Юрій Сиротюк

2022-02-19 01:43:57 Давно не дивлюся телевізора. Але респект Бутусову. Бійку на Шустері передивився в записі.

Пригадалось Шевченкове:

« А меж вами
Найшовсь-таки якийсь проява,
Якийсь дурний оригінал,
Що в морду затопив капрала,
Та ще й у церкві…»

Хоча Шуфричі у Шустера, то далеко не церква.

Але звернув увагу на статистів у студії.

Усі що кинулись рознімати разгаварівалі на радном язикє….

Навіть найпатріотичніші патріоти.

Як це огидно… Відкрити / Коментувати

2022-02-18 18:19:40 А чьо не Ківа?
Присутність Тетяни Монтян на вчорашньому засіданні Радбезу ООН (17 лютого 2022 року) як «свідка обвинувачення» з боку Росії, свідчить те як вільно почуває себе російська агентура на восьмому році війни.

Хоча РФ могла б виставити Іллю Ківу чи всю фракцію ОПЗЖ приміром.

Ще гіршим було те, що і вороги і союзники наполягають на імплементації Мінських угод.

Безальтернативно.

Зашморг Мінська невмолимо затягується над Україною.

І з цієї ситуації є лиш два виходи.

Оскільки Порошенко вважає Мінськ результатом свого дипломатичного генія, то варто від імені України доручити йому офіційно розгрібати це лайно.

Або визнати Мінський договорняк державною зрадою. Винести вироки організаторам і виконавцям цього злочину.

І таким чином розв’язати руки щодо визнання нікчемним цього договорняка.

З цього погляду є показовою позиція фракцій ЄС у місцевих радах. Цього тижня при ухваленні заяв проти російської агресії, фракції ЄС синхронно синхронно не підтримали цих рішення, ультимативно вимагаючи прибрати згадки про Мінськ.

При чому якщо Зеленський усе ж продовжуватиме політику Порошенка щодо виконання Мінська, приміром шляхом внесення змін до Конституції, під статтю держзрада потраплятимуть вже і п’ятий і шостий.

І цікаво буде спостерігати як на одній лаві підсудних перебуватимуть люди, які не переносячи один одного на дух, тим не менше діють синхронно… Відкрити / Коментувати

2022-02-18 12:45:20 7 річниці Дебальцево присвячується

18 лютого 2014 року коли Українська Революція схилила шальки терезів на свій бік, за вказівкою Путіна було влаштовано криваву бойню у Маріїнському парку та в урядовому кварталі, епогеєм чого стали розстріли на Інститутській 20 лютого.

Я добре пам’ятаю той день. Як і пам’ятаю двох своїх побратимів прикарпатця Сергія Дідича і полтавця з Кременчуга Ігоря Сердюка, які народилися в один рік і один день 3 листопада 1969 року і в один день пішли на небо 18 лютого 2014 року на Грушевського.

Того ж дня Путін розпочав гарячу фазу окупації Криму.

Українська Революція переросла у національно-визвольну війну.

А через рік якути і буряти відчули на собі, що стається з тими, хто приходить з гаслами рускава міра і зброєю на нашу землю під час героїчного опору Дебальцівського виступу.

Запрошую всіх завтра 19 лютого на Урочистий захід зі вшанування захисників Дебальцевого
 
19 лютого, об 11.00, в Києві, на Аскольдовій Могилі, вшанують українських воїнів, які стримували російську навалу під час Дебальцевської операції у січні-лютому 2015 року.
Захід проводитиметься за адресою: Паркова дорога, 1.
 
Під час нової загрози повномасштабного російського вторгнення урочистий захід покликаний привернути додаткову увагу світу й суспільства до військового злочину Росії проти України.
Маємо показати, що ми пам'ятаємо загиблих, шануємо та підтримуємо Збройні Сили України і не віддамо нашу країну окупантам.
 
Захід розпочнеться зі спільного Богослужіння, яке проводитимуть Святі отці Української Греко-католицької Церкви та Православної Церкви України.
 
Вшанування героїв відбуватиметься із протокольним церемоніалом почесної варти, в супроводі військового оркестру ЗСУ, із хвилиною мовчання, військовим салютом на честь загиблих українських воїнів.
 
Захід проходитиме за присутності ветеранів російсько-української війни, членів родин загиблих, громадських організацій, патріотичної спільноти.
 
Заплановані промови представників керівного складу Збройних Сил України, Міністерства оборони України, Міністерства у справах ветеранів, Українського інституту національної пам’яті.
 
Музичний супровід заходу:
Військовий оркестр ЗСУ
Сергій Василюк, лідер гурту “Тінь сонця”
Василь Живосил Лютий, композитор і виконавець.
 
Ведучий заходу: Дмитро Лінартович, український актор театру та кіно.
 
Організатори заходу: Громадська Спілка “Творче патріотичне об’єднання “Музичний батальйон”, церковна громада Парафії церкви св. Миколая на Аскольдовій Могилі (УГКЦ)
 
Вічна пам'ять загиблим! Честь і шана живим!
 
Захід проводитиметься з дотриманням протиепідемічних заходів та карантинних обмежень.
 
Для додаткових питань: т. 068 119 6464, Оксана Пономарьова, керівниця проєкту “Українська історія в камені” (“Музичний батальйон”).
 
Посилння на подію у ФБ:
https://fb.me/e/1TqLWf1xd

Прошу Репосту. Відкрити / Коментувати

2022-02-17 21:53:54 Напередодні чергової річниці кривавих розстрілів учасників Революції Гідності, а це був фактичний початок російсько-української війни, поділився своїми думками про перспективи української революції на шпальтах журналу «Країна».

Дякую, Артему Скоропадському висловити свою думку.

Посилання на статтю в першому коментарі.

Але обов’язково купіть журнал.

Підтримайте українське.

https://m.gazeta.ua/articles/opinions-journal/_nasha-revolyuciya-sche-ne-zavershena/1070912 Відкрити / Коментувати

2022-02-16 14:35:42 Ми пам’ятаємо!
16 лютого 1968 року помер геніальний поет Євген Маланюк.
«Я – кривавих шляхів апостол» писав українець, що в час холуйства і плебейства, зрад, поразок і колаборацій кликав націю до помсти, величі і боротьби
ДОБА
І пустиня прийшла. І шукає брат брат,
І гукає з нас кожен в туман, в самоту,
А епоха дзижчить, як бризантна граната,
І прострелює млу, і влучає в мету.
Бомбоносних ескадр впокоряючий клекіт,
Невмолима жага пожадливих ескадр.
І ревуть з-поза гір батареї далекі,
І рокованим дійством бушує Театр.
Наша юність – палка, наша юність – грозова.
Ураганна, гарматна, шрапнельна весна, -
Задудни нам походом і вибухни знову,
Динамітом нещадним пекучо-ясна!
Щоб крізь дим і вогонь, мимо скреготу смерті,
Мов по трупах років, перекрочить добу,
Щоб не зрадило серце, щоб віддих упертий
Ще останнім зусиллям вдихнув боротьбу.
І прийняв її жар, як належну заплату,
Як заслужений дар від воскреслих століть:
Нашу юність палку, нашу юність крилату
Нам ще раз пережити, обернену в мить.
10.ІІІ.1940 (с)Євген Маланюк Відкрити / Коментувати

2022-02-16 13:18:11 Наші висновки підтверджуються оперативною заявою Путіна 15 лютого 2022 року, який прямо не повідомив про своє рішення, але чітко показує, що хоче від Києва і Заходу: "Я виходитиму з того, що ми повинні все зробити для вирішення проблем Донбасу, …, перш за все, виходячи з не до кінця реалізованих можливостей щодо виконання Мінських угод. І ми дуже розраховуємо на те, що наші партнери і за океаном, і в Європі, насамперед ФРН і Франція, вплинуть на київську владу”.
5. Ключова мета – внести зміни в Конституцію, які унеможливлять збереження Україною суб’єктності та суверенітету. Єдине що зміниться, те що зараз Москва незаконно захопила та утримує окуповані території та оплачує це з власного бюджету, а потім робитиме це саме за кошт України. Амністія бойовикам, введення ставлеників окупанта до Верховної Ради не повернуть справжнього суверенітету, не заберуть російські паспорти. Натомість спровокують суттєву кризу української державності, аж до революційних збурень, якими користуватиметься Москва для окупації наступних частин нашої території.
6. Тому найімовірніше Москва врешті відкладе “визнання” ОРДіЛО. Але навіть у випадку повного коллапсу Мінського та Нормандського процесу символічне визнання нічого не змінить у воєнно-стратегічному плані. Лише Москва не зможе прикриватись риторикою “іхтамнєт”, що покращить навіть дипломатичні позиції Києва. Імплементація Мінська ж буде однозначною поразкою України, що матиме катастрофічні наслідки.
7. Україна у зв’язку з останнім рішенням Держдуми та постійним грубим порушенням норм міжнародного права має дезавуювати так званні Мінські Угоди та запропонувати вести переговори виходячи з норм міжнародного права та положень Будапештського Меморандуму.
 Детальніше на: ussd.org.ua Відкрити / Коментувати

2022-02-16 13:18:11 Погроза визнання ОРДіЛО як примус до виконання Мінська
 
15 лютого Державна дума Російської Федерації ухвалила рішення направити звернення до президента Володимира Путіна з проханням визнати "незалежними" так звані “донецьку і луганську народні республіки”, окуповані російськими військами.
У зв’язку з цим московська пропагандивна машина нав’язує не лише власному населенню, але й опосередковано українському, ідеї про неминучість анексії цих територій, що має змусити українські війська “перестати стріляти”, інакше це стане приводом до повномасштабного вторгнення.
А оскільки маріонеткові “днр” і “лнр” претендують на всю територію Донецької та Луганської областей, то визнання “днр” та “лнр” загрожує подальшою ескалацією воєнного конфлікту як мінімум на всю територію цих областей. 
Зрештою, це частково лягає в тактику так званої поетапної («ступеневої» за визначенням Степана Бандери) агресії та анексії українських територій.
Однак насправді на наше переконання на цьому етапі ключова мета –змусити українську владу під тиском міжнародного співтовариства нібито в обмін на невизнання “ЛДНР”, змусити Україну імплементувати та виконати так званні Мінські угоди, пропонуючи цей шлях як уникнення великої війни та збереження суверенітету над Донбасом.
Які ж насправді стратегічна мета та замисел Росії.
1. По –перше, коли Кремль демонструє, що йде по сценарію визнання Південної Осетії та Абхазії, що відбулось після російсько-грузинської війни 2008 року, то слід проаналізувати а як справи зараз з цими визнаними ним «республіками». 14 років ці території залишаються економічно депресивними та ізольованими. Попри масову паспортизацію, вони не включені безпосередньо до складу РФ та підвисли у невизначеному становищі.
Їхнє визнання нівелює можливості переговорів про врегулювання ситуації з Грузією, що суттєво обмежує московські можливості впливу на останню. Більше того, згідно з грузинським  законом «Про окуповані території», Росія несе повну відповідальність за завдання матеріальних та моральних збитків громадянам, які перебувають в окупованих областях. Грузія не визнає більшість юридичних операцій, в тому числі з землею, на окупованих територіях. Ми кілька років тому порівнювали законодавство ряду держав щодо окупованих територій (дивіться 5-й обіжник УССД https://ussd.org.ua/wp-content/uploads/2019/08/Verstka-Obizhnyk-5-final.pdf). А перехід до прямої анексії загрожує посиленням рівня санкцій. Натоміть щодо Донбасу очевидно домінує модель апробована РФ у Молдові, де вони визнають єдність країни і нібито переговорний процес Кишинева з Тирасполем, але російський контингент продовжує залишатися і контролювати Придністров’я, і це є фактором серйозного політичного впливу на Молдову.
 
2. Ключове завдання Путіна – примусити під приводом воєнного шантажу виконати Мінські угоди в обмін нібито на збереження суверенітету над ОРДіЛО. Позірного суверенітету. Реально унеможливленого повною окупацією цих територій. Єдине, що тепер цю окупацію буде профінансовано коштом України. Як приміром зараз суверенітет України обмежується виплатою пенсій жителям окупованих територій. За останні роки принаймні  600 тисяч осіб одержали російське громадянство, і цю кількість можна оперативно наростити в кілька разів. Це при сукупному населенню в 3 млн. на окупованих територіях двох областей.
 
3. У воєнному, політичному, соціально-економічному плані окуповані території Донецької та Луганської областей вже глибоко інтегровані  в державну систему РФ. Проведення виборів у Держдуму РФ, домінування російських ЗМІ, економічна орієнтація на експорт вугілля в обмін на більшість споживчих товарів, врешті пряме дотування з російського бюджету. А насамперед – присутність російських військ і їхня участь в боях з українськими силами триває роками.
4. Відкрити / Коментувати

2022-02-16 13:13:32 Мою Персональну сторінку у ФБ заблокували за репост канадської листівки 1962 року про неприпустимість окупації України Росією , а публічну сторінку хакнули. Так що тепер зможу розміщати свої думки переважно тут. Підписуйтесь. Відкрити / Коментувати

2022-02-15 14:53:39 Звернення Держдуми до Путіна про визнання ОРДЛО створює коротке вікно можливостей визнання нікчемними та відмови від Мінських угод.

Треба негайно прибирати країну з цього зашморгу, що невпинно затягується.

Інакше від нас найближчим часом колективно вимагатимуть імплементацію Мінського договорняка ніби-то в обмін на «невизнання Путіним ОРДЛО».

Яке в будь-якому випадку по факту залишатиметься російським.

Але або раковою пухлиною на тілі України, або офіційно окупованою територією.

У першому випадку як міна під українську державність.

У другому - як повна міжнародна делегітимізація Росії.

Окупований Донбас зараз - це камінь на шиї плавця.

Питання лиш кого він потягне за собою. Відкрити / Коментувати