✙ Churcher ✙

2021-03-15 20:32:00 ​​Витяги зі спогадів митрополита Черкаського і Чигиринського Іоана Яременка

#інсайдиChurcher #вартопрочитати #пцу #упцкп

Продовжуємо тему видання документів Об'єднавчого собору вЦУ. Хочемо торкнутися найцікавішого - неофіційної частини збірника "Спогади делегатів". Спогади владики Іоана хочемо розглянути першими, адже його ім'я, ймовірно, не потрапить до переліку членів редколегії, але внесок він зробив насправді вагомий.

Митрополит згадує, що в Черкаській єпархії УПЦ КП всі були за Єдину Церкву, тому, коли треба було обрати делегатів на Собор, він вирішив не марнувати час на скликання Єпархіальних зборів: "Настрій духовенства був одностайний - обов'язково мусить постати Єдина Церква. Тому ніякої потреби скликати збори не було." Тим більше, що владика вже мав ухвалені кандидатури. Одним з таких швидкообраних кадидатів, як згадує митрополит, був "поважний і авторитетний священник м. Умань", благочинний протоієрей Олександр Гринько.

Щодо ситуації напередодні Собору, владика детально розповів про протиріччя, що виникали в таборі УПЦ КП. Їх, за свідченням митрополита, Філарет вирішив "як чудовий адміністратор". Цитуємо: "щоб підстрахувати вибір предстоятеля Об᾽єднавчого Собору на користь владики Епіфанія, спочатку зробив усі можливі і неможливі дії, щоб домогтися одностайної позиції архієреїв УПЦ КП. Для цього напередодні Собору, за кілька днів коли вже всі архієреї з᾽їхалися до Києва, він запропонував підписатися під листом - заявою про те, що єдиним кандидатом від нашого духовенства є митрополит Епіфаній, намісник Святійшого Патріарха. Саме тут і виявилося, що частина архієреїв мають інші думки, тому деякі відмовилися підписатися. Але їхня кількість була нечисленною, що не становило загрози для обрання митрополита Епіфанія на посаду предстоятеля об᾽єднаної Церкви. Я думаю, що Святійший просто не пішов би на Об᾽єднавчий Собор і ми не мали б зараз ПЦУ".

ЦІкаво, що зараз певна група архієреїв, яких Філарет змусив або знятися (як митрополита Михаїла), або підкоритися й голосувати саме за Епіфанія, знову, хоча й тільки ментально, дрейфує до Філарета. І робить це вже добровільно.

Також хочемо відмітити яскраву неоднозначність - у митрополита Іоана Філарет є "чудовим адміністратором" і водночас майже диктатором: "З одного боку Патріарх Філарет висував свої вимоги, за яких ніякої свободи у виборі предстоятеля не передбачалося. З іншого боку, ставилися жорсткі вимоги проведення демократичних виборів, де кожен може претендувати на посаду предстоятеля."

Так чи інакше, на той час митрополит Іоан повністю підтримував голову УПЦ КП - на відміну від деяких архієреїв, які не дуже то й хотіли голосувати за митрополита Епіфанія через побоювання, що керувати Церквою продовжить саме патріарх Філарет, а Епіфаній зостане маріонеткою (саме про це, за словами старця, він домовлявся з Епіфанієм).

Так ось, виходить, що митрополита Іоана або влаштовував "адміністраторський геній" патріарха і він був готовий прийняти вищезгадану схему, або ж він вже тоді знав, що ніхто її реалізовувати не планує і вона ймовірно є плодом фантазії того ж старця.

Далі буде. На нашу думку, в цьому збірнику ще є на що звернути увагу. Відкрити / Коментувати

2021-03-15 18:41:13 Предстоятель ПЦУ радить укріплювати наш духовний фронт вірою, молитвою, надією

Предстоятель Православної Церкви України митрополит Епіфаній вважає Великий піст прекрасною нагодою поставити життя на стоп-кадр і щоб укріпити наш духовний фронт вірою, надією і молитвою. Піст за його словами, це не про дієту, а про утримання від гріхів.

«…ми маємо можливість перемогти зло – принаймні у собі, у своїй душі, а відтак – допомогти любов’ю…

https://df.news/?p=37919 Відкрити / Коментувати

2021-03-14 20:03:28 ​​Синод єпископів УГКЦ 2021 відбудеться онлайн

#угкц #інсайдиChurcher

Першу сесію планують провести 30 березня.

На порядку денному Синоду - кадрові питання, фінзвіт Патріаршої Курії за 2020 рік і бюджет на 2020 рік, планування душпастирського служіння до 2030 року (головна тема), оновлена екуменічна концепція та багато чого іншого. Відкрити / Коментувати

2021-03-12 20:19:00 ​​Декілька слів щодо форуму "переслідуваних" у Києво-Печерській лаврі

#вартопрочитати #церковнаборотьба #рпцву

Ми розуміємо, що цей "захід" відбувся три тижні тому, але хочемо поділитися власними думками.

По-перше, як вже писали багато ЗМІ, цей форум виглядає на засіб дискредитації майбутнього візиту Вселенського Патріарха, і кількість подібних акцій збільшуватиметься прямо пропорційно скороченню кількості днів до його приїзду.

По-друге. Функціонування Києво-Печерського Нацзаповідника належить до сфери відповідальності Мінкульту, яке нібито має тверду позицію щодо РПЦвУ, але при цьому прихильникам русмиру було дозволено просовувати деструктивні тезиси на майданчику даного заповідника. Говорячи про тверду позицію, ми маємо на увазі, наприклад, звернення відомства із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій Мінкульт просив переглянути рішення Шостого апеляційного адмінсуду, котрим забороняється проводити будь-які реєстраційні дії щодо УПЦ МП, зокрема, вносити нові записи до ЄДР у зв'язку з розглядом конституційного провадження щодо Закону №2662-VIII. Виходить просто якесь непорозуміння - з одного боку міністерство бореться за релігійну безпеку країни, відстоюючи позицію щодо необхідності перейменування релігійної організації, керівний центр котрої знаходиться в країні-агресорі, а з іншого боку дозволяє тій самій організації проводити ось такі ось заходи. І на це звернули увагу не тільки ми. Схожі питання ставить, наприклад, Cerkvarium...
Ми вже не говоримо, що пан Олександр Ткаченко був одним з тих, хто активно підтримував закриття низки медведчуківських каналів. Як до цього ставитися на тлі віддання нашої святині під москальський відверто пропагандистський захід? Пане Міністре @otkachenkokyiv, визначтеся вже, будь ласка, на чиєму Ви боці.

Ну й по-третє. За нашою інформацією, представники МКІП стверджують, що їхню позицію щодо перейменування УПЦ МП (aka РПЦвУ) та зазначеного рішення Шостого апеляційного суду цілком і повністю поділяє очолювана пані Оленою Богдан Держслужба етнополітики та свободи совісті. Але ця Держслужба так само жодним чином не відреагувала на форум "уґнєтьонних" мпшників. Тобто пані Богдан та її Держслужба не має власного бачення і тільки транслює суперечливі рішення пана Ткаченка та його міністерства одразу в двох протилежних напрямках: боротьби з російською церквою та мовчазної підтримки її антидержавної діяльності. Так, за Положенням діяльність ДЕСС "спрямовується і координується" КМУ через Міністра культури та інформаційної політики, і відомство Богдан має лише "реалізовувати" державну політику у своїй сфері. Але з цього стає очевидним, що потурання акціям РПЦвУ й самоусунення від реагування на них йде саме від пана Ткаченка та відбиває його справжні наміри.

Навіщо так підставлятися? Невже пан Ткаченко та пані Богдан вважають, що їхні політичні опоненти та конкуренти так просто заспокоїлися й погодилися віддати їм свій хліб? Відкрити / Коментувати

2021-03-11 21:35:00 Чому ми нагадували про уважність в недавньому опитуванні

По-перше, зрозуміло, що більшість наших читачів дуже справедливо відзначила РПЦвУ як найбільш затятого критика частини 3 статті 7 законопроекту №4626 "Про службу військового капеланства", бо реєстрація релігійних організацій саме цієї деномінації в будь-який момент може бути скасована через її небажання вказати в своїй назві зв'язок з керівним центром в Москві. Між тим, спірне положення законопроекту, про яке йдеться, звучить так: "Не може бути капеланом особа, яка є членом релігійної організації статут (положення) якої не відповідають вимогам, визначеним в статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»".

Нагадаємо вимоги згаданої статті Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»:
"Статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
Статут (положення) релігійної організації повинен містити відомості про:
1) вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження;
2) місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об'єднання;
3) майновий стан релігійної організації;
4) права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів;
5) порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації;
6) порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації.
Статут (положення) може містити й інші відомості, пов'язані з особливостями діяльності даної релігійної організації.
Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству"
і головне:
"Релігійна організація (об’єднання), яка безпосередньо або як складова частина іншої релігійної організації (об’єднання) входить до структури (є частиною) релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, зобов’язана у своїй повній назві, зазначеній у її статуті (положенні), відображати належність до релігійної організації (об’єднання) за межами України, до якої вона входить (частиною якої вона є), шляхом обов’язкового відтворення у своїй назві повної статутної назви такої релігійної організації (об’єднання) з можливим додаванням слів "в Україні" та/або позначення свого місця в структурі іноземної релігійної організації".

По-друге, маємо зазначити, що, на жаль, ми аж ніяк не могли перерахувати серед варіантів нашого опитування всіх членів Всеукраїнської Ради Церков і Релігійних Організацій (ВРЦіРО), бо їх налічується 16, а варіантів можна додати тільки 10. Тобто не варто ставитися до результатів цього опитування надто серйозно.

По-третє, аби підігріти інтригу ми додали деномінацію, якої взагалі не існує - маємо на увазі ЄХВ, яка отримала 2% голосів. Погодьтеся, це не теж саме, що Всеукраїнський Союз Церков Євангельських Християн-Баптистів (ЄХБ), і не теж саме, що Українська Церква Християн Віри Євангельської (ХВЄ), які справді є членами ВРЦіРО.
До речі, представник ЄХБ Пастор Василь (Миколайович) Хіміч є співавтором законопроекту.

І, наостанок, дякуємо нашим читачам, які натиснули на варіант "УПЦ КП" (7%) за привід нагадати про особливості поточної релігійної ситуації. Так, Статут УПЦ КП вже зараз не має державної реєстрації, отже, за законопроектом її священники не можуть бути капеланами в нашому війську, і це має викликати у вірних Філарету кліриків і мирян почуття протесту. Однак треба усвідомлювати, що УПЦ КП вже не є членом ВРЦіРО (за Положенням туди можуть входити тільки зареєстровані релігійні об'єднання).
Це, звісно, трохи сумно, бо координація міжконфесійного діалогу якраз є однією з мет цієї Ради. Але маємо те, що маємо. Відкрити / Коментувати

2021-03-11 21:35:00 ​​Залишається тільки гадати, з якої причини частина наших підписників "проголосувала" за ПЦУ (14%), УГКЦ (7%), РКЦ (5%), ХВЄ (1%), ДУМУ (1%), ЗРЦ (2%). Тим більше, що серед авторів законопроекту були по два представники від ПЦУ й УГКЦ, а також голова управління військового капеланства мусульман України.
Цікаво також, що в авторський колектив з 11 осіб також увійшли чотири (!) представники Української Євангельської Церкви. Відкрити / Коментувати

2021-03-09 20:19:00 ​​Щодо збірника матеріалів про утворення ПЦУ (продовження)

#інсайдиChurcher #упцкп #пцу #церковнаборотьба

Повертаємось до книжці з документами Об'єднавчого собору 2018 р. Як ми писали, найбільш цікавим є "Протокол Помісного Об'єднавчого Собору Православної Церкви України". Цей документ, на жаль, написаний не зовсім зрозуміло: складається враження ніби про щось не згадали випадково, а про щось, мабуть, і навмисно.

Протокол починається з переліку учасників. Чомусь у ньому немає згадки про жодного з архієреїв українських церков, але детально розписані екзархи Вселенського Патріархату. Безперечно, вони мають опинитися в цьому історичному документі, але не зрозуміло, чому не знайшлося місця для українських ієрархів? Тим більше, що окремо вказали всіх почесних гостів: Порошенка, Ющенка, Парубія і митрополита Адріанопольського Амфілохія.

Також цікаво, що біля назв церков, на базі яких мала бути створена ПЦУ, дописали "юридично розпущена". Причому поруч із назвою УПЦ немає жодної згадки про її зв'язок з московським патріархатом (адже після скасування акту від 1686 року вона вже належала до юрисдикції Вселенського патріархату).

Далі, в самому тексті протоколу всі, хто брав слово, згадуються згідно з їхніми титулами, наприклад, митрополит Еммануїл Адамакіс записаний як митрополит Галльський Еммануїл, архієпископ Даниїл Зелінський - як архієпископ Памфільський Даниїл... і лише один Філарет (який на той час був патріархом УПЦ КП і якого патріарх Варфоломій офіційно визнав у митрополичому сані) залишився просто "владикою Філаретом". Та ще й контекст не зовсім приємний - всі до і після нього висловлювали пропозиції, або пояснювали будь-які процедури і тільки колишній глава УПЦ КП "дивувався" з приводу того, "що його кандидатуру разом з кандидатурою владики Макарія (Малетича) (УАПЦ) не допущено до висування на посаду Предстоятеля". Зрозуміло, що зняття кандидатур Філаретом і Макарієм - це одна з умов отримання Томосу, але навмисно згадувати двох предстоятелів саме в такому тоні... Нібито протокол укладали вже після сварки Епіфанія зі своїм вчителем (хоча, звичайно, ні).

Так чи інакше, потім, зокрема завдяки цієї книжці, наші потомки сформують певні погляди не тільки на події, що пов'язані з отриманням Томосу, а ще й на історичну постать патріарха Філарета, який, незважаючи на розбіжності з митрополитом Епіфанієм і Мінкультом, залишається головним архітектором української духовної незалежності.

На наш скромний погляд, таких зневажливих згадок можна було уникнути - подібна дрібна мстивість ліпше пасувала б тому ж московському патріархату, але ніяк не українській церкві, яка, дасть Бог, скоро зобачить чергові визнання з боку Помісних церков. Достатньо було б залишити декілька моментів, які описують позицію Філарета - наприклад у статті О. Сагана, яка теж увійде до цього збірнику. Але, маємо те, що маємо.

Цікаво, що водночас із подібними згадками про Філарета, Олександр Саган залишив декілька абзаців про митрополита Михаїла Зінкевича: там описується ситуація з шантажуванням архієрея, від якого вимагали зняти кандидатуру на користь митрополита Епіфанія. До протоколу, правда, це не увійшло.

Що в підсумку? На наш погляд, це буде трохи неоднозначна книга, яку наші потомки мають читати, періодично зупиняючись аби проаналізувати інші джерела. Історію, як всі знають, пишуть переможці. І в цьому випадку образ, в якому змальовують почесного патріарха Філарета, обумовлюється якраз цією причиною. Відкрити / Коментувати

2021-03-07 15:43:00 ​​Щодо збірника матеріалів про утворення ПЦУ. Розповімо докладніше

#інсайдиChurcher #пцу #церковнаборотьба

Ми вже давно писали про те, що в ПЦУ готують до друку документи та спогади учасників Об'єднавчого собору 2018 року. Підготовка видання сильно затягнулася, і нам пощастило ознайомитися з версткою. Наше джерело просило не публікувати файл, але враженнями ми поділимось і зміст розберемо. Враження, так скажемо, двояке.

Збірник починається з потрійного благословення Патріарха Варфоломія, Блаженнішого Епіфанія та П. А. Порошенка – із парадним портретом кожного на цілу сторінку. Нескладно зрозуміти, хто з цих трьох профінансував видання. Забігаючи наперед, скажемо, що Петро Олексійович у книзі згадується навіть частіше за Вселенського Патріарха, і завжди позитивно. Стороння людина, напевно, не відразу зрозуміє, хто ж, власне, підписав Томос.

З огляду на історичний масштаб події будь-який документ має важливість. Але сенсацій не чекайте, журналістові тут поживитися нема чим. Угоду про передачу ставропігії Вселенського Патріарха різних «будівель та приміщень», яку підписали Порошенко та Варфоломій, Банкова оприлюднила під тиском медіа ще до Собору. Звернення до Патріарха Варфоломія від УПЦ КП і УАПЦ теж публікувалися. Інтерес становлять хіба що протоколи Собору, про які ми розповімо окремо.

А ось звернення до Вселенського Патріарха від архієреїв РПЦвУ, на оприлюднення якого в цьому збірнику багато хто чекав – на жаль, немає. Невже імена колишніх союзників ПЦУ досі є держтаємницею? Але ж офіційна частина містить реєстраційний список, який вже давно оприлюднили владики Євстратій Зоря та Олександр Драбинко – бачимо там ті самі десять імен. Чому не показати листа до патр. Варфоломія, який вони підписали – незрозуміло. Адже це б дуже класно заткнуло пащу московській пропаганді, що весь час виє, нібито реєстраційний список архієреїв УПЦ на Соборі - це тільки wish list Петра Олексійовича. Або ж треба визнати, що робота з РПЦвУ в 2018 р. була повністю провалена, і будувати нову Помісну Церкву з нуля, не плекаючи ілюзій стосовно свідомості та можливого приєднання «мишебраттів».

Щодо почесного патріарха Філарета, у протоколах його помітно бракує – наче він і не сидів у президії. Зате у своїх спогадах учасники поминають його часто, але завжди в негативному контексті. Якось це дрібно та негідно, бо майбутні історики, досліджуючи велику подію нашого часу, звертатимуться до цього видання за десятиліття, коли вже не буде ані Порошенка, ані Варфоломія, ані Філарета. Автори ж свідомо зводять свій труд до рівня публіцистики, формуючи спрощену, хибну картину в інтересах поточної полеміки.

У книзі також немає митрополита Михаїла Зінкевича, і це впадає в очі. Інші учасники Собору його майже не згадують. І власних його спогадів немає. Видавці обійшлися без голосу одного з найбільш впливових ієрархів Помісної Церкви та одного з трьох провідних кандидатів на Предстоятельство. Мабуть, тому Владика Михаїл і вирішив видатися самостійно.

Най пробачить нам Його Блаженство, але в книзі надто багато Чокалюків. Тільки у вихідних даних ми налічили з десяток згадок С.М.Чокалюка. Його спогади – найбільші за об'ємом і починаються аж з 1990-х років. Образ Філарета Святослав Михайлович малює з особливою неприязню. Про владику Михаїла відгукується негативно, але з розумною обережністю. Пізніше ми наведемо яскраві цитати.

Отже, що можемо сказати? Хто не цікавиться церковним офіціозом і любить історію в живому вигляді, може цей гербарій не купувати. Більшість спогадів – лаковані та беззмістовні, як то кажуть, нібито з пленуму КПРС. «Згадують» навіть ті, кого взагалі не було на Соборі. І це – книга про перемогу церковної свободи!?

Ми ще розберемо та проаналізуємо найцікавіше з цього видання. Сподіватимемося, що прочитавши ці дописи на нашому каналі (а в ПЦУ його читають), до приїзду Вселенського Патріарха верстку встигнуть освіжити й доповнити. А ось редактора потрібно рекомендувати для «Журналу Московської патріархії». Він там добре приживеться. Відкрити / Коментувати

2021-03-05 21:37:00 ​​УГКЦ нагадує про закарпатське питання

#угкц

"Духовна велич Львова" повідомила про листування ініціативної групи вірян Мукачівської єпархії ГКЦ із Блаженнішим Святославом Шевчуком.

Цікаво, що відповідь Глави УГКЦ на ім'я Ганни Мартиненко була датована ще 18 лютого, а розповіли про неї тільки зараз. Тобто, аби мінімізувати ризик втручання певних словацькі архієреїв, дочекалися, поки лист отримають у Ватикані, і стане відомою перша "цілком позитивна" реакція.

До речі, Голова української греко-католицької громади м. Ужгороду пані Ганна Мартиненко послідовно висловлюється проти підпорядкування Мукачівської єпархії безпосередньо Апостольському Престолу ще з 1993 року. Відкрити / Коментувати

2021-03-05 15:05:55 На видео постарайтесь представить себе, что эти сумоисты на самом деле два церковных предстоятеля, оспаривающих друг у друга права на каноническую территорию. (Все фото и видео сделаны мною.) Відкрити / Коментувати