2022-08-09 12:18:56
Цивільна складова включала центральні органи державної влади, центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, акредитовані громадські об'єднання та окремих громадян, які в добровільному порядку повинні брати участь у заходах тероборони.
До завдань територіальної оборони пропонувалось віднести, зокрема:
- охорона та захист державного кордону;
- забезпечення умов безпеки та сталого функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів військового управління;
- забезпечення умов для стратегічного (оперативного, тактичного) розгортання військ (сил) або їх перегрупування;
- охорона і оборона об'єктів та комунікацій;
- захист критичної інфраструктури;
- боротьба з диверсійно-розвідувальними силами, іншими озброєними формуваннями агресора та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями;
- виконання заходів захисту населення і територій України;
- забезпечення правового режиму адміністративного обмеження;
- моніторинг обстановки, що впливає на стан та результати ведення територіальної оборони;
- інформаційна протидія та пропаганда;
- участь у підготовці населення України до оборони держави;
- участь у заходах національно-патріотичного виховання громадян, громадського сприяння національній безпеці і обороні;
- участь у підтриманні правового режиму воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях у разі оголошення такого режиму;
- ізоляція зон ведення операцій (бойових дій);
- участь у фільтраційних заходах деокупованих територій України;
- участь у заходах опору на тимчасово окупованих територіях України.
І все це, на жаль, без уточнення: це стосувалось воєнного чи мирного часу.
У відповідності до даного законопроекту, найвище керівництво територіальною обороною покладалось на Президента України.
Керівництво та управлення територіальною обороною на всій території України як у мирний, так і в особливий період, віднесено до повноважень Міністра оборони, який ці свої повноваження повинен реалізовувати через Головний цивільно-військовий орган територіальної оборони, а на місцях цим процесом будуть повинні керувати голови обласних і районних адміністрацій через штаби зон (районів).
Для виконання завдань територіальної оборони в структурі Міністерства оборони України, як окреме формування, повинні утворюватись Війська територіальної оборони, командувача яких та його заступників призначатиме та звільнятиме Президент України за поданням Міністра оборони.
Під час застосування або розгортання Військ тероборони в особливий період та під час введення воєнного стану керівництво та контроль за діяльністю Військ ТрО здійснюватиме Головнокомандувач Збройних сил України.
Вказані Війська повинні складатися із командування Військ ТрО, окремих бригад тероборони, що складатимуться з окремих батальйонів (чомусь без уточнення, на якому рівні вони будуть формуватись (в областях чи районах) та загонів територіальної оборони та безпеки територіальних громад.
Перераховані в законопроекті функції військ ТрО практично не відрізнялися від завдань територіальної оборони окрім хіба що таких:
- організація та здійснення евакуаційних заходів;
- участь у ліквідації наслідків бойових дій та аварій і руйнувань, зумовлених застосуванням засобів ураження терактів та диверсій.
І знову ж таки, без конкретизації, які з них здійснюються у воєнний, і які - у мирний час.
Особовий склад військ ТрО повинен був складатися із військовослужбовців Військ ТрО, резервістів та військовозобов'язаних, які перебувають у територіальному резерві (яка різниця в цих названих видах резерву - теж не чітко визначено), військовослужбовців ЗСУ та інших військових формувань, направлених до них для подальшого проходження військової служби, з визначенням території, на якій вони будуть діяти.
При цьому, гранична чисельність резервістів та військовозобов'язаних, які перебувають у територіальному резервів, не повинна перевищувати 390 тисяч осіб, в той час як кількість військовослужбовців ТрО, тобто, їх постійний склад, не має перевищувати 10 тис. осіб.
24 views09:18