📚ВРАЖЕННЯ UA

2021-03-31 13:14:58 ​​Цей допис ніби нагадує, що ось-ось і ми отримаємо українською завершення епічної науково-фантастичної трилогії.

Лю Цисінь. Проблема трьох тіл. Перша частина трилогії "Пам'ять про минуле Землі".
Авторка відгуку: Olga Pochtarenko

Ідеальна наукова фантастика й не тільки. Це книжка, читаючи яку звертаєшся до Вікіпедії, щоб уточнити окремі деталі (як наукові, так і культурно-історичні), а іноді просто відкладаєш, щоб подумати про життя на планеті в принципі.

Дві часові площини: час Культурної революції в Китаї та 40 років потому, учені, секретні об'єкти, таємниці, які ось-ось мають бути відкритими. І світ комп'ютерної гри з планетою, на якій Сонце сходить тоді, коли захоче, або не сходить зовсім, або їх може зійти цілих два, а може, три? Цього ніхто не бачив, бо уся цивілізація після такого згорає: game over. А потім - нова гра, новий світ. У цих світах живуть Коперник і Галілей, Ньютон і Нейман (до речі, тут він зробить перший комп'ютер з війська китайського імператора), Кеплер і Гершель. А ще реальна наукова інформація вперемішку з подіями сюжету - неймовірний мікс, який змушує втратити відчуття реальності, й загубитися в питаннях, що ж є правдою й де починається фантастика.

І найцікавіше - задача трьох тіл (виявляється, вона існує насправді): а що ж буде, коли планета має три сонця, які через гравітаційні сили кидаються нею, як м'ячиком, а буде - світ Хаосу. І розв'язати задачу трьох тіл - означає врятувати світ від хаосу й знищення.

А може, це зовсім і не гра...
А може, не варто його рятувати, а просто захопити ідеальну планету для життя - Землю?
Але про це в другій частині. Вона у мене вже є, але хочеться ще трохи витримати паузу, не можу пояснити чому - не відпускає Відкрити / Коментувати

2021-03-30 11:44:19 Цікавенькі нові статті :

Письменники розвінчують міфи

Як плекати в дітей любов до власного тіла

"Компас цінностей": уроки 101 країн

Огляд Коносуке Мацушіта «Шлях»

Рецензія на комікс «У м’яті» Відкрити / Коментувати

2021-03-30 09:21:00 ​​"Шумовиння днів" Борис Віан
Авторка відгуку: Здена Бобош

"все інше має зникнути, бо воно негарне"

Розкішний, розкішний Віан!
Знайомство з цим французьким сюрреалістом у мене відбулося ще кілька років тому через роман "Серцедер", який подер мені серце. А тепер ще один химерний, гротескний, абсурдний, страшний і прекрасний шедевр письменника додер його кінцево. "Шумовиння днів" - це зашморг. Зашморг, який спочатку видає себе за щось незагрозливе: легку атласну стрічку навколо шиї, або ж знайомі лагідні пальці, що пестять її, а потім поволі починають душити. Не зчуєшся, як тобі вже катастрофічно не вистачає повітря, але пізно. Прийдеться змиритися з ентропією, бо підкоряючись другому закону термодинаміки, усе впорядковане та красиве в романі поступово перетворюється у потворний безлад і виходить з-під контролю. Та і світ, збудований методом магічного реалізму і сюрреалізму, безперечно буде деформуватися. Але не так, як уявляється на перший погляд.

"Ця розповідь абсолютно правдива, бо вигадана від початку й до кінця" - таке парадоксальне попередження автора у передмові відразу налаштовує сумніватися у серйозності написаного. Невимушена гра незвичними сенсами та фізичними законами - норма для Віана. Це світ, де шкіра на взутті може сама відрости, якщо полити її концентрованими добривами; так само за ніч може знову відрости розбита шибка вікна. Світ, в якому аби потрапити зайцем на лекцію Сартра, де "чимало слухачів непритомніло внаслідок внутрішньоматкового збудження", потенційні відвідувачі без перепусток виряджаються у катафалки і прикидаються небіжчиками. Світ, де існує робота вирощування з насіння цівок для рушниць методом вигрівання землі, де вони посіяні, теплом власного тіла. Чого вартий тільки винахід "піаноктейль" - симбіоз фортепіано і апарату для коктейлів, коли від награної музики на клавішах залежить, який напій створюється всередині інструменту. Абсурд деяких ситуацій, порівнянь і винаходів просто кип'ятить уяву. Але це тільки відповідь письменника на абсурд кожнодення, у якому живе індивідуум, що намагається вибудувати власне щастя у абсолютно не придатному для цього місці. Тому смішне тут водночас є страшним, а грайлива іронія - серйозною реакцією, що виливається у фантастичні перебільшення, персоніфікацію неживого чи абстрактного, алогізм та чудернацькість.

Поетичність мови і соковиті метафори автора дивують своєю сміливою образністю, а сюжет тут настільки простий, що абсолютно відступає на задній план (що також є черговою відмовою письменника від канонів), поступаючись місцем суцільній естетиці у всьому - і у самій мові у тому числі. Не дивлячись на фінал - "Шумовиння днів" - це одна із найсвітліших і найбожевільніших речей, яка може з вами трапитися. Бо це не тільки красиво, але ще і допомагає усвідомити, що будь-яке особисте щастя ефемерне, але усяка ефемерність не менш реальна, як і приземлена об'єктивна дійсність.

Тому береш, відкриваєш це якісне приємне видання - і просто п'єш розкішний текст одного з найхимерніших модерністів двадцятого століття, з тривогою сподіваючись, що він ніколи не закінчиться. Проте навіть коли він закінчується - відчуваєш у легенях гвоздики, орхідеї, троянди, бузок - і починаєш врешті дихати. Відкрити / Коментувати

2021-03-30 08:47:57 Відео не коротеньке, але вельми інтригуюче. Впевнений, багатьох зацікавить стиль DARK ACADEMIA, адже книги та серіали о-о-ох які зачитані та задивлені.
Не проходьте мимо якісного контенту

https://cutt.ly/hx8V6pa Відкрити / Коментувати

2021-03-29 14:39:21 ​​Коли вас спитають, що таке дводумство, просто покажіть їм це Відкрити / Коментувати

2021-03-29 12:15:59 ​​Видавництво Човен придбали копірайт на переклад українською мовою біографії легендарного польського письменника-фантаста, уродженця Львова Станіслава Лема "ЛЕМ. Життя не з цієї землі", яку написав польський журналіст та письменник Войцех Орлінський цьогоріч видану.

Ця книжка – перша в Польщі біографія великого фантаста і футуролога. Войцех Орлінський, спираючись на широке коло раніше не публікованих джерел, передусім листів письменника з архівів, розповідає про великі й малі, трагічні й кумедні сторінки життя письменника.

Попри різні інтерв’ю та власні біографічні нотатки Лема, Войцех Орлінський вперше докладно розповідає, як Лем пережив Шоа;
його стосунки з комуністичною ідеєю, мотиви виїзду до Польщі в 1945;
чому він не став лікарем, хоча закінчив повний курс медичної академії та як ставився до медицини й кібернетики; як відбувалося становлення молодого письменника у важкі роки сталінщини в Польщі;
як складалися його стосунки з іншими митцями і чому Анджей Вайда так і не зняв "Соляріс";
історію славетного доносу Філіпа Діка до ФБР на Лема, буцім той агент КДБ;
стосунки з краківським єпископом Каролем Войтилою, співпрацю атеїста з церковним тижневиком "Тиґоднік Повшехни", співпрацю з польською демократичною опозицією в краї та вимушену еміграцію під час воєнного стану;
багатолітню і всебічну творчість;
приватне життя в люблячій родині, спорудження і мешкання в будинку на околиці Кракова;
обставини повсякденного побуду в ПНР, де все треба було "діставати по знайомству";
багато інших цікавих сюжетів, які представляють непересічну особистість на тлі епохи.

Войцех Орлінський – за освітою хімік, закінчив Варшавський університет. У 1997-2021 роках працював у "Газеті Виборчій". Від 2014 року викладає на факультеті журналістики та новий медій Колегіуму Цівітас у Варшаві та у Вищій школі соціальної психології. Ведучий блогів "Екскурсії в дискурс" і радіопередач на радіо TOK FM.

Очікуєтся у вересні. Відкрити / Коментувати

2021-03-29 11:03:17 ​​#нерекламаащирарекомендація

Покажу вам один проєкт. Одразу вибачте, він є лише в фейсбуці. Та попрошу не поспішати перемикатись, бо Ivan Syniepalov дійсно взявся що називається серйозно.

Йдеться про переклад "Полярного щоденника капітана Роберта Скотта". Там описані події з 25 листопада 1910 по 29 березня 1912 року. Цікаво те, що перекладач виставляє дописи в той день, що і писався щоденник з розбіжністю в 110 років. День в день! Тобто почалось це все виставлятись якраз 25 листопада 2020 року і по плану має завершитись 29 березня (як і сьогодні, збіг ) 2022 року. Виходить, ви ще рівно рік можете пожити поруч з думками капітана Скотта.

“Полярний щоденник капітана Роберта Скотта” – це дуже вчасний текст, який кожного дня готовий буде надати притулок тим, кому потрібен ескапізм і дрібка натхнення у цей коронавірусний час. Соціальна дистанція на краю світу покаже, що людина здатна витримати значно більше, ніж їй здається.

Розумію, що це далеко не масовий продукт, але ті, кому хочеться чогось схожого до книги Терор, це просто точне попадання. Відкрити / Коментувати

2021-03-29 09:03:46 ​​ Рік розпусти Клауса Отто Баха. Ярослава Литвин

Авторка відгуку: Tetiana Baranivska. (тут відгук дещо обрізаний, аби не нахапатись спойлерів).

Одразу скажу, що чекала виходу книжки з нетерпінням. По-перше, українська сучасна література. По-друге, іронічний роман (а зараз так мало розважливої літератури), по-третє - блін, ну реально купилася на крутяцький буктрейлер!

Читаючи цей іронічний роман склалося таке враження, що письменниця ненавидить Україну. Все тут погано, все тут як у печері, люди теж хєрові - або шахраї, що на кожному кроці хочуть тебе облапошить, або повії, що відсмокчуть тобі, за тарілку супа, бо треба чимось оплатити навчання в університеті (тільки такі в універі не навчаються, тому тут сумнівно, що ця послуга саме з цією метою). Письменниця акцентувала увагу, що виходячи з аеропорту перше, що побачить іноземець - це архітектура в стилі зомбі-апокаліпсису, кругом втомлені похмурі обличчя людей, що вдягнуті в ДЕШЕВІ куртки. Вона реально так і написала - про ДЕШЕВІ куртки! Я взагалі не розумію, як можна на око оцінити вартість куртки. І що в її розумінні - дешево? І взагалі - з яких пір про людей судять по вартості її одягу?

Одним словом, Україна очима Клауса - це шахраї і повії, в дешевих куртках, що розсунуть перед тобою ноги за порцію суші-ролів.

Але. Якщо читати цей роман з іронічної і сатиричнї точки зору, то чесно кажучи - Клаус іншого і не заслуговує. І я дуже потішилася з фіналу. Я так сміялася!)))

Раджу для легкого читання і розваги. Книжка-стьоб, я думаю вона чудово зайде всім хто колись фанатів від Духless і тому подібному гламурному жанру з сексуалізацією. Як на мене, Ярослава з цим впоралася пречудово! Відкрити / Коментувати

2021-03-28 10:08:30 ​​Після мальопису "Чорний молот" Джефф Лемір - той автор, якого буду читати все! Влучив прямо в серденько. Та і анотація інтригує.

Ніку жене крізь космос розумний вірус, який от-от знищить людство, вона шукає рідкісну квітку — триліум, — яка начебто може зцілити від цієї напасті. Зранений і змучений привидами Великої Війни, Вільям шукає славетний храм інків, який, як він сподівається, може повернути його життю сенс.

Вони з різних світів. Із різних часів. З різного минулого. Але їхні життя мають незбагненним чином переплестися. Між їхніми світами існує портал — місток між їхніми душами. Таємниця, яка може врятувати їх… або знищити усе живе. Перед ними постане таємниця триліуму. І єдину надію розгадати її вони віднайдуть одне в одному.

Передзамовлення на нього немає, але декілька сторінок можна подивитись тут: https://cutt.ly/VxByWVK Відкрити / Коментувати