2021-07-27 14:00:09
Негативне.
1. Розуміння частки в статутному капіталі товариства є сукупність корпоративних прав та обов`язків (п. 8.37 Постанови ВП ВС) – об’єкт змішано зі змістом правовідносин.
2. Що таке «розмір відчужуваної частки» (п. 8.38), якщо в цивільному обороті частка є товаром і важливо для зовнішніх відносин (обороту) вартість або цін, а не розмір. Так само викликає подив «обсяг окремих корпоративних прав, які переходять до нового володільця частки» - ніхто нікуди не переходить, а при відчуженні частки особа, яка її набуває, набуває і корпоративні права.
3. Не може бути власниками майна ПП і подружжя, і само ПП, тому ВП ВС важко було впоратися з твердженнями, викладеними у Рішенні КСУ 2012 р. Тому, напевно, ВП ВС пішла іншим шляхом: «підтягнула» ст. 191 ЦКУ, де також йдеться про підприємство як об’єкт. Ясно, що треба було віртуозно розгребти суб’єкт права (приватне підприємство) і об’єкт права (підприємство як ЄМК) – п.8.42-8.44 Постанови ВП ВС. Однак тлумачення, надане у п.8.45, має явні вади, оскільки статутний капітал приватного підприємства - юридичної особи або майно приватного підприємства - єдиного майнового комплексу аж ніяк не можуть бути об`єктами права спільної сумісної власності подружжя. По-перше, тому що статутний капітал – взагалі не об’єкт права і не оборотоздатний (це лише рахункова, бухгалтерська одиниця). По-друге, майно ПП належить підприємству на праві власності. Тож не може бути декілька суб’єктів на один і той самий об’єт – майно ПП (і подружжя, і само ПП).
В окремій же думці, більше того, заявляється взагалі таке, що немає слід коментувати. Достатнього процитувати: «…слід погодитись із висновками Великої Палати Верховного Суду, що унітарне приватне підприємство як єдиний майновий комплекс належить подружжю на праві спільної сумісної власності та управляється одним з подружжя за взаємною згодою». Тобто суб’єкт (унітарне підприємство» може бути об’єктом права власності подружжя. Це ж прекрасно!
4. Нарешті, зазначу на останнє – правовий режим часток подружжя. В пунктах 8-72-8.91 робиться спроба мотивувати визначення часток подружжя в статутному капіталі ПП як поділ майна між подружжям (!). А у пунктах 8.92 -8.94 Постанови ВП ВС доводить, що частки, визначені у статутному капіталі приватного підприємства, стали особистою власністю кожного з подружжя. Доведення цього робиться за допомогою такого логічного ряду: «між подружжям .. відбувся поділ статутного капіталу ПП, який до цього перебував у режимі спільного майна подружжя», підставою чого є рішення загальних зборів засновників, яким збільшено статутний капітал та розподілено його між засновниками ПП. ВП ВС вважає рішення загальних зборів правочином, вказує на додержання форми цього правочину з посиланням на ст. 207, 208 ЦКУ. І це, звичайно, вінчає всі вищенаведені міркування!
Однак хочеться нагадати ВС, по-перше, те, що ним неодноразово заявлялося, що рішення загальних зборів правочином не є (в контексті спорів про визнання цих рішень недійсними і неможливості до них застосовувати норми про правочини). І це правильно. Тож ВП ВС заклала «міну» під свою нову постанову, щоб через деякий час знов відступити від неї, або відступити від тих постанов, якими рішення загальних зборів не визнавалися правочинами. Оце гірко. Дуже. По-друге, подружжя можуть укладати між собою договори, але в цьому разі це не тільки не договір (а рішення загальних зборів), воно не укладається, а приймається, і крім того, його приймають не лише подружжя, а ще одна особа.
5. А от в окремій думці ще краще: «…передача одним з подружжя іншому частки в унітарному приватному підприємстві є способом поділу такого підприємства та перетворює це підприємство в корпоративне, засноване на особистій власності кожного з подружжя, та породжує в іншого подружжя корпоративні права в цьому підприємстві». Частка вже н в статутному капіталі, а в унітарному підприємстві. Яка, до речі, там може бути частка, якщо воно унітарне? Тим самим відбувається «перетворення» цього підприємства – хм… відповідно до ст. 108 ЦКУ як його реорганізація?
853 views11:00
C
