Анахронізм

2021-07-27 20:59:21 ​​Повість минулих літ пояснює за все

Жив був слов’янський руський народ. Колись давно його завоювали прибульці-варяги, які підступно вбили місцевих правителів. Це варязьке плем’я називалося русь, і згодом так стали називатись їхні підлеглі-слов’яни. Варяги заснували династію, що й по сей день править на Русі. Нащадок цих завойовників заставив русичів зректися своїх давніх звичаїв і прийняти чужоземну грецьку віру.

Таким могли бачити своє минуле деякі русичі початку 12 століття. Звучить не зовсім як історія суперуспішності руського народу, правда ж? А що якщо так:


(..пишеться літопис..)


По-перше, слов’яни ведуть свій родовід від біблійних персонажів - усі вони нащадки Яфета, сина Ноя. Сам апостол Андрій, який знав Ісуса особисто, прийшов на місце майбутнього Києва, і сказав, що тут буде велике місто з багатьма церквами, а також із трьома гілками метро. Опісля цього Андрій вернувся до Риму, і буквально розказував римлянам, як люди в руських краях паряться в бані. Крч, із християнством русичі із давніх-давен “на ти”.

Засновник Києва, полянський князь Кий, теж був не простаком, а особисто зустрічався із візантійським імператором. Поляни, які згодом стануть руссю, з давніх часів вирізнялися високими моральними якостями, на відміну від сусідів, котрі жили як тварини (зокрема вкрай аморальними були древляни, яким княгиня Ольга колись організує геноцид). Звісно ж жили вони так, бо не знали закону божого.

По-друге, слов’яни, що мешкали на півночі в районі майбутнього Новгорода, ніяк не могли дати собі ради з менеджментом, тому вони самі (!) добровільно (!!!) запросили до себе досвідчених варягів на чолі з Рюриком, аби ті навчили їх як правильно жити. Під весь цей шум, варяги Аскольд і Дір помагають полянам скинути хозарське ярмо, опісля ідуть походом на Візантію.

Наступник Рюрика Олег виманює Аскольда і Діра з Києва, і, зауваживши, що вони, на відміну від Ігоря, сина Рюрика, нелегітимні князі, вбиває їх. Не дуже благородно (ну бо язичники), зате досить-таки легітимно. Отже, прибульці-скандинави теж хлопці не прості - вони були настільки авторитетними, що слов’яни запросили їх до себе владарювати, а потім варяги-руси дали по шапці хозарам і грекам. Одним словом, варто пишатися тим, що в нас такі класні князі.

І наостанок, Володимир не захотів прийняти іслам, бо там не можна пити, а юдаїзм він не прийняв бо від євреїв відвернувся їхній ж Бог, пустивши їх з торбами по світу. Натомість грецький філософ популярно пояснив йому за християнство, переказавши Святе Письмо, і залякавши вічними муками. Та Володимир князь не дурний, не повірив на слово проповідникам, а послав своїх людей подивитись як там насправді.

Руським посланцям дуже сподобались грецькі храми і обряди, а потім Володимир ще й згадав, що його баба Ольга була християнкою. Через рік він взяв в облогу одне грецьке місто, і заприсягся, що якщо здобуде перемогу то прийме християнство. Місто Володимир взяв, і захотів одружитися із грецькою принцесою, а міг він це зробити лише охрестившись. А ще саме в той час Володимир осліп, а охрестившись - прозрів.

І от вибір було зроблено, Русь стала на шлях праведний, а літопис за все пояснив. Тепер виходить що всі круті - і слов’яни, і варяги, і християни. Ну так вже значно краще, та? Відкрити / Коментувати

2021-07-17 18:05:48 ​​Трохи Північної Кореї вам в стрічку

Класичний тоталітаризм досі існує в Північній Кореї на чолі з Кім Чен Ином, який тримає руку на ядерній кнопці. Ізоляція від світу дала режиму монополію на мізки людей, і корейців вже 70 років переконують в божественності їхніх комуністичних вождів. Культ особи навколо правителів КНДР роздутий настільки, що Гітлер, Сталін і Мао Дзедун нервово курять у кутку, а Ленін закрився в мавзолеї, і не виходить звідти вже десятиліттями.

Дід і батько Кім Чен Ина, згідно з їхніми офіційними біографіями, без особливих проблем могли би вписалися у всесвіт Marvel чи DC:


Дідо

Офіційний титул: Сонце

Супергеройські здібності: вміє і практикує телепорт; домігся того, щоб в його честь назвали квітку


Кім Ір Сен є наріжним каменем північнокорейської пропаганди, оскільки чим крутіший засновник режиму, тим більшу легітимність мають його спадкоємці. Цей дід настільки важливий, що вся країна веде літочислення з дня його народження (навіть не з дня самої революції), і зараз там не 2021, а 110 рік.

Його надприродний скіл - телепорт, завдяки якому він майже самотужки переміг Японію в Другій Світовій. Його ім’я настільки сакральне, що його заборонено розділяти на письмі переносами, тобто не можна щоби “Кім Ір-” було в одному рядку, а “Сен” в наступному. Посмертна і актуальна посада Кім Ір Сена - Вічний Президент.


Батько

Офіційний титул: Улюблений керівник, який повністю втілює прекрасний лик, яким повинен володіти лідер

Супергеройські здібності: контролює погоду; не ходить в туалет


Зазвичай спроба диктатора передати владу своєму кровному наступнику завершується невдачею, бо складно вродити когось, хто перевершить тебе. Диктатура завжди тримається на особистості диктатора, а культ особи засновника режиму дуже тяжко переплюнути. Все ж батько Кім Чен Ина впорався на 10 з 10.

В реальному світі, Кім Чен Ір народився в СРСР, і там його нарекли Юрієм Ірсеновичем Кімом. В реальності ж партійної пропаганди, він народився в Кореї, на священній горі. Про його появу на світ сповістила ластівка, що спустилися з небес, після чого хмари розступились, а на небі появилась подвійна веселка і нова зоря.

Очевидно, що після такого епічного народження, ти не можеш бути звичайною дитиною. Тому Кім Чен Ір навчився ходити коли йому було всього лиш три тижні, а говорити в два місяці. Він самотужки написав 1500 книг та 6 опер, зробив вагомий вклад в розвиток французької моди і винайшов гамбургер.

Найдивніший факт із біографії: його організм настільки довершений, що він не продукує ніяких людських відходів, а отже, не потребує туалету.


На вашу думку, чиї надприродні здібності крутіші? Відкрити / Коментувати

2021-06-28 17:49:02 ​​Режим очікування апокаліпсису

1492 рік, весь світ стоїть на порозі нової епохи: в українських степах появляються козаки, а Колумб допливає до Америки. Та нашого сусіда ці новини аж ніяк не турбують - Московське царство якраз знаходиться в режимі очікування кінця світу. Московити тоді жили за календарем, який вів літочислення від біблійної дати створення світу (5508 рік до н. е.), а 1492 рік за їхнім календарем був 7000 роком, останнім роком в історії людства.

Логіка була наступною: із Святого Письма відомо, що Бог створив світ за 6 днів + на сьомий відпочивав. Те ж Святе Письмо каже, що для Бога один день це як тисяча років для людини. Перевівши сім божих днів на людське сприйняття часу, можемо твердити, що Бог займався створенням Землі 7000 років, і, на думку тодішніх православних вчених мужів, саме 7000 років наш світ і мав проіснувати.

Жах перед 7000 роком нагнітався задовго до його настання. Наприклад до 1492 року церковний календар був повністю прорахований (насамперед визначали дати Великодня, які кожного року були іншими), а за наступні роки ніхто не брався, бо їх по ідеї і так не мало бути. Тобто ось ми переміщуємось в машині часу в Москву 1450 року і відкриваємо актуальний календар, щоб глянути коли святити пасочку. З цікавості дивимося шо там буде через 50 років, а календар закінчується на 1492 - далі пусто. Потім переміщуємося в 1400 чи в 1480 - ситуація та ж сама.

Московити були настільки переконані в наближенні апокаліпсису, що в роки перед 1492 вони дедалі рідше одружувались, а безпосередньо в 1491-1492, люди часто переставали займатися господаркою (бо безперспективно), через що згодом виник голод. З цим панічним станом суспільства треба було шось робити, бо життя завмерло, ніхто нічого не робить, і податки збирати нема звідки. Тодішній московський князь Іван Васильович викупив, що цілий 7000 рік люди чекатимуть смерті і заб’ють болт на все, тому необхідна якась реформа, бажано календарна, бажано вже.

Тоді новий рік в Московському царстві починався не першого січня, а першого березня. І от наступив 7000, країна в ступорі. Князь вирішив, що варто якомога швидше скіпнути цей злощасний рік, зробивши його коротшим. Якраз непоганий привід зробити календарну реформу, і починати рік не з першого березня, а з першого вересня, як робили ті ж самі візантійці. Таким чином 7000-ий рік почався 1го березня 1492, а закінчився 1го вересня 1492, протривавши лише півроку.

Відтоді ще 200 з гаком років московити починали новий рік із вересня. Весь православний нарід зітхнув з полегшенням, і продовжив займатись своїми справами. Відкрити / Коментувати

2021-06-22 20:50:10 ​​Нуль подій, багато горщиків

Мова йде про трипільську культуру, чиї методи господарювання і через 7 тисячоліть залишаються актуальними в моєму селі. На відміну від скіфів, кіммерійців, чи перших слов’ян, ми знаємо про існування трипільців не завдяки якомусь древньому старому діду (аля Геродоту), який написав шось типу “от був я значить в трипільців, пацани реально класно розмальовують горщики, поважаю, рекомендую.”

Ніхто про трипільців ніяких згадок не залишав, а тому трипільці це виключно археологічна культура. Тобто ми просто знаємо, що був якийсь народ/культура, яка проживала на нашій території протягом 2к років, і ми назвали їх трипільцями. Лишень подумайте, що сталося в Україні за минулі 2 тисячі років: від Різдва Христового і до нині. Тепер подумайте що могло статися за 2к років в трипільців.

Наприклад, у них могло відбутися десь 3-4 мовні поділи, за аналогом як у нас із палітри слов’янських діалектів сформувались українська, білоруська і російська. В епоху трипільців, така штука теоретично ставалася із кожною мовою десь раз в 600 років. За умови, що від свого виникнення трипільці розмовляли однією мовою (що взагалі не факт), з однієї спільної пратрипільської мови могла розвинутись купка трипільських мов і мовних сімей.

Відомо лише, що трипільці не розмовляли українською, бо на той час не те що української, а й якоїсь праслов’янської мови не існувало. Та й взагалі, трипільці не розробили якогось письма, щоби ми могли говорити про їхню мову. Через це ми і не знаємо, що в них там відбувалося увесь цей час, бо вони не винайшли спосіб розказати нам про свою епоху, через тексти, написи, картинки чи щось таке.

Невідомий їхній політичний устрій, релігійні переконання, протистояння, самоідентифікація, ставлення до сусідів, і найголовніше - що відбувалося в їхніх головах, і заради чого був весь цей трипільській двіж. Зате ми знаємо в дуже широких мазках в чому цей двіж полягав.

Отже, 6-5 тис. до н. е відбувається масштабна міграція із Балкан через Карпати в межиріччя Пруту і Дністра (скоріш за все через глобальне потепління). Ці різношерстні мігранти змішалися із місцевим автохтонним населенням. Так і появились перші трипільці. За 600 років вони дійшли до Дніпра, і раптом до них із Балкан знову причимчикували якісь нові мігранти - нові трипільці.

На відміну від перших трипільців, нові трипільці вміли розмальовувати кераміку. І от, поступово мальовані трипільці витісняли немальованих, під шумок будуючи перші в трипільській історії укріплення. Консервативні прихильники немальованої кераміки спершу на кількасот років розгубились, а потім почали будувати перші протоміста, що згодом підхопили і любителі розмальованої кераміки.

Перші трипільці залишились домінантними лише в частині Середнього Подніпров’я, решту окупували трипільські малювальники. Багато поселень було “поза політикою”, і складались із різних пропорцій мальованих і немальованих трипільців. Окрім цього, в трипільську тусовку подекуди вливалися і інші принципові хлопці, які ставилися до кераміки ще по-іншому.

Взагалі цікаво фантазувати як трипільці ставилися один до одного. Для нас вони всі - трипільці, щось таке єдине і неподільне. З точки ж зору першого трипільця, новий трипілець міг і не бути трипільцем зовсім - якось по-молодіжному він розмальовує свої горщики, орнамент малює не по-нашому, і фарба у нього якась неправильна, а якщо він ще й говорить на своїй незрозумілій говірці, то це вже всьо, гайки.

Як то кажуть, хорошої культури має бути багато, а трипільців тоді було десь від 100 до 300-400 тисяч. Їхні поселення об’єднювалися в племена. Межі племінних утворень визначаються за поширенням певних стилів розпису кераміки (бо більше немає за чим це визначати). Ці племена мали власні столиці, і, скоріш за все, воювали як із сусідніми культурами, так і між собою.

Та про ці всі перипетії ми, на жаль, нічого не знаємо. Хоч маємо на руках багато горщиків, але шаримо рівно нуль цілих нуль десятих реальних подій. Очікувано, але сумно. Відкрити / Коментувати

2021-06-15 17:26:25 Чому демони розмовляють латиною?

Діло було в Середні Віки. Спеціальність 066 Демонологія була вкрай вимогливою до абітурієнтів. Навчання полягало в вивченні всіх наявних у виші демонологічних кодексів, з яких напам’ять зазубрювалися імена демонів, їх ієрархія, та словесні формули, за якими майбутній спеціаліст комунікуватиме зі своїми надприродними менторами.

Тоді суспільство вірило в силу ритуалів, а ритуал дає бажане лише якщо його правильно провести. Достатньо було недовимовити одну букву в заклинанні, і на маєш - демон замість складання вашої сесії вже запускає чергову пандемію чуми. Тому ви мали достеменно розуміти, про що йдеться в навчальних матеріалах, які були написані латиною. Жінці в ті часи вивчити латину було майже ніде, тому по спеціальності 066 інквізиція засуджувала чоловіків.

Як демон, ти міг спілкуватися якою хоч мовою, однак, якщо люди звертаються до тебе латиною, то цю мову тобі, як професійному демону, треба розуміти на рівні нейтів спікера. На щастя в пеклі репетиторів вистачає. Відкрити / Коментувати

2021-06-09 18:02:28 ​​(!) Треба сказати, що мова в цьому пості йде саме про найпопулярніші імена, тобто про імена, які були №1 у районі та місті, лише це ми беремо до уваги. І ще, під "новими іменами" маються на увазі імена, які є новими серед популярних імен, а не імена, які просто щойно виникли, і тому є новими. Наприклад ім’я Наталія існувало давно, але новим серед популярних імен стало лише в 60-х.

З середини 40-х років варто звернути увагу на Волинь - на відміну від решти Заходу України, опісля радянської окупації вона поступово долучилась до Наддніпрянської тусовки. Можливо спадок Російської Імперії мав більшу вагу для волинян, ніж недавнє перебування з галичанами під Польщею, і тому волиняни відчували більшу спорідненість зі своїми східними співвітчизниками, ніж з південними. Так от, з “іменним приєднанням” Волині до Наддніпрянщини, найбільша відмінність і найчіткіший кордон імен простежується між тими землями, які у довгому 19 столітті перебували у складі бабці Австрії (Галичина+Закарпаття+Буковина), та рештою України, яка була під Росією (aka Велика Україна). Тобто від середини 20-го століття, найбільша відмінність простежувалася між територіями імперій, які вже ось 30 років, як канули в небуття.

Те, що Україна в “питанні імен” строго поділилася по вже неіснуючому російсько-австрійському кордоні, може свідчити про те, що саме до Першої Світової, в різних українських середовищах за панування двох імперій, заклалися ті інституційні відмінності, які через десятки років вплинули на різний вибір батьками імен. І ось, не за самого існування згаданих імперій, а лише починаючи від 30-х років минулого століття, в цих двох частинах України почали відбуватися дуже різні “іменні” двіжі, про що вже згадувалось в першому абзаці. Стартуючи з 50-х років, Олександр, Сергій, Олексій, Любов, Світлана, Олена, а в 90-х Владислав і Юлія, почергово набували популярності на Великій Україні. Але Карпатський регіон (+ Тернопіль) не зважав на ці тренди, а залишався вірним Іванам, Михайлам, Володимирам, Миколам, Василям, Маріям, Галинам та Ганнам. Ба більше, час від часу тут появлялась нова локальна мода на Богданів, Романів, Ігорів та Андріїв.

Звісно ж появлялись нові імена, які займали лідерські позиції в обох частинах України, наприклад Тетяна, Наталія, Оксана та Ірина. Чоловічі ж імена радше роз’єднювали Україну, ніж об’єднювали, хоча довгий час єдність найпопулярніших українських імен трималася зокрема на традиційно популярних Володимирі і Миколі. Під цим дописом прикріплені карти найпопулярніших чоловічих і жіночих імен за 1988 і 1973 роки відповідно. Саме в цих роках найкраще видно кордон імен. І згідно із доброю традицією - питання: ваше ім’я більше відповідає трендам земель колишньої Підавстрійської України ( ), Підросійської України ( ), чи ваше ім’я поза цими трендами? Відкрити / Коментувати

2021-06-09 18:01:21 Кордон імен

Міжрегіональні відмінності проявилися там, де донедавна не дуже хтось дивився - у найпопулярніших іменах новонароджених. Те, яке найпопулярніше ім’я на тій чи іншій території, є одним із маркерів ідентичності та культури, а тому за цим цікаво спостерігати. До 30-х років не існувало якоїсь серйозної регіональної відмінності: традиційні Іван, Микола, Василь, Михайло, Володимир, Марія, Ганна, Катерина, Надія та Ольга +- рівномірно переважали по всій Україні.

Лише в 30-х роках, в Радянській Україні до лідерів долучились Ніна, Валентина, Лідія, Людмила, Анатолій та Віктор. Це може бути пов’язаним із кінцем українізації, репресіями і Голодомором. Але для Заходу України, ці нововведення були до лампочки, вони й надалі максимально поважали традиційні імена, яких на Сході помалу піджимали нові імена. Відкрити / Коментувати

2021-06-03 20:12:00 Концтабір появився там, де його не чекали

Сьогодні Канада є топовим союзником України, насамперед завдяки потужній українській діаспорі. Однак українцям в Канаді далеко не завжди жилось класно. Як і інші мігранти, наші співвітчизники стикалися із типовими труднощами іммігрантського життя, де ти був по факту безправним. Є чимало історій, коли українцям не виплачували платню, аргументуючи це тим, що вся їхня зарплата пішла на їхнє утримування - їжу і житло (що дуже змахує на рабство). Окрім того, будучи чужинцями в чужій країні, українці стикалися із типовою в таких ситуаціях ворожістю місцевих.

Все ж українців спіткала більша недоля, ніж інших мігрантів - вони і за океаном встигли побувати “ворогами народу”, і потрапити в концтабори чи не найдемократичнішої країни світу. Сталось це в часи Першої Світової, коли Канада воювала на боці Антанти, а Австро-Угорщина, звідки походила більшість українських іммігрантів, вела війну проти Канади. Так і вийшло, що українці, які роками жили в Канаді, виявились "прихильниками" ворожої держави.

Уряд видав указ про реєстрацію та інтернування іноземців “ворожої національності”. Понад 80 тисяч осіб, більшість з яких були українцями, стали ворогами народу ще до того як це стало радянським мейнстрімом. Ці люди повинні були регулярно відмічатися у поліцейських відділках (як якісь рецидивісти), а також завжди носити при собі ідентифікаційні номери. Якщо українці були незгодні з такими заходами, їх могли запросто арештувати і ув’язнити.

Близько 5 тисяч українців попали в концентраційні табори, а їхнє майно конфіскували. Навіть з-поміж інших “ворожих національностей” до українців ставилися чи не найгірше. Якщо німців і австрійців відправляли у відносно комфортабельні табори, то українців відправляли у глибинку на тяжкі роботи (чимось нагадує ГУЛАГ). Такий захід, мало того що порушував базові людські права, мав сумнівну доцільність, оскільки українці були більш лояльні своїй новій батьківщині (вони масово вступали в канадську армію), ніж бабці Австрії з якої вони тікали.

На цьому канадці не зупинилися. У 1917 вони заборонили українцям (які вже набули громадянство) голосувати, позакривали кілька українських видань, чимало українців було депортовано. На цьому поневіряння українців не закінчилось - після більшовицької революції вони в очах канадського суспільства стали “червоними”. Це не перший і не останній випадок, коли світова спільнота не розуміє хто такі українці - союзники німців? Комуністи? Нацисти? Росіяни? А може ми самі по собі? На жаль, актуальність цього питання досі не нівельована. Відкрити / Коментувати

2021-05-23 19:50:00 ​​Китай на самоізоляції

Сьогодні Китай привертає до себе дуже багато уваги, адже саме він скоро зможе поставити під сумнів гегемонію Заходу, просто задавивши його масою. Але питаннячко, якщо Китай настільки крутий, то де ж він був усі ці століття, коли європейці помалу захоплювали весь глобус? Чому він не робив те ж саме, чому він не колонізував Америку, Австралію, Африку? Коротка відповідь така - він не міг, бо починаючи від епохи Великих Географічних Відкриттів, Китай перебував на самоізоляції.

Якби ви жили у пізнє Середньовіччя, і вам треба було б поставити ставку на те, котра із цивілізацій земного шару через кілька століть керуватиме світом, ви б навряд чи вибрали Європу, а поставили б на Китай. Порівняно із Китаєм, Європа була царством анархії, антисанітарії, постійних війн як між державами, так і всередині кожного, навіть найменшого, королівства. Більше того, в 14 ст. Європою пронеслася Чорна Смерть, скоротивши її населення на третину. Жилося в Європі тоді тєжко.

У 1500 році найбільшим містом світу був Пекін (600+ тисяч), а в топ-10 міст світу за кількістю населення входило лише одне європейське місто - Париж (200- тисяч). Рівень урбанізації навіть в Північній Африці і Південній Америці був вищим ніж в Європі. А, то може європейці були класними селянами? Ні - у Китаї з одного акра землі ви могли б прогодувати цілу родину, а в Англії для цього треба було 20 акрів. Через це китайців, які сиділи на рисі, завжди було більше ніж європейців. Якщо Кіберпанк це high tech і low life, то тодішня Європа навіть згідно з середньовічними стандартами це просто low tech, low life.

І от впродовж 1405-1424 років китайці організовують серію масштабних морських експедицій маючи 300 кораблів, кожен з яких вп’ятеро більший за “Санта-Марію” на якій плавав Колумб (+ в його ескадрі ніколи не було більше 15-17 таких кораблів). Матросів на китайській ескадрі було десь 28 тисяч. Подібну потугу європейці зможуть виставити аж в Першій Світовій. Є легенда, що вся ця китайська махіна обпливла світ за століття до того, як це стало європейським мейнстрімом, побувавши в Гренландії, Америці і Австралії. Але поки це залишається легендою, однак точно відомо, що флот доплив до Східної Африки, а для цього часу це було настільки ж жорстко, як у 20 столітті висадка людини на Місяць.

Метою експедиції було глянути шо взагалі на світі білім відбувається + поторгувати + заставити варварів (тобто всіх хто не китайці) визнати владу імператора. І попробуй тут не визнай, як ні з того ні з сього до тебе підпливає кількадесятків велетенських кораблів - унаочнення величі Піднебесної. Тому кожен передавав всякі ніштяки імператору. Правитель країв, що зараз є Кенією, подарував імператору жирафа. Імператор зустрів жирафа особисто біля воріт свого палацу, і проголосив його містичним єдинорогом.

Отже, на початку 15 ст. Китай перебував на порозі світової гегемонії. Розрізнені європейські держави, які воювали між собою і яких тоді піджимали турки, не стягнули б конкурувати в океані ще й із могутнім, централізованим Китаєм. Однак імператор, який затіяв морські експедиції помер у 1424, і програму по підкоренню світу швидко згорнули. Можливо таке рішення було обумовлене фінансовими труднощами (якраз тоді Китай воював з В’єтнамом), або ж китайці залишились невдоволеними тим, на що вони натрапили за межами Піднебесної, і вирішили що воно того не варте (зокрема конфуціанських вчених міг налякати жираф).

Китай закрився від світу, заборонив морську торгівлю і будівництво великих кораблів. В решті-решт, китайський флот так і не доплив до Європи, натомість у 1557 португальці дістались Китаю. І якщо в 15 ст. Китай був найрозвинутішою цивілізацією світу, то вже в 19 ст. він двічі програв у Опіумних війнах жменці англійських та французьких військ. Так само як у 15 ст. ніхто б не поставив на світову гегемонію Європи, ще з 50 років тому мало хто б повірив, що відсталий Китай вирветься в світові лідери. Але він вийшов із самоізоляції, і вже тут. Відкрити / Коментувати

2021-05-16 20:15:00 АНАХРОНІЗМ ВИХОДИТЬ НА ЮТУБ!!!

Можна не читати то всьо шо внизу написано, а просто клацнути отут і глянути відеоролик про Середньовічну Інквізицію



Спершу невеликий камінг-аут: автора каналу звуть Онисим, і на цьому відео він пробуватиме вдавати із себе блогера, і розказувати шось про Інквізицію. Так от, просимо вас дати шанс нашій (моїй + монтажера) маленькій ініціативі в ютубови, і підписатися на канал. Від себе обіцяємо, що з кожним новим випуском ставатимемо кращими. Наперед подякували)

P. S. Канал в тг і надалі існуватиме, як і було до цього. Відкрити / Коментувати