Autokephalia

2021-09-20 08:23:30 У Москві відбувається конференція про те, як не правий Вселенський патріарх, що дав автокефалію ПЦУ. Від п.Кирила і до останнього доповідача по формі це "вой на болотах", а по суті - розповідь на тему: "як жаль, що питання автокефалії було знято із порядку денного Всеправославного собору" 2016 року і не було затверджено процедури, що передбачали консенсус всіх помісних церков і тому п.Варфоломія і зміг надати ПЦУ автокефалію, легалізував розкол, вступив у співпричастя з розкольниками. А от якби ж то питання про автокефалію в 2016му було вирішено, то все було б прекрасно". Виникає лише бажання нагадати один момент: питання про автокефалію було зняте за наполянанням московитів. Самі зарізали історичну можливість тримати Україну вічно у підвішеному стані, самі за 30 років нічого не зробили конструктивного, а тепер засуджують, що патріарх Варфомолія так багато зробив для України. То на наступному Архієрейському соборі треба не готувати засудження патріарха Варфоломія, а засудити тих, з чиєї вини питання про автокефалію було зняте з поряду денного Всеправославного собору, з чиєї вини МП випала із Всеправославного соборного процесу і навіть не змогла нічого зробити в Аммансьому форматі.

(с) Юрій Чорноморець Відкрити / Коментувати

2021-09-15 09:17:18 В ЧОРНОГОРІЇ НАЦІОНАЛІЗУВАЛИ МОНАСТИР
Уряд Чорногорії наказав державному кадастру переписати Цетинський монастир з муніципалітету Цетиньє на державу. 13 вересня уряд видав розпорядження змінити власника монастиря, не пояснивши мотиви рішення.
Розпорядження уряду, надіслане до державного кадастру, вимагає заборони будь-яке відчуження майнового комплексу Цетинського монастиря до закінчення зміни реєстрації права власності.
Адміністрація з питань кадастру та державного майна вже виконала вимогу уряду та зареєструвала заборону відчуження всіх будівель та ділянок, які використовуються Цетинським монастирем.

Урядове рішення було ухвалено за день до того, як 14 вересня міська рада Цетиньє розглянула на своєму засіданні громадську ініціативу щодо повернення Цетинського монастиря Чорногорської православної церкви. Депутати загалом підтримали пропозицію щодо надання Чорногорської православної церкви доступу до Цетинського монастиря. Остаточне рішення буде проголосоване пізніше.
В проекті резолюції пропонується забезпечити рівне використання Цетинського монастиря всіма православними віруючими та рівну релігійну діяльність для всіх православних релігійних громад у Чорногорії. «Хоча Цетинський монастир був побудований мешканцями Цетиньє, він використовувався лише Сербською православною церквою в Чорногорії. Десятиліттями діяла заборона для вірян та духовенства Чорногорської православної церкви, що є їхнім конституційним правом», - йдеться у проекті резолюції.
Також міськрада збирається засудити дії уряду Чорногорії та закликати його відкликати прийняті акти, які без юридичних підстав прагнуть заборонити Цетиньє розпоряджатися майном, що перебуває у його безперечній власності.
Окрім того, планується закликати відповідні державні установи захищати культурну спадщину "від безперервного спустошення, яке здійснює Чорногорсько-Приморська Митрополича церква Сербії " і заборонити будь -яку реконструкцію, будівництво у зоні заповідній зоні Цетинського монастиря без згоди муніципалітету.
Проект постанови міськради підтримують депутати від опозиційної на рівні держави Демократичнох партії соціалістів, а також представники Громадянського руху URA, який є членом правлячої коаліції на державному рівні.

Починаючи з 1482 року, монастир Цетіне є одним з головних православних святинь Чорногорії і місцем розташування митрополії Чорногорсько-Приморської Сербської православної церкви. СПЦ володіла землею та монастирем до Другої світової війни, але після того комуністична влпда Югославії передала більшість земель монастиря муніципалітету Цетіньє. У 1972 році югославська влада зареєструвала Церкву як користувача землі та монастиря. У 2005 році влада Чорногорії зареєструвала землю та монастир на муніципалітет.
Наразі монастир в Цетиньє, який є культурно-історичною спадщиною Чорногорії найвищого значення, знаходиться під управлінням Митрополії Чорногорсько-Приморської Сербської православної церкви, але офіційно не перебуває у власності СПЦ.
https://www.slobodnaevropa.org/a/crna-gora-vlasnistvo-cetinjski-manastir-drzava/31460072.html
https://balkaninsight.com/2021/09/14/dispute-flares-with-serbian-church-over-montenegro-monastery/

#Чорногорія #православна_церква

(с) Балканський оглядач Відкрити / Коментувати

2021-09-15 09:11:43 Кроме томоса патриарха Дионисия от 1686 есть ещё множество документов 17 века.
Например один из них, это его же постановление, что Киево Печерская лавра остается в ставропигии Константинопольского патриархата.
И если переход юрисдикции над Киевской митрополией по акту от 1686 был каноничным. То фактический рейдерский захват Киево Печерской лавры Московским патриархом Иоакимом на 100% - просто рейдерский захват и ничего более.
Одной из причин захвата были банальные деньги.
Дело в том, что процессы европейской реформации и появление "первых ростков капитализма" на территориях Великого Княжества Литовского привели к появлению целой большой социальной страты читающих мирян. Т. е. городских обывателей среднего класса стало много и они стали не только политической силой, но и массовым потребителем.
Интеллектуальный "товар" книги и идеи, стали товаром массового потребления.
Спрос рождает предложение, и появляется множество типографий печатающих даже худлит, романы, сборники новелл, анекдотов, памфлеты... включая гороскопы и травники. Книгопечатание - доходный бизнес.
Типографии были королевские, католические, протестантские, православные, епархиальные, братские, принадлежащие частным лицам...
Книгопечатание и борьба за души.
Массово печатают апологетику, спорят иезуит Петр Скарга и протестант Симон Будный и православные Памва Берында и Иннокентий Гизель.

И тут после рейдерского захвата Лавры патр. Иоаким закрывает все типографии начиная с лаврской и типографии Киево Братского монастыря.
Теперь даже литургические книги можно печатать только в Москве... где типографий всего две (патриаршая и царская). И цены на книги монопольные. То есть сами книги максимальной цены при минимальном качестве.
Кстати типографии в монастырях Иверском и Крестовоздвиженском созданные патр. Никоном, Иоаким тоже закрыл. Ибо нефиг нарушать монополию.
Но массовое закрытие типографий на территории Украины подконтрольной Московскому царству, по мысли Иоакима это должно было "воспрепятствовать унии"...
Всякому человеку с мозгом понятно, что только способствовало.

(с) Кирилл из Петербурга Відкрити / Коментувати

2021-09-11 00:38:49 Спільне послання Папи Римського, Патріарха Константинопольського і Архиєпископа Кентерберійського на захист створіння

Святіший Отець Папа Франциск, Його Святість Патріарх Константинопольський Варфоломій та Архиєпископ Кентерберійський Джастін Велбі звернулися до світу зі своїм першим спільним посланням на захист створіння. У ньому християнські лідери закликають вірних зробити свій внесок у збереження планети для наступних поколінь. Публікуємо український переклад цього історичного документа.

Вже більше, ніж рік, ми досвідчили на собі руйнівні наслідки глобальної пандемії – усі ми, бідні чи багаті, сильні чи слабкі. Дехто був більш захищеним чи вразливим, ніж інші, але швидке поширення інфекції означало, що ми залежали одні від одних у наших зусиллях, щоб залишатися у безпеці. Ми усвідомили, що перед обличчям цієї всесвітньої катастрофи ніхто не є в безпеці, доки всі не перебуватимуть у безпеці, та що наші дії насправді впливають одні на одних, і те, що ми робимо сьогодні, впливає на те, що станеться завтра.

Це не є новими уроками, але нам прийшлось стикнутися із ними заново. Тож не будемо втрачати цей момент. Ми мусимо вирішити, який світ ми хочемо залишити майбутнім поколінням. Боже доручення є: «Вибирай життя, щоб жити на світі тобі і твоєму потомству» (Вт. 30, 19). Ми повинні вибрати життя.

У вересні місяці багато християн долучаються до ініціативи «Пора створіння», можливості молитись і опікуватись Божим творінням. Зараз, коли світові лідери готуються зустрітись у листопаді у Глазго, щоб обговорити майбутнє нашої планети, ми молимось за них і роздумуємо, який вибір ми повинні усі зробити. Саме тому як лідери наших Церков ми закликаємо кожного, незалежно від їх світосприйняття та віросповідання, прислухатися до голосу плачу Землі та людей, які є бідні, проаналізувати свою поведінку і зобов’язатись трудитись на благо Землі, яку Бог дав нам.

Далі: http://news.ugcc.ua/articles/sp%D1%96lne_poslannya_papi_rimskogo_patr%D1%96arha_konstantinopolskogo_%D1%96_arhiiepiskopa_kenterber%D1%96yskogo_na_zahist_stvor%D1%96nnya_94317.html Відкрити / Коментувати

2021-09-05 19:16:51 Многие уже указали на этот факт в комментариях, и его нельзя игнорировать.
+++
Но зайдём с другого эпизода.
Путин заявил, будто Малюта Суратов не убивал св. Филиппа митр. Московского. С точки зрения историков это абсурд.
Но это заявление открывает одну важную деталь происходящего.
Для всех "патриотов" в России государственная власть должна быть непогрешимым божеством. Потому никаких преступлений власть не совершала и не могла совершать. А если исторические факты свидетельствуют об обратном, тем хуже для фактов.
Фактически государственной религией в России делается вовсе не консервативное политическое православие (даже оно все таки допускает неправоту госвласти) а полное обожествление институтов государственной власти.
При этом всем религиям отводится роль максимум этнокультурного заповедника, ну ещё поставщика магических услуг населению.
Но не более того.
Видим как собственно история РПЦ подвергается корректировке во имя новой религии.
Параллельно с интересом наблюдаю баттлы верующих православных, (причём из числа идейных охранителей) с "православным" сталинистами требующими провозглашения Сталина святым. Это уникальный пример того как происходит секуляризация "православного" дискурса с требованием поставить оный на службу этатизму.
Новая государственная религия вполне оформляется прямо на глазах.
Это культ Родины, эманацией которой в реальность являются органы государственной власти.
Они и её чиновники (тот же Малюта Скуратов) наделяются свойствами непогрешимости, всеведения и всемогущества.
+++
Возможен ли с этой религией диалог? НЕТ. невозможен.

(с) Кирилл из Санкт-Петербурга Відкрити / Коментувати

2021-08-30 12:18:23 Відкрити / Коментувати

2021-08-30 12:18:11 МИТРОПОЛИТ СЕРБСЬКОЇ ЦЕРКВИ ПОГРОЖУЄ ЧОРНОГОРЦЯМ ПРОКЛЯТТЯМ «СВЯТОГО ПЕТРА»
Підступними і сумними новообраний митрополит Чорногорсько-Приморський Сербської православної церкви Йоанікій (фото 2) назвав вимоги про те, що він має всходити на престол за межами історичної та другої офіційної столиці Чорногорії, Цетіньє. «І де б я ще це сходив на престол?», - запитав він під час богослужіння в монастирі Морача, додавши, що не буде шукати іншого престолу, крім того, який «встановили Бог і святий Петро Цетінський» (Петро I Петрович Негош, митрополит і правитель Чорногорії 1748 - 1830 рр.).
Йоанікій наголосив, що престол в Цетінському монастирі (фото 4) належить Чорногорсько-Приморській митрополії та Сербській православній церкві.
Він також повідомив, що не хоче відкладати інтронізацію із запланованої дати 5 вересня
Новообраний митрополит наголосив, що СПЦ зробила все можливе для миру. Але, як пообіцяв митрополит Сербської церкви, «якщо не буде миру, то буде отримано прокляття. Хто не прийме мир Божій, той отримає прокляття Святого Петра».
Противників інтронізації митрополита СПЦ в Цетінському монастирі він назвав «бандами, які з'являються як гриби після дощу», але, за його словами, «вони не довговічні» і скоро «зникнуть». «Люди зрозуміють і розум візьме верх, і братерська любов. Ось так засяє нове обличчя Чорногорії ", - сказав Йоанікій.

Патріарх Сербський Порфирій також дав зрозуміти, що СПЦ не збирається зимінювати ані місце, ані дату інтронізації, бо православні митрополити століттями сходили на престол в Цетіньї.

Раніше чорногорські патріотичні організації та опозиційні політичні сили заявили про намір не допустити інтронізації митрополита СПЦ в Цетіньському монастирі, назвавши дійство, заплановано СПЦ, «окупаційним актом». Президент Чорногорії Міло Джуканович заявив, що візьме участь в акції. Закликала громадян на збори і невизнана Чорногорська православна церква (фото 1).
Місцева рада муніципалітету Цетіньє (фото 3) (Цетінський монастир перебуває в комунальній власності) ухвалила рішення про необхідність перенесення інтронізації нового митрополита в інше місце і закликала поліцейське управління оголосити заплановане церковне дійство «зібранням з високим ризиком» та прийняти рішення про заборону його організації в Цетіньє.

https://mitropolija.com/2021/08/28/mitropolit-joanikije-u-manastiru-moraca-ako-nece-mir-onda-ce-uzeti-prokletstvo/
http://spc.rs/sr/patrijarh_porfirije_sve_shto_crkva_chini_temelji_se_na_rechima_hristovim_na_veri_molitvi_na_smirenju
https://www.cetinjskilist.com/index.php/politika/item/10089-skupstina-prijestonice-cetinje-trazi-od-uprave-policije-da-zabrani-skup-povodom-ustolicenja-joanikija

#Чорногорія #православна_церква

(с) Балканський оглядач Відкрити / Коментувати

2021-08-26 13:38:01 (с) Віктор Єленський Відкрити / Коментувати

2021-08-26 13:38:01 ВРЦіРО така ж потужна візуалізація українського релігійного плюралізму, як і одночасне виконання президентських повноважень православним (Порошенко), прем’єрських – євреєм (Гройсман), спікерських – греко-католиком (Парубій) і секретаря РНБО – баптистом (Турчинов).

7. Червень 2001 р. ВІЗИТ В УКРАЇНУ ПАПИ ІВАНА ПАВЛА ІІ. Ті, хто чекав на Папу, вичерпно сказали про історичне значення візиту. Виразно сказали про нього й ті, хто за всяку ціну прагнув цей візит не допустити. Як-от, Іполит Хілько, тодішній єпископ Тульчинський і Брацлавський УПЦ МП: це - поразка Малоросійського проекту, тріумф «бандеро-мазепинства», розгром традиційної самосвідомості Південно-Західної Русі, катастрофа, що дорівнює вступу до НАТО.
Папа говорив тихо, але його почули. Він не кликав на Майдан, але твердо закликав до плекання людської гідності, яка не дозволяє примиритися з структурами гріха – у собі самому і в цілому суспільстві.

8. 2002-й. Нігерійський пастор САНДЕЙ АДЕЛАДЖА перейменовує свою місію «Слово віри» на «ПОСОЛЬСТВО БЛАГОСЛОВЕННОГО ЦАРСТВА БОЖОГО ДЛЯ ВСІХ НАРОДІВ». «Нульові» - час розквіту «Посольства» з його проповіддю багатства, шаленого успіху і незламного здоров’я. «Посольство» вабить до себе наркоманів і народних депутатів, зірок спорту і пропащих алкоголіків, бізнесменів і київського мера. Сандей відкриває ногою двері високих кабінетів, підтримує Ющенка і Януковича і закликає лінивих вірних швидше закладати квартири в обмін на казкові дивіденди. Аделаджа збирає величезні аудиторії, проклинає, зціляє і закликає збагачуватися.
Його піраміда луснула, але залишилося живильне середовище, готове обожнювати подібних персонажів.

9. 21 серпня 2005-го. ПЕРЕНЕСЕННЯ ОСІДКУ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ЗІ ЛЬВОВА ДО КИЄВА. Вирватися з Галичини, ствердитися у столиці країни і мати «Києво-Галицький» у титулажі очільника Церкви було принциповим для УГКЦ. І так само принципово цього не намагалися не допустити в Росії. Те, що країна з тисячами ядерних боєголовок і з територією у 17 млн кв км істерить з приводу титулу і місцезнаходження ієрарха в іншій країні насправді стало ще одним свідченням значення релігії в глобальній політиці ХХІ століття

10. 27 липня-5 серпня 2009-го. ВІЗИТ В УКРАЇНУ ПАТРІАРХА МОСКОВСЬКОГО КИРИЛА. Це був програмовий візит. Московський гість закликав втомлених гризнею в помаранчевій команді українців переглянути вибір, зроблений в 1991-м і створити спільний «центр геополітичної сили». Під час візиту Кирил сформулював «ні» своєї української політики: «ні» найменшим автокефальним прагненням; «ні» діалогу з Київським патріархатом; «ні» «духовной беспризорности» УПЦ МП – вольностям, які вона отримала за Алексія ІІ. Головні ідеї концепції «Русского мира» були також обкатані під час цього візиту. Невдовзі концепція органічно перетвориться на військово-політичну доктрину.

11. 24-28 липня 2008 р. УКРАЇНА ВІДЗНАЧАЄ 1020-РІЧЧЯ ХРЕЩЕННЯ РУСИ-УКРАЇНИ. Це було справжнє «пересвяткування» 1000-ліття, яке 1988-го пройшло під прапором відродження російського націоналізму, а своїм апофеозом мало зустріч членів Політбюро ЦК КПРС з членами Синоду РПЦ МП. Цього разу просторовим центром урочистостей був Київ, а сенсоутворюючим – Вселенський патріарх Варфоломій. Патріарх мав зробити те, що він зробить у жовтні 2018 – анулювати акт 1686 року, повернути під свій омофор вірних, духовенство і єпископат УПЦ КП та УАПЦ, які б обрали трьох кандидатів на Митрополита Київського – очільника Митрополії у складі Константинопольського патріархату. Одного б з них затвердив Вселенський патріарх. В Україні постали б дві канонічні юрисдикції – Константинополя і Москви. Своїй митрополії Царгород обіцяв автокефалію і називав умови, за яких це станеться. Але в цій конструкції не було і місця патріархові Філарету і вона не втілилася в життя. В Москві полегшено зітхнули.

12. 6 січня 2019-го. ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ ВАРФОЛОМІЙ ВРУЧАЄ МИТРОПОЛИТУ ЕПІФАНІЮ ТОМОС ПРО НАДАННЯ ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ УКРАЇНИ АВТОКЕФАЛЬНОГО ЦЕРКОВНОГО УСТРОЮ.
Українці блискуче спростували гірке спостереження, що коли є шанс втратити шанс, то вони обов’язково його втратять. Відкрити / Коментувати

2021-08-26 13:38:01 Пропоную свою версію ДВАНАДЦЯТИ найбільш пам’ятних ПОДІЙ РЕЛІГІЙНОГО ЖИТТЯ 30 років української Незалежності (пробачте за довгий текст, все ж таки тридцять років)

1. 1-3 листопада 1991-го. ПОМІСНИЙ СОБОР УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ звертається до Патріарха Московського з проханням дарувати «повну самостійність і незалежність», а також сприяти визнанню автокефалії УПЦ Повнотою Православ’я. Соборний документ підписали архієреї, покірні залізній волі Київського митрополита й звиклі, що такі речі вирішуються «на горі». Але після окрику з Москви майже всі вони опиняться серед противників української автокефалії. Наївні очікування, що Москва коли-небудь відпустить «свій Константинополь і свій Єрусалим», було знищено.

2. 25-26 червня 1992-го. СТВОРЕННЯ УПЦ КП. Перші кроки їй давалися складно. Об'єднання УПЦ МП з УАПЦ не відбулося навіть і близько. Майже ніхто з архієреїв УПЦ МП не пішов за «виверженим з усіх ступенів священства» митрополитом Філаретом; УАПЦ діяла далі, проголошений предстоятелем УПЦ КП патріарх Мстислав об’єднання не визнав, з УПЦ КП потяглася до МП зграйка «розкаяних» архієреїв… Але УПЦ КП встояла. Вона міцніла, дедалі більшою мірою здобувала підтримку українського народу, була із ним на двох Майданах, в найтяжчі дні 2014-15 років і, нарешті, стала основою визнаної автокефальної Православної Церкви України.
3. 27-29 серпня 1992 р. ПЕРЕПОХОВАННЯ ЙОСИФА СЛІПОГО У ЛЬВОВІ. Патріарх повертався, згідно зі своїм Заповітом, на рідну землю, щоби лягти, як він просив, біля гробниці Андрея Шептицького. Разом із ним поверталася з катакомб його Церква, що була для галицьких русинів «усім і для усіх», відіграла визначну роль у ствердженні української самтотожності і не зламалася у підпіллі. Потужнішого символу повернення, ніж той, що його спостерігала країна на річницю своєї Незалежності, годі було б і придумати. Хіба що сповнення тієї частини Патріаршого Заповіту, де він бачить свою домовину в підземеллі Софії Київської.
4. 18 липня 1995-го. ПОХОРОН ПАТРІАРХА ВОЛОДИМИРА (РОМАНЮКА). Відчайдушний прорив ходи до Святої Софії, поховання багаторічного політв’язня і символу церковної незалежності під її брамою, демонстративно жорстоке побиття учасників процесії ЗМОПом і митрополит Філарет, який заявив, що «своєю смертю спочилий зробив більше, ніж усім своїм життям, бо тепер навколо Київського патріархату згуртувалися всі національно-демократичні сили. «Чорний вівторок» став справжньою маніфестацією «миноритарізації більшості», того, що українці на своїй землі і у своїй державі й далі вимушені вдаватися до дій, що більш характерні для меншин, які стверджують своє право на існування.

5. 1-10 листопада 1993-го, «декада покаяння» БІЛОГО БРАТСТВА – найбільш відомого пострадянського релігійного новоутворення. Біле Братство настільки класичний релігійний культ, що може слугувати підручником з соціології релігії. «Улюблені діти», яких знищує агонія нестерпного вибору і відсутність відповіді на вічні питання. Нібито вже «викуплені для життя вічного», вони поки накачуються страхом, зловісними пророцтвами, голодують та жебрають гроші на вулицях. Деспотичні лідери насолоджуються безмежною владою, годують вірних вибуховою сумішшю східних культів, християнської есхатології та «Богом Живим», чиїм двоперстям заклеєно весь Київ. Заклик вийти на Софійську площу, оточену міліцією та журналістами й «явити демонам свою силу» теж з хрестоматії: лідер не може безкінечно розжарювати емоційну дугу, він має вести посвячених на останню битву.
Біле Братство стало уособленням тієї грандіозної суспільно-психологічної драми в якому опинився величезний світовий простір після падіння комунізму.
Попри спекуляції, нібито Братство вивели у секретних лабораторіях ЦРУ або/та КГБ, слідів пробірок, звідки вони вилупились, не знайшли.

6. Грудень 1996-го. СТВОРЕННЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ РАДИ ЦЕРКОВ І РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ, яка з часом увиразнить наявність реального релігійного плюралізму в Україні, де релігійні актори вимушені прийняти загальні правила гри, за яких жоден з них не може домінувати безроздільно. Відкрити / Коментувати