Аналітично-правовий ресурс

2022-08-16 15:19:05 Структура територіальної оборона на місцях повинна складатися із добровольчих підрозділів ТрО кожної ОТГ, в яких повинно перебувати на службі кількість добровольців, пропорційна кількості проживаючих там жителів, як в головному населеному пункті громади, так і в кожному селі, селищі або місті, які входять в дану ОТГ, а це приблизно від 7 до 10 відсотків від кількості проживаючих там чоловіків і жінок віком від 18 до 70 років, здатних фізично та морально-психологічно виконувати військову функцію та володіти вогнепальною зброєю. При цьому, кількість постійно діючих бійців таких загонів територіальної оборони та безпеки конкретного ОТГ у мирний час повинна визначатись територіальними громадами за погодженням із командиром військової частини Військ (сил) територіальної оборони, а також тих, хто буде перебувати в резерві і готовий приступити до виконання завдань в якості добровольця таких місцевих підрозділів у особливий період та у разі оголошення воєнного стану. При цьому, в селах, селищах таких громад, як варіант, пропонується створювати загони тероборони і безпеки у формі: відділення тероборони, в головному населеному пункті ОТГ - відділки, в районних центрах - відділи, в обласних - батальйони, а у столиці та позакатегорійних містах і областях - бригади. У воєнний час всі підрозділи тероборони разом із Командувачем військ (сил) тероборони перебувають у підпорядкуванні Головнокомандувача ЗСУ, а у мирний час - повинні перебувати у подвійному підпорядкуванні, як у місцевих органах влади - об'єднаних територіальних громадах, районних та обласних Радах, особливо в частині залучення бійців місцевих загонів тероборони для виконання функцій підтримання громадського порядку і безпеки в кожному населеному пункті, охорони важливих об'єктів інфраструктури і природних заповідників, зокрема і для боротьби з браконьєрством та незаконною вирубкою лісів, незаконним видобуванням піску та інших корисних копалин і т.д., так і у командування відповідних частин Військ (сил) тероборони України.
Для виконання завдань територіальної оборони України, на постійній основі утворюються:
- в суб'єктах територіальної оборони України, центральних органах виконавчої влади та інших державних органах - відповідні структурні підрозділи (департаменти, управління, служби, відділи, сектори тощо) за рішенням їх керівництва;
-у Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях (відповідних військово цивільних або військових адміністраціях у разі їх утворення) - штаби зон територіальної оборони;
-в районних державних адміністраціях (районних військово-цивільних або військових адміністраціях у разі їх утворення) адміністративно-територіальних одиниць - штаби районів територіальної оборони України.
І знову ж таки, в основу побудови територіальної оборони повинен закладатись виключно територіально-зональний принцип.
Особовий склад Військ (сил) територіальної оборони України складається: з військовослужбовців Військ (сил) територіальної оборони України та військовозобов'язаних, які перебувають у їх територіальному резерві, військовослужбовців Збройних сил України та інших військових формувань, направлених туди для подальшого проходження військової служби з визначеним терміном.
Чисельність Військ територіальної оборони України не включається до чисельності Збройних Сил України.
Загальна гранична чисельність військовослужбовців Військ територіальної оборони України не повинна перевищувати 10000 осіб у мирний час, а чисельність військовозобов'язаних, які перебувають у територіальному резерві Військ ТрО, повинна складати приблизно 400000 осіб (хоча б половина громадян України, які мають бойовий досвід під час здійснення АТО та за час повномасштабної війни з Росією після 24 лютого 2022 року).
Але, у разі необхідності, чисельність Військ (сил) територіальної оборони України може бути змінена відповідним законом. Відкрити / Коментувати

2022-08-16 15:19:05 Добровольчі формування територіальної громади повинні бути воєнізованими підрозділами, сформованими на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, які призначені для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони саме в межах території відповідної територіальної громади.
Тобто, добровольчий загін територіальної оборони та безпеки конкретної територіальної громади - це фактично окремий підрозділ Військ (сил) територіальної оборони України, сформований на добровільній основі з жителів відповідної територіальної громади та підпорядкований у мирний час одночасно і командиру військової частини (підрозділу) Військ (сил) територіальної оборони України за територіальним принципом, і конкретній територіальній громаді, а у особливий період (у воєнний час) - тільки керівнику військової частини, який здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону та Положення про Загони територіальної оборони та безпеки територіальної громади, з метою підготовки та виконання завдань територіальної оборони України в межах конкретної територіальної громади.
Підрозділи Військ (сил) територіальної оборони України повинні діяти на території Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя під безпосереднім військовим керівництвом Командувача Військ (сил) територіальної оборони України.
Для організації підготовки га виконання завдань територіальної оборони Війська (сили) територіальної оборони України повинні мати таку структуру:
органи військового управління - Командування Військ (сил) територіальної оборони України в системі Міністерства оборони України; військові частини (бригади) Військ (сил) територіальної оборони України: бригади (тобто в столиці Києві та найбільших позакатегорійних областях – Харківська, Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Одеська та Запорізька), батальйони в кожній області, особливо на кордоні з країнами, агресивно чи недружелюбно налаштованими, роти територіальної оборони України в інших невеликих та не проблемних областях та в районах, розташованих на кордоні із ворожоналаштованими сусідами, а також загони територіальної оборони та безпеки в кожній територіальній громаді.
Керівники органу управління - командування Військ (сил) територіальної оборони України користуються щодо підлеглих військовослужбовців дисциплінарною владою Командувача виду Збройних Сил України в обсязі, визначеному Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Керівники органу управління - Командування Військ (сил) територіальної оборони України та його заступники призначаються на посаду та звільняються з посади Міністром оборони України, у воєнний час - за погодженням із Головнокомандувачем ЗСУ. Відкрити / Коментувати

2022-08-16 15:19:05 РОЗДІЛ IV
Територіальна оборона повинна ґрунтуватися на принципах територіальності, масовості, мінімального часу на розгортання та приведення підрозділів територіальної оборони у готовність до виконання завдань за призначенням у місцях зон (районів) тероборони, ініціативності та єдиноначальності, централізації управління та децентралізації і контрольованої автономності застосування сил і засобів територіальної оборони, активності, рішучості та безперервності ведення територіальної оборони, наполегливості у досягненні мети територіальної оборони, узгодженого, спільного застосування сил і засобів, залучених до ведення територіальної оборони, безперервності взаємодії сил і засобів територіальної оборони, всебічного врахування і повного використання моральних та психологічних факторів, так як є важливою складовою безпеки і оборони України у протидії зовнішнім та внутрішнім загрозам національній безпеці у мирний час та в особливий період.
Територіальна оборона України також має базуватися на готовності та здатності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, центральних органів виконавчої влади, складових сил безпеки і оборони та її громадян реалізувати завдання, які здійснюються у межах зон (районів) територіальної оборони України в мирний час та особливий період на всій території України або в окремих її місцевостях відповідно до вимог Закону.
Так, військова складова територіальної оборони України має включати в себе управління, частини (підрозділи) Військ (сил) територіальної оборони України, сили безпеки і оборони, які виконують завдання в інтересах територіальної оборони України та залучаються до заходів підготовки, організації, ведення та управління територіальною обороною України.
Цивільна складова, у свого чергу, має включити в себе центральні органи державної влади, центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадські об’єднання та громадян України, які у добровільному порядку беруть участь у заходах з підготовки та ведення територіальної оборони України, а також у заходах щодо підготовки населення до оборони держави як основна складова.
Військово-цивільна складова територіальної оборони повинна включти в себе добровільні загони формування територіальної оборони і безпеки територіальних громад, які в свою чергу, здійснюють заходи з підготовки оборони держави, як у мирний час так і в особливий період та в разі введення воєнного стану для відсічі агресору, який здійснив напад на Україну. Тому, для ефективного впровадження цього нового інституту оборони держави потрібно правильно визначитись, шо таке територіальна оборона. На нашу думку, це фактично поліцейське військо, сформоване з активного резерву громадян України, як із числа діючих військовослужбовців Військ (сил) територіальної оборони, так і резервістів цього ваду військових підрозділів, а також добровольців – членів (бійців) добровольчих формувань територіальних громад, які мають в короткі терміни (за добу або трішки більше) мобілізуватися, зайняти відведені для них заздалегідь позиції оборони та захисту і бути готовими до виконання завдань, в тому числі і бойових, на території конкретної громади.
Війська (Сили) ТрО мають бути укомплектовані за рахунок Державного бюджету і бюджетів місцевих територіальних громад, які формуватимуться, в тому числі, за рахунок окремих місцевих податкових зборів, у зв'язку з чим і озброїти та одягнути такі підрозділи ТрО не буде проблемою. В свою чергу війська (сили) ТРО також будуть займатися забезпеченням добровольчих формувань (загонів територіальної оборони і безпеки) територіальних громад матеріально-технічним обладнанням, озброєнням, необхідними засобами та фінансуванням їх діяльності.
Тобто, для виконання завдань тероборони саме у межах територіальних громад місцеві органи влади і місцевого самоврядування і повинні ініціювати утворення добровольчих формувань (загонів територіальної оборони і безпеки). Відкрити / Коментувати

2022-08-09 12:19:16 Розділ 3 Відкрити / Коментувати

2022-08-09 12:18:58 Разом з тим, зауважу, що також викликає занепокоєння надання органам місцевого самоврядування повноважень впливати на призначення командирів добровольчих підрозділів територіальних громад. Адже у разі обрання на місцевих виборах до органів місцевого самоврядування осіб, дії і політичні погляди яких дають підстави для припущення про їх «симпатії» до країни-агресора, запропоновані повноваження органів місцевої влади щодо виливу на призначення командирів добровольчих формувань можуть містити потенційну загрозу національній безпеці.
Вважаю також віднести за доцільне до переліку повноважень саме Командування Сил ТрО «визначати напрямки підготовки та затверджувати відповідні програми підготовки добровольчих формувань територіальних громад та організовувати їх реалізацію», оскільки добровольчі формування ТрО мають координуватись командуванням ТрО.
Є і інші зауваження до діючого Закону України «Про основи національного спротиву», що в сукупності із уже названими, свідчать про його недосконалість та необхідність скасування в повному обсязі або хоча б внесення до нього відповідних найбільш потрібних змін.
Так, в його змісті є протиріччя в тому, що при визначенні поняття, хто має право стати добровольцем Сил територіальної оборони, до таких осіб віднесено і іноземців та осіб без громадянстві і, в той час як в інших нормах цього ж Закону це відкидається, бо до складу добровольчих формувань територіальної громади можуть входити лише громадяни України, з чим я повністю погоджуюсь.
Не чітко визначено і про момент, з якого можна розпочати ведення руху опору, зокрема, на тих територіях, які вже тимчасово окуповані чи захоплені ворогом, чи тільки на тих, які будуть окуповані після вступу цього Закону в дію (принцип дії закону в часі).
Не є зрозумілим і зміст такого поняття як «територіальний резерв», бо такого виду військової служби відповідним законодавством також не передбачено.
І це ще не останній Закон, яким фактично нівелюється як призначення інституту територіальної оборони, так і його зміст.
Пізніше, вже після кількох місяців повномасштабного вторгнення російських військ на територію України, народними депутатами різних фракцій було нашвидкуруч підготовлено законопроект, проголосований більшістю ВР України, «Про внесення змін до Закону України «Про основи національного спротиву», щодо надання можливості територіальній обороні виконувати завдання і у регіонах ведення воєнних (бонових) дій, у відповідності до якого територіальна оборона тепер має своєчасно реагувати та вживати необхідні заходи щодо оборони територій і захисту населення на визначеній територій не тільки до «моменту розгортання там угрупування військ, призначених для ведення бойових дій з відсічі збройної агресії», а і після, що є абсолютно вірним підходом до діяльності територіальної оборони.
В той же час, надання цим законодавчим актом можливості виконання завдань територіальної оборони добровольчими формуваннями на всій території України, а не тільки на тій, де вони були створені, і діють, в межах конкретної територіальної громади, включно з районами ведення воєнних (бойових) дій, рішення про що приймається Головнокомандувачем Збройних Сил України, фактично перетворило підрозділи територіальної оборони, в тому числі і добровольчі, у регулярні частини ЗСУ, чим підривається основна мотивація участі добровольців саме в захисті свого населеного пункту, своєї домівки та своєї сім’ї, від нападу противника.
Про те ж саме нещодавно написав і нині діючий цивільний Міністр оборони України на своїй сторінці у Фейсбук, що «сили територіальної оборони є новим видом Збройних сил України», що вважається категорично великою помилкою, так як це неминуче перешкоджатиме навіть самій ідеї найскорішого масового залучення населення конкретних територій України, до дій, спрямованих на забезпечення суверенітету і територіальної цілісності нашої держави. Відкрити / Коментувати

2022-08-09 12:18:58 Підготовка громадян України до «національного супротиву» також не може бути самостійною складовою цього нового поняття, так як в її основу покладено загальновійськове підґрунтя, яке організовується органами влади за територіально - зональним принципом і нічим не відрізняється від складових підготовки держави до оборони в мирний час, що вже було передбачено Законом України «Про оборонуУкраїни» і тому, як наслідок, більше відноситься до поняття територіальної оборони.
Недостатньо в Законі «Про основи національного спротиву» виписано правовий статус «добровольчих формувань», бо всеодно незрозуміло: воно є збройним, воєнізованим чи військовим формуванням, адже його члени мають право мати не лише мисливську, а і індивідуальну стрілецьку зброю. Тому, навіть по цій причині добровольчі формування не можуть відноситися однозначно до чисто цивільної складової територіальної оборони, так як мають організаційну структуру і військового стану: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, в них має проводитись військова, як мінімум, підготовка, що вже є ознакою воєнізованого формування, а наявність у її бійні вогнепальної зброї у воєнний час однозначно відносить їх до збройних формувань.
Не зовсім зрозумілим є і правовий статус добровольця, який підписав контракт «добровольця територіальної оборони». Можна лише припустити, що це має бути цивільна особа, якій надається право на використання як мисливської зброї, так і індивідуальної штатної зброї у складі добровольчого формування і яка має періодично проходити навчання та збори в цьому добровольчому формуванні, а із настанням режиму воєнного стану або початку бойових дій має прибути до цього добровольчого формування для подальшого проходження служби по захисту своєї території.
Однак, наразі правовий статус добровольця добровольчих формувань територіальної оборони не достатньо врегульований, хоча, у цьому випадку служба добровольця дещо нагадує службу резервіста ЗСУ та інших військових формувань. Тому, як один із варіантів, вважаю, що потрібно було прирівняти осіб, які виявлять бажання проходити в подальшому службу в добровольчому формуванні ТрО, до статусу резервіста військових формувань Сил територіальної оборони. На мій погляд, це дозволить не лише правильно визначити правовий статус такої особи і уникнути плутанини з іншими добровольцями (адже контракт із ЗСУ та іншими військовими формуваннями також укладається добровільно), а й врегулює порядок проходження служби добровольця як резервіста та допоможе правильно встановити правовий та соціальний захист таких осіб відповідно до статусу резервістів військових формувань, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, а також членів їх сімей, гарантованих чинними законодавчими актами (див. п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Главу V Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»).
Занадто бюрократизованим, на нашу думку, виглядає процес призначення командирів добровольчих формувань територіальних громад, що здійснюється Командувачем Сил ТрО ЗСУ за поданням командира військової частини Сил ТрО ЗСУ, за погодженням з органом місцевого самоврядування, на території якого функціонуватиме таке добровольче формування, і ще проходять обов'язкову спеціальну перевірку в Службі безпеки України і Національній поліції України у порядку, визначеному законодавством України.
Зрозуміло, шо вказані заходи є своєрідним запобіжником проти призначення недостатньо вмотивованих та непатріотично налаштованих громадян командирами добровольчих формувань. Проте, з іншого боку, процес призначення командира добровольчого формування може бути надто тривалим.
Тому, вважаємо за доцільне розглянути можливість передачі повноважень щодо підбору і призначення командирів добровольчих формувань ТрО на нижчі рівні керівної ланки - керівників бригад чи навіть батальйонів Сил ТрО, які і будуть здійснювати координацію діяльності цих формувань. Відкрити / Коментувати

2022-08-09 12:18:58 Тобто, і ці норми не конкретизують такий розподіл повноважень в залежності від мирного часу чи особливого періоду, але до початку агресії, та вже після нападу противника і введення воєнного стану. Про формальне трактування самого поняття «територіальна оборона» і її не постійний статус (тобто, відсутність в мирний час) свідчить і ст. 19 наведеного вище Закону, де чітко зазначено, що: «Розгортання територіальної оборони на всій території України або в окремих її місцевостях здійснюється з урахуванням розвитку суспільно-політичної обстановки у військово-сухопутних зонах та зонах (районах) територіальної оборони або воєнно-політичної обстановки навколо України для своєчасного реагування та вжиття необхідних заходів щодо захисту незалежності і територіальної цілісності України та усунення загроз національній безпеці України у воєнній сфері».
Тобто, підставою для розгортання територіальної оборони є введення в дію, так званого, Зведеного плану територіальної оборони України або планів територіальної оборони в окремих її місцевостях.
Рішення про введення в дію Зведеного плану територіальної оборони України або планів територіальної оборони в окремих її місцевостях приймається Радою національної безпеки і оборони України за поданням Головнокомандувача Збройних Сил України.
Таке рішення РНБО вводиться в дію Указом Президента України.
Що кидається в очі, то, по-перше, так званий, «Зведений план територіальної оборони України» не передбачений в Конституції України; по-друге, він разом із «планом територіальної оборони окремих її місцевостях» можуть бути скасовані за закінченням строку, на який їх було введено, за умови усунення загрози національній безпеці України у воєнній сфері та стабілізації обстановки. Тобто, знову ж таки, все зводиться до тимчасовості існування територіальної оборони, що є відверто помилковим підходом законодавців, і не розумінням мети призначення даного механізму по захисту нашої держави від реальної загрози і самого нападу з боку агресивного сусіда (чи сусідів).
Є в Законі і не конкретні значення його норм щодо володіння добровольчими формуваннями територіальних громад зброєю, коли спочатку мова йде про надання добровольцям права використовувати під час здійснення покладених на них функцій тільки мисливську зброю, в той час як в ст. 22 мова вже іде і про їх право зберігати та застосовувати під час виконання завдань територіальної оборони і стрілецької зброї, інших видів озброєння та боєприпасів до них у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Про неоднозначність цих норм свідчить і норма про забезпечення добровольчих формувань територіальних громад індивідуальною штатною зброєю та боєприпасами до неї з Збройними Силами України за рішенням Головнокомандувача ЗСУ.
Позитивним в Законі є і те, що на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки та виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Разом з тим, повторююсь, додатковим свідченням нерозуміння, що означає «територіальна оборона», є віднесення в Прикінцевих та Перехідних положеннях даного Закону, так знаних, Сил територіальної оборони саме до Збройних сил України.
І взагалі, територіальна оборона в даному Законі визнається як одна із складових, так званого, «національного супротиву», разом із Рухом опору та підготовкою громадян України до національного супротиву, причому найбільшу увагу чомусь таки приділяється саме «руху опору», а не територіальній обороні.
Тим більше, треба мати на увазі, що саме поняття «національний супротив» ніколи до цього не використовувалося в нашому законодавстві, на відміну від поняття «територіальна оборона», яка повинна діяти і в мирний час, а ось національний супротив - ні!, бо він передбачає його здійснення лише на окупованій, хоча і тимчасово, території України та території, яка захоплена агресором під час збройної агресії проти України. Відкрити / Коментувати

2022-08-09 12:18:57 Попри визначення видів військових підрозділів Сил тероборони (бригади та батальйони) в кожній області, в цьому Законі не вказано, чи залежить це від розташування таких областей поблизу кордонів недружньої або, тим більше, агресивної держави-сусіда, від кількості населення конкретної області та розміру її території.
В той же час, заслуговує на схвалення норма Закону про створення добровольчих формувань територіальних громад з урахуванням саме їх ресурсних та людських можливостей.
Більше того, загальна кількість та місця розташування добровольчих формувань територіальних громад визначаються Командуванням Сил територіальної оборони Збройних Сил України за участю відповідних сільських, селищних, міських рад та затверджуються Головнокомандувачем Збройних Сил України.
Положення про добровольчі формування територіальних громад затверджується Кабінетом Міністрів України.
Діяльність добровольчих формувань територіальних громад здійснюється під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони за територіальним принципом, що є цілком логічним і прийнятним.
Командуванням Сил територіальної оборони Збройних Сил України разом з органами місцевого самоврядування, які розташовані в межах території відповідної зони територіальної оборони, розробляється та затверджується єдина символіка для всіх добровольчих формувань територіальних громад, що функціонують у межах території відповідної зони територіальної оборони.
Щодо порядку комплектування добровольчих формувань у даному законі зазначено слідуюче:
Комплектування добровольчих формувань територіальних громад здійснюється на добровільній основі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
До складу добровольчих формувань територіальних громад зараховуються громадяни України, які відповідають вимогам, встановленим Положенням про добровольчі формування територіальних громад, пройшли медичний, професійний та психологічний відбір і підписали контракт добровольця територіальної оборони.
На громадян України, зарахованих до складу добровольчих формувань територіальних громад, під час участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони поширюється дія статутів Збройних Сил України.
До складу добровольчих формувань територіальних громад не може бути зарахована особа, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, крім реабілітованої, або має дві і більше судимостей за вчинення умисних злочинів.
Облік громадян України, які уклали контакт добровольця територіальної оборони, здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Основу добровольчих формувань територіальних громад повинні складати громадяни України, які пройшли військову службу у Збройних Силах України та/або службу в інших військових формуваннях та правоохоронних органах.
Громадяни України, які не проходили військову службу у Збройних Силах України та/або службу в інших військових формуваннях та правоохоронних органах, зараховуються до складу добровольчих формувань територіальних громад лише після складення ними присяги добровольця територіальної оборони.
Саме Кабінет Міністрів України затверджує Положення про добровольчі формування територіальних громад та визначає Порядок організації, забезпечення та проведення підготовки добровольчих формувань до відповідних завдань тероборони.
Сільські, селищні, міські (та їх голови) районні та обласні ради повинні сприяти створенню добровольчих формувань територіальних громад, але, всеодно, це начебто лише з метою підготовки та виконання завдань національного спротиву в мирний час та особливий період, хоча теж незрозуміло, кому і чому саме потрібно противитись у мирний час.
Територіальну оборону України в межах сухопутної території організовують Командувач Сил територіальної оборони Збройних сил України, командування сил спеціальних операцій ЗСУ, інші органи військового командування ЗСУ.
Територіальну оборону в межах конкретної відповідної зони (району) організовують відповідні штаби та керівники таких зон тероборони. Відкрити / Коментувати

2022-08-09 12:18:57 2) участь у посиленні охорони та захисті державного кордону;
3) участь у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майка від надзвичайних ситуацій, ліквідації наслідків ведення воєнних (бойових) дій;
4) участь у підготовці громадян України до національного спротиву;
5) участь у забезпеченні умов для безпечного функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування та органів військового управління;
6) участь в охороні та обороні важливих об'єктів і комунікацій, інших критично важливих об'єктів інфраструктури, визначених Кабінетом Міністрів України, та об'єктів обласного, районного, сільського, селищного, міського значення, порушення функціонування та виведення з ладу яких становлять загрозу для життєдіяльності населення;
7) забезпечення умов для стратегічного (оперативного) розгортання військ (сил) або їх перегрупування;
8) участь у здійсненні заходів щодо тимчасової заборони або обмеження руху транспортних засобів і пішоходів поблизу та в межах зон/районів надзвичайних ситуацій та/або ведення воєнних (бойових) дій;
9) участь у забезпеченні заходів громадської безпеки і порядку в населених пунктах;
10) участь у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану в разі його введення на всій території України або в окремих її місцевостях;
11) участь у боротьбі з диверсійно-розвідувальними силами, іншими збройними формуваннями агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями;
12) участь в інформаційних заходах, спрямованих на підвищення рівня обороноздатності держави та на протидію інформаційним операціям агресора (противника).
І знову ж таки, без уточнення, які з них стосуються мирного часу, а які особливого періоду та введення військового стану.
Також дано роз'яснення, змісту таких понять, як:
-добровольче формування територіальної громади - це воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони в межах території відповідної територіальної громади, з чим можна погодитись;
- доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України – це громадянин України або іноземець чи особа без громадянства, який перебуває в Україні на законних підставах впродовж останніх п'яти років та на добровільній основі зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України, з чим можна дискутувати, бо особи, які не проживають на території конкретної громади, не мають там своєї сім’ї та майна позбавлені належної мотивації.
Є неприйнятним і протирічить самій ідеї оборони конкретної території факт віднесення так званих сил ТрО до складу ЗСУ. Не дивлячись на те, що в Законі чітко зазначено, що територіальна оборона ґрунтується на принципах територіальності, масовості, мінімального часу на розгортання та приведення підрозділів територіальної оборони у готовність до дій, єдиноначальності, централізації управління та децентралізації і контрольованої автономності застосування сил і засобів територіальної оборони, активності, рішучості та безперервності ведення територіальної оборони, наполегливості у досягненні мети територіальної оборони, узгодженого, спільного застосування сил і засобів, залучених до ведення територіальної оборони, безперервності взаємодії сил і засобів територіальної оборони, всебічного врахування і повного використання моральних та психологічних факторів, всеодно головну роль в здійсненні, так званого, «національного спротиву» відводиться чомусь регулярним Збройним силам України, до складу яких введено і новостворені територіальні формування - Сили територіальної оборони, які теж фактично не пов'язані з конкретними територіями, а тим більше - розташованими на них територіальними громадами, що теж є явно помилковим. Відкрити / Коментувати

2022-08-09 12:18:57 - обов'язкове страхування за рахунок держави життя і здоров'я військовослужбовців Військ територіальної оборони України та резервістів територіального резерву під час виконання завдань територіальної оборони України;
-пільги при вступі до будь-яких державних та недержавних навчальних закладів України під час проходження служби у Військах територіальної оборони України;
-знижки на комунальні послуги та житлово-побутові пільги (за рішенням органів місцевого самоврядування);
-перевага при вступі на державну службу за наявності контракту на проходження служби у військовому резерві територіальної оборони;
- податкові пільги відповідно до рішень Кабінету Міністрів України та/або місцевих органів виконавчої влади;
-додаткові дні до відпустки відповідно до чинного законодавства та/або рішень Кабінету Міністрів України;
- відомчі відзнаки та нагороди;
- підписання контракту на проходження служби у Військах територіальної оборони України терміном на п'ять років відповідало проходженню строкової військової служби;
-за резервістами територіального резерву під час проходження зборів, стажування, включаючи час проїзду до місця підготовки та у зворотному напрямку, зберігалось місце роботи, займані посади та середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форми власності;
-резервістам, які на день призову не працюють, фізичним особам-підприємцям, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, та членам фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, на весь період підготовки виплачується грошове заохочення в розмірі одного розміру мінімальної заробітної плати.
-витрати, пов'язані з наймом житла, сплатою вартості проїзду до місця навчання і назад, а також виплатою середнього заробітку за основним місцем роботи, повинно здійснюватись за рахунок коштів (невідомо правда чиїх) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
І знову ж таки, в цьому законопроекті не було зрозуміло, до якої категорії осіб із числа складових органів Військ територіальної оборони відносились добровольчі формування територіальних громад і чи взагалі вони мали створюватись відповідно до цього законопроекту.
Не дивлячись на те, що цей законопроект був розглянутий і обговорений в профільному комітеті Верховної Ради України і навіть мав підтримку спочатку серед провладної монобільшості народних депутатів, замість нього на сесії ВР України був проголосований внесений значно пізніше пропрезидентський законопроект під назвою «Про основи національного спротиву», який в розумінні створення і впровадження в життя територіальної оборони був ще більш недосконалим чим відхилений.
Лише з 1 січня цього року вступили в дію положення нового закону «Про основи національного спротиву», прийнятого в 2021 році, які дають своє бачення територіальної оборони і її зв'язок з територіальними громадами та добровільної участі в обороні країни громадян, які там проживають.
Так, у відповідності до цього закону, територіальна оборона - це система загальнодержавних, воєнних і спеціальних заходів, що здійснюються у мирний час та в особливий період з метою протидії воєнним загрозам, а також для надання допомоги у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій.
Тобто, виходить так, що цей новий інститут оборони України створений з метою протидії лише воєнним загрозам, а не самій агресії противника, що не зовсім відповідає меті і змісту самого Закону.
Більше того, територіальну оборону цим законодавчим актом віднесено лише до складових національного супротиву, що вважається категорично не правильним і помилковим підходом до побудови самої системи протидії агресору, про що наглядно свідчить і виписані в ньому її завдання:
1) своєчасне реагування та вжиття необхідних заходів щодо оборони території та захисту населення на визначеній місцевості до моменту розгортання там угруповання військ (сил) або/чи угруповання об'єднаних сил, призначених для ведення воєнних (бойових) дій з відсічі збройної агресії проти України; Відкрити / Коментувати