Аналітично-правовий ресурс

2022-07-18 15:15:45 Тепер про ще деякі «закиди» на адресу А. Єрмака. Зокрема, про його причетність до злиття інформації на користь Росії та його зв’язків із агресором. На це я можу просто порадити представниці дружньої нам, як ніколи, великої країни надати нашому Президенту таку інформацію із відповідними доказами винуватості керівника Офісі Президента фактично у державній зраді. Без цього, вибачте, це пусті балачки. Щодо призначення заступником Глави ОПУ Олега Татарова, який раніше, начебто, працював у адміністрації В. Януковича, то це теж не було юридичною підставою для відмови у його призначенні на займану посаду, бо його діяльність на посаді заступника начальника ГСУ МВС України (а не в адміністрації Януковича) тих часів перевірялась у ході досудового розслідування і кримінальних караних фактів в його діях не було встановлено, у всякому випадку, про це нічого в ЗМІ чи офіційно не повідомлялося. Тим більше, треба зауважити, що не один Татаров, хто працював на державній службі в часи Януковича, сьогодні та і в останні 5 років перебували і до цього часу перебувають на службі у державних органах та навіть у складі Верховної Ради України, і це їм не заважає.
Як підсумок, якщо в наших «друзів» є конкретні докази винуватості членів команди нашого Президента, в тому числі і у вчиненні державної зради на користь РФ, будь-ласка, надайте відповідні докази, можна навіть у порядку, передбаченому вашим законодавством. В іншому випадку, просто допоможіть нам у війні із Росією та не шукайте причини, щоб затягувати цю допомогу.
З повагою О.Баганець Відкрити / Коментувати

2022-07-18 15:15:45 Зокрема, до участі у конкурсі на адміністративні посади в САП допускались навіть особи, які лише мають вищу юридичну освіту, володіють державною мовою та мають стаж у галузі права не менше 5-ти років, тобто, наявність будь-якого досвіду роботи в прокуратурі не вимагалась.
В той же час, тодішні законодавці, на відміну від попередньої редакції статті 27 названого Закону, мабуть «забули» наділити конкурсну комісії правом розробляти і приймати Порядок проведення такого конкурсу, що позбавляло новообрану ще на початку 2021 року конкурсну комісію проводити цей відбір, а тим більше – обирати кандидата на посаду керівника САП, на що справедливо зауважив і Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні 20 грудня 2021 року! Так з цього приводу кінцевого рішення до цього часу ще не прийняла і апеляційна судова інстанція, тому, не дивно, що частина членів конкурсної комісії, на яку чиниться весь цей час шалений тиск, шантаж і навіть лунали погрози, фізичної розправи, відмовляються до прийняття рішення апеляційним судом приймати участь у голосуванні щодо призначення на цю високу посаду в САП саме детектива НАБУ, якого дуже хочуть бачити там наші американські «друзі» та їх представники в конкурсній комісії, і в тому числі, серед їм підпорядкованих проплачених «активістів». І це при тому, що ця особа, зі слів членів конкурсної комісії, явно не відповідає посаді, на яку претендує. Даному кандидату заважають не тільки вкрай низькі результати його професійної діяльності на посаді детектива, де протягом 5-ти років перебування він закінчив, ви тільки вдумайтесь, всього одне (!!!) кримінальне провадження, а і те, що він показав вкрай негативні результати під час перевірки на поліграфі, оприлюднення яких однозначно стало б перешкодою в його призначенні на цю посаду, як би цього не хотілося його лобістам.
Ще більш серйозною причиною і стовідсотковою підставою для скасування цих конкурсних перегонів є і інші законодавчі запобіжники. Так, після внесення названих мною вище відповідних змін до названого Закону в ньому залишилась незмінною діюча і нині стаття 39, абзац 6 частина 4 якої чітко і однозначно говорить про, що на адміністративні посади в САП можуть бути призначеними лише прокурори, яким висунутий навіть американським посольством кандидат не являється. Йому спочатку потрібно було пройти конкурс для вступу на службу в прокуратуру і лише після цього претендувати на цю адміністративну посаду.
І це, до речі, абсолютно справедливо, бо специфіка діяльності прокурора, тим більше, на адміністративній посаді, суттєво відрізається від роботи слідчого чи детектива НАБУ. Я впевнений, що працівники поліції, нехай і начальник відділу в США не зможе не просто бути призначеним на посаду заступника Генерального прокурора США, він навіть не зможе на неї претендувати.
Ну і саме головне, шановні «партнери» України як в США, так і в інших європейських державах, хочу вас переконати, що не у відсутності тривалий час незаповненості посади Головного антикорупційного прокурора в Україні існує проблема у боротьбі із корупцією, а в цьому є інші причини, на які ви не бажаєте звертати увагу, хоча я при Вашому бажанні завжди згідний саме це пояснити.
Тому, якщо пані Спартц і після цих роз’яснень буде продовжувати наполягати на призначенні саме цього детектива на посаду керівника САП, конкурентний відбір якого проводився з грубим порушенням нашого закону, я теж розчаруюся повністю в зразковості системи правосуддя в США. Відкрити / Коментувати

2022-07-18 15:15:45 Але, знову ж таки, яке до цього може мати відношення особисто А. Єрмак, теж нікому не зрозуміло, бо немає конкретних доказів його винуватості в цьому, і про це представниця конгресу США повинна чудово знати, бо ми живемо в європейській державі і знаємо, що таке верховенство права.
- «Затягування термінових закупівель військової техніки через Міністерство оборони України та висування необґрунтованих або навіть не законних умов»
А ця претензія зовсім надумана, бо, знову ж таки, не зрозуміло, яке відношення може мати навіть той же Офіс Президента України, я вже не говорю про його очільника, до закупівель військової техніки, в той час, коли це виключна компетенція того ж Міністерства оборони, чи Головнокомандувача та керівництва Генерального штабу ЗСУ. А друга частина цих названої претензії взагалі повна маячня.
Ну і останнє «звинувачення» на адресу глави ОПУ, яке полягає в «цілеспрямованому затягуванні через свого заступника Олега Татарова призначення незалежного антикорупційного прокурора».
На цьому мені хотілося б зупинитися більш детально, це вже мене «зачепило» із чисто професійної сторони, бо складається враження, що конгресмен просто озвучила чиїсь наративи, чи із американської влади, чи від транснаціональних корпорацій, які просто хочуть перетворити Україну у свій сировинний придаток. Тому, і на це відповім тим, що достатніх підстав звинувачувати саме Андрія Єрмака в непризначенні до цього часу нового керівника САП теж немає. І саме головне, що до цього часу немає кінцевого і остаточного рішення саме конкурсної комісії про визначення переможця цього відбору, бо лише ця комісія має такі повноваження , а не Офіс Президента України, чи Офіс Генерального прокурора і навіть не Глава нашої держави.
Зокрема, до чого тут Глава Офісу Президента України чи, тим більше - його заступник, мені не зрозуміло, бо я виключаю їх можливість впливати на рішення конкурсної комісії, куди, до речі, входять і представники, які призначені не від органів влади України, а від наших, так званих, «партнерів», а тому числі, і за протекцією США. Та і взагалі, хіба не дивує пані Спартц той факт, що вже дійшло то того, що МВФ змусив Президента України і Міністра фінансів України підписати меморандум про співпрацю, в якому взамін надання чергового траншу фінансової допомоги наші керівники держави змушені були взяти на себе зобов’язання до кінця 2021 року призначити нового керівника антикорупційної прокуратури (САП). Хіба не про втручання в наші внутрішні справи це свідчить?!
Тільки не зрозуміло, як названі високопосадовці планували це зробити, коли у них немає таких повноважень, бо обирати керівника САП може лише конкурсна комісія в порядку, встановленому Законом України «Про прокуратуру». Про яке тоді посилення боротьби із корупцією можна говорити, якщо наші західні «партнери», в тому числі і США, відверто підбурюють, підштовхують нашого Президента перевищувати свої повноваження і втручатися в діяльність нікому не підконтрольної конкурсної комісії?!
Відносячись саме з повагою до такої авторитетної представниці мабуть на сьогодні найбільш дружньої для України держави, хотів би об’єктивно її проінформувати про саме правові причини затягування процесу призначення нового керівництва САП.
По-перше, вже на стадії закінчення фактично конкурсних процедур з’ясувалось, що законодавці ( а не Єрмак і Татаров) при внесенні у 2015 році змін до закону «Про прокуратуру» допустили цілий ряд недоліків, які сьогодні перешкоджають призначити нового очільника САП, при чому, не залежно від того, кого саме «просуває» те ж посольство США і вірні йому, так звані, «громадські активісти», чи фігуру, бажану для нашої влади. Я вже раніше пояснював, що ще у липні 2015 року до ст.8 Закону України «Про прокуратуру» були внесені так бажані для наших європейських і американських «партнерів» і «друзями» зміни, які надавали можливість претендувати на посаду керівника САП їх кандидатам фактично «з вулиці», їм повністю підконтрольним, замість професійних і незалежних прокурорів, яких в Україні залишилось обмаль. Відкрити / Коментувати

2022-07-18 15:15:44 Ви тільки вдумайтесь в суть висловлених пані Спартц претензій до особи, яка не займає відповідної державної посади, а керує допоміжним підрозділом, який забезпечує діяльність нашого Глави держави.
- «Погане керівництво невдалими мирними переговорами з Росією перед війною».
Ну яке відношення по покладеним на А.Єрмака службовим обов’язкам він мав відношення до «мирних переговорів з Росією»? Чи він був Міністром закордонних справ, чи він може очолював якусь переговорну групу від України?! Ні. Та і чи велись такі переговори, тим більше «мирні», з Росією напередодні великомасштабного вторгнення її в Україну, в суспільстві не було відомо.
- «Запевнення українського керівництва, що у лютому нападу з Росії не відбудеться всупереч західній розвідці, щоб перешкоджати Україні належним чином підготуватись до війни».
На це знову напрошується закономірне запитання до пані Спартц: звідкіля вона може знати про такі запевнення саме А.Єрмака, на адресу керівництва нашої країни? Або звідкіля сам А.Єрмак міг про таке знати, тим більше, що він це робив, начебто, з метою перешкоджання Україні належним чином підготуватись до війни?
Погоджуюсь з тим, що обидва названих нею «звинувачення» на адресу А. Єрамака, як самі факти чи події, в цілому теж цікавлять українське суспільство. В тому числі і на предмет, які дії чи яка бездіяльність української влади (кого саме) підштовхнула чи стала причиною повномасштабної агресії РФ, яка спричиняє зараз величезні людські жертви та руйнування інфраструктури. Теж саме стосується і ймовірного ухилення української влади від підготовки країни до відсічі можливого нападу, реальність якого була дійсно дуже висока, завдяки чому російські танки в перший день війни вже були на околицях міст Києва, Чернігова, Сум та Харкова Але, якщо пані Спартц в ці факти і претензії вкладала звинувачення не до української влади в цілому, в компетенції якої і була підготовка до вірогідного нападу Росії, то це одне, а якщо особисто відносно А. Єрмака – то це інше, бо в такому випадку потрібно було звертатися з відповідною заявою про вчинення конкретною особою злочину до компетентних правоохоронних органів України, надавши їм відповідні докази вини саме нинішнього очільника ОПУ. А без цього - це «просто потрясання повітря пустими словами».
- «Саботаж Херсону та передача його росіянам для організації трагедії батальйону «Азов».
Тут взагалі нічого не зрозуміло, бо з цієї фрази можна зробити лише кілька можливих припущень. Якщо пані Спартц мала на увазі фактичну здачу Херсона і області без бою окупантам, то як факт ця інформація має право на життя, бо дійсно викликає масу запитань до влади, в тому числі і Президента України, як Верховного Головнокомандувача ЗСУ. Але, яке відношення має чи може мати особисто А. Єрмак, як керівник президентської канцелярії, до того, що в Херсонській області за інформацією в ЗМІ, за кілька днів до нападу Росії були розміновані як кордон із окупованим Кримом, так і мости, через які російська військова техніка увірвалась на нашу територію, в цих звинуваченнях не прозвучало. Відповідь на ці питання також буде очікувана, але, вже після війни, а сьогодні інкримінування цього звинувачування на адресу не уповноваженої особи в Офісі Президента не ґрунтується на доказах. Тим більше, що загибель (чи поразка) та потрапляння в полон бійців полку «Азов» ніякого відношення до Херсону не мають, бо ці трагічні події відбулися зовсім в іншому місці - в м. Маріуполі Донецької області, на значеній відстані між цими населеними пунктами. Хоча, ще раз заявляю, в суспільстві є запитання і по цих трагічних подіях в Маріуполі, зокрема чи були можливості у наших ЗСУ не дати ворогу взагалі оточити наші війська в цьому місті, чи була можливість їх заздалегідь вивести із оточення та врятувати від полону чи хоча б надати своєчасну допомогу озброєнням, боєприпасами і т.д. Відкрити / Коментувати

2022-07-18 15:15:44 Вимоги членкині Палати представників США щодо Глави Офісу Президента України як прояв великодержавності у відношенні до нашої країни.
Скажу відверто, що мене неприємно вразила заява членкині Палати представників США пані Вікторії Спартц, тим більше зараз, під час виснажливої і затяжної війни України із значно переважаючим нас противником. І це в той період, коли саме США, як ніхто інший із наших, так званих, «партнерів», в першу чергу, європейських, мабуть найбільше підтримує Україну, надаючи не тільки моральну підтримку, а і головне – військову у вигляді поставок важкого, наступального озброєння (правда може не настільки швидко та не в тих об’ємах, як обіцяється), одночасно навчаючи наших військових володіти цими новими видами озброєння, а також фінансову допомогу, що аж як сьогодні потрібна нам. Звичайно, я допускаю в цьому і переслідування США своїх національних інтересів, а не стільки, як захистити нас. Дійсно, у мене немає в розпорядженні повного тиску заяви пані Спартц, але, навіть ті окремі дані, які «просочилися» в ЗМІ, змушують мене теж висловитися з цього приводу. Я неодноразово виступав і раніше проти втручання західних «партнерів» і тих же США в наші внутрішні справи, що було схоже на прояви поведінки метрополії до своєї колонії, або як мінімум – до свого протекторату. Згадайте, як нам у 2014 році нав’язали своє бачення функціонування системи правоохоронних органів, зруйнувавши її повністю фактично через, так звані, «реформи», а особливо - через позбавлення прокуратури функції нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина при здійсненні оперативно-розшукової діяльності і досудового розслідування, чим було знівельовано сам принцип стримування і противаг, як через порушення вимог Конституції України примусили створити цілу низку, так званих, «антикорупційних органів», а потім і навіть «особливий» – Вищий Антикорупційний суд, чого немає в жодній країні світу, в тому числі і в тих же США, що прогнозовано не принесло будь-яких, я підкреслюю, позитивних результатів, у боротьбі із корупцією, навпаки, цю ситуацію лише погіршило. Скажу більше, в результаті таких дій, із органів прокуратури, поліції та СБУ були звільнені, в першу чергу професійно підготовлені фахівці з питань боротьби із злочинністю, і корупцією, в той же час питання забезпечення дотримання вже «реформованими» органами правопорядку і прокуратури вимог законів та конституційних прав і свобод громадян залишились лише декларативними» на це сьогодні уже ніхто навіть уваги не звертає.
Яскравим проявом великодержавності, з боку метрополії по відношенню до нашої країни, яка на той момент змушена була захищатись від російської агресії ще з лютого – березня 2014 року, був факт звільнення Петром Порошенком, на вимогу віце-Президента США Джозефа Байдена, діючого на той час Генерального прокурора Віктора Шокіна, при чому, без дотримання передбаченої законом процедури, про що свідчить як позов останнього до суду, так і його особисті заяви в ЗМІ. До цього можна додати і заяву послідуючого Генерального прокурора Юрія Луценка, який відверто звинувачував тодішнього посла США, в тому, що вона вказувала йому, кого можна притягувати до кримінальної відповідальності, а кого ні. І такі приклади непоодинокі. На жаль.
Але, нещодавній «випад» Вікторії Спартц на адресу Голови Офісу Президента України А. Єрмака перевершив усі існуючі до цього факти втручання США у внутрішні справи України, тим більше, в період, коли наша країна дійсно дуже сильно залежить від реальної підтримки цієї держави, від поставок високоточної, наступальної зброї, до чого, начебто, має безпосереднє відношення названа конгресвумен.
У мене немає повноважень та і бажання захищати Андрія Єрмака, у нього набагато більше таких можливостей, які пов’язані із його посадою та наближеністю до Президента України, що заведено у нас уже давно і не В.Зеленським. Але, сьогодні це вже не та ситуація, коли потрібно приєднуватись, як дехто з нас це робить, до нападок на Главу Офісу Президента. Чому, пояснюю. Відкрити / Коментувати

2022-07-12 11:32:45 Вето Відкрити / Коментувати

2022-07-12 11:31:14 Тому, вельмишановний Пане Президенте, ще раз від себе особисто закликаю Вас, як Гаранта Конституції, якнайшвидше зрозуміти, що військові прокуратури в Україні саме зараз потрібні як для документування воєнних злочинів, вчинених окупантами, так і для наведення правопорядку у Міністерстві оборони України, Збройних Сил України та інших військових формуваннях, що неминуче тільки позитивно вплине на стан протидії агресору та буде конче потрібним інструментом влади і в післявоєнний період. Відкрити / Коментувати

2022-07-12 11:31:14 А тепер коротко з приводу того, так хто і по якій причині схилив Президента України в п’ятнадцятиденний термін з дня одержання цього Закону від Верховної Ради змінити свою думку і позицію щодо необхідності відновлення діяльності військових прокурорів. Звичайно, головною є версія залежності нашої держави від, так званих, «закордонних партнерів», які зуміли нав’язати нам своє бачення функцій і повноважень органів прокуратури які не зовсім відповідають тій європейській практиці, що прогнозовано не принесло обіцяних здобутків у забезпеченні верховенства права та протидії злочинності і корупції в нашій державі.
Якщо це так, то таким центрам зовнішнього впливу і їх агентам в Україні треба пояснити, що коли Україна ще в 1994 році брала на себе зобов’язання щодо поступової ліквідації частини функцій прокуратури (хоча це теж є спірним питанням)
є то тоді був мирний і стабільний час, існував Будапештський меморандум про колективну безпеку, який насправді виявився нікчемним, а зараз іде страшна війна і наша подальша доля залежить, в тому числі, від вдалої і ефективної діяльності системи правоохоронних органів в першу чергу прокуратури.
Раді об’єктивності, треба сказати, що існують і інші версії того, що відбувалося із процедурою підготовки, голосування і підписання даного Закону. Наприклад, відновлення діяльності військових прокуратур можуть боятися деякі представники влади, як цивільної, так і військової, які причетні до ймовірного розкрадання військового майна, наданої фінансової та гуманітарної допомоги а також вчинення інших кримінальних правопорушень в Міністерстві оборони, Збройних Силах та інших військових формуваннях. Окрім того, зовсім нещодавно почув і іншу, взагалі малоймовірну версію про те, що, начебто, організатори підготовки даного законопроекту попередньо не узгодили його текст із одним із високопоставлених чиновників Офісу Президента України, який із помсти скористався своїм впливом на Главу держави щоб той не підписав цей Закон.
Але, все це вже не так важливо; сьогодні головне спромогтися і відновити якнайшвидше діяльність військових прокурорів.
Про явну помилковість рішення про накладення вето свідчить і існування військових прокуратур в інших державах Європи, яка так дуже любить нас повчати.
Так, у Данії кримінальне провадження стосовно військовослужбовців, якими порушено Військовий кримінальний кодекс, займається військова прокуратура, що підпорядкована Міністерству оборони. У Польщі функціонують Головна Військова Прокуратура, окружні військові прокуратури, військові гарнізонні прокуратури. Органи військової прокуратури очолюються Головним військовим прокурором, що діє від імені Генерального прокурора (ч. 2 ст. 3 Закону Польщі про прокуратуру 2016 р.). У Румунії також функціонує військова прокуратура. У Болгарії військова прокуратура є військовою установою відповідно до Закону про загальну військову службу, у відповідності до якого, при здійсненні своїх обов’язків військові прокурори є також незалежними від військових начальників. Глава Військової прокуратури Болгарії є Прокурором Збройних сил і водночас заступником Головного прокурора. Прокуратура Угорщини включає Головну військову прокуратуру, територіальні військові прокуратури і прокуратури окремих військових об’єднань. Словацька Республіка теж має Вищу військову прокуратуру, що є частиною Генеральної прокуратури, та три окружні військові прокуратури. У Чехії за надзвичайної ситуації також передбачено створення військових прокуратур вищого і нижчого рівня.
Тобто, як видно з досвіду Європейських країн, які є членами НАТО і Європейського Союзу, функціонування військових прокуратур є досить звичним явищем, обумовленим факторами побудови оборонної структури, в тому числі і чисельністю в них збройних сил, а також ситуацію, в якій вони перебувають. Відкрити / Коментувати

2022-07-12 11:31:14 Або як ще можна оцінити «висновки» в зауваженнях В. Зеленського про те, що запровадження можливості заміщення посад прокурорів військовослужбовцями «без окреслення чіткого механізму такого заміщення та визначення особливостей регулювання діяльності «прокурорів-військовослужбовців» в частині виконання ними функцій прокурорів та одночасно проходження військової служби зумовить правові невизначеності під час практичного застосування таких положень»?! Вибачте, але це повна маячня або, якщо висловлюватися в правовому полі, по меншій мірі є порушенням принципу правової визначеності. Складається враження, що той, хто це написав, просто «підставив» Президента України, бо це може свідчити лише про те, що ця людина не могла придумати чогось іншого, аби «мотивувати» прийняття рішення про накладення вето на цей Закон. Наприклад, звідкіля ця особа (я не вірю, що особисто Президент України сформував такі зауваження) взяла, що за «запропонованими законом підходами в системі прокуратури одні і ті ж функції виконуватимуть прокурори і «прокурори-військовослужбовці», які призначатимуться та проходитимуть службу за різними процедурами», в той час як вище, в цих же «Пропозиціях», автором було чітко визнано, що проходження служби військовими прокурорами відбуватиметься згідно вимог Закону «Про прокуратуру» і ніякої різниці у виконанні конституційних функцій всіма прокурорами, в тому числі і військовими, немає?!
Окрім того, про яке можливе, за доводами цих «Пропозицій», порушення незалежності військових прокурорів також можна говорити, посилаючись на забезпечення їх Міністерством оборони відповідними засобами і майном, зброєю та засобами індивідуального захисту або обмундируванням та речовим майном, якщо, ще раз наголошую, військові прокурори, як і всі інші прокурори, при виконанні ними своїх службових обов’язків підпорядковані виключно Генеральному прокуророві, а в своїй службовій діяльності повинні керуватися лише Конституцією України і законами України?!
Не доречним є і посилання Президента України, як на підставу накладення вето, на відмінності в регулюванні заробітної плати цивільних прокурорів та грошового забезпечення військових прокурорів, бо можлива різниця в цих сумах на стан виконання всіма прокурорами повноважень не повинна впливати, а може пояснюватись хоча б тим, що військові прокурори в умовах війни на передовій будуть ризикувати своїм життям і здоров’ям, мати інші дещо гірші умови праці, чим у цивільних прокурорів, відповідно і оплата праці їх повинна бути дещо вища. Тим більше, слід зазначити, що на сьогодні стільки років в прокуратурі вже існує суттєва відмінність в оплаті праці звичайних прокурорів і тих же нових, нав’язаних нам ззовні, «антикорупційних» прокурорів, але, на цей факт наш Президент чомусь уваги не звертає.
Таким чином, накладення вето на даний Закон, окрім шкоди нашій державі нічого позитивного не може принести, бо не сприятиме пришвидшенню нашої Перемоги над ворогом. Тому, моя порада нинішнім законодавцям розглянути повторно цей законопроект, з урахуванням зауважень Глави держави, дати відповідні роз’яснення на ці «Пропозиції» і знайти шляхи, щоб переконати його в необхідності найскорішого внесення таких змін до Закону «Про прокуратуру». Паралельно з цим, рекомендую змінити законодавство, яке регулює діяльність Служби військового правопорядку (яку можна в нинішніх умовах перейменувати на «воєнну поліцію»), яка б взяла на себе повноваження по розслідуванню військових злочинів, бо ДБР просто фізично цього не в силі зробити та і не повинно, по великому рахунку, займатися розслідуванням злочинів, які не вчинені військовослужбовцями вищого офіцерського складу Збройних Сил та інших військових формувань.
Про це та необхідність відновлення в умовах війни системи військової юстиції аргументовано пише у своїй статті в Телеграмі та на Фейсбуці (https://www.facebook.com/1903466333315821/posts/3240968169565624/?flite=scwspnss) народний депутат та Голова профільного комітету ВР в минулому, доктор юридичних наук Віктор Швець. Відкрити / Коментувати

2022-07-12 11:31:14 Не вбачаю конституційним порушенням чи таким порушенням закону, яке дає підстави для накладання Президентом України вето на цей закон, і запропоновану в цьому норму, яка надає можливість для пришвидшення процесу запуску діяльності військових прокурорів. По-перше - це обумовлено, знову ж таки, наявністю воєнного стану в державі, або може пояснюватись і можливим погіршенням оперативної ситуації на передовій. По-друге, це відбувається в умовах, коли західні партнери зацікавлені в якнайшвидшому зборі достатніх доказів винуватості російських військових у вчиненні воєнних злочинів на території України, що без участі військових прокурорів просто неможливо!!!
Окрім того, у мене особисто чомусь склалося враження, що найбільше мабуть схвилювала в цьому Законі нашого Президента (чи особу, яка його переконала проігнорувати результат голосування 292 народних обранців та навіть підпис Голови ВР) запропонована норма, яка дозволяє прокурору, який обіймає посаду, в тому числі і адміністративну, що може заміщуватись військовослужбовцем, та виявив бажання проходити військову службу після укладання відповідного контракту та відрядження для проходження військової служби до органів прокуратури, призначатися на цю посаду без проведення додаткового відбору або атестації. На це я змушений ще раз категорично заявити, що в умовах воєнного стану для пришвидшення запуску діяльності військових прокурорів, тим більше, тих, хто буде їхати служити, вибачте, не у Львівській чи Закарпатський «котли», а на передову, в зону бойових дій, таку перевагу можна і потрібно було надати всім бажаючим прокурорам бути призначеними у військову прокуратуру!!! Більше скажу: від таких підходів до кадрового набору на посади військових прокурорів виникає ще одне закономірне запитання: а для чого повторно проходити такий «відбір» вже «реформованим» прокурорам, в тому числі і тим, яких набрали «фактично з вулиці» в ході започаткованих саме Володимиром Олександровичем «реформ»? А далі ще більше: якщо законодавцям дотримуватися запропонованої Президентом України логіки, то тоді всіх бажаючих осіб йти сьогодні воювати з ворогом саме на передньому краї зіткнення з ворогом треба буде «відбирати» лише через «конкурси» і, так звані, «атестації», що, окрім, як невдоволення та роздратування, щоб не сказати більше, не викликає.
А коли я прочитав в цих «Пропозиціях» Президента України його «висновки» про можливість в разі прийняття цього закону ледь не настання «загрози незалежності прокурорів» та навіть про ймовірне «порушення гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурорів при прийнятті ними рішень при виконанні службових обов’язків», то не міг навіть уявити собі, хто ж саме має такий потужний вплив на нашого Президента з тим, що він такі «перли» підписав. Відкрити / Коментувати