 2022. Як не втратити свій шанс стати сильною державою».

У ній наші експерти виділили короткотермінові та негайні завдання зовнішньої політики, які постануть після війни:

Домовленості щодо гарантій безпеки і нейтрального статусу.
Судове переслідування Росії і притягнення до відповідальності винних у цій війні.
Пошук і залучення ресурсів для післявоєнної відбудови.
Адаптація санкційної політики.
Налаштування зв’язку із закордонними діаспорами та повернення біженців.

Якщо ми приймаємо за основу ті загальні домовленості, які стали результатом Стамбульських мирних переговорів 29 березня, ми виходимо з того, що Україна відмовляється від вступу до НАТО і приймає ту чи іншу форму нейтралітету під зовнішні гарантії безпеки. Насправді, немає значення, як саме назвати цей статус. Позаблоковість або нейтралітет є цілком прийнятними за умови, якщо будуть відповіді на ключові для нас питання:

Чи передбачатиме цей статус обмеження на розвиток власного ВПК та Збройних сил? Якщо так, він суперечитиме державним інтересам. Україні необхідно першим же кроком запобігти появі будь-яких пунктів у мирних домовленостях з РФ, які б накладали на нас подібні обмеження. Більше того, у якості компенсації за відмову від західної «парасольки безпеки» та як складової політики нейтралітету, Україна має наполягати на зобов’язаннях США, Британії, Німеччини, Франції, Японії та інших країн НАТО та їхніх партнерів щодо створення на території України промислових об’єктів для виробництва критичної елементної бази для ВПК.

Які саме гарантії безпеки нададуть зовнішні гравці і як буде виписаний гарантійний механізм? Якщо це буде повторення «Будапештського меморандуму», така угода вважатиметься слабкою і безсилою перед потенційною новою агресією Росії. Відтак, важливою буде робота над тим, щоб міжнародні гарантії безпеки були виписані максимально чітко, мали юридичну силу для підписантів і включали військові зобов’язання по захисту України. Лише це стане альтернативою “парасольці безпеки” НАТО.

Чи передбачатиме цей статус обмеження у зовнішній політиці? Якщо в ньому будуть пункти, що обмежують право України здійснювати зовнішню політику або мати зв’язки з певними країнами, такий договір є неприйнятним для України. Нейтральний статус не має обмежувати право держави на самооборону або здійснення зовнішньої політики, навпаки: він має розширювати ці можливості.

Зокрема Україні варто поставити в центр зовнішньої політики:

Принцип «Свободи»

Це здатність мислити самостійно, приймати рішення самостійно, усвідомлювати свою самостійність і незалежність, свободу від чужих концептів або наративів.

«Свобода» – це політична свобода, економічна свобода, військова свобода, інформаційна свобода.

Принцип «Прагматизму»

Для виправлення цього, Україні необхідно поставити примат державних інтересів над приватними та політичними, що й визначає прагматизм у зовнішній політиці. При цьому, прагматизм — не тотожний цинізму.

Принцип «Інтеграції»

Цей принцип не має відношення до інтеграції у різноманітні інституції або структури. Він радше про інформаційно-аналітичну інтеграцію України до світового порядку, участь України у формуванні, корегуванні або спрямуванні міжнародного порядку денного замість того, щоб просто бути пасивним спостерігачем і очікувати на новини із зовнішнього світу.

Принцип «Мобільності»

Війна в Україні прискорила процес переходу системи до нової «біполярності» між КНР і США, під якою будуть формуватися не довгострокові ціннісно-орієнтовані коаліції на кшталт НАТО, а ситуативні, гнучкі регіональні альянси, зосереджені на досягненні конкретних задач, взаємовигідних для сторін.

Читати більше... Відкрити / Коментувати

2022-04-22 12:03:37 ​​​​ Україна 2022. Як не втратити свій шанс стати сильною державою

Український інститут майбутнього презентує план післявоєнного відновлення країни.

На жаль, у нас не вийде спочатку закінчити війну, а потім говорити про відновлення. Ми маємо паралельно і воювати, і думати, як і що будемо відновлювати.

Багато хто вважає, що план відновлення – це про гроші. І чим більше їх буде, тим швидше все можна відбудувати. Але цей підхід приведе нас до наших старих грабель: «чим більше дадуть, тим більше хтось вкраде». І потім ми вийдемо на нашу улюблену гру в боротьбу з корупцією та пошук іноземного смотрящого, який нічого не вирішать.

ВиграЄ не той, хто має більше ресурсів, а той, хто має ресурси і правильну організацію всіх процесів. Як би це дивно не звучало, але наша післявоєнна відбудова має розпочатися зі зміни організації влади, і як би це комусь не хотілося чути – з певного закручування гайок.

Повоєнні роки дадуть Україні безпрецедентну можливість перезавантажити систему державного управління. Цей шанс — мабуть, чи не ширше «вікно можливостей», ніж те, що мали деякі країни Центральної та Східної Європи та Балтії до 2004 року, коли вони вступили до ЄС. Аби скористатися такою нагодою, потрібен консенсус ключових гравців щодо моделі управління та чітке розуміння супротивних сил.

Для ефективної післявоєнної відбудови країни потрібно вирішити чотири базові проблеми, які є основою для майбутньої економіки країни:

Зміна системи управління;
Повернення населення (демографічне вирівнювання);
Зміна підходів до зовнішньої політики;
Побудова нової (новітньої) економічної моделі, заснованої на економіці 21 століття, а не на принципах радянської економічної моделі, яку ми отримали в 1991 році.

Наш аналіз саме про те, як це зробити і не втратити свій шанс. Бо ми вже втратили 1991, 2004 і 2014 роки.

Цей документ – це майданчик для дискусій. Дискусій про те, як нам побудувати сильну країну, а не про портфелі. Дискусія про портфелі, на жаль, вже почалася, і за нею дуже важливо, не втратити зміст. Відкрити / Коментувати

2022-04-18 15:23:04 ​​ Війна в Україні: позиція та інтереси зовнішніх гравців. Китай

Політична позиція Китаю щодо війни в Україні за весь час зазнала лише однієї, але суттєвої зміни. Після перших двох тижнів війни, коли стало зрозуміло, що просування російських військ в Україні проходить не настільки легко, швидко та ефективно, як очікувалося, офіційний Пекін поступово змінив акценти і пом’якшив риторику.

То чи віддалився Китай від риторики РФ, які головні наслідки війни в Україні для Китаю та які інтереси переслідує КНР у контексті російсько-української війни?

Про це читайте у новій доповіді Українського інституту майбутнього. Відкрити / Коментувати

2022-04-13 22:30:00 ​​ Стратегічні оцінки напередодні битви за Донбас

Ми рухаємося до рубікону в цій війні. Я переконаний, що на стратегічному рівні Путін вже програв війну. Я навіть переконаний, що він внутрішньо це визнав, оскільки зрозумів, як його обдурило оточення. Тому його поразка, як він вважає, не від українців, а через зраду своїх.

Але перемога на стратегічному рівні - це перемога в принципі, а на оперативному рівні - це ще може зайняти дуже багато часу, і дуже багато жертв.

Росія

1.Ситуація є дуже складною. Інформація про те, що Кремль контрабандою отримує боєприпаси і техніку з Ірана - співпадає з інформацією про звернення до Китаю. Отже в військовому плані в РФ все зовсім не дуже. Це свідчить про те, що битва за Донбас для них остання велика військова операція на дуже довгий час.

2.Також дуже серйозні проблеми з мобілізацією. В прихований спосіб її провести не вдалось. А кількість солдат, яких треба замістити - десятки тисяч. За це можна подякувати нашим інформаційним операціям, про які я ще обов’язково розповім.

3.Проведення успішної наступальної операції на Донбасі також під серйозним питанням. Якщо за 40 днів війни РФ втратила 30% своєї боєздатності, то в скільки обійдеться успіх на Донбасі, де власне ми їх і чекали з перших днів? Чи виправданий ризик таких втрат на фоні цінності здобутих територій? Чесно, у мене поки є серйозні сумніви, що росіяни таки почнуть настільки ж велику операцію, як лякають нею.

4.В оперативному плані навіть перемога з виходом на кордон Донецької і Луганської областей створює для РФ більше проблем чим рішень. В них буде велика лінія фронту, для утримання якої необхідно тримати велику армію. З огляду на те, що ми ведемо активну оборону - це означає шалені втрати впродовж тривалого часу.

5.Кремль вбиває свою економіку, в погоні за хорошими новинами. Так, зміцнення рубля ціною мільярдів доларів - чиста профанація. Їм, як експортерам, вигідний слабкий рубль. Сильний рубль здорожчує їх ресурси, які весь світ опускає до мінімуму. Ну і бажання самих себе загнати в дефолт відмовою платити в доларах - найкращі новини для нас.

Захід

1.Довго запрягали, але поїхало. Танки, артилерія, літаки, протикорабельні комплекси, ППО і навіть літаки та гелікоптери. Це доказ одного - Захід визначився. І це саме те, що робить нашу перемогу не минучою на стратегічному рівні.

2.Захід визначився воювати в довгу. В США навіть відбулась ціла нарада з приводу довготривалої військової підтримки України. А це підтверджує мою тезу, що вихід на кордони Донецької і Луганської областей - нічого не вирішує для Путіна.

3.Санкції перестають бути бутафорними. Прийнявши рішення, що це надовго, Захід визначив санкції як не відворотний інструмент перемоги у війні.

Україна

1.Маріуполь нас рятує. По-перше, завдяки нашим героям ми виграли час. Як бачите, потрібно була аж 40 днів найбільшої війни в світі з часів Другої Світової, щоб нам дали зброю. По-друге, захист Маріуполя підриває наступ на Донбасі. Вони сковують 12 БТГ, що в умовах кризи мобілізації і мотивації воювати - колосальний ресурс.

2. Час таки працював на нас, і не тільки в питанні міжнародної допомоги. Одна з серйозних проблем російського наступу на Донбасі.... розлив річок. Це серйозно їх затримує на фоні зруйнованих мостів. Незабаром все зазеленіє, і в тилах росіян почне дуже сильно палати. Можливо і на території РФ.

3.Те, що до Києва приїжджають лідери інших країн свідчить про віру в нашу перемогу. І це ще більше підкреслює нашу перемогу під Києвом.

4. Додаткова техніка і зброя дозволить перекинути наші резерви. Росіяни не матимуть такої грандіозної переваги, на яку розраховують.

5. На жаль, на нас суне економічний цунамі. Я не втомлююсь про це говорити, але поки уряд не справляється з викликами. Час діяти військовим шляхом вже давно перезрів. В економічному плані нам може стати не менш важко, чим і у військовому.
Ми перемагаємо. Платимо високу ціну, але перемагаємо. Буде не легко, і не скоро. Але вже точно буде.

Віктор Андрусів, радник Міністра внутрішніх справ України Відкрити / Коментувати

2022-04-13 16:15:53 ​​ EconomyNowUa – канал з якісним економічним аналізом

Зараз на інформаційному фронті України багато різної інформації

Але дуже мало економічного аналізу.

На телеграм-каналі EconomyNowUa є хороша аналітика та свіжі економічні новини.

Читайте:

До Укрпатенту подано дев'ять заявок, які містять фразу про російський військовий корабель.

​ Індія досить довго тримала нейтралітет щодо війни в Україні, але нещодавно відмовилася від закупівлі російської нафти Urals. Що означає цей крок?

Навіщо росіяни віджали дрони для сільського господарства на одному із підприємств Херсонщини?

Рекомендуємо підписатись: https://t.me/economyNowUkraine Відкрити / Коментувати

2022-04-12 17:33:49 ​​ 3 шоки ціна за 3 перемоги

Я багато разів писав, що нам треба бути готовим до шоків від того, що побачимо на звільнених територіях. Але ми виявилися зовсім не готові до Бучі. Можливо до цих шоків взагалі не можливо підготуватись. Я всеодно вирішив розповісти вам про шоки, які нам можливо доведеться пережити.

1.Шок від руйнувань. Війна триває і ми ще не в повній мірі усвідомили масштаб руйнувань. Бородянка шокувала нас. Ще більше шоків ми отримаємо, коли побачимо Харків, Маріуполь, Волноваху, Ізюм...

2.Шок від наших втрат. Ми поки не чуємо і не знаємо наших військових і цивільних втрат. А це тисячі. І коли ми їх почуємо - переживемо шок.

3.Шок від втрати міст і територій. З великою ймовірністю ми ще переживемо тимчасові втрати міст і територій. Але після Бучі ми знаємо, що таке російська окупація, і житимемо в шоці за долі мешканців цих міст та територій.

Ці шоки є ціною за три перемоги, які ми отримали станом на сьогодні.

Захід дав зброю. ППО та перші 100 танків, артилерія, скоро будуть і літаки - все це, на жаль, стало можливим виключно через шоки і ціну, яку ми заплатили. Шкода, що це не було зроблено наперед, а робиться по - факту. Але вже як є.

Російські війська втратили 30% боєздатності, відступили від Києва, і зупинились всюди, окрім Донбасу і Харківської області. Ціна цього - Маріуполь, і тисячі полеглих захисників.

Росія програла війну за захоплення України, і зосередилась на захопленні окремих територій Донбасу та Півдня. Станом на сьогодні ситуація російських військ та втрати не дозволяють їм розглядати план окупації більшої частини території України. Навряд чи це взагалі можливо в найближчі роки, особливо з огляду на те,що боєприпаси та техніку Путін контрабандою таскає з Ірану.

Віктор Андрусів, радник Міністра внутрішніх справ України Відкрити / Коментувати

2022-04-07 18:29:05 ​​ Нам треба зрозуміти, що ми воюємо без союзників

Багато невдоволення та гніву щодо п'ятого пакету санкцій ЄС проти Росії. Мовляв, не зробили так, як ми хотіли. Слабкі санкції. Беззуба реакція Заходу.

Я думаю, підходити до цього питання треба інакше.

По-перше, з початком війни в Україні політичні та економічні розрахунки європейських країн суттєво не змінилися. Так, усі зрозуміли, що РФ неадекватна. Так, всі почали від неї дрейфувати якнайдалі. Так, громадська думка почала ще більше симпатизувати українцям. Однак це не означає, що в керівництві ЄС розучилися рахувати збитки та оцінювати ризики. Звідси й небажання запроваджувати тотальне ембарго, яке поховає їхні правлячі еліти разом із РФ.

По-друге, низка країн сподівається на швидке завершення війни, сподіваючись послабити хоча б частину санкцій. Тож рішення про ембарго на імпорт вугілля перенесли на середину серпня. А тотальне ембарго на нафту і газ не вводять, тому що не бажають спалювати всі мости з РФ ще більше, як їм здається, загострюючи конфлікт.

По-третє, я вже писав, що низка країн (Британія, США, Польща) хочуть довгострокового ослаблення РФ, втоплення Москви у крові, а для цього швидке завершення війни, яке дозволить Путіну частково вистрибнути з цієї авантюри, не підходить. Тут добре проглядається позиція США, які запроваджують санкції поетапно, фактично залежно від того, як розвивається наша війна, і різко піднімають ставки, коли надходять новини з "полів" мирних переговорів.

По-четверте, Захід дійшов межі своїх санкційних можливостей. Повна блокада всього і вся неможлива без величезного ризику внутрішньої політичної реакції та економічної кризи. Крім того, існує думка, що загнання Путіна в кут загрожує ядерними наслідками, а інші вважають, що не можна виштовхувати РФ повністю в обійми Сходу.

Нарешті, у багатьох країнах вважають, що розгін інфляції внаслідок економічних потрясінь, пов'язаних із війною, може знову створити благодатний ґрунт для посилення позицій будь-яких націонал-популістів, як це було у 2014-2015 роках. Зростання антиелітарних настроїв у Європі і так на підйомі, зокрема за підсумками пандемії COVID-19. А недавні вибори в Угорщині - добре тому підтвердження.

Я думаю, що у разі подальшої ескалації ЄС можуть піти на точкові обмеження щодо нафти. З газом все складніше. Багато чого залежатиме від того, чи зможуть в ЄС "пропетляти" між бажанням і надалі фінансувати "зелений перехід" та необхідністю економити газ, паралельно будуючи додаткову інфраструктуру для прийому ЗПГ із США. А ще постало питання збільшення витрат на оборону.

​​ Нам треба зрозуміти, що ми воюємо без союзників. Війна багато чого змінила та змінить, проте вона не змінює природи міжнародної політики, яка функціонує аж ніяк не за правилами моралі та етики.

З цієї позиції війна в Україні не відрізняється від війни в Сирії або в Ємені, в рамках яких усі теж діяли, з огляду на свої прагматичні інтереси, а не якихось понять справедливості та альтруїзму – змінюючи позиції по 20 разів, точково коригуючи санкції, поставляючи зброю, реагуючи чи реагуючи на мирні переговори тощо.

Realpolitik ніхто не скасовував, і те, що ми спостерігаємо на нашому прикладі зараз - це її яскрава заграва, яка дає нам багато їжі для роздумів та переосмислення нашої зовнішньої політики після війни.

Ілія Куса, експерт з міжнародної політики UIF Відкрити / Коментувати

2022-04-03 13:27:26 ​​​​ Стратегічні записки 39 днів війни

Росія

1. Путін таки визнав провал і вивів війська з Київської області. Це означає, що він ніякий не божевільний. Це для нас хороша і погана новина. Хороша, бо це означає, що обсяг втрат має значення для Путіна, погана - бо робота над стратегічними помилками російського Генштабу буде дорого нам коштувати на фронті.

2. Як я казав, Путін не піде з війни без реальної перемоги. Тому битва на Донбасі буде особливо жорсткою. Росіяни прагнутимуть досягнути переваги 1 до 10. Незабаром 9 травня, і Путін точно не хоче виступати на ньому з мирним договором. А його маніакальну залежність від символічних дат ми вже відчули на власній шкірі.

3. Концентрація на Донбасі не означає полегшення для всієї країни. Ціль Путіна завдати страшних руйнувань, щоб ми роками не могли встати на ноги. Атака на нафтобази - це цілеспрямована робота на підрив посівної і провокації голоду. Тому він буде продовжувати ракетні удари по всій країні.

4. Російська еліта і суспільство згуртувались. Тут немає нічого дивного. Вони всі разом перебувають в “бункері Гітлера”. Всі хто лишився - не мають іншого вибору як підтримувати Путіна. Насправді - це тимчасова історія. Через 3-6 місяць ця згуртованість посиплеться. На жаль, це не призведе до вбивства диктатора, але еліта буде розбігатись.

5. Всі розмови про мирний договір станом на сьогодні є виключно розмовами. Тільки результати битви за Донбас будуть робити контури мирного договору. Тому не захоплюйтесь ілюзіями.

Захід

1. Захід пройшов точку неповернення. Надання Україні важкого озброєння остаточно ставить крапку на потенційному швидкому відновленні стосунків з РФ.

2. Довго запрягають. На жаль, головна проблема - це довготривалість прийнятих рішень. Для нас важлива кожна хвилина, а Захід не спішить. Це об’єктивна реальність тому, що домовлятись такій великій кількості держав одночасно - завжди довго. Всі необхідні рішення щодо нашої підтримки і санкцій будуть прийняті. Але “ложка дорога до обіду”...

3. Гуманітарні рішення ще навіть не почали “запрягати”. Ми вже звільнили Київську область, а Захід ще не почав роботу над повноцінною гуманітарною допомогою. Це, звісно, і питання до нас, на жаль, ми це відсунули на потім. Але масове повернення людей в свої домівки на Київщині, створює серйозні загрози гуманітарній ситуації. Ця ситуація буде ще погіршуватись.

Ми

1. Наша стратегія зосередитись на втратах ворога, а не на територіях - спрацювала. На жаль, ми заплатили високу ціну невинних жертв. Але Київська область була звільнена. Зараз треба продовжити цю стратегію на Донбасі. І тут увага до всіх нас - не треба панікувати в разі втрати міст чи населених пунктів.

2. Донбас не єдина ціль Путіна. Йому треба буде утримати Херсон, і сковувати наші війська в інших областях. Херсон і інші території йому потрібні для майбутніх торгів на переговорах.

3. Зброя поступає, резерви виступають. Але поки не в достатньому обсязі. Молимось за наших героїв, бо саме їхня жертовність сьогодні зупиняє ворога.

4. Нам треба витримати два тижні надпотужного штруму на Донбасі. Якщо ворог зазнає значних втрат - він відступить і розпочне переговори.

5. Уряд залишається однією з найбільших управлінських проблем. Провал не тільки по управлінню і організації тилів, провал в тому числі, по залученню гуманітарної допомоги. Вони постійно на крок назад. Відсутнє будь-яке прогнозування проблем. Відразу скажу, що на місці уряду давно мав бути створений воєнний кабінет, який в ручному режимі жорстко вирішує поставлені завдання. Без ігор в бюрократію і процедури. Час має значення, ми використовуємо його не ефективно.

6. Щодня ми дізнаватимемося про наші реальні втрати. Вони значні. І військових, і цивільних. Немає меж цьому болю. Приймімо це зі смиренністю.

Ми перемагаємо! Ми переможемо! Слава ЗСУ! Слава Україні!

Віктор Андрусів, радник Міністра внутрішніх справ України Відкрити / Коментувати