політ технолога ✙

2022-07-22 21:57:48 Це закономірний наслідок розвитку соціальних наук в самій РФ: починаючи з пізнього СРСР на кафедрах часто домінували прихильники світ-системного аналізу в трактуванні Валлерстайна. Близькість Валлерстайна до марксистів зробила його можливим для рецепції у пострадянському прочитанні - із політологів найбільш значним тут слід назвати Сергія Дерлугьяна.

В 90-х на кафедри додалися так-сяк прихильники капіталізму, вестернізації і традиційних західних теорій політичної модернізації. Сказати що там вони були досить успішними - не зовсім коректно, адже значною мірою 1990-2000і роки були останніми роками коли академічний дискурс цих векторів серед кафедр Заході міг вважатися домінуючим. У чомусь це можна проілюструвати через популярність ідей Фукуями в 1990х, і швидку їх кризу після 11 вересня 2001 року. Тоді ж теорія політичної модернізації зазнала нищівних ударів здебільшого від дослідників неопатримоніалізму і інших нюансів які в неї погано лягали - тут я би особисто виділив Шмуеля Ейзенштадта. На Заході формувався досить відчутний розворот до постпозитивізму, різноманітних критичних, постмарксистських і т.д. нормативних теорій, які мало лягали на російську реальність і власне запити держави від академічної сфери. Нові кризи 2000х розмили ґрунт і під старими «капіталістами» та політмодернізаторами з кафедр, і притомну силу в РФ вони так і не склали. У той же час, колишні марксисти активно влилися в русло світ-системщиків і різних прихильників теорій залежного розвитку.

В результаті усі ці академічні механізми були значною мірою додатком до влади РФ - в голодні 90-і і початок 2000х обслуговувати владні запити було ледве не останньою можливістю підтримувати резинку штанів. Втім зворотній процес так само діяв: економісти-міжнародники прихильні до теорій залежного розвитку (світ-системного аналізу тощо) формували для влади порядок денний і методологію ставлення до глобальних процесів.

Невідворотну зміну позицій РФ у бік який ми бачимо зараз дуже часто малюють від Мюнхенської промови Путіна і вторгнення в Грузію в 2008 році, що втім є коректним лише щодо пострадянського простору. Набагато більш придатна у міжнародному розрізі оптика - рахувати це від створення БРІКС, яка несла в собі імпліцитну конфронтацію із «Старим світом» уже за принципом свого об’єднання - країни що розвиваються проти гегемонії США-Європа-Канада. Ідею про створення БРІКС, до речі, висунув такий само міжнародник-економіст у російській політиці прем’єр Примаков, який був вихідцем з Інституту міжнародної економіки АН СРСР. Він у такому ж «антиколоніалістському» угарі свого часу розвернув свій літак, зірвавши власний візит до США і зустріч з Держсекретарем на знак протесту у бік військової кампанії НАТО проти Югославії. Увесь антиколоніалізм завжди був і лишається придатним інструментом міжнародної політики по реалізації власних інтересів (а ніякою не священною боротьбою за свободу поневолених туземців), тому тут дії РФ лише копіюють те що робити інші держави раніше - наприклад, наввипередки спонсуючи антиколоніалістські рухи в Африці для перехоплення контролю над регіонами які цікавили найбільше.

Ситуація вся у тому, що цю фігню вигадав не Путін. І просунув не він сам. А тому РФ ще дуже довго не буде мати можливості повноцінного вестернізування навіть у разі демократичної революції (сам сміюсь) чи його смерті. Просто тому, що соціальний апарат який обслуговує машину не може їхати в інший бік - більше того, академічні настрої детермінували позицію Путіна не менше ніж власні його хотілки.

Тому, не читавши Валерстайна не думайте що хоч трохи розумієте поведінку Путіна і політику РФ в міжнародному розрізі. Відкрити / Коментувати

2022-07-22 21:57:48 Мрія Путіна - не Русский мир, а нова хвиля конфлікту між Західним світом і глобальною периферією.

Путін під час одного з російських форумів розкритикував модель «золотого мільярда», назвавши її грабіжницькою і експлуатаційною відносно народів Азії, Африки і вочевидь Латинської Америки (хоча прямо про неї не говорилося). Це послання хоч і несе опертя на завідомо конспірологічну теорію про змову щодо «золотого мільярда», втім має неабияке значення для реального пояснення довгострокових планів РФ у Світі.

Взагалі сама ідея «золотого мільярда» це ніщо інше як конспірологічне прочитання критики теорії політичної модернізації та ідей вільного ринку ака капіталізм. Мовляв, за ширмою класичних теорій про розвиток демократичних і ринкових інститутів стоїть певна ідея щодо скорочення населення і паразитизму з боку еліт, як правило англосаксонських, які власне і були джерелом таких ідей генетично. Якщо взяти загально не лише це висловлювання Путіна, а і дії керівництва РФ на міжнародній арені в загальному, стає очевидним їх ідеологічний зв’язок із теорією залежного розвитку в міжнародних відносинах. Відповідно до неї глобальний світоустрій є несправедливим, і учасники глобальної економіки з Периферії - Африки, Південної Америки і Азії отримують значно менше ніж їм належить, адже глобальна політика є колоніальною. Розворот РФ від Заходу по суті означає спробу перейти у стан Периферії, очолити будь-які конфлікти Глобального Півдня проти Заходу, а вторгнення в Україну у їхньому розгляді цей процес лише пришвидшує. Предметно ж РФ ловити у Європі і в Україні з такого кута зору нічого - але вони спокійно можуть бути полем битви і інструментом виторгування умов.

Цей принцип надважливий для розуміння загальної стратегії РФ, і особливо тієї її частини яка апелює до принципів глобального світоустрою. З нього ж походить і глобальний ревізіонізм у формі радикального реалізму щодо нехтування принципами міжнародного права, яке РФ проводить не побічно а цілеспрямовано, як елемент власної стратегії. По суті, це ідея спрямована на підрив зв’язків між Старим світом і його колишніми колоніями або залежними політично державами - США і Латинською Америкою, Британією і Індією, Францією і країнами Африки тощо. Розворот до антиколоніальних гасел з боку керівництва РФ маркує стратегію об’єднуватися із колишніми колоніями проти впливових досі колонізаторів. В цьому розрізі учорашні колонії мають сировину, масштабне населення і відсталу систему управління яка не дозволяє ставати на рівних із глобальним Заходом. Натомість, Захід має розвинене управління, високі технології і сильний фінансовий сектор, між державами відбувається своєрідний обмін сильними сторонами, який прихильники теорій залежного розвитку розглядають як несправедливий.

Це мало прямий вплив і на стратегію РФ у тиску на глобальний Захід щодо війни в Україні. Практично одразу ж - чіткі кивки у бік Бразилії, Індії і інших держав Глобального Півдня / Периферії у трактуванні світ-системників. Спроби спровокувати паливну і продовольчу кризу теж є одним із прагнень РФ відрізати інтереси Заходу від глобального Півдня - адже паливо, продовольство і інші товари виробляються часто поза ЄС і США, а дотримання принципів міжнародного права не таке важливе для країн глобальної Периферії як для Заходу.

На відміну від різних ідей «Русского мира» і неоєвразійства і інших есенціалістських ідей які ряд фахівців поміщають у саме серце ідеологічних засад сучасної РФ, ця теорія має прямий стосунок до реалій з яких виходить керівництво РФ. Передусім тому, що у цього є сильна джерельна і академічна база, сам цей дискурс успішно розвинувся поза РФ, як і словянофільство було рецепцією німецьких романтичних ідей і німецького бачення Просвітництва. По-друге, щойно справа виходить за межі «есенцій» про зміст геополітики і інші сутнісно оспорювані судження, навіть неоєвразійці опираються на ідеї світ-системного аналізу Валлерстайна, якого Дугін цитує ледве не регулярно і поміщає в центр власної 4ї політичної теорії. Відкрити / Коментувати

2022-07-22 18:15:07 Олександр Дугін заявив що Заходу для РФ більше не існує.

Передбачаю, що мова про західні області РФ - Брянську, Курську, Білгородську, які зараз ампутуються за допомогою бавовняних засобів. Відкрити / Коментувати

2022-07-22 17:24:49 Майбутнє Європи. ЄПС та Україна

9 травня цього року, виступаючи в Страсбурзі, Еммануель Макрон оголосив про потребу створити Європейську Політичну Спільноту. Це питання одразу викликало бурю обговорень. Невже нас залишать на задвірках ЄС?

Трохи більше ніж через тиждень Шарль Мішель наголосив на потребі реформування політики розширення ЄС. І додав деталей до ідеї ЄПС, однак назвав він її Європейської Геополітичною Спільнотою. Яка різниця між цими двома пропозиціями? Чи є вона взагалі? І навіщо це все потрібно?

Про це ми і поговоримо сьогодні.

Читати весь матеріал Відкрити / Коментувати

2022-07-22 16:12:56 Найголовніше, що я знаю про Генадія Корбана - те, що він в юності хотів вступити на філософський факультет і йому не вдалося.

Уявіть які б кручені у нього були комбінації, якби він на додачу до всього ще б провчився на філософському… Відкрити / Коментувати

2022-07-22 10:30:39 Мальчишки и девчонки, а также их родители, остаться после съёмки в подсобке не хотите ли?

https://glavcom.ua/world/observe/u-rosiji-zasudzheno-za-pedofiliyu-rezhisera-jeralasha--862258.html Відкрити / Коментувати

2022-07-21 19:55:07 Відкату до довоєнних засад у внутрішній політиці не буде. І я зовсім не про ідеології та інші дрібнички. Непрямий але довгограючий політичний наслідок війни і супутніх подій буде полягати у перекрійці політичних проектів.

Гроші і медійний ресурс є кров’ю сучасних українських (і не лише) політпроектів. Найбільші фінансові групи виступають одночасно найбільшими моторами впливу цих явищ. Закриття медіагрупи Ахметова, аналогічне припинення мовлення телеканалу Вадима Столара Live, можливі чутки про позбавлення громадянства Коломойського, Корбана, Рабіновича і інші епізоди, існування Еспресо, 5-го каналу і Прямого поза загальнонаціональним телемарафоном - штрихи до одного і того ж тренду, який буде важко проігнорувати. Це не класичне «знищення олігархії» про яке так часто пишуть без усвідомлення предмету. Це витіснення найбільших груп впливу із медіа і, як наслідок, витіснення їх із загальнонаціональної політичної боротьби. В такому ракурсі політична боротьба для олігархів стане початком тиску з ОП, натомість вони можуть існувати і надалі домовляючись із Банковою. Це і є причина перекрійки: монополізація ринку вироблення політичних рішень, нівелювання впливу медійних і грошових факторів, підкреслення адміністративних. Домовлятися ж «в обхід» Банкової для найбільших груп стане просто небезпечним, окрім хіба що відчайдушних комбінаторів типу Коломойського, остаточна майстерність якого плести мережі взаємозаліку інтересів залишається без сумніву.

Партія живе грішми і медійкою. Традиційно більшу частину цих ресурсів в Україні кожен великий проект брав із 1-2 кранів, які забезпечували до 70-80% успіху. Решту ж заповнювали вливаннями і допомогою від регіональних князів, дрібних мікроолігархів, бандитів і повітової шляхти. Тепер можливості отримувати 70-80% з одного джерела просто можуть обмежитися, якщо олігархи дійсно домовляться на Банковій, що нікуди не будуть лізти в обхід батька.

Що робити? Передусім у довгостроковій перспективі загинуть ті партії, які були монопроектами від великих груп. З’явиться потреба формувати щось типу grassroots movement, а цього більшість українських політтехнологів і тим більше політиків не вміють. Боротьба за виборця зійде в нові площини, яких ми не бачили раніше.

Методи формування політичної підтримки і респектабельності політичних проектів так само будуть інші - сучасних політтехнологів в Україні тут теж так само дуже розкидає. Але вперше за багато років така модель знову актуалізовує професію політкомунікаційника, політтехнолога і політменеджера - просто сісти на топ-каналі в прайм із примітивними тезами як запорука успіху буде вже нереально. У рекламі давно настала ера мікроінфлюенсерів, і горе тим партіям чиї партійці досі не вміють виробляти контент знизу, а не просто тиражувати лінки з меседж-боксів своїми сторінками.

Факт наступний. Подальша українська політика не пов’язана із провладною командою буде дедалі менш легкою для її учасників, для виживання вперше за десятки років знадобиться реальний партійний механізм, робоча модель яку можна мультиплікувати ефективно і самодостатньо чимось окрім власне нових фінансових вливань. Добре тим партіям, які будували роками мережі прихильників і вписувалися у малоефективні короткостроково електорально кампанії громадського тиску. Партії типу Демсокири чи Нацкорпусу тут виступають хоч і не дуже яскравим (в мережі ледве не анекдоти ходять навколо неуспішності активістських партій), але принаймні зрозумілим зразком. Проблема і в наступному: рідко якому активістському проекту вдається вискочити із пастки низькоінституалізованого механізму, а політичних менеджерів які можуть приймати такі виклики - одиниці.

Щодо політичного проекту «Слуга народу» я би так само не був досить оптимістичним: чутки про його перекрійку дуже активні, а самоцінності без сильного рейтингу президента цей партійний механізм не має. Банкова може спокійно його перезібрати - розмови про «Блок Зеленського» замість партії зібраної наспіх із криворукими кадрами досить реалістичні і посилилися в умовах війни.

Добре це чи погано? Я їбу, спитайте в астрологів. Відкрити / Коментувати

2022-07-21 13:06:12 F-16 летять, будем всіх бамбіть. Відкрити / Коментувати

2022-07-21 12:46:24 Найбільш цікавий наслідок учорашнього інсайду (чи майстерної вигадки) про позбавлення громадянства Коломойського, Рабіновича і Корбана полягають у тому, що фактично розпочато відкриту фазу конфлікту із Зеленським. Щодо Коломойського досі запитань більше ніж відповідей, у той же час орбіта Філатова і Корбана почала наносити удари по ОП, а спікери ОП - удари по Корбану і Філатову. Тижнем раніше політтехнолог Банкової Петров заявив про те що Спартц діяла під впливом Філатова, коли робила заяву проти Єрмака.

Такі конфлікти ніколи не завершуються класичним "з'їв і забув". В цьому бою сторони скоріше за все викатять свої потужності, продемонструють інфраструктуру, дадуть пару залпів і окреслять апетити. А потім - знову притихнуть до наступного етапу, який буде вже значно більшим.

Зачистка українських груп впливу владою уже давно розпочата. Нічого хорошого і поганого в цьому немає, якщо ви сам не група впливу чи не вдада. Команді ОП буде дедалі важче тягнути ворох різних конфліктів, але у підсумку це не ті соломинки які мають зламати спину слону з Банкової.

Головне запитання залишається відкритим: як буде забезпечено реальну політичну конкуренцію і плюралізм в умовах системи, де олігархи її вже не будуть оплачувати як елемент свого ж самозбереження.

Я мало вірю у здатність ОП сформувати дієвий авторитарний сценарій влади в Україні - американські гроші набагато важливіші для усіх учасників процесу, ніж абстрактне бажання щемити політиків-невдах. А ось у сценарій де усе буде працювати через сраку дуже навіть вірю, дуже він реалістичний. Відкрити / Коментувати

2022-07-20 21:49:16 Джерела в ОП повідомляють про позбавлення громадянства Ігоря Коломойського, Геннадія Корбана, Вадима Рабіновича.

Схоже, наші листи до святого Миколая таки дійшли. Екстрадиція Коломойського в США стає реальністю.

Втім, вірогідність що це фейк досі присутня.

https://www.unn.com.ua/uk/news/1986574-zelenskiy-pozbaviv-gromadyanstva-rabinovicha-kolomoyskogo-korbana-ta-vasilkovskogo-dzherelo Відкрити / Коментувати