змінюй

2022-07-12 23:47:06 я не порушник правил і суспільних «святих» парадигм
просто хочеться жити здраво, без інтегралів і сигм
я хочу дихати вільно, поволі, не тримавши в собі життя,
аби потім, спускаючи дух із крові, обабіч минуть сум‘яття.

мені конче хотілося буть на орбіті, кохатися поміж зірок,
стати для когось голосом правди і зробить неостанній крок.
я хочу жити, як відчуваю, але мабуть далеко дивлюсь,
тому в темряві я роздаю ту увагу, що в світлі віддати боюсь. Відкрити / Коментувати

2022-07-04 21:47:01 і на оновленій землі,
яку ще треба оновити
ми зберемося на горі,
щоб знак провини десь хоч діти.

врага не буде, супостата,
тому що ми разом й удвох.
жадалось нам цього не знати,
хоч вже написаний пролог.

і будуть люде на землі,
яка носила нас мовчанням,
що зрання личило тобі,
а зараз інше стало панням.

і буде син, і буде мати,
і буде вся твоя сімʼя
і так, їм краще це не знати
моє зганьбилене імʼя. Відкрити / Коментувати

2022-06-13 05:47:06 я не там, де мав бути на сході,
хоч і завжди про це не прохав.
дав заслужену волю свободі,
смак якої давно не знав.

наче радість, що в суміжжі з хистом,
(зара явне для душ розп‘яттЯ),
я, спустившись новітнім намистом,
відкриваю для себе життя.

лежу тихо із видом на тебе,
і під звуки залізних потуг
іспускаю апостолів з неба,
щоби ті зберегли волі дух.

я не тут, і не там, - я вже всюди,
і так само між ранніх балад
відчуваю зтеплілені груди,
в яких серце зродилось зі зрад. Відкрити / Коментувати

2022-06-02 23:47:01 пане. я так пишу чи не на кожному листі,
яке, пославши крізь павуту мереженних,
згортаю подумки і кидаю в холсти,
які чекають рук твоїх блаженних.

сонце. мені здається, що давно не чув твої
забите горем й кліпань пальцями долоні,
що шили й бавили тканиною крої
у мене під обіймами на скроні.

радість. мені здавалось, що зринуло в небуття
моє забуте лиш твоїм очам кохання,
що ще тоді розʼєднанням життя
здавалося увічненним зʼєднанням.

льоша. мені вже страшно, хоч живу я поза тих,
хто ці думки приносив на спокої.
у чатах світу я давно уже затих
й лише подумки влаштовую двобої. Відкрити / Коментувати

2022-05-29 00:47:01 і в нього пʼятки відірвались від землі,
між ними, як здається, кілометри.
злетів чи може вилетів з душі
і поселився в відповіді «де ти?».

слова із вуст летіли стрімголов
із виправданнями, чи то словами.
він почувався радісним, він знов
порушував суспільнецькі устави.

спадали вниз, немов близький потоп,
хоч і не сльози, може тільки неба.
він не почув потреби взяти стоп
і знову став для когось, як для себе.

два пальці були поза його вух,
хоч він відчув їх вже в останню чергу.
він не утратив цей священий дух,
який давно за сьомим небом зверху. Відкрити / Коментувати

2022-05-07 14:47:06 Моя весна така ж красива як і ти. Відкрити / Коментувати

2022-05-02 00:47:06 у часу немає меж
у нього є лиш безпідступність
ще вчора ти просто живеш
а сьогодні кінчаєш згубність

це не думка одной голови
і не мисль одної вівці
переконаність держе стовпи
між якими вівчар не на місці

люди думають це не про нас
і продовжують крити гадів
оп! і завтра - новий донбас
правда вже без республік й парадів Відкрити / Коментувати

2022-02-26 22:47:01 UPD: не актуально

я живу у часи перемоги над раком,
відкриттів і новітніх здобутків наук.
ми літаєм на марс за один маскським махом
і симфонії пишем уже на свій слух.

збудували міста, які чують і бачать,
вже вчимо шимпанзе говорить по-людськи.
а росія по світу оружжям хуячить
і «мічтаєт вернуть нас у лоно руськИх».

ви скажіть це по світу – героям науки,
слова, музик і спорту, – всі мовлять – «фігня!
ми колись вам дамо свої засрані БУКи,
ви ж боріться, спасайтесь коктейлем, гіллям».

без питань, ми устóїм, не зломимо крила,
із якими народ як ніколи міцнів,
і вже потім, колись із-під нашого тила
ми почуєм підтримку із дальніх країв. Відкрити / Коментувати

2022-02-19 13:47:06 …не тільки сниться

мені щойно приснилась війна
не уявна і не фантастична.
тут я ближче, аніж до вина,
стаю прямо чи криводотичним.

у руках я тримав пустоту –
тихим вітром долоні здувала,
і у спині відчув самоту,
що і толку в війні не знала.

прохолонув від поту страхів
і прокинувся ранньої ночі.
я назавжди в дзеркалах згубив
віри в людяність й радості очі.

давлять голову різні думки
хто ж тоді це все не боїться?
а у відповідь ясні свічки –
той, кому ця війна не сниться. Відкрити / Коментувати

2021-12-22 17:47:01 Платонічна Любов

мені радив Платон як до тебе звертатись
він приходив вві сні, декламуючи «Пир»,
я записував все, памʼятав як кохатись,
що потрібно сказать, аби поруч був мир.

мислив довго, помірно, він знав хто, для кого
і кому я пишу той трактат на листах,
він покірно порадив зректися святого
і я вірним лишився йому поза снах.

був бешкетою, мізером долі вкривався,
слідом верштав, ходив і блукав поза мрій.
я не зміг промовчати, проте й не зізнався,
бо боявся згубити думок «хто є свій».

мені радив Платон, хоч не знав тебе з роду,
а я слухав його, вірив кожним словам,
і тепер ці думки дарували свободу,
у якій я радів неіснуючим снам. Відкрити / Коментувати