✙ Churcher ✙

2021-04-15 14:40:26 Відкрити / Коментувати

2021-04-15 14:39:52 Один - заборонив, інший - нагородив. Чи справді всі проблеми розв'язуються через перехід до іншого владики?

#пцу #церковнаборотьба

6 квітня єпископ Мукачівський і Карпатський ПЦУ (раніше - УАПЦ) Віктор Бедь за заслуги перед Православною Церквою України, українським народом та з нагоди 20-річчя священницької хіротонії нагородив протоієрея Анатолія Натолочного медаллю «Апостола українського Андрія Первозваного». Про це з посиланням на пресслужбу єпархії повідомляється на сайті Карпатського університету ім. Августина Волошина, ректором якого є владика Віктор.

Нагородження - це, звісно, добре й приємно, але є певні нюанси.

По-перше, єпископ Ужгородський і Закарпатський ПЦУ (раніше - УПЦ КП) Варсонофій Руднік ще на початку травня 2020 року заборонив благочинного отця Анатолія у священнослужінні через непослух і невиконання указів. При цьому нагадувалося 28-е апостольське правило, за яким клірик, що наважиться служити попри заборону, має бути "зовсім відсічений від Церкви".

По-друге, перед тим як прийняти опального протоієрея до кліру Мукачівсько-Карпатської єпархії, у листопаді минулого року владика Віктор чомусь звертався за погодженням його переходу зовсім не до єпископа Варсонофія, а до архієпископа Тернопільського і Кременецького ПЦУ (раніше УПЦ КП) Нестора. Див.

Цікаво... і трохи сумно, бо такі конфлікти й те, що вони вирішуються в такий спосіб, не дуже сприяє єдності Помісної української церкви - і таким чином відсуває можливість отримання нею статусу патріархату і тільки посилює залежність від Матері-Церкви. Але ж нам треба вже дорослішати. І для цього треба змінювати мислення, думати не про себе, а про цілу Церкву. Кожному, від архієрея до іподиякона або церковнослужителів-мирян. Поспішні заборони кліриків - не завжди добре, потрібне розрізнення та розсуд. Але й дисципліна потрібна, для чого має бути невідворотність покарання. Відкрити / Коментувати

2021-04-14 20:35:00 ​​Апдейт щодо стану справ із передачею костелу Св. Миколая громаді РКЦ

#ркц #інсайдиChurcher #відчитачів

До розв'язання цього питання, про яке йдеться аж з часів Леоніда Кучми, ще далеко. Але влада здійснює необхідні кроки, і, на відміну від кейсів костелу Св. Марії Магдалини та духовної семінарії у Львові, "світло в кінці тунелю" вже вгадується.

Попередній інсайд Churcher про ситуацію навколо костьолу дивіться тут.

Зараз же ми звернули увагу на те, що ще в січні цього року Кабмін оновив Положення та склад міжвідомчої робочої групи з питань проєкту "Будинок музики" (проєктування та будівництва нового концертного комплексу в Києві, куди має переїхати з костелу Св. Миколая Нацбудинок органної та камерної музики).

За місяць по тому завдання щодо реалізації цього проєкту було покладено на Мінкульт.
Ці завдання звучать отак:
визначення місця розташування (планується на травень 2021),
підготовка техніко-економічного обґрунтування (жовтень 2021),
проведення архітектурного конкурсу (грудень 2021),
реалізація проєкту шляхом будівництва (2022-2023).

Можливо, такий значний прогрес пов'язаний із бажанням Уряду вбити два зайці: догодити громаді РКЦ (і Ватикану), водночас поклавши на релігійну організацію відповідальність за проведення необхідних ремонтних робіт у пам'ятці архітектури, а також проявити турботу до сфери культури у вигляді будівництва великого та сучасного концертного майданчика.

На жаль, із костелом Святої Марії Магдалини у Львові ситуація є аналогічною: треба кудись перемістити будинок органної музики, але в місцевому бюджеті грошей немає. Та й ЛОДА, чесно кажучи, не бачила гострої потреби римо-католиків (тобто, в розумінні чиновників, польської нацменшини) у культових спорудах. Отже, питання переважно залежить від того, чи передбачить Кабмін необхідні кошти у держбюджеті на 2022 рік.

Щодо будівлі колишньої Вищої та Нижчої духовної семінарії РКЦ у Львові, про повернення якої Львівській архідієцезії йдеться з 2012 року, тут все ще складніше: потрібні взаємопов'язані переміщення служб ГУ МВС і лабораторій ДП НДІ "Система", до того ж, окрім доброї волі на все це потрібні гроші, і за законом це мають бути саме гроші держпідприємства, яких, звичайно ж, не вистачає. Інші варіанти теж зачіпають інтереси різних міністерств і відомств.
Тому поки що мова йде лише про пошук підходу, який був би прийнятним для всіх зацікавлених сторін. Це завдання покладено на Комісію з питань забезпечення реалізації прав релігійних організацій. Нагадаємо, зазначений консультативно-дорадчий орган було створено ще коли КМУ очолювала Юлія Володимирівна Тимошенко - у 2008 році. Комісія функціонувала до 2012, потім поновила роботу у квітні 2018 - водночас з активізацією боротьби за Єдину Помісну Церкву, - і, на жаль, знов "не подає ознак життя".

У порівнянні з питанням столичного костелу Св. Миколая та Національного будинку музики, останні два кейси мають більш регіональне або зовнішньополітичне значення, тобто не такі вигідні з точки зору внутрішньої політики та підняття рейтингів, або надто складні в реалізації. Відкрити / Коментувати

2021-04-13 20:37:00 ​​Черкаська і Кіровоградська єпархія УАПЦ нарешті перереєструється на ПЦУ

#пцу #відчитачів

На зборах єпархіальної ради, що відбулися 22 березня, постановили просити благословення Предстоятеля і Синоду на реєстрацію під назвою "Черкасько-Кіровоградська (Кропивницька) єпархія".

І здається, владика Афанасій Шкурупій, таки бажав й надалі керувати всіма своїми парафіями як у Харківській і Полтавській, так і в Черкаській і Кіровоградській областях: попри прагнення кліру та вірян мати власну структуру та архієрея, єпархія не може дозволити собі утримання єпископа (а це, на хвилиночку, 25 тис. грн щомісяця) й навіть не має приміщення для єпархіального управління. Він також зазначив, що "священники Черкаської і Кіровоградської єпархії УАПЦ фактично є кліриками Харківсько-Полтавської єпархії ПЦУ" та для переходу в зареєстровану єпархію матимуть брати відпускну грамоту від нього.

Люди на Черкащині та Кіровоградщині не розуміють, чому вони мають належати до Харківсько-Полтавської єпархії, а їхній владика має титул Харківський і Ізюмський (до речі, владика неодноразово звертався до митрополита Епіфанія з проханням повернути йому титул Харківський і Полтавський, мов, інакше на Полтавщині його вже не вважають своїм правлячим єпископом). Втім, допоки парафії підпорядковуються йому, сам Владика вважає нормальним, якщо громада з Черкащини за своїм статутом раптово належить до Харківсько-Полтавської єпархії (саме так відбулося зі Свято-Покровською парафією смт Лисянка, і через це її настоятель не брав участі в єпархіальних зборах).

Тобто, з точки зору архієпископа Афанасія, його витискають звідусіль: з Харківщини - зусиллями Митрофана Бутинського, з Полтавщини - через титул, з Черкащини та Кіровоградщини - через титул і необхідність юридичного приєднання до ПЦУ (мабуть, саме з цієї причини питання перереєстрації й затягнулося аж на два роки). Ось тому він і використовує в якості аргументів навіть проблеми єпархії.

Так, мабуть, Владика справді докладає зусиль для покращення ситуації: намагається принаймні зберегти більш ніж 30-річну недобудову єпархіального управління (відповідаючи Черкаській міській раді він написав, що робить все можливе для нагляду за територією по вул. Тараскова, 9 та не має наміру добровільно відмовлятися від цієї землі), через суд звільнити ділянку колишньої автостоянки, що була розташована за цією адресою, від автівок...

Але, здається, кипучої енергії архієпископа Афанасія все ж таки не вистачає на управління такою великою церковною територією та ще й на письменництво. Достатньо згадати хоча б невдалу кадрову політику: скарги на неканонічні та неправомірні дії священників Червоннікова та Сіпейкіна, а також священника-злодія Михайла Дзерина, який був позбавлений сану та перейшов до УПЦ КП, рукопокладення во священника 18-річного Дмитра Педини тощо.

Тому хочемо сподіватись, що з реєстрацією Черкасько-Кіровоградської (Кропивницької) єпархії щось зміниться на краще - як у плані душпастирства, так і в тому, що стосується інфраструктури. Відкрити / Коментувати

2021-04-12 14:33:24 На Великдень в Україні планують ввести певні обмеження, аби свято минуло безпечно з найменшою кількістю інфікованих. У МОЗ допускають формат проведення Великодня в онлайн-режимі.

Про це розповів головний санітарний лікар України Віктор Ляшко у коментарі "РБК-Україна".

"Ми хочемо, щоб хтось був у храмі, але з дотриманням всіх обмежень, а хтось повинен залишитися зовні. Плюс можливий формат Великодня онлайн, який був у минулому році", - сказав Ляшко.

Ляшко уточнив, що закривати храми на Великдень поки не планується. Рішення про формат та перелік обмежень на свята у МОЗ очікують напрацювати протягом тижня після переговорів з релігійними організаціями та лідерами.

Але, на думку Ляшка, цей діалог буде "важкий", бо імовірно, священники будуть просити пом'якшити заборони у "жовтих" і "червоних" зонах на період Великодніх свят.


Хочемо звернутися до всіх священників, які планують проводити Великодні Богослужіння. Краще подумайте над тим, як забезпечити парафіянам можливість брати участь у Богослужіннях в онлайн форматі. Це буде набагато безпечніше, ніж закликати до храмів.

Не треба повторювати помилки 2020 року. Ви мали цілий рік аби навчитися використовувати онлайн-засоби трансляцій Богослужінь. Ви маєте майже три тижні аби освоїти це зараз. Не створюйте натовп. Вимагайте від прафіян, які приходитимуть святити кошики, дотримання дистанції, не забувайте про маски. Пам'ятайте, що від вас, також як і від МОЗ залежить здоров'я українців. Відкрити / Коментувати

2021-04-12 10:57:56 Висловлюємо Блаженнішому Святославу наші щирі співчуття!

https://risu.ua/pomerla-mama-patriarha-ugkc-svyatoslava_n117556 Відкрити / Коментувати

2021-04-11 21:27:16 Терміново! Розпорядження про перехід КДАіС на дистанційне навчання не виконується

#відчитачів #рпцву

Попри офіційну заяву прес-служби Київської духовної академії і семінарії про перехід на дистанційну форму навчання " у зв'язку із початком червоної зони у Києві", багато студентів залишаються на місці та беруть участь у богослужіннях. За повідомленням читачів, вони також використовуються як прислуга для ректора Академії єпископа Сильвестра Стойчева та семінарських викладачів-монахів яких біля 15-ти чоловік.

У навчальному закладі спостерігається зріст коронавірусної інфекції. Багато студентів хворіють. Найбільшим шоком є те, що зараз хворіє професор КДА Володимир Вікторович Бурега (виправляємось: отримали уточнення, що хвороба перебігає в легкій формі, госпіталізація не потребувалася).

Тим часом сам ректор єпископ Сильвестр активно продовжує їздити по місту Києву і служити у найбільш багатих приходах, які, звісно виплачують йому і дорогу і відвідини і "на молитву" дають чималі гроші. Кажуть, що Митрополит Антоній Паканич також в курсі справ, але закриває на все очі. І сам дозволяє собі часто служити в академічному храмі з помпезною купою студентів, незважаючи на коронавірусні обмеження.

Наш співрозмовник припускає, що спалах хвороби відбувся нещодавно, після проведення в академії 30 березня ХІ щорічної студентської конференції «Студентська наука в духовній школі» . Захід відбувся у змішаному онлайн і оффлайн форматі, але зазначені в програмі конференції карантинні вимоги виконувалися лише частково. Члені президії були без захисних масок, а два студенти, яких нагороджував митрополит Антоній, навіть цілували йому руки.

Звісно, можливо, що студенти, які залишилися в академії вже перехворіли раніше і допомагають викладачам і керівництву "цілком свідомо" і "за власним бажанням". Мусимо бути об'єктивними, або москалі знову не почали вити про нападки та дискримінацію. І впевнено стверджувати, що саме ця конференція стала причиною спалаху хвороби, не можемо, бо, на жаль, захворюваність у Києві зростає ще з лютого. Але неналежне дотримання протиепідемічних вимог - в наявності, і з 30 березня інкубаційний період у багатьох учасників справді міг вже закінчитися, тому зараження саме на цьому масовому заході є досить вірогідним.

Так чи інакше, залишити поза увагою ситуацію, коли якісь ієрархи нехтують життям й здоров'ям українців, хай навіть вони досі моляться за Гундяєва, не можемо. Ба більше якщо це створює загрозу поширення небезпечної хвороби столицею. Закликаємо керівництво РПЦвУ й КДАіС вжити необхідних заходів для нерозповсюдження вірусу, а всі уповноважені служби негайно перевірити стан захворюваності й дотримання карантину в цьому навчальному закладі! Відкрити / Коментувати

2021-04-11 20:03:36 ​​Справа дослідження Київського Християнства живе й шириться

#угкц #пцу #відчитачів

Як відомо, в Українському католицькому університеті (УКУ) почалася серія меморіальних лекцій для вшанування пам’яті Ігоря Скочиляса, спочилого керівника Центру релігійної культури УКУ (що відтепер містить його ім'я у своїй назві), ініціатора і натхненника навчально-дослідницької програми «Київське християнство». Ось як сам історик пояснював мету програми під час презентації її перших наукових видань у 2017 році: «Ми хочемо стати тим експертним середовищем, яке буде пояснювати і давати експертні оцінки для державних інституцій і громадських організацій та політиків, аби вони приймали обґрунтовані адекватні рішення для сучасної України. Однією з актуальних сьогодні тем є тема примирення, і ми хочемо показати на конкретних прикладах, як Київська Церква в історичній ретроспективі шукала шляхи до порозуміння та єдності, попри конфесійні розбіжності». Але видавнича серія «Київське християнство», що представляла наукові результати навчально-дослідницької програми гуманітарного та філософсько-богословського факультетів УКУ, була започаткована ще у 2013 році. Взагалі ж УГКЦ звертала увагу на унікальність християнської традиції, що сформувалися на києво-руському ґрунті після хрещення Русі, ще у 1987 році в журналі "Патріярхат".

Втім, цю тему також достатньо тривалий час опрацьовують такі релігієзнавці як Олександр Саган, чия стаття "Поняття Київського християнства, його церковна та просторово-часова ідентифікація" була оприлюднена ще у 2011 році, один з авторів Великої української енциклопедії проф. Петро Яроцький (стаття 2014 року) тощо. Наразі ж до історії Київського християнства можуть звернутися навіть у КПБА - ба більше, не тільки в межах науково-дослідної діяльності, але й у ТБ-ефірі. І це попри неоднозначне ставлення до терміну "Київське християнство" серед кліриків ПЦУ (ось, наприклад, стаття протоієрея Чернівецько-Буковинської єпархії ПЦУ Сергія Горбика).

Як ми дізналися, за участю того ж проф. Олександра Сагана, який є виконавчим директором Інституту Церкви і суспільства КПБА, хочуть створити цикл коротких програм про історію української церкви (як варіант - Київського християнства, що охоплює також життя Київської церкви за межами сучасної України, а також у єдності з Римом) від самого початку до сьогодення. Про це можуть розповісти або за хронологією, або за географією, або за найпоширенішими міфами, які будуть розвінчувати запрошені експерти.

Вважаємо, що такий проєкт, якщо його не розглядатимуть у термінах медіа-конкуренції, може стати важливим кроком на шляху покращення порозуміння між церквами, чим дасть новий поштовх для поглиблення екуменічного діалогу та співпраці. Відкрити / Коментувати

2021-04-10 16:07:00 ​​Більше про березневий візит прем'єр-міністра Дениса Шмигаля до Ватикану - ч. 1

#інсайдиChurcher #відчитачів

Крім питань, які було анонсовано в нашому пості та зазначено в офіційних повідомленнях Кабміну та Святого Престолу після візиту, на порядку денному перемовин Глави Уряду з Папою Франциском і Держсекретарем П'єтро Пароліном була низка тем, про які досі взагалі не згадується, а також таких, про які хочемо розповісти детальніше, бо суха протокольна мова аж занадто згладжує їхню гостроту.

Наприклад, повідомляється, що під час зустрічі з Папою обговорювалася співпраця з дитячою педіатричною лікарнею «Немовля Ісус» («Ospedale Pediatrico Bambino Gesu»). Але, як ми дізналися від наших джерел у зовнішньополітичному відомстві, насправді це не таке "прохідне" питання: праця над проєктом Меморандуму між ватиканським шпиталем і МОЗ України триває аж з 2016 року, але через постійне внесення нових змін нашим міністерством, ще й в односторонньому порядку, справа майже зовсім застрягла.

З травня 2020 року на опрацюванні в МОЗ перебуває оновлений проєкт Меморандуму, але, попри всі зусилля дипломатів, з незрозумілих причин з боку міністерства жодних рухів у цьому напрямку досі немає. Таке зволікання чиновників дратує керівництво лікарні й навіть може створити перешкоди для лікування українських дітей в одному з найсучасніших педіатричних медичних закладів Європи. Це особливо обурливо, враховуючи що, як зазначають певні урядовці, навіть у путлерського МОЗ погодження аналогічного Меморандуму з лікарнею «Немовля Ісус» забрало лише близько одного (!) року.

І, звісно, саботування дипломатичних домовленостей з боку того чи іншого нашого міністерства в принципі не покращує імідж нашої країни у світі та не сприяє діалогу, зокрема із Ватиканом. Це додаткова причина, чому ми не могли оминути увагою цю, на перший погляд, не дуже-то релігійну проблему.

Хочемо сподіватися, що березнева зустріч на високому рівні нарешті дала поштовх для пошуку виходу з неприємної ситуації, що склалася.

Найближчими днями ще розповімо про кілька інших важливих питань, про які йшлося у Ватикані 25 березня.
Залишайтеся, підписуйтеся, рекомендуйте друзям. Буде насправді цікаво! Відкрити / Коментувати

2021-04-08 19:57:03 Відкрити / Коментувати