✙ PolitКраїна ✙

2021-09-07 18:57:34 ЧИМ ЗАКІНЧИЛОСЬ ЄВРОПЕЙСЬКЕ ТУРНЕ ЛАВРОВА?

Наприкінці серпня міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров відвідав 3 європейські країни, які входять до списку найбільш дружніх до Росії. Своє європейське турне він розпочав з Угорщини, а згодом через Австрію поїхав в Італію.

Українські медіа, за поодинокими винятками, майже не звернули уваги на цю поїздку. Ми вважаємо її досить цікавою, тому в цьому дописі розберемо основні її результати.

Найбільш результативною була зустріч в Угорщині, тому почнемо саме з неї. Тут Лавров домовився про виробництво російської вакцини «Спутник V» в Угорщині, незважаючи на її низькі ефективність та популярність. Крім того, Угорщина та Росія підписали договір про закупівлю газу на 15 років. Голова МЗС Угорщини при цьому зазначив, що ціна є помітно вигіднішою, ніж в попередньому договорі. Угорщина отримуватиме 4,5 млрд кубометрів російського газу (3,5 млрд через Сербію та 1 млрд через Австрію).

Однак варто зазначати, що в питанні Криму навіть проросійська угорська влада не змінила своєї позиції. Очільник МЗС Угорщини, напевно найбільші недружній до нас у всьому ЄС, відповідаючи на питання щодо Кримської платформи, заявив, що підтримка Угорщиною територіальної цілісності України ніколи не була під питанням.

Більш скромних результатів Лавров досягнув в Австрії та Італії. У Відні російському очільнику МЗС нагадали про переслідування Навального. Крім того, Лавров заявив, що РФ хотіла б бачити австрійську делегацію у Криму, на що отримав різку відповідь від австрійського колеги, котрий заявив, що Австрія немає «ані бажання, ані наміру» це робити.

Під час візиту до Риму, виявилось, що Італія та Росія мають різні підходи до ситуації в Афганістані. Італія в цьому питанні хоче зустрічі держав G20, а Росія хоче врегулювання на рівні держав Центральної Азії. Тут Лавров теж підняв питання Кримської платформи, але представники Італії й надалі відвідуватимуть заходи в цьому форматі.

Цей візит показав, що навіть серед своїх умовних «європейських друзів» Росія не може протягнути блокування Кримської платформи або ж посереднього визнання Криму російським, яким був би візит австрійської делегації (на що Австрія не збирається йти). Низка країн ЄС, а особливо Угорщина, готові йти на розширення співпраці з РФ в економічних питаннях, особливо, якщо це їм вигідно, однак не готові йти на поступки в питанні підтримки територіальної цілісності Україні, щодо котрого всі країни ЄС мають спільну позицію.

Джерела: Reuters, Strategy and Future, depo.ua. Відкрити / Коментувати

2021-09-04 08:03:21 ЗЕ-ВІЗИТ ДО США: УСПІХ ЧИ ПРОВАЛ

Різні українські політичні табори полярно оцінюють візит Зеленського до США. Влада та її медіаобслуга кричать про неймовірний успіх, а опозиція критикує Зеленського з різних боків (в залежності від політичних орієнтацій). Ми ж постаралися тверезо проаналізувати, чи став цей візит успіхом для України.

Для початку варто нагадати, як він взагалі планувався, бо вже цей процес був показовим. Зеленський мав приїхати до Байдена ще всередині липня, щоб узгодити позиції щодо «Північного потоку-2» (далі ПП-2) перед тим, як штати підпишуть з Німеччиною угоду стосовно його добудови. Натомість зустріч з Зеленським перенесли на кінець літа, щоб вказати на його місце (це було зроблено після того, як представники ОП заявляли, що візит точно відбудеться наприкінці липня-початку серпня). Чому Байден погано ставиться до Зеленського можна почитати тут: https://www.instagram.com/tv/CMmX3RuhVK7/?utm_medium=copy_link

З іншого боку, президент України став другим європейським лідером, котрого прийняв Байден, що мало показати високий рівень підтримки для нашої держави в умовах наростаючої небезпеки збоку РФ.

Тепер від символізму перейдемо до прагматики. США не дали жодних додаткових гарантій щодо продовження транзиту російського газу через Україну після 2024 року, який буде під загрозою після запуску ПП-2. Не прозвучало також, що штати будуть робити у разі, якщо Росія використає запуск ПП-2 проти України. Хоча вважати, що Захід дозволить РФ значно нарощувати вплив в Україні наївно. Штати та їхні союзники вважають, що Росія геополітично на це не заслужила.

Також не зафіксовано жодної конкретики щодо членства України в НАТО, отримання ПДЧ чи статусу головного союзника США поза НАТО. Тут теж нічому дивуватися, адже для прогресу у цих питаннях треба просувати ключові реформи, які описанні в п’яти кроках Блінкена (більше тут: https://www.instagram.com/p/CRqcYVJhXqT/?utm_medium=copy_link). На проблемах в цьому напрямку Байден особливо наголошував під час спільної заяви. Показово, що на боротьбу з корупцією, судову та інші реформи, розвиток демократії і захист прав людини Штати виділять Україні аж 463 млн дол.

Байден не підтримав ідею, яку активно просуває Зеленський стосовно приєднання Штатів до «нормандського формату» урегулювання війни на Донбасі. На щастя, президент США не згадав про «мінські угоди», найімовірніше, це означає, що Америка не буде схиляти Україну до їх виконання ціною власних інтересів.

Серед позитивів варто відзначати отримання додаткового пакету військової допомоги (60 млн доларів), який включає в себе славетні «джевеліни», відновлення Комісії стратегічного партнерства та наміри оновити Хартію в цій сфері. Оптимізм також вселяє рамкова угода про оборонне партнерство. Вона є шансом для України на появу спільних інтересів з американськими фірмами оборонного сектору, які мають серйозних лобістів в обох ключових партіях. Схожими по суті є меморандуми щодо добудови атомних енергоблоків ХАЕС та виділення гарантій на 3 млрд доларів на купівлю Україною американських товарів та послуг. Всі ці документи відкривають серйозні перспективи для України, але не є обов’язковими до виконання, котре, найімовірніше, залежитиме від того, як будуть просуватися вищезгадані реформи.

Отже, Байден вкотре вказав Зеленському на ряд хронічних проблем, при цьому показавши перспективу розвитку цілої низки напрямів, які будуть залежати від проведення реформ.

Джерела: «Цензор.НЕТ», «Дзеркало тижня», «Суспільне», «Слово і діло». Відкрити / Коментувати

2021-09-03 17:46:45 ПРЕМ‘ЄР ЯПОНІЇ ЙДЕ З ПОСАДИ. ХТО ЙОГО ЗАМІНИТЬ?

Прем'єр-міністр Японії Йошехіде Суга оголосив, що не буде балотуватися на посаду лідера своєї рідної «Ліберально-демократичної партії» (ЛДП). В умовах повного домінування ЛДП у японській політиці ця заява рівнозначна відставці з посади прем'єра. Вибори нового лідера, а заодно і нового прем'єр-міністра, вже 100-го за рахунком, пройдуть 29 вересня.

Для багатьох оглядачів та колег по партії рішення Суги стало несподіванкою, адже останні кілька днів ходили чутки, що він збирається перетасувати свій кабінет та усунути з посади впливового генерального-секретаря Тошихіро Нікая. Інсайдери говорили, що Суга навіть готовий раніше розпустити парламент, щоб перенести вибори лідера та зібратися з силами для перемоги.

Рішення про відставку не дуже засмутила партійців, адже вже давно говорили, що з Сугою у якості лідера партія не зможе показати хороший результат на виборах до Палати представників, що пройде у жовтні. Рейтинг прем'єра увесь рік був дуже низьким, хоча він сподівався, що боротьба з COVID-19 та проведення Олімпійських ігор зможуть цю ситуацію виправити, але цього так і не сталося, а більшість громадяни виступали за перенесення чи скасування Олімпіади.

Цього року ЛДП вже пережило потрійний програш у довиборах до нижньої палати парламенту, а на виборах до Асамблеї Токіо не змогли здобути більшості, хоча зайняли перше місце. Справжня катастрофа для Суги трапилася минулого місяця, коли кандидат на посаду мера Йокогами, котрого повністю підтримував прем'єр, зазнав розгромної поразки.

Суга став лідером партії минулого року за підтримки попередника Сіндзе Абе, саме його політику він продовжив. Оскільки Суга не є спадковим політиком, не входить до жодної фракції всередині партії та не є популярним у виборців це було питання часу, коли він піде з посади.

Зараз є три постаті, що можуть зайняти місце лідера, а відповідно і стати 100-м прем'єр-міністром Японії:

1. Фуміо Кішіда, йому 64 роки, колишній міністр закордонних справ. Минулого року зайняв друге місце у виборах голови партії. Його відносять до яструбів, адже він заявляв, що бажає переписати "пацифістську" Конституцію. Цього тижня вже встиг пообіцяти фінансовий пакет підтримки для громадян та знизити податки.

2. Санає Такаїчі, їй 60 років, колишня міністерка внутрішніх справ. Вона вже висловила своє бажання стати першою жінкою прем'єром в історії Японії. У своїх пріоритетах бачить боротьбу з Китаєм та пониження інфляції до 2%. Вона належить до консервативного крила партії, часто відвідує Святилище Ясукуні, що є меморіалом загиблим японським солдатам. Виступає проти того, щоб дозволити одруженим парам зберігати свої прізвища.

3. Таро Коно, йому 58 років, чинний міністр Кабінету Суги, колишній міністр закордонних справ та оборони. Відповідає за процес вакцинації, виборці ставлять його на вершину списку наступників Суги. Навчався у США, вільно розмовляє англійською, вміє користуватися соціальними мережами. Вважається індивідуалістом у політичних поглядах. Спадковий політик, входить до фракції всесильного міністра фінансів Таро Асо.

Джерело: The Guardian Відкрити / Коментувати

2021-09-03 12:52:39 ВІД БПП ДО «СЛУГИ НАРОДУ»: ЩО ВІДОМО ПРО СКАНДАЛЬНОГО ТРУХІНА?

«Слуга», котрий потрапив в один з найбільших скандалів за останні тижні, раніше хоч і потрапляв у наше поле зору, але робив це рідко. Однак виявляється, що він є важливим представником команди Зеленського , який виконує досить специфічні функції.

Нагадаємо, за повідомленнями ряду медіа, Трухін 23 серпня спровокував ДТП, в якому постраждали 6 осіб, скред яких були діти. Згодом представники нардепа «слуги» намагалися зам’яти скандал, пропонуючи низці медіа видалити повідомлення про аварію. Близько 30 медіа погодилися це зробити. Більше про цю ситуацію можна почитати тут:
https://www.instagram.com/p/CTCCrPsjf5-/?utm_medium=copy_link та https://www.instagram.com/p/CTL-nvajY3t/?utm_medium=copy_link

Що відомо про Трухіна та чому він важливий?

Почати варто з того, що він є колишнім зятем представника групи «Приват» Олексія Мартинова, тобто бізнес-партнера Коломойського та Боголюбова. Статки Мартинова nv.ua оцінює в 602 млн доларів. Трухін був директором воднолижного клубу «Сентоза», що належить доньці Мартинова. Трухін також керував наглядовою радою «Полтаварибгоспу», серед засновників якого, ймовірно, є представники родини Мартинових та Трухіних.

Крім того, «слуга» володів трьома агрофірмами у Дніпропетровській та Полтавській областях, котрі вже припинили своє існування.

В політику Трухін подався у 2014 р., коли виставив свою кандидатуру на виборах до ВР по 148 округу (Полтава), але знявся з перегонів. У 2015 році Трухін став депутатом Полтавської облради від «Блоку Петра Порошенка», де засідав у земельній комісії, на засідання котрої не з’явився жодного разу за перший рік роботи.

До ВР Трухін потрапив вже у 2019, стартуючи від «Слуги народу» в 40 окрузі (Дніпропетровщина). За інформацією УП, він тоді входив до «квоти Коломойського» у СН. Це підтверджують його дії вже у парламенті. У 2020 році Трухін був одним з тих, хто блокував «антиколомойський закон». Однак від початку каденції Трухін зблизився з ОП і згодом поставив саме нього, віддаляючись від людей Коломойського.

Згідно інформації джерел УП, Трухін займається неформальною партійною касою СН. Через це отримав нетипове призвісько «20-30-50» від сум, які отримують «слуги» в тисячах доларів щомісяця. По 20 тисяч отримують «рядові», 30 - медійно активні «слуги» та голови комітетів, а 50 - Корнієнко та Арахамія. Крім того, джерела низки медіа у СН називають Трухіна фактичним головою бюджетного комітету, заступником якого він є. Також він вважається близьким до конкуруючих в ОП Єрмака та Тимошенка.

У ВР Трухін переважно займається протягненням перерозподілу коштів дкржбюджету в потрібно для ОП руслі. Зокрема він просував виділення коштів на святкування Незадежності за закритою процедурою. Крім того, він керує Полтавською обласною організацією СН.

Маючи високу позицію, ймовірні величезні тіньові та високі офіційні доходи (118 земельних ділянок та кілька сімейних компаній), цей «слуга» користується номером у готелі ДУСі «Київ» і отримує за нього компенсацію з державного бюджету. Водночас його дружина знімає квартиру у Києві.

Відповідно до інформації джерел «Цензор.НЕТ», в ОП роздумують над усуненнях Трухіна з фракції СН у парламенті, якщо скандал з ним далі буде в суспільному порядку денному і впливатиме на рейтинг Зеленського. Подальшому розгоранню скандалу може послужити публікація відео поліції, на якому видно, що за кермом під час аварії був саме Трухін. Поки це відео не опубліковане, але, за інформацію того ж «Цензор.НЕТ», воно існує і може з часом опинитися в руках медіа.

Джерела: thepage.ua, nv.ua, «Українська правда», «Дзеркало тижня», програма «Схеми», «Цензор.НЕТ». Відкрити / Коментувати

2021-09-02 18:40:35 КОНСЕРВАТОРИ ВИХОДЯТЬ ВПЕРЕД НА ПЕРЕДВИБОРЧИХ ПЕРЕГОНАХ В КАНАДІ

У Канаді на півдорозі до дня виборів лідер перегонів змінився. Згідно з останніми опитуваннями, консерватори набирають 34% (близько 143 місця в парламенті), тоді як ліберали можуть розраховувати на 31% (132 мандати). Якщо на початку виборчої кампанії здавалося, що «Ліберальна партія» Джастіна Трюдо досить легко зможе перемогти та й ще повернути собі більшість, то на сьогодні виникає питання: чи зможе Трюдо забезпечити свої партії перемогу?

Багато експертів сходяться на тому, що рейтинги лібералів похитнулися через спосіб у якій оголосили вибори, оскільки це особисте рішення Трюдо, хоча він і оголосив, що це буде референдум щодо результатів його уряду у боротьбі з COVID-19, але схоже, що для канадців це не достатня причина, щоб оголошувати вибори на три роки раніше запланованого.

Результати опитування демонструють, що ліберали втратили перевагу у групи виборців 55+, котра є найбільш надійною щодо приходу на дільниці. До того ж у спірних провінціях Онтаріо, Квебеку та Британської Колумбії лібералам не солодко, адже перемога у них не гарантована.

Давня зброя «Ліберальної партії» проти «Консервативної» була вибита з їхніх рук, адже ліберали завжди називали лідерів «Консервативної партії» ретроградами й тим самим акумулювали усіх виборців лівого та центричного поля, але лідер консерваторів Ерін О'Тула підтримує права ЛГБТ, не є противником абортів, визнає зміну клімату, підтримує профспілки. Хоча це не є популярними позиціями у його партії, але така його позиція дозволяє консерваторам здобути перемогу в ряді провінції країни.

До того ж О'Тула зробив ставку на український електорат, котрий історично голосує за лібералів, він вже встиг пообіцяти безвіз для громадян України у разі перемоги, а разом з тим став єдиним лідером великої партії, що подякував українським військовим за порятунок перекладачів які працювали на Канаду в Афганістані. Конфлікт в Афганістані має вплив на ці вибори через ситуацію, що розгорнулася за останній місяць, хоча зазвичай міжнародна політика на результат виборів не впливає.

Багато канадців не задоволені тим, що Джастін Трюдо не вважає подолання інфляції одним з топ пріоритетів свого уряду, а саме це призводить до зростання цін на товари.

Однією з найбільших проблем «Ліберальної партії» є те, що лівий електорат сьогодні є розпорошеним. Лідер «Нової Демократичної Партії» Джахмет Сінгх вивів партію на рівень підтримки у стабільні 20% (близлко 36 мандатів). Він подає себе як більш прогресивного політика, аніж Джастін Трюдо, що привертає виборця ліберальної партії, котрий не впевнений чи хоче підтримувати Трюдо. Рівень підтримки нових демократів може зрости після лідерських дебатів, а це зменшить підтримку лібералів. Натомість електорат консерваторів є цільним.

У 2019 році Консерватори також перемогли у пропорційному голосуванні, але програли у мажоритарному. Цього року підтримка консерваторів краще розгорнута, аніж у попередніх. Варто зазначити, що зміна влади у Канаді не змінить рівень підтримки цією країною України, адже у Канаді проживає потужна українська діаспора, котра має політичний вплив і як видно звертання до цієї громади може допомогти перемогти у виборах. Тому підтримка Україні збоку Канади залишиться на стабільно високому рівні. Відкрити / Коментувати

2021-09-02 11:45:04 На наших сторінках в Instagram та Facebook вийшли дописи про психологічних портрет Путіна. Найзручніший формат цього допису знаходиться у Facebook: https://www.facebook.com/103732098181923/posts/288439793044485/?d=n Відкрити / Коментувати

2021-08-25 09:53:53 Ймовірності, що Консерватори зможуть здобути перемогу є занадто малою. Відкрити / Коментувати

2021-08-25 09:53:53 ВИБОРИ У КАНАДІ: ХТО ПЕРЕМОЖЕ?

Оголошення про дострокові вибори в Канаді було очікуваними, оскільки чинний прем'єр-міністр Джастін Трюдо керує урядом меншості, що створює досить багато незручностей для нього та Ліберальної партії Канади при голосуванні важливих рішень, адже доводиться йти на компроміси. Тому вибори пройдуть 20 вересня 2021, а не 16 жовтня 2023 року.

Відмінність оголошення перевиборів у Канаді від України полягає в тому, що досить бажання чинного прем'єра, тобто необхідності двічі провалювати голосування довіри уряду немає потреби. Зрозуміло, що це створює досить спокусливу ситуацію, котрою користуються усі прем'єр-міністри Канади, а опозиція за це їх критикує.

Опозиції є за що критикувати прем'єра, адже перевибори зазвичай закінчуються позитивно для чинної влади. Варто просто подивитися на досвід Жана Кречена, однопартійця Трюдо, котрий цим користувався кожного разу, коли рейтинги партії гарантували здобуття більшості. Також є випадок, коли прем'єр скликав вибори через 9 місяців після попередніх і здобув 96 додаткових місць. Отже, у Трюдо є вагомі причини, щоб піти на перевибори.

Трюдо подає ці вибори, як референдум довіри до його уряду, котрий керував боротьбою з COVID-19. За час пандемії 520 400 канадців втратили роботу, а майже 27 тисяч загинуло, деякі дії уряду здавалися дивними, а дефіцит бюджету зріс з 21 мільярду у 2019 зріс до 354 мільярдів у 2020. Однак ці витрати уряду пішли на допомогу громадянам, що допомогло пережити ковідну рецесію, а вакцинацій дійшла до того, що 71% жителів країни щепилися двома дозами, а 81% отримав принаймні одну дозу. Традиційно ліберальна партія є флагманом лівого націоналізму, оскільки консерватори традиційно були прихильниками Великобританії, тому партії будує свою кампанії навколо цієї патріотичної історії успіху.

Зрозуміло, що скоріше за все перемогу здобуде Ліберальна партія, але є ще партії, котрі можуть отримати вагому підтримку на виборах.

Однією з таких партій є Консервативна партія Канади, котра на минулих виборах перемогла, у відсотковому значені, але здобула меншу кількість місць, ніж ліберали. Лідером консерваторів з 2020 року є Ерін О'Тулла, котрий є досить прогресивним політиком, як для своєї партії, адже він не проти абортів, позитивно ставиться до ЛГБТ та транслюдей, а також підтримує вуглецевий податок, адже вірить у зміну клімату, останнє є особливо не популярним серед консерваторів. Загалом О'Тулла не є дуже популярним у власній партії, а верхівка вже думає, хто буде наступним лідером партії після виборів.

Важливу роль у житті Канади відіграє Квебек, котрий відомий своїми сепаратистськими настроями. Тому не дивно, що цей регіон має партію, котра націлена представляти тільки його інтереси. Блок Квебеку є такою партією. Впродовж 2010-х партія не могла обрати одного лідера, а тому мала цілу купу в.о., але сьогодні партією керує досить популярний Ївс Франсуа Бланшет. Ліберальна партія сподівається отримати вагомий результат у Квебеку, хоча націоналізм серед квебекуа на підйомі. Однак, Трюдо є популярним у Квебеку та й сам є квебекуа, а його батько, легендарний П'єр Трюдо, був тим хто зробив французьку другою державною у Канаді.

Четверте місце на виборах скоріше за все займе Нова Демократична Партія (в масштабах країни вони займають 3 місце, але через одномандатні округи отримають меншу підтримку ніж Блок Квебеку). Її очолює Джахміт Сінгх, син індійських мігрантів, котрий є першим індусом, що очолює одну з найбільших партій у країні. Сам Сінгх є куди популярнішим за свою партію. Востаннє Демократи здобували значну перемогу у 2011 під лідерством Джейка Лейтона, тоді вони здобули друге місце, але того ж року Лейтон помер від раку, а Демократи досі не змогли повторити такого результату.

Є ще декілька малих партій, але здобути хоч якість місця має Партія зелених, котра переживає внутрішньопартійну кризу, тому ще не відомо, як це повпливає на результати. Зараз партія має 3 місця парламенті.

Вибори в Канаді можуть завершитися у два способи: Трюдо здобуде більшість або продовжить керувати урядом меншості. Відкрити / Коментувати

2021-08-24 09:35:15 «ОРБАНІЗАЦІЯ» ПОЛЬЩІ ТРИВАЄ

Прем’єр Угорщини Віктор Орбан вже фактично запровадив у своїй країні анократичний режим (перехідна стадія між демократією та авторитаризмом). Він обмежив свободу слова, а його партія контролює більшість медіа. Крім того, він відкотив ліберальні реформи в економіці, створивши величезну привілейовану касту чиновників. Про це детальніше ви можете прочитати тут: https://t.me/reformatio_ua/90 і тут: https://t.me/reformatio_ua/94

Схожий процес намагається повторити лідер польської консервативної партії «Право і справедливість» Ярослав Качинський. Одним з проявів анократизації Польщі є законопроєкт, що обмежує свободу медіа, котрий ухвалено 11 серпня.

Цей законопроєкт передбачає заборону володіння телеканалами власникам з держав, що не входять до Європейської економічної зони (країни ЄС, Норвегія та Ісландія; далі - ЄЕЗ). На практиці це означає, що найбільший польський опозиційний телеканал TVN має бути проданий його американськими власниками (Discovery, Inc.) комусь з ЄЕЗ. Через те, що мало хто в ЄЕЗ зацікавлений купівлею цього каналу, він міг опинитися в руках однієї з польських державних компаній, які б перетворили TVN на провладну пропагандистську помийку, якою вже є державний телеканал TVP.

Скандальним був також спосіб, в який був проголосований цей законопроєкт. Спочатку опозиції неочікувано вдалося перенести розгляд законопроєкту на вересень. Однак ПіС вирішив просто не визнати результати цього голосування. 4 депутатів партії Kukiz’15, політиків якої ПіС перетягнув на свій бік, заявили, що «хотіли проголосувати по-іншому». Тому спікер парламенту з ПіСу вирішив просто повторити голосування, що суперечить усім можливим процедурам.

Ухвалення законів, що обмежують свободу слова, з порушенням процедур є цілком в «орбанівському дусі», якому намагаються слідувати польські консерватори, однак треба розуміти, що це скоріше виглядає, як останні судоми режиму, аніж побудова справжнього авторитаризму. Річ у тім, що польська опозиція є помітно сильнішою, ніж угорська. Пілся повернення Туска, про яке можна почитати тут: https://t.me/politkraina/155, найбільша опозиційна партія вже наздогнала ПіС в опитуваннях. Отже, Качинський має мало шансів залишиться при владі після парламентських виборів 2023, які можуть відбутися достроково через політичну кризу та розвал коаліції, про який ви можете прочитати тут: https://www.instagram.com/p/CSbdz1JDMw3/?utm_medium=copy_link

Джерела: wp.pl, Forbes.pl, Krytyka Polityczna, money.pl. Відкрити / Коментувати

2021-08-20 09:50:10 СИТУАЦІЯ В АФГАНІСТАНІ

Що таке «Талібан»?

«Талібан» - це радикальний ісламістський рух, що зародився в Афганістані. Засновниками руху були студенти, через що отримали таку назву (таліби з арабської - студенти). В більшості складається з етнічних пуштунів, що проживають в Афганістані та Пакистані.

Уже були при владі.

«Талібан» уже захоплював владу в Афганістані та проголошував Ісламський Емірат Афганістан, який існував з 1996 по 2001 рік. Де-факто відновив своє існування 15 серпня 2021 року.

Звідси такі відео про втечі людей та намагання зачіпиться літаки, через те, що населення Афганістану пам'ятає як діяв «Талібан» минулого разу.

Таліби виступають проти шкіл, де навчаються дівчата, тому часто вчителі та навчальні заклади були їхньою ціллю. Нерідко вчителів страчували. 

Ідеологія.

«Талібан» дотримуватися радикальних ісламістських поглядів та притримання усіх норм шаріату. Серед їхніх постулатів: заборона телебачення, алкоголю, шахів, музики, комп'ютерів.

Бажання розширення.

«Талібан» бажає розширятися на північ, Центральну Азію. Талібан брав участь в громадянській війні в Таджикистані та контролював регіон Вазиристан в Пакистані.

Заклики до розширення викликають занепокоєння, як Китаю, який намагається знищити уйгурську ідентичність, так і Росію, яка історично зберігає свій вплив у регіоні Центральної Азії.

Швидка перемога після відходу військ США.

Серед експертів популярною є думка, що перемога «Талібану» складається з декількох моментів.

1. Молоде покоління в якості командирів, яке є більш радикальним та не чекали наказів центру і просто проривалися в глиб території уряду.

2. Деморалізованість афганських військ. Після підписання Трампом документу про виведення військ до травня 2021 року в Афганістані почалася паніка. Фактично військом керували американські генерали. А через корумпованість та незацікавленість афганських генералів армія зовсім не була готова.

3. Територіальне питання. Уряд контролював міста та великі дороги, які їх з'єднували, а «Талібан» гористу місцевість. Своєю чергою це дозволило досить швидко ісламістам перекрити артерії постачання держави та уникнути навіть мінімального спротиву.

Хто може підтримати «Талібан»?

Останній місяць влада РФ тепло приймала бойовиків «Талібану», але завжди додаючи, що "Ця організація є забороненою на території РФ". Як уже згадано раніше, Росія турбується за стабільність та вплив у Центральній Азії та республіках де є  мусульманська більшість. Як би РФ не раділа "поразці"(як це подають на російському ТВ) Талібан націлений на Таджикистан та Узбекистан.

Китай, як також було вже згадано вище, має питання уйгурів, що сильно нервує «Талібан». В цей час РФ та Китай проводять навчання на подібному до Афганістану ланшафтно території в Китаю. Цікавим моментом є те, що уряд Китаю володіє суттєвою часткою шахт в Афганістані та не хотів би втрачати ці ресурси, тим паче, що основним ресурсом там є літій, який є дуже потенційно важливим на ринку технологій.

Ісламський Емірат Афганістан з 1996 по 2001 рік визнавало лише 3 держави: Пакистан, ОАЕ та Саудівська Аравія, тому можна розраховувати, що це станеться ще раз. У співпраці з талібами зацікавлений Катар та Туреччина.

Зараз поки рано конкретизувати, хто точно буде співпрацювати з талібами, а хто - ні, бо як показує практика, «Талібан» свого слова не дотримує. Додатково, внутрішній конфлікт між старим «Талібаном», який представляє дипломатично "організацію" та молодим та радикальним поколінням, яке керувало бойовиками був продемонстрований власне таким різким та неконтрольованим наступом на міста Афганістану.

Джерела: BBC.com, London News.

@politkraina Відкрити / Коментувати