2022-07-05 14:26:59
#історичний_спротив
Складне літо 1941: спроба українських націоналістів відновити державність та її історичний контекстІсторики дуже по-різному оцінюють події літа 1941 року на території сучасної України:
30 червня 1941 року з ініціативи Організації українських націоналістів у Львові збори представників української інтелігенції проголосили Акт відновлення Української Держави.
За 8 днів до цього розпочалася німецько-радянська війна. Комуністичний режим відступав, українські землі швидко опинялися під нацистською окупацією.
Війна в Європі тривала вже два роки. Вона змінювала кордони, підіймала і знищувала надії окремих народів, а маховик насилля та репресій проти цілих суспільних груп і націй лише наростав.
Про цей складний час – в
інтерв’ю голови УІНП Антона Дробовича з одним з найкращих знавців теми українського національно-визвольного руху, деканом істфаку Київського національного університету імені Шевченка, а нині ще військовослужбовцем ЗСУ – Іваном Патриляком.
❝Нашим найголовнішим завданням є показати сучасному поколінню українських громадян, що існування сучасної української держави, за яку ведеться боротьба зараз, і тисячі людей гинуть на фронті, є колосальною цінністю, бо коли ми цієї держави не маємо, ми опиняємось в набагато гіршій ситуації, і повернути чи відтворити цю державу є набагато складніше, ніж її вберегти. Тому що із бездержавними народами не рахується ніхто❞, – каже Іван Патриляк.
Він також зауважує, що «нація як політичне утворення може носити етнічний або громадянський характер. Якщо нація твориться без держави, їй дуже складно набути громадянського характеру. В чому сила сучасної української модерної нації, яка зараз формується? В тому, що вона формується як політичний громадянський організм».
І наголошує:
❝Оцінюючи дії постатей минулого, ми не маємо права виводити їх поза контекст. Водночас ми не маємо права забувати про помилки. Часто з історичної ретроспективи ми бачимо, що ці помилки були. Нам потрібно менше емоцій, а більше знання про нашу історію. ОУНівці виходили в своїй політиці з того обсягу досвіду і знань, який в них був, а найбільше – з досвіду подій Першої світової війни, подій після Першої світової війни, досвіду інших національних рухів, які були для них близькими, зрозумілими та близькими в часі. Вони не потребують якогось відбілювання❞.
Інтерв'ю можна послухати тут:
02:22 – про історичний контекст літа 1941 року.
12:00 – як в сучасній Україні вибудовувати чесну пам’ять про ті історичні події?
19:12 – політика ОУН щодо інших національних груп – вона допомагала чи шкодила боротьбі за українську незалежність?
25:00 – про єврейський погром у Львові у липні 1941.
27:50 – про етнічні взаємовідносини в Західній Україні станом на літо 1941 року та етнічну самосвідомість місцевого населення.
36:08 – як кваліфікувати спроби представляти ОУН та УПА антитоталітарними рухами?
38:08 – чому в діаспорі з’явилися апологетичні праці про український націоналізм?
44:32 – про сучасний російський режим та його природу.
P.S. Публікуючи озвучені думки істориків, ми також запрошуємо вас до рефлексії, критичного осмислення та, за бажання, дискусії. У війні, в якій Україна відстоює свою державність, суб’єктність та ідентичність, такі речі, як історія, пам’ять і розуміння минулого, стали ключовим фактором. Історичні наративи продовжують відігравати значну роль, поки війна триває, та матимуть не менше значення для розбудови стійкої держави і суспільства після перемоги.
429 views11:26
І
