✙ Churcher ✙

2021-05-02 12:30:08 ​​Вітаємо православних і греко-католиків зі "світом свят" - Великоднем!

Хай ця радість Христового Воскресіння послужить нескінченним "паливом" для виправлення помилок. І хай вже запанує справедливий мир - на нашій землі, а також між справжніми українськими церквами та всередині них, зокрема між ієрархами та священнослужителями. А Churcher, як завжди, висвітлюватиме поточний стан справ яким він є, не заплющуючи очі на проблеми, що вимагають сміливих рішень, доброї волі та "зміни ума" з боку кліриків і архієреїв.

Попереду ще велике поле праці, і навіть більше - Вічність, яку подарував нам Христос своєю Хресною жертвою та Воскресінням, - тому, як це не парадоксально, сваритися немає часу: що є в нас зараз, то й буде завжди. Господь дав нам свою невимовну любов, яку ми маємо зберегти для цієї вічності, і можливість покаяння, аби ми, зупинившись через якусь незгоду чи помилку, витрачали менше часу, не зупинялися в цьому русі остаточно та не опускали руки - і таким чином дісталися Царства Небесного.

Христос Воскрес, дорогі читачі! Христос Воскрес для всіх (зокрема, і в календарному сенсі - зараз вже точно для всіх)! Христос Воскрес! Відкрити / Коментувати

2021-04-30 20:26:57 Про деякі кадрові зміни в єпархіях УПЦ (ПЦУ)

#пцу #церковна_боротьба #інсайдиChurcher

У понеділок Керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією ПЦУ, архієпископ Афанасій Шкурупій, підготував укази про звільнення з посади благочинного та заборону прот. Бориса Коваленка через самовільне служіння на ставропігійній (тобто такій, що підпорядковується безпосередньо митрополитові Епіфанію) Свято-Успенської парафії м. Канів.
Замість о. Бориса, якому вказувалося перебувати виключно в м. Чигирин, благочинним Кіровоградського обласного благочиння мав стати ігумен Ферапонт Федис.

Але...

За кілька днів архієпископ Афанасій раптом розпорядився призначити цього ж о. Бориса старшим у новоствореній "Великодній" групі священників, які мають служити в Каневі та в парі сусідніх сіл 1-2 травня - освячувати паски та ін.,- а також мали звершити соборування 29 квітня.

Можливо це був якийсь хитрий політичний хід ієрарха, загроза або навпаки прикриття власної... шкури. Чи, мабуть, це просто розуміння того, що спокуси особливо посилюються під час Страсного тижня, або передчуття Великодньої радості дивом стримало швидкого на гнів владику Афанасія?


Нас також запитують про звільнення прот. Михайла Чабана і прот. Ростислава Криворучка зі штату Мукачівсько-Карпатської єпархії... І це дійсно цікаво, хоча, на жаль, з цього приводу знаємо не дуже багато. Можемо лише повідомити, що віряни парафії свв. рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги м. Ужгород, на яку протоієрея Ростислава Криворучка було призначено т.в.о. настоятеля в березні 2020 року, нещодавно попереджали єпископа Віктора Бедя про якийсь наклеп.

Нібито, за словами теперішнього настоятеля парафії о. Анатолія Натолочного, частина громади, яку ввела в оману група осіб, звернулася до митрополита Епіфанія з певним листом проти владики, і цього листа підписали не тільки "заблукалі", а й ті, хто не має до громади жодного відношення. Проте вірники дуже вдячні своєму архієрею та не вірять його супротивникам, ба більше що через бідність парафії владика Віктор утримує її священників коштом єпархії. У підсумку парафіяни запевнили єпископа у своїй вірності та попросили пробачити й молитися за підписантів (але якщо вони не розкаються - піддати їх церковному суду).

До речі, отець Михайло Чабан, якого Бедь тільки 13 листопада минулого року призначив благочинним Ужгородського районного благочиння, а зараз звільнив із кліру, за посередництвом певної фізичної особи-підприємця щомісячно отримував 3500 грн від Карпатського університету (бюджет якого, здається, часто ототожнюють із бюджетом єпархії).

Отже, стверджувати не будемо, але цілком можливо, що єп. Віктор різко втратив довіру до прот. Михайла й прот. Ростислава саме через їх можливу дотичність до наклепу на нього.

Крім того, цих двох священників пов'язує служіння на парафії с. Присліп, що перейшла з МП до ПЦУ 29 серпня 2019 року: о. Ростислав Криворучко став тоді т.в.о. настоятеля, а о. Михайло змінив його та навіть був побитий прихильниками РПЦвУ в серпні 2020.

Якщо маєте питання або цікаві подробиці, якими хочете поділитися - не соромтеся, пишіть на churcher@protonmail.com Відкрити / Коментувати

2021-04-29 15:55:47 Як святити паску безпечно: Рекомендації церков і медиків на Великдень

Українські церкви оприлюднили свої рекомендації для вірян щодо святкових богослужінь і освячення пасок на Великдень. Храми не будуть закриті, але вірян просять за можливості залишатися вдома і дивитися богослужіння онлайн, якщо ж прийшли до церкви – то лише в масці та лише на відстані.

За день до Великодня – 1 травня – у Києві послаблять…

https://df.news/?p=42098 Відкрити / Коментувати

2021-04-27 13:00:08 ​​Єпископ Митрофан друзів не забуває

#інсайдиChurcher

Ось таке прохання нам сьогодні показали. Ну, в принципі все правильно - про себе подбав, треба й про харківських бізнесменів не забувати. Відкрити / Коментувати

2021-04-26 19:22:00 ​​РПЦвУ змирилася, що її військових капеланів не пускатимуть до захисників України

#інсайдиChurcher #відчитачів #рпцву #пцу

Про це свідчить розсилка в МПшні єпархії листів, у яких благословляється "замість внеску на розвиток інституту військового духовенства" відраховувати певні суми "на загальноцерковні потреби". Гадаємо, що "розвиток інституту військового духовенства" в першу чергу має значити створення умов для підготовки капеланів (створення, впровадження та забезпечення навчальних програм, курсів), що здійснюється у взаємодії з відповідними структурами силових відомств.

З одного боку, хоча для РПЦвУ відмова від капеланського служіння означає певну економію ресурсів, її єпархіям від цього листа митрополита Онуфрія має бути "ні холодно ні жарко": все одно доведеться надсилати гроші.

Проте загалом, в суто матеріальному сенсі, не мати священників на посадах капеланів у війську - це, мабуть, навіть вигідніше, ніж мати. Наприклад, у ПЦУ, як ми пам'ятаємо, утримання капеланів часто таки перекладають на їхні єпархії. До того ж треба, щоб хтось служив на тих парафіях, звідки вони пішли до війська.

Так, звичайно, міцні стосунки з керівництвом військових частин та установ відкривають і певні можливості, принаймні на кшталт того, щоб попросити "надати" військовослужбовців-строковиків для допомоги в поліпшенні благоустрою території біля єпархіального управління або Кафедрального собору напередодні Великодня, як це робить, наприклад, єпископ ПЦУ Запорізький і Мелітопольський Фотій Давиденко з нацгвардійцями в/ч 3029. Так би мовити, заради богоугодної справи та спасіння душі. Але, якщо це не постійна практика, навряд чи це можна порівняти з витратами єпархій (година праці двірника в Запоріжжі коштує близько 31 грн, аби окупилися хоча б ті ж 10 тис. грн, цілий взвод має допомагати єпархії 2-3 години щотижня).

Усе це в жодному разі не применшує значущість служіння військових священників і важливість присутності саме української церкви в нашому війську. Це справді потреба національного масштабу, бо служить інтересам всіх і на всіх рівнях. Але на нашу думку таки суто матеріалістичні та прагматичні аспекти здійснення або нездійснення церквами капеланського служіння теж треба розуміти, та й просто цікаво знати.

Ну а щодо москалів і недопущення їх до служіння у війську скажемо одне – на наш погляд, за сім років війни серед наших воїнів вже не має бути прихильників МП. У нас є своя Помісна православна церква, яку визнав Вселенський патріархат і три інші автокефальні церкви, так чому б православним військовослужбовцям не відвідувати її храми та не спілкуватися з її капеланами?

Інша справа, що з подібним нецільовим використанням строковиків треба боротися... Втім, як ми розуміємо, це залежить не тільки від ієрархів ПЦУ, а ще й від командування конкретної військової частини, і на цю тему більш компетентно можуть висловитися інші телеграм-канали та журналісти. Відкрити / Коментувати

2021-04-26 10:42:22 Пам'ятаємо жертв і шануємо ліквідаторів! Відкрити / Коментувати

2021-04-25 21:26:01 Всі православні парафії в Україні належать ПЦУ – митрополит Епіфаній

Предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній за тиждень до найбільшого християнського свята, як і годиться, говорить про особливості цьогорічного Великодня та підготовку до нього. Він також каже, що «Російська Федерація в особі президента Путіна намагається внести в українське суспільство вірус страху», але «ми як церква закликаємо не боятися». Чому РПЦ проти візиту до України патріарха Варфоломія? https://df.news/2021/04/24/vsi-pravoslavni-parafii-v-ukraini-nalezhat-ptsu-mytropolyt-epifanij/ Відкрити / Коментувати

2021-04-25 21:26:01 Гадаємо, в декого там в москві з цього неслабо так запалало...
Чекаємо на чергове безсиле кидання лайном гнівними коментарями!

Цікаво також, чи не пов'язана ця заява Блаженнішого із "закінченням військових навчань" ЗС РФ біля наших кордонів і "відведенням" військ агресора?..
https://www.slovoidilo.ua/2021/04/23/kolonka/denys-popovych/bezpeka/vijna-yaka-ne-vidbulasya-chy-zabuv-putin-pro-ukrayinu Відкрити / Коментувати

2021-04-25 13:35:00 "Дірка" в дорожній карті відносин греко-католицької та православної церков

#пцу #упцкп #угкц

У той час як Архієпископ Святослав Шевчук говорить про єдність традиції Київської Церкви, архієпископ Львівський Ігор Возняк, звертаючись до духовенства Архиєпархії, а також в аналогічному повідомленні на адресу Блаженнішого, архієреїв та екзархів УГКЦ, без особливої ніяковості іменує ПЦУ схизмою (!) та забороняє клірика, що перейшов до неї. При цьому провина ПЦУ лише в тому, що вона «автоматично» включила до свого складу клірика УПЦ КП, що покинув УГКЦ десять років тому.

Тобто ми засуджуємо РПЦвУ за мову ненависті та розпалювання міжконфесійної ворожнечі. Але виявляється, для деяких ієрархів УГКЦ називати своїх побратимів схизматиками - це теж норма, «норма канонічного характеру».

Раніше, коли панотець Іван Гарат перейшов до УПЦ КП, архієпископ Ігор із властивим йому тактом вже нагадував своїй пастві, що Гарат більше не є кліриком УГКЦ. І ось, десять років по тому, владика перейнявся тим, щоб розшукати свого колишнього клірика та зробити йому «контрольний у голову» - вручити декрет про заборону в служінні.

Із сумом доводиться констатувати, що наміри керівництва УГКЦ стосовно зближення з Православною Церквою України залишаються лише красивою декларацією... Відкрити / Коментувати

2021-04-23 20:37:00 По-друге, ще у своєму березневому інтерв'ю «ДетекторUA» Ростислав Павленко дав зрозуміти, що роль президента Порошенко та його адміністрації на Об'єднавчому Соборі була вирішальною. Хоч і постарався висловити це дуже обтічно: за його словами, АП начебто тільки «запропонувала священим отцям можливість домовитися між собою, але розуміючи, що їм не дадуть зірвати процес».

Насправді ж АП і СБУ контролювали організацію Собору, дії учасників і навіть процедуру голосування достатньо жорстко. Про це ми знаємо, наприклад, з тієї ж книги документів і спогадів учасників Об'єднавчого собору, зокрема з того, як про цю подію згадує протоієрей Богдан Тимошенко. Ось що він пише: "Через велику небезпеку зриву та безпосередню участь у Соборі Президента України, були задіяні такі заходи безпеки, яких я ще ніде не бачив. Кожний автобус з делегатами був окремою охоронною одиницею, яку перевіряли і супроводжували під охороною до самого місця призначення… Спецслужби заглушили мобільний зв’язок на території Софії… Моїм завданням, окрім контролю підрахунків, був контроль над друком бюлетенів, які друкувалися на єдиному прінтері у кімнаті на рівні хорів. Друкували представники АП під контролем представника СБУ".

Але, звичайно, основна роль Петра Олексійовича на Соборі полягала не в тому, що він забезпечив безпеку заходу, а в тому, що він нібито в інтересах Філарета подавив спротив митрополита Луцького Михаїла (аби потім підірвати вплив та ізолювати й самого старця).

Ось як про це згадує директор Інституту Церкви і суспільства Святослав Чокалюк: "Знову почалися перемовини. Президент Петро Порошенко, а від його імені Ростислав Павленко та Віктор Кононенко почергово зустрічалися з Патріархом, який наполягав на тому, що митрополит Михаїл повинен зняти свою кандидатуру. То розмовляли з митрополитом Михаїлом та намагалися переконати його не висувати свою кандидатуру. Проте кожна із сторін наполягала на своїй правоті і відступати ніхто не бажав. Близько обіду, коли Президент у черговий раз запросив Патріарха Філарета та митрополита Михаїла, напруга наростала: Тому всі почали разом виголошувати слова молитви «Господи помилуй!». Так тривало досить довго. Після чого до храму повернулися Патріарх Філарет та митрополит Михаїл… Слово взяв Патріарх Філарет і сказав, що нарешті вони домовилися. В першому турі, в якому будуть голосувати всі, митрополит Михаїл бере участь у виборах, а в другому - свою кандидатуру знімає… (щоправда, митрополит Михаїл зауважив, що відмовляється балотуватися тільки на цьому Соборі, на наступному буде висувати свою кандидатуру).
Всі думали, що в руках митрополита Михаїла документ, яким він засвідчує, що знімає свою кандидатуру з виборів на Предстоятеля. Але, як виявилося, це був документ про те, що Собором Київського Патріархату проводиться його ліквідація і до моменту обрання нового Предстоятеля ми входимо до складу Вселенського Патріархату. Майже всі підняли руки, крім архієпископа Вінницького Михаїла, який сказав, що не довіряє Президенту і тому «проти»…"

Ба більше, за спогадами Святослава Чокалюка, в ході Собору Порошенку довелось удатися й до публічного тиску на митрополита Михаїла: "Перед початком другого туру голосування головуючий англійською мовою озвучив запитання: "Чи хоче хтось із кандидатів зняти свою кандидатуру?" Потім це ж запитання озвучили українською мовою. Митрополит Михаїл зробив вигляд, що запитання його не стосується, але Патріарх Філарет звернувся до Президента і той нагадав про обіцянку зняти кандидатуру з другого туру виборів. Тільки після цього митрополит Михаїл сказав, що знімає свою кандидатуру".

Зрозуміло, що всі ці зусилля накладають на священновладдя певне "почуття обов'язку" перед екс-президентом, не кажучи вже про фінансову допомогу на просування ПЦУ та утримання церковних установ. Отже, ситуація з похороном Володимира Яворівського не є такою вже несподіваною. Але відсутність жодних ознак праці з обмеження та збалансування "політичного православ'я" в ПЦУ - ось це дуже прикро. Відкрити / Коментувати