✙ PolitКраїна ✙

2021-11-15 12:00:48 ХТО ТАКІ BELLINGCAT І ЧИ МОЖНА ЇМ ДОВІРЯТИ?

Нарешті Bellingcat анонсували вихід свого розслідування щодо «Вагнергейту». Це має статися на початку цього тижня, що на півроку пізніше, ніж його очікували, однак якщо воно вийде гучним, то це очікування було того варте.

Ще навесні низка людей, пов’язаних з Офісом президента, заявляли про те, що Bellingcat це якась незрозуміла організація, тому не варто взагалі довіряти їхнім розслідуванням. Від радника Андрія Єрмака Олексія Арeстовича навіть прозвучала фраза: «Хто взагалі такий Христо Грозєв?».

В цьому дописі ми пояснимо вам, хто саме займається розслідуванням злиття спецоперації з затримання «вагнерівців» і пояснимо Арестовичу, ким є Христо Грозєв.

Bellingcat це вебсайт журналістських розслідувань, що спеціалізується фактчекінгу та розвідці з відкритих джерел. Журналісти Bellingcat користуються тим, що в інтернеті можна знайти або придбати відео, фотографії, листування, паспортні бази та білінги мобільних операторів, яких вистачає для проведення серйозних розслідувань з твердими доказами. Bellingcat публікує результати розслідувань як професійних, так і громадянських журналістів щодо зон бойових дій, порушень прав людини, злочинів проти людства та організованої злочинності.

Сайт Bellingcat був запущений в 2014 році і вже тоді журналісти опублікували одне зі своїх найвідоміших розслідувань, а саме розслідування катастрофи рейсу MH-17, який збили в небі над підконтрольною російським бойовикам частиною Донбасу. Журналісти з'ясували, що авіалайнер збили ракетою, випущеною з установки «Бук», яку на Донбас доставили з території Росії. Згодом ці висновки підтвердила Об'єднана слідча група, яка проводить офіційне розслідування справи.

У 2015 році вийшло розслідування Bellingcat про обстріли українських військ з російської території. Завдяки супутниковим знімкам та кратерам від артилерійських ударів, а також вивченню ймовірних позицій військових на території РФ вдалося з’ясувати, що обстріли велися з російського селища Гукове (Ростовська область).

Одним з найгучніших розслідувань Bellingcat було пов’язане зі справою отруєння експрацівника ГРУ Сергія Скрипаля нервово-паралітичою речовиною «Новачок» у Солсбері. Розслідувачі встановили особи підозрюваних, якими виявилися співробітники ГУР.

На початку 2020-го розслідувачі Bellingcat одними із перших озвучили версію про те, що причиною катастрофи українського пасажирського літака в Ірані стала випущена в нього ракета.
Через кілька днів офіційний Іран визнав, що літак дійсно помилково збили місцеві військові.

Останнім з найбільш резонансних розслідувань стала справа отруєння Олексія Навального. Разом із колегами з видань The Insider, CNN та DerSpigel журналісти з’ясували, що за Навальним перед отруєнням стежили співробітники ФСБ.

Як ми бачимо, розслідування Belligcat стосуються найрезонансніших справ останніх років у всьому світі, а висновки, які робляться журналістами цього сайту, потім підтверджуються офіційними розслідуваннями.

На останок відповімо Арестовичу на його запитання: «хто такий Христо Грозєв?». Таке питання радик Єрмака задає, щоб підважити авторитет головного відповідального за розслідування зливу спецоперації з затримання «вагнерівців». Крім цього розслідування він займався справами отруєнь Скрипаля та Навального. За розслідування отруєння Скрипаля він навіть отримав міжнародні нагороди. Тобто Грозєв є одним з найвідоміших облич групи Bellingcat з беззаперечно високою репутацією на міжнародній арені.

Маємо надію, що ми розвіяли всі ваші сумніви стосовно Bellingcat, якщо вони взагалі були. Тепер нам усім залишилося лише дочекатися виходу розслідування. Відкрити / Коментувати

2021-10-31 13:54:57 ЧОГО ЧЕКАТИ ВІД ВИБОРІВ В ЯПОНІЇ?

Сьогодні японці йдуть на виборчі дільниця для того, щоб проголосувати за новий склад нижньої палати свого парламенту. На відмінну від попередніх років не відомо, чи зможе панівна Ліберально-демократична партія Японії(ЛДП) та її партнер по коаліції Комейто (правоцентричні будисти) набрати достатню кількість голосів, щоб мати переконливу більшість.

Проблеми для ЛДП створює те, що 5 опозиційних партій дійшли згоди щодо висування єдиних кандидатів у 132 мажоритарних округах з 289. Найбільшими з опозиційних партії є Конституціональні демократи та Партія комуністів. Вже до цього таке об'єднання дозволяло опозиційним кандидатам перемагати провладних на виборах голів префектур.

На стороні опозиції є те, що велика кількість виборців, згідно з опитуваннями, не визначилась за кого буде голосувати, це десь приблизно 40%.

Проти партії влади грає те, що під час пандемії економіка Японії почала падати. На противагу цьому відбулася ефективна кампанія з вакцинації, котру громадяни країни вважають великим успіхом.

Також гострим питанням цих виборів є економічний курс країни та питання: «Як відновити економіку після COVID?».

Опозиція досить сильно критикує економічний курс колишнього прем'єра Абе, котрий прозвали «Абеноміка». Чинний прем'єр Кішіда сказав, що настав час для «нового капіталізму», але без особливих деталей щодо цього. Не краще ситуація і в опозиції, адже цитуючи редакцію японської газети Mainichi:

18 жовтня у парламенті більшість партії закликати будувати «економіку розподілення». Але жоден не мав пояснення як це зробити чи звідки дістати гроші для цього.

Для Фуміо Кішіди це важливі вибори, адже тільки цього місяця він став президентом ЛДП та прем'єр-міністром Японії, сотим в історії країни. На його боці статистика, адже ЛДП програло вибори тільки двічі починаючи 1955, коли партія вперше прийшла до влади. До того ж Кішіда є більш популярним, а ніж його попередник Йошихіде Суга, котрий не балотувався на очільника партії якраз через низький рівень підтримки, котрий відбивався на рейтингу партії. Також можна сказати, що опозиція, найімовірніше, наростить кількість місць у парламенті через своє об'єднання.

Однак, про це можна буде дізнатися тільки ввечері, за Японським часом, а для України результати японських виборів будуть відомими вже в обід неділі. Відкрити / Коментувати

2021-10-19 23:38:50 УГОРСЬКА ОПОЗИЦІЯ ВИБРАЛА СПІЛЬНОГО КАНДИДАТА НА ПОСАДУ ПРЕМ’ЄРА

17 жовтня в Угорщини підбивали підсумки праймеріз, котрі влаштувала об'єднана опозиція для того, щоб визначити хто стане її лідером на парламентських виборах, що пройдуть на весні 2022 року.

Рік тому шість різних опозиційних партій Угорщини досягли згоди щодо спільного походу на вибори для того, щоб усунути від влади прем'єр-міністра Віктора Орбана та його партію Fidesz.

Вибори лідера опозиції тривали у два раунди. Перший раунд тривав з 18 по 28 вересня, у ньому проходив перший тур виборів лідера, а також єдиних кандидатів на мажоритарні округи.

У першому турі перемогу здобули віцепрезидент Європарламенту Клара Добрев, мер Будапешту Гергель Корачонь та мер Годмезевашаргей Петер Маркі-Зай.

Варто зазначити, що Карачонь випередив Маркі-Зая тільки на 7%, хоча вклав у свою передвиборчу кампанію куди більше. Саме такий результат змусив Карачоня знятися з виборів та підтримати Маркі-Зая.

Варто зазначити, що мер Будапешта зробив це для того, щоб не розділяти голоси й не допустити Клару Добрев до перемоги, адже вона дружина колишнього прем'єра Угорщини, котрий в країні має не найкращу репутацію, особливо через свою промову на конгресі угорських соціалістів, де він використовував вульгарну лексику та казав: «Я стомився, бо вдавав, що керую урядом 18 місяців, а насправді брехав зранку до ночі».

Хоч промова і була приватною, але потрапила в пресу, пікантності додавало те, що це було сказало одразу після виборів 2006 року. Досі вважається, що це допомогло Віктору Орбану перемогти на виборах 2010 року. Саме тому Гергель Корачонь вирішив підтримати Маркі-Зая, адже вважає, що з ним опозиція має більше шансів на перемогу. І так думає не тільки він.

Враховуючи, активне втручання Віктора Орбана у справи України та постійну війну з ЄС вибори в Угорщини будуть цікавими, адже опонентом Орбана буде не лівий політик з Брюсселя, як Клара Добрев, а консервативний католик.

Тому будувати кампанію на звичному протистоянні з ЄС/Соросом/соціалістами не вийде. Відкрити / Коментувати

2021-10-19 15:08:07 КОНФЛІКТ ПОЛЬЩІ З ЄС. Частина 2

Дональд Туск (очільник Європейської Народної Партії та колишній голова Європейської Ради), який повернувся з теплого та комфортного перебування на європейських вершинах під прапорами порятунку своєї партії та недопущення дезінтеграції Польщі з ЄС, організував свій перший масштабний мітинг, один з найбільших в історії 3-ї Польської республіки, під назвою «Залишаємося». Тим самим він цементував свою лідерську позицію в лавах опозиції та зібрав різного роду електорат не лише своєї партії, заангажувавши також громадські організації(які не часто співпрацюють з партіями), що всупереч оцінці міжнародних експертів підтверджує серйозність проблеми.

Польське законодавство вважає всенародний референдум рекомендаційним, тому для виходу Польщі з ЄС вистачить лише звичайної більшості в Сеймі (яку ПіС має), як для звичайного міжнародного договору, але це не розв’яже, а лише створить ще більше проблем. Вихід з Європейської родини сильно вдарить по фінансовій стабільності, оскільки, Польща є бенефіціаром та отримує від ЄС більше ніж дає. Також Польща є поки хорошим місцем для європейського бізнесу, а вихід з ЄС ускладнить ведення підприємницької діяльності.

Проблема зміни влади

На фоні стабільного падіння підтримки ПіСу в соціологічних опитуваннях наступні вибори може виграти головна опозиційна партія «Громадянська Платформа» на чолі з Дональдом Туском. Але болючого для громадян розв'язання проблем не оминути. Створивши шахту в Турові ПіС надав сотні робочих місць та виробництво цієї шахти дає близько 15% електроенергії для країни. Подолання інфляції спровокованої соціальними виплатами до яких населення вже звикло буде також не популярним рішенням. Якщо опозиція наважиться, навіть максимально продумано розв'язувати ці проблеми не обійдеться без кризового часу, що дасть можливість для ПіСу привід для атаки на уряд та можливе швидке повернення до влади.

Наразі це лише загальні можливі концепції, ситуація розвивається динамічно, що не дає можливості конкретно передбачити розвиток подій. Відкрити / Коментувати

2021-10-19 15:07:52 КОНФЛІКТ ПОЛЬЩІ З ЄС. Частина 1

7 жовтня Конституційний Трибунал Польщі після звернення прем’єра Матеуша Моравецького прийняв рішення, що деякі нормативні акти, які є підставою функціонування Європейського Союзу несумісні з Конституцією. Це викликало шквал критики польського уряду, який все стрімкіше йде на зустріч конфронтації з європейськими інституціями.

Юридична війна між Польщею та ЄС почалася після повторного приходу до влади у 2015 році партії «Право та Справедливість». Тоді новий уряд почав «судову реформу». Зі слів Ярослава Качинського (голови ПіСу) до опозиції: «Поки суди ваші, не наші», зрозуміло, що правляча консервативна коаліція планувала втручання однієї гілки влади в іншу для створення комфортних для себе політичних умов.

Лісабонський трактат, частини якого були визнані Конституційним Трибуналом Юлії Пшилембської (назва з прізвищем голови інституції використовується в польських медіах через сумнівну легітимність) неконституційними, підписав Лех Качинський - колишній президент від нині панівної партії.

В суміші з фактичним контролем судової системи ПіС заганяє себе у кут. З однієї сторони, популістська риторика партії опирається на євроскептичний та консервативний сільський електорат і полягає на примарній боротьбі з «брюссельським окупантом», а з іншої - Польща потребує гроші від ЄС, для відновлення після коронавірусної кризи. Варто зазначити, що Польща разом з Угорщиною єдині не погодили з Європейською Комісією плану використання коштів з цього європейського фонду через невиконання певних пунктів Лісабонського трактату ще з 2016 року.

Тимчасом ПіС загострює риторику - віце-прем’єр Яцек Сасін прирівняв так звану «брюссельську окупацію» з нацистською та радянською.

Незрозуміла розв’язка

Останнім часом польська влада накопичила цілу низку проблем: найбільша у ЄС інфляція - 6%, конфлікти з Європейськими інституціями, які призводять до нових вироків Європейського Суду та їх невиконання, проблеми з шахтою у Турові, через які Польща зобов’язана платити 500 тис. євро щодня, поки працює шахта та інші.

Польський уряд кожного наступного етапу розвитку подій стає як притиснутий у кут звір - все небезпечнішим. Європейські та польські аналітики схильні до думки, що на PolExit ПіС не наважиться, оскільки підтримка членства Польщі в ЄС близько 80%. Вироки «Конституційного Трибуналу» є лише розмінною картою у грі з ЄС. Однак, ПіС не зможе вічно ховатися від виконання рішень Європейського Суду, тому тиск на польський уряд як всередині, так і зовні країни збільшується до критичного рівня.

Якщо ПіС не зможе отримати кошти від ЄС, то це буде політичною поразкою для партії, але і виконання рішень Європейського Суду буде не менш болючим в електоральному розумінні. Також варто згадати, що ПіС є фракцією, яка сьогодні складається з 3 партій, однією з яких є партія Збігнева Зьобри(Міністра Юстицій та Генерального Прокурора), який радикально наставлений проти ЄС, тому крок на зустріч до європейських інституцій не отримає підтримки «язичка уваги» в коаліції. Відкрити / Коментувати

2021-10-16 13:19:24 ЗЕЛЕНСЬКИЙ ВЕДЕ УКРАЇНУ ДО КАТАСТРОФИ

Розслідування «Радіо Свобода» щодо участі Президента України Володимира Зеленського та його помічника Сергія Шефіра щодо незаконного виведення активів з Брокбізнесбанку що належав «олігарху Януковича» Курченка (більше тут: https://www.instagram.com/p/CVCYj4eIBcy/?utm_medium=copy_link) точно не стане останнім розслідуванням щодо участі Зеленського у різного роду незаконних оборудках. Просто можна побачити що за останній місяць вийшло кілька розслідувань щодо періоду 2012-2014 років. Очевидно, що ймовірно наступне журналістське розслідування торкнеться 2016 року, коли «Приватбанк» було націоналізовано, а його колишній власник Ігор Коломойський вивів 5,5 мільярда доларів з нього. Ще у 2019 говорили, що офшорні фірми Зеленського та інших кварталівців брали в цьому участь. Тепер виникає питання, коли довели, що у Зеленського є офшорні компанії й на них вже переводились гроші від «Привату», скільки пройде часу до нового розслідування, де буде підійматися питання участь Зеленського та його фірм у відмиванні грошей з «Приватбанку»? Можна сказати, що ще не довго. З появою подібного розслідування образ України ще більше погіршиться, а провина буде лежати на Зеленському.

Окрім таких проблем, Україну, найімовірніше, очікує катастрофа в енергетичній сфері та медичній. Перша проблема результат того, що влада була зайнята знищенням корпоративного управління замість того, щоб готуватися до зими, адже було очевидно, що «Північний потік-2» стане дійсністю і що Путін почне штучно підіймати ціни на газ, щоб примусити європейців швидше сертифікувати трубу. Друга проблема виникла через провалену кампанію з вакцинації, адже минулого року голова МОЗ Степанов (пам'ятаєте такого?) замість того, щоб закупити нормально вакцину почав шукати виробника, котрий погодився б продати вакцину через фірми прокладки, а рекламна кампанія була виконана жахливо. Сьогодні середньотижнева кількість захворівши більша ніж минулого року.

У 2019 році олігархічні канали головною чеснотою Зеленського називали його чесність. Мовляв, хлопець звісно без досвіду та знань потрібних, але зате він чесний. Пройшло вже 2,5 роки, й стало очевидно, що у Зеленського немає ні досвіду, ні здібностей, ні чесності. Більше того можна пригадати знамениті стадіонні дебати, де Зеленський дорікав Петру Порошенку що у того є офшори, коли у нього самого та у його бізнес-партнерів вони теж були. Це вершина цинізму, і цей цинізм відображається у діях влади.

Те саме стосується його депутатів, котрі без проблем можуть потрапити в аварію на підпитку, замовляти повій у стінах парламенту, порушувати регламент, нападати на опозиційних депутатів, радіти смерті своїх колег та фальшувати ТСК щодо важливих питань. Усі ці люди потрапили до парламенту завдяки Зеленському, вони його відповідальність, адже без нього більшість з них ніколи б не потрапили до ВР. І не тільки депутати, але й інші друзі Зеленського, котрі отримали хороші посади просто, бо вони його знають, пройшли школу «Кварталу», таких цінних кадрів не можна втрачати, адже ще ходять журналісти у котрих не відібрали апаратуру.

Українців очікує економічна та соціальна катастрофа. Це буде прямим наслідком катастрофічних виборів 2019 року, коли Зеленський отримав всю повноту влади в країні. Це стало можливим через моральну деградацію суспільства, не без допомоги олігархічних каналів. Катастрофа що буде стане холодним душем для усіх прихильників Зеленського та щепленням від популізму для українського суспільства. Відкрити / Коментувати

2021-10-09 17:13:36 ОП ЗРИВАЄ КОНКУРС НА ПОСАДУ КЕРІВНИКА САП, ЧИМ БЛОКУЄ РУХ УКРАЇНИ ДО ЄС І НАТО

Сьогодні, 9 жовтня, через відсутність кворуму було зірвано засідання комісії, яка має обрати керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Європейський Союз і США заявили про своє розчарування зривом засідання комісії з відбору керівника САП і закликали без зволікання відновити її роботу.

Чому вибори керівника САП важливі?

Прокурори САП підписують підозри у справах, які веде НАБУ, найбільш незалежний від влади правоохоронний орган. Звісно, на САП може тиснути генпрокурор, однак якщо керівник САП незалежний від владної команди, то він може заявити про тиск на себе і роздути величезний скандал.

Саме тому фактичне курування конкурсу на посаду керівника САП ОП доручив скандальному Татарову. Він протягнув до комісії, яка проводить конкурс, своїх співробітників часів Януковича (більше про це тут: https://www.instagram.com/p/CO2KUclhDFf/?utm_medium=copy_link). Однак, Татарову не вдалося «вивести» у фінал людей підпорядкованих Зеленському-Єрмаку. Зараз залишилося 2 відносно незалежних кандидати, з яких мають обрати керівника і його заступника. Зе!команда затягує завершення конкурсу, щоб домовитися з кандидатами про лояльність або спробувати якось провести цей конкурс ще раз.

Захід безумовно незадоволений таким станом речей. Прозорий та швидкий конкурс на посаду керівника САП є одним з «п’яти кроків Блінкена», від яких залежить темп інтеграції України з НАТО та підтримка США. Крім того, антикорупційні реформи є головним критерієм просування до ЄС.

Таким чином Офіс президента підриває роботу антикорупційних органів, псує стосунки з західними союзниками та блокує нашу інтеграцію з ЄС та НАТО. Відкрити / Коментувати

2021-10-07 16:50:55 ​​ЯК ЕСТОНІЯ СТАЛА КРАЇНОЮ ПІДПРИЄМЦІВ

Щоб досягти високого та стійкого економічного зростання, необхідно було дати заряд енергії економіці та людям. Зміна громадської думки, мабуть, найвирішальніше і найважче завдання перехідного періоду. Без серйозних зрушень у ставленні людей жодна країна не змогла б вийти за рамки нав’язаного совєтами соціалізму й перетворитися на «нормальну» державу, з вільним урядом та вільними ринками, керовану верховенством права. За совєтів людей відучили самостійно за себе дбати, виявляти ініціативу чи ризикувати. Багатьох потрібно було позбавити ілюзії – спільної для всіх посткомуністичних країн, – що хтось прийде і залагодить усі їхні проблеми. Необхідно було дати людям заряд енергії, змусити їх діяти, приймати самостійні рішення та брати на себе відповідальність за власне життя.

Щоб ця зміна відбулася, лідери повинні були пробуджувати народ. Потрібно було підтримувати конкуренцію. Зарубіжна взаємодія примушувала місцеві підприємства змінюватися та реорганізовувати своє виробництво. Водночас Естонії знизили дотації, підтримку та дешеві позики для підприємств. У них був простий вибір: потонути чи виплисти. Більшість змогло вижити, але 30% збанкрутувало.

Одним із головних завдань на тій стадії переходу було створити сприятливі умови для роботи підприємств. Це передбачало суттєве зниження втручання держави в економіку та створення нової законодавчої та інституційної рамки. Вирішальну роль відіграла цілісна лібералізація економіки. Країни, що запровадили реформи швидше, опинилися вище на щаблях міжнародного індексу економічної свободи.
Щоб позбутися соціалістичної системи, слід було насамперед створити клас власників. Цей виклик потрібно було прийняти якнайшвидше, реалізувавши низку стратегій. Естонія швидко відновила попереднім господарям права на власність, яку було націоналізовано комуністичною владою. Малі підприємства було швидко приватизовано через аукціони.

«Мета приватизації – знайти нових приватних власників, а не максималізувати надходження на користь держави від продажу її активів».
(с) економіст Клаус Шваб

В Естонії метою приватизації було передати власність на державні підприємства у приватні руки. Багато підприємств було продано за дуже низькою ціною, але взято гарантії інвестицій та збереження робочих місць. Програма успішної приватизації неможлива без залучення іноземного капіталу, який приносить не лише інвестиції, а й нові технології, реорганізацію виробництва та нове ставлення на приватизованих підприємствах.

Водночас було знижено вхідні бар’єри для малих підприємств. В Естонії 1992 року було лише дві тисячі підприємств; лише два роки потому їхня кількість зросла до сімдесяти тисяч. Із країни робітників Естонія перетворилася на країну підприємців.

ВИСНОВОК
Переважна більшість українців народилися в радянську епоху. Вони звикли, що держава — нянька. Вона
відправляла тебе в школу, давала тобі роботу, лікувала, платила пенсії і тд. І ця проблема не зникла. Більшість голосує за популістів, які обіцяють підняти зарплати, пенсії, знизити тарифи, безкоштовну медицину тощо.

На моє переконання, не маю нічого більш огидного ніж так залежати від держави, тому що це безвідповідально. Людина сама відповідальна за своє життя. Держава має не нянчитись, а лише створювати умови, щоб ця людина сама забезпечувала свої різноманітні потреби, розвивалася та будувала своє щастя. А те як вона поставиться до цих цілей, свого життя, — це вже її
завдання. Відкрити / Коментувати

2021-10-06 19:34:02 ВИБОРИ В РОСІЇ

Відповідно до результатів так званих виборів до Державної Думи Російської Федерації пройшли 5 політичних партій. «Єдина Росія» – 49,82%, КПРФ – 18,93%, ЛДПР – 7,55%, «Справедлива Росія» – 7,46% і нова партія «Нові Люди» – 5,32%.

Цього року вибори у РФ були як ніколи фальсифіковані, відповідно до підрахунків різного роду соціологічних груп, від 12 до 14 млн голосів було вкинуто виключно «онлайн голосуванням».

Навіть те, що ЄР не отримала більшості у пропорційному голосуванні, не завадить Думі і надалі голосувати потрібні Путіну законопроєкти. Завдяки одномандатним округам ЄР отримала конституційну більшість. Крім того, всі партії, котрі потрапили до Держдуми, включно з новою партією «Нові Люди», в тій чи іншій мірі залежать від правлячої партії, тому теж будуть слухняно голосувати все, що треба.

Як завжди не обійшлося без колапсів. На одній з дільниць в Дагестані, коли дописували голоси партіям випадково намалювали 98% «Партії Зелених» замість «Єдиної Росії». В дільницях Далекого Сходу спостерігачі документували відверту перемогу КПРФ, але у кінцевих результатах, які можна знайти на сайті ЦВК РФ, можна побачити, що результати були фальсифіковані навіть на місцях. Через що КПРФ збирало мітинг у Москві, але на наступний день його не продовжила.

Головним питанням було, чи визнають вибори у РФ ЄС та світ.

Україна на ряду з Європейським Парламентом закликала не визнавати вибори в Росії. Очевидно, що ситуація між РФ та Білоруссю виглядатиме інакше, Росія грає геополітичну важливу роль між Заходом і США проти Китаю, тому відвертого кроку та підштовхування Росії до Китаю не було зроблено. США, ЄС та низка інших країн не визнали вибори лише на територіях тимчасово окупованого Криму та ОРДЛО.

Як відомо, після окупації Криму Путін отримав суттєву підтримку громадян, але ця підтримка від виборів до виборів гасне, про що свідчить кількість вкинутих голосів. Наступні вибори відбудуться з ще сильнішим тиском громадської думки, що можливо змусить так звану владу РФ до дій. Однією з таких дій може стати об’єднання в «Союзну Державу» з Білоруссю. Саме після виборів в Білорусі та початку протестів Путін почав активізовувати цю умову, яку Лукашенко не хотів виконувати. Що може свідчити про «повернення ще однієї території в рідну гавань», відповідно до концепції Примакова про відновлення та домінування РФ на пострадянському просторі та намагання відновлення СРСР в територіальному питанні.

Відповідно до оцінок європейських та міжнародних інститутів, Росія є авторитарною державою, тому вибори не демонструють об’єктивну картину електоральної підтримки в державі.

Джерела: Deutsche Welle, BBC, Theins.ru, «Радіо Свобода». Відкрити / Коментувати

2021-10-05 10:14:08 АВСТРАЛІЯ ЗРОБИЛА ОСТАТОЧНИЙ ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ВИБІР

15 вересня Австралія, Велика Британія та США оголосили про створення нового партнерства у сфері оборони, яке вже встигли охрестити AUKUS (перші літери назв цих держав). Детальніше про угоду та про дипломатичний скандал, який вона викликала можна почитати тут: https://www.instagram.com/p/CT31WaOAfXz/?utm_medium=copy_link та https://www.instagram.com/p/CT8EsAYIZMX/?utm_medium=copy_link. Цю угоду можна вважати початком реальної протидії авторитарним режимам, про яку США та ВБ домовились у Новій Атлантичній хартії (більше тут: https://t.me/politkraina/175).

Більшість медіа розбирали AUKUS в контексті конфлікту навколо підводних човнів між США та Францією і в контексті боротьби США з Китаєм. Ці теми безумовно важливі і ми ще неодноразово будемо говорити про цю угоду, яка є однією з головних геополітичних подій 2021 року. Однак, сьогодні ми звернемо увагу на те, що вона означає для Австралії та її геополітичної стратегії.

В останнє десятиліття в Австралії тривали гострі дебати щодо модернізації флоту, а особливо заміни 6 підводних човнів типу Collins. У 2016 році вирішено замінити їх 12 французькими підводними човнами класу Barracuda, які коштували б Австралії 66 млрд доларів. Кількість човнів та їхні технічні можливості (звичайні, а не атомні двигуни) вказують на те, що планувалося їх використовувати в оборонних цілях, однак зрозуміло, що їх було б недостатньо для самостійної реалізації цих цілей.

8 човнів з атомними двигунами, які будуть побудовані в рамках угоди AUKUS, мають ширше охоплення та можливість перебувати під водою більше часу. Це дає можливість використовувати їх також для атакувальних цілей, однак їхня кількість (8) означає, що такі цілі вони можуть реалізовувати лише як частина чиєїсь ширшої стратегії. Цього разу американської.

Рішення щодо підводних човнів вказує на те, що Канберра вирішила остаточно підпорядкуватися геополітичній стратегії США в Тихоокеанському регіоні і стати важливим її елементом. Треба сказати, що в замін за це Австралія удостоїлась великої честі - бути другою державою, якій будуть надані американські атомні військові технології. Першою такою державою була, звісно, Велика Британія. Крім того, це зробить Австралію першою державою, яка має атомні підводні човни, але не має ядерної зброї. Варто теж відзначити, що атомні човни Австралія не зможе сама обслуговувати, що за логікою будуть робити Штати. Це додатково підпорядкує Канберру Вашингтону.

Австралія в останніх роках йшла на загострення зі своїм головним торговельним партером - Китаєм, за що отримували різні обмеження та санкції, однак це ще не був безповоротній конфлікт. Тепер же Канберра перейшла умовний рубікон і остаточно визначилась зі стороною головного геополітичного конфлікту. Нам залишається вболівати за країни демократичного Захоху в боротьбі проти авторитарного Китаю.

Джерела: Foreign Policy, Strategy and Future, BBC. Відкрити / Коментувати