Civil Law Platform 🧐

2020-12-03 20:24:03 Увага! Нове видання!

Інформуємо про вихід збірника статей "Правомірні очікування".

Тема гіперактуальна, як ви розумієте. Додані також витяги з рішень ЄСПЛ, щоб можна було їх прочитати, а не в цитатах з постанов ВС.

Отже, все для читачів, у яких є потреба розібратися в цьому питанні.

Для отримання більш детальної інформації і замовлення примірників пишіть нашому колезі Іларіону - +380679282209

Першим 20 покупцям - знижка - продаж за ціною видавництва Відкрити / Коментувати

2020-12-03 20:24:01 Відкрити / Коментувати

2020-11-30 18:37:55 Double-недійсність правочину

Цікава справа розглянута Верховним Судом – про можливість оспорювання правочину, вже визнаного судом раніше дійсним (Постанова Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 569/6427/16 (провадження № 61-39814 св18) https://reyestr.court.gov.ua/Review/93053362)

Справа у тому, що договір купівлі-продажу нерухомості не було нотаріально посвідчено, але за заявою його сторони суд визнав цей договір чинним (ст. 220 ЦК України). При цьому суд не досліджував питання про накладення обтяжень на цю нерухомість.

Коли справа розглядалася за новим колом апеляційний суд був збитий з пантелику тим, що судом цей самий договір вже було визнано дійсним, а тому не можна знов поставати питання про його недійсність.

Натомість ВС у складі колегії суддів Другої судової палати КЦС вказав, що вирішення спору про дійсність правочину та спору про фраудаторний правочин мають різні правові підстави і одна з них не обумовлює іншу. Рішення суду немає карт-бланшу щодо оспорювання дій особи на інших підставах.

Рішення суду про визнання договору дійсним при недодержанні сторонами вимоги про його нотаріальне посвідчення «зцілює» тільки таку ваду, як відсутність нотаріального посвідчення договору. І, відповідно, не виключається визнання недійсним договору, який був визнаний дійсним внаслідок відсутності його нотаріального посвідчення, як такого, що вчинений на шкоду кредитору (фраудаторний договір).

Слід цілком підтримати цю правову позицію разом із зазначенням на те, що приватно-правовий інструментарій (зокрема, визнання договору дійсним внаслідок відсутності його нотаріального посвідчення) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.

Матеріал підготувала д.ю.н., проф. І.В. Спасибо-Фатєєва Відкрити / Коментувати

2020-11-23 10:40:01 Вкотре про проблему електронних доказів у цивільних і господарських справах

Діджиталізація – це не тільки модне слово, а й те, що об’єктивно відбувається з нами протягом останніх років. Особливо відчутно вона відбилася на комунікації між суб’єктами цивільних і господарських відносин під час укладення і виконання ними договорів.

Та ось у чому проблема: принести до суду підтвердження такої комунікації в якості доказу тих чи інших обставин спору згідно з нашими оновленими у 2017 році процесуальними кодексами достатньо непросто. Проблема ця відома практикам. Закон вимагає, щоб електронні докази подавалися в оригіналі або в електронній копії, засвідченій кваліфікованим електронним підписом (ч. 2 ст. 100 ЦПК, ч. 2 ст. 96 ГПК). Паперові копії електронних доказів нібито також можуть подаватися. Але проблема в тому, що вони повинні бути посвідчені в порядку, передбаченому законом (ч. 3 ст. 100 ЦПК, ч. 3 ст. 96 ГПК), але такого закону немає…

Тож з буквального аналізу цих норм часто робиться такий висновок: електронні докази слід подавати тільки в електронному вигляді, а паперові роздруківки можна залишити вдома.

Але що ж робити з тим, що згідно з п. 17.1 Перехідних положень Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 (яким процесуальні кодекси були викладені в новій редакції) подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи здійснюються в паперовій формі? А, як відомо, ЄСІТС ще не почала функціонувати (лише в тестовому режимі і частково)...

Крім цього інтриги в цю історію додають загадкові положення Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», згідно з яким якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу (ч. 3 ст. 7). Тож виходить, що паперова копія – це не завжди й копія, а цілком може бути і оригіналом.

Цей спір про доказову силу «скріншотів на папері» можна продовжувати нескінченно. Але радує те, що нещодавно цей «гордіїв вузол» допоміг розрубати Верховний Суд у декількох своїх постановах.

Так, в одному з рішень КГС ВС ( https://reyestr.court.gov.ua/Review/90176845) зазначив:

З огляду на викладене, в силу приписів частин третьої та п`ятої статті 96 ГПК України праву учасника справи подати до суду паперову копію електронного доказу відповідає право суду витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу з власної ініціативи, зокрема, у випадку, якщо суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. При цьому невзяття судом до уваги паперової копії оригіналу електронного доказу є процесуальним наслідком саме неподання оригіналу електронного доказу на вимогу суду (а не неподання його разом із позовом чи відзивом на нього).

Дещо подібний правовий висновок містився й у іншому рішенні КГС ВС ( https://reyestr.court.gov.ua/Review/91320030):

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України). Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

Матеріал підготувала к.ю.н., адвокат Наталія Філатова-Білоус Відкрити / Коментувати

2020-11-11 10:37:26 ТАЄМНИЦЯ З ПРОДОВЖЕННЯМ

Нещодавно на нашому каналі було опубліковано інформацію щодо вирішення господарським судом Харківської області спору за позовом адвоката до місцевого територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо визнання протиправною вимоги про надання документів, що становлять адвокатську таємницю http://reyestr.court.gov.ua/Review/91118240.

Подекуди у засобах масової інформації навіть з’явилися висловлювання критичного та негативного характеру щодо захисту адвокатами своїх прав http://nashigroshi.org/2020/09/23/sud-pohodyv-advokats-kyy-layfkhak-dlia-prykhovuvannia-informatsii-tendernymy-zmovnykamy/.

І ось, нарешті, свою позицію з цього питання висловив суд апеляційної інстанції. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 вищенаведене рішення суду першої інстанції залишено без змін як законне та обгрунтоване http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/92383117.

Отже, одне з найважливіших для утвердження дійсно незалежної адвокатури у правовій державі судове рішення набрало законної сили. Чи буде касаційний перегляд? Впевнені, що так, адже навряд чи чиновники стерплять таку образу свого свавілля. Що скаже касаційний суд? Чи підтримає він інститути громадянського суспільства та засади правосуддя? Чи врахує дійсно європейський досвід, який свідчить про неприпустимість порушення гарантій адвокатської діяльності, включаючи інститут адвокатської таємниці? Сподіваємося, що так… Відкрити / Коментувати

2020-11-09 20:32:06 Шановні колеги!

Сьогодні відбулося засідання наукового гуртка з цивільного права спільно з ГО "Цивілістична платформа", про що я раніше повідомляла.
Темою обговорення стала проблематика права на забуття.

Спікерами виступили:
Карачевцева Катерина, студентка 2 курсу ІПКОЮ Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, з доповіддю «Права людини крізь призму права бути забутим — “right to be forgotten”
Карпенко Оксана , к.ю.н. (Харківський університет ім. Каразіна). «Право на забуття» реальна необхідність чи привід для маніпуляцій?
Проф. Слипченко С.А. (університет внутрішніх справ, м. Харків) "Межі застосування поняття "право на забуття".
Клімовський С., к.ю.н, віце-президент Асоціації з підтримки науки та інновацій (Париж), колишній член наукового студентського гуртка. Тема доповіді: "Досвід європейських країн у вирішенні спорів на захист права на забуття"

Хто цікавиться цією тематикою, може перейти за посиланням і ознайомитися з виступами спікерів та дискусією
https://drive.google.com/file/d/1aIu87SAAO7TWobztV81PG3IRk1Ntzxz6/view

Сподіваюсь, що цей матеріал не залишить нікого байдужим!

З повагою, професор І.В. Спасибо-Фатєєва Відкрити / Коментувати

2020-11-06 20:47:46 Про цьогорічні Матвєєвські цивілістичні читання

Сьогодні відбулися Матвєєвські цивілістичні читання в режимі онлайн на тему трастів (довірчої власності). Конференція заявлена як така, в якій беруть участь кращі з кращих.

Наберусь сміливості висловити коротенькі враження середнячка, який безпосередньо не брав активної участі в заході, але уважно слухав його.

Тож враження: я почула багато чого цікавого. Абсолютно ясно, що доповідачі не просто обізнані у цій сфері, а й вжились в неї. Наукова конференція передусім спрямована на осмислення того чи іншого феномену, його науковий аналіз. Можна стверджувати, що це мало місце: доповіді були більшою мірою ґрунтовними – як на рівні осмислення довірчої власності взагалі, так і розуміння її окремих сегментів. Цим конференція принципово відрізняється від численних наукових конференцій, які провадяться в Україні і не надають достатнього обсягу інформативності.

Водночас мені не вистачило системного бачення феномену права довірчої власності. Щодо обговорення його окремих сегментів – тут якраз всього було достатньо. Думаю, що саме системним баченням права довірчої власності слід опікуватися в подальшому при розробці цієї інституції, якщо… (а далі – наступна рубрика)

Відчуття: з конференції стало ясно, що ми вже не тільки націлилися запровадити в ЦК інститут довірчої власності, а й, зробивши це на тому рівні, як це є зараз, виправити регулювання належним чином. Щоправда, в широких колах цивілістів прийняття відповідних норм до ЦК свого часу не набуло підтримки. Та й не було належного обговорення. Все, як завжди, пройшло повз наукових кіл. Тож маємо що маємо. Тому велика вдячність професору Р.А. Майданику за те, що втягує наші консервативні цивілістичні ресурси до такого обговорення напередодні рекодифікації.

Втім є відчуття, що в будь-якому разі (навіть якщо цивілісти-науковці й продовжуватимуть відвертати цю інституцію), все одно «активісти» - її прибічники - будуть прямувати цим шляхом. А тому…

Проблеми: враховуючи невпинний намір повномірно ввести-таки довірчу власність в ЦК України, звертає на себе увагу таке:
неузгодженість між речовим та зобов’язальним аспектом цього права, яке так і не було прояснено
захист прав у цій правовій конструкції з наданням можливості заявляти належні позови, якими було б забезпечено ефективний захист, а краще – правовий механізм, яким би були упереджені правопорушення, хвилю яких варто очікувати в українському правовому середовищі
правовий статус довірчого власника
правовий режим майна, переданого у довірчу власність
правонаступництво

Питання (зведені до мінімуму):
передусім: наскільки обґрунтоване введення цієї інституції до ЦК і чому не справляється модель управління майном з регулюванням відповідних відносин без набуття управителем права довірчої власності, або заставодержатель з тими можливостями, які надані йому законом? При цьому важливо продемонструвати, на чому заснована відповідь про затребуваність саме довірчої власності
зокрема, чи можуть бути різні моделі права довірчої власності, чи це є єдиною моделлю, але яка використовується у тих правовідносинах, в яких є на це потреба?
скільки власників існує при довірчій власності: два або один власник?
де діваються ті права, які не перейшли до довірчого власника?
чи не потребує в такому разі перегляду не тільки інститут управління чужим майном, а й право власності подружжя, право юридичних осіб на майно тощо.

Отже, вбачаються нагальні потреби, а саме: визначитися врешті решт із тим, чи залишатиметься в ЦК довірча власність, а якщо так, то якими будуть загальні положення про довірчу власність і де їх варто помістити в ЦК. Тобто стає ясно, що ця інституція у разі її введення до ЦК на іншому рівні, аніж це зроблено зараз (фрагментарно, кулуарно, суперечливо і не осмислено), потягне за собою (має потягнути) системні зміни чимало в які правові інститути ЦК.

З повагою, професор І.В. Спасибо-Фатєєва Відкрити / Коментувати

2020-10-27 09:45:57 Шановні колеги!
Вчора ми випадково розмістили лише короткий фрагмент запису обговорення проблем дифамації. Тому поспішаємо внести виправлення і ділимося посиланням на повний запис


Приносимо вибачення за ці незручності Відкрити / Коментувати

2020-10-26 18:03:46 Про те, що на часі: спори про дифамацію

Не секрет, що за останній тиждень в світлі однієї відомої справи проблема поширення інформації про відому особу стала однією з найбільш обговорюваних у суспільстві.

Ми ж зі своєї сторони уже давно планували провести захід, присвячений цій проблематиці. Нещодавно нарешті вдалося втілити це в життя, зібравшись (хоч і віртуально) на розширеному засіданні ГО "Цивілістична платформа", присвяченому пам'яті відомого цивіліста В.І. Жукова.

Спікером заходу став кандидат юридичних наук, адвокат Сергій Глотов. До дискусії приєдналися професори і викладачі різних вишів України, адвокати, студенти і всі небайдужі.

Тож пропонуємо переглянути запис зібрання за цим посиланням



Від себе зауважимо, що це лише початок обговорення цієї проблематики. В подальшому плануємо продовжувати її дослідження! Відкрити / Коментувати

2020-10-22 11:25:24 Те, що ніколи не втратить актуальності: державна реєстрація речових прав

У лютому цього року юридичним порталом Ratio Decidendi було організовано правовий практикум на тему "Проблеми державної реєстрації речових прав на нерухоме майно: практика Верховного Суду".

Одним із спікерів практику виступила професор І.В. Спасибо-Фатєєва з доповіддю, присвяченою теоретичним і практичним проблемам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Нещодавно ми розмістили запис цього виступу на нашому каналі в YouTube. Тож запрошуємо всіх до перегляду і обговорення!



Відкрити / Коментувати