Читай, krw, книжки️📚

2021-08-25 11:29:42 ​​Про планування, стратегію та російський язик

У п'ятницю, похапцем збираючись на довгі вихідні на дачу, я зробила одну велику помилку. Чомусь була впевнена, що обраного трилеру на 600+сторінок мені вистачить на 2 дні, а на ще два я взяла три книги по 250-300 сторінок кожна.

І звісно що трапилося очікуване: трилер виявився нудним, як панталони твоєї прабабки, а три книги, що залишилися, закономірно закінчилися 23 серпня вранці. Походив, постраждав, я таки здалася на милість переможців і полізла до тумби, де батьки зберігають всі ті десятки детективів у м'якому форматі, але російською, які я їм натаскала за минулий рік. Да-да, я знаю все, що ви можете сказати, але перевчити людей, яким за 60 років, читати українською, мені не під силу, я не герой, знаю.

І хоча у принципі читати російською - то саму себе обкрадувати, як я вже зазначала в останньому вложику, але ж детектив - то не висока полиця з сенсами, то можна й так згаяти час.

Коротше кажучи, взяла я читати Жан-Крістофа Гранже "Братство камня" російською. І вже на 20-й сторінці наштовхуюсь на фразу "поедая кушанья из Макдональдса".

Кушан'я, блд ))))) Висока кухня, десяток зірок Мішлен, ага. Кушан'я з Маку.

Нє, я звісно у курсі, що вони там на своїх болотах помиї після свиней вважають нормальним людським харчем, але ж нащо так палитися. Могли б вже хоча б не позоритися і перекладачів годувати не тільки щямі та відходами від целюлозного виробництва, аби їм їдло з Маку не вважалося кушан'єм

До речі, книга виявилася уся тим самим "кушан'єм з Макдональдсу" - написано захопливо, але за наповненням абсолютно глупо-порожня. Поставила 2 виключно за динаміку оповіді. Відкрити / Коментувати

2021-08-22 09:07:25 Перекладів з московської було мало, тепер Фоліо замовляє кацапам переклад. Ну звісно ж, в нас же французької ніц ніхто не володіє, це ж тільки у Мацкву треба йти на поклон, аби переклали на общєпанятний і нещасні українські селюки потім мали змогу з панського язика почитати.

Хотілося б, до речі, почути коментар видавництва, як так вийшло, що ближче перекладачів не знайшлося. Відкрити / Коментувати

2021-08-17 16:49:06 ​​ Про що можна дізнатися, читаючи норвезький детектив?

Зі мною зараз книга Йорна Лієра Горста "Потайна кімната", яка є другою у циклі "Cold Cases" і в якій Вільяму Вістінґу знов доведеться розслідувати щось, що вже кілька десятків років вважається "висяком". Але про сюжет та героїв пізніше. Зараз про Норвегію :)

Одним з місць злочину у книзі є насосна станція. Двері до неї зламала поліція, коли проводила обшуки місцевості у пошуках пропалого без вісті юнака. Пройшов час. До поліції пише кляузу громада місцевості і нагадує, що двері й досі зламані, а це становить потенційну небезпеку для дітей, які можуть гратися поблизу. Поліція відповідає доповідною, що станція знаходиться на балансі водоканалу, туди й пишіть. До речі, замок на станцію таки повернули.

Я просто намагаюсь уявити це все по пунктах у наших реаліях: громаду, якій не байдуже на насосну станцію; поліцію, яка б займалася відповідями на ось такі запити; службу водопостачання, яка не стала судитися із поліцією ))))

І ще один момент. У пошуках того самого пропавшого юнака брав участь Червоний Хрест. Який потім виставив рахунок громаді за те, що витратив ресурс своїх волонтерів на пошуки їхнього співгромадянина. Чуєте, да, як ламається оцей ваш шаблон про "я тобі що, Червоний хрест, безкоштовно допомагати?"

Ну і взагалі вся ця серія - Cold Cases - вона про те, як ресурси платників податків використовують у Норвегії. Про те, як був створений цілий відділ поліції, аби переглянути знову з початку всі нерозкриті справи, яким вже по 30-40 років давності, використовуючи нові досягнення у різних там експертизах ДНК та решти магічних штучок. До речі, автор, Йорн Лієр Горст, він колишній офіцер і слідчий, тож про всі ці "скучні" подробиці того, як проходять розслідування у Норвегії, знає з перших рук. Люблю таке.

А ви? Читаєте детективи? Чи оминаєте стороною цей, на позір, низький жанр? Відкрити / Коментувати

2021-08-16 16:37:47 ​​Про те, як важливо інколи позбуватися самовпевненості.

Колись давно, коли ще трава була зеленіша, а вранці тебе не будили стада меланхолійних газонознищувачів, які випалювали під нуль те, що не вбило сонце, я починала читати книгу Керуака "В дорозі" і... позорно закинула. Бо бажання узяти червоний олівець і розставити коми постійно перевищувало бажання просто читати далі. Після того я все своє життя була щиро впевнена, що то була "Дорога" Кормака Маккарті і так само щиро дивувалась, коли мені казали "та є там коми, чо ти ото...". Аж поки нарешті не псіханула і не завантажила"Дорогу", а не "В дорозі".

Мої враження тобі можна було хіба що анекдотом про "celibate-celebrate" описати. Звісно, що я її нарешті прочитала!

Але і тут невдача спіткала африканського спортсмена - я прочитала її ліниво, тобто російською, і тільки аж потім завантажила англомовний варіант. Ну так, звісно що, кацапи за звичкою і тут дещо скримзділі. Обсяг що англомовних, що російськомовних сторінок однаковий - 241 екранчик мого телефону. А якщо ви бодай раз щось колись перекладали, (а я маю таку позорну сторінку в біографії - переклади за їду) то в курсі, що російською виходить на 20% більше знаків. Виключно особливості мови, жодної магії.

А ось тут, наприклад, Макс Нестелеєв наочно показує, як саме кацапи обкрадають вас навіть під час перекладу. Нагло, грубо й без жодних тобі "угризєній скрєпи".

Не читай кацапів - не воруй в самого себе. Ну і перевіряй інформацію, навіть якщо на 100% впевнений, що правий Відкрити / Коментувати

2021-08-11 15:47:12 ​​Трішки більше місяця залишається до львівського Книжкового форуму і видавці вже почали підживлювати інтерес анонсами новинок. Вирішила не гаяти часу, а складати списки того, на що я звернула увагу і щось з цього точно-точно собі придбаю. На жаль, розмір допису у телеграм не дає можливості розвернутися підробно, тому роблю просто список, а пізніше буду розписувати по видавництвах окремо.

Видавництво Vivat:

«НЕВИДИМІ ЖІНКИ» Керолайн Криадо Перес
«НІЧ, КОЛИ ОЛІВІЯ ВПАЛА» Кристина Макдональд
«ЗАПІЗНІЛЕ ЖИТТЯ ЕМІ БАЙЛЕР» Келли Гармс
«ДЕСЯТЬ ТИСЯЧ ДВЕРЕЙ ДЖЕНЬЄРІ» Аликс Герроу
«КНИЖКОВЕ ЖИТТЯ НІНИ ГІЛЛ» Еббі Ваксман
«БЕЗПЕЧНЕ МІСЦЕ» Анна Давнз
«ОДІССЕЯ ВІСКІ: ДОПИТЛИВИЙ БАРМЕН ПРО СОЛОДОВЕ, ЖИТНЄ І БУРБОН» Тристан Стефенсон

Видавництво ХХІ:

«ВОЛҐА, ВОЛҐА» Мілєнко Єрґович
«ТРИ П’ЄСИ З ЕКЗИЛЮ» Бертольт Брехт
«НАСТУПНОГО РОКУ В ЄРУСАЛИМІ» Андре Камінський
«ДОРОСЛІ ДІВЧАТА» Каріна Армлос
«ДІВЧАТКА» Уляна Глібчук

Видавництво Старого Лева:

«ПРИРОДА ВСІХ РЕЧЕЙ» Елізабет Ґілберт
«БЕЗУТІШНІ» Кадзуо Ішіґуро
«ЗАГАДКА 622 НОМЕРА» Жоель Діккер

Видавництво Наш Формат:

«ПРИРЕЧЕНІСТЬ: ПОЛІТИКА КАТАСТРОФИ» Ніл Фергюсон
«ПОВЕДІНКА. БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ В НАЙКРАЩИХ І НАЙГІРШИХ ПРОЯВАХ» Роберт Сапольскі

Видавництво Фабула:

«БОГ НА 60 ВІДСОТКІВ» Ганна Улюра
«АҐЕНТ ЛИЛИК» Юрій Винничук
«НЕ МІЙ ДІМ» Ярослава Литвин

Видавництво Навчальна книга «Богдан»:

«НЕБО СИНГУЛЯРНОСТІ» Чарльз Стросс
«СМЕРТЬ АРТУРА» Томас Мелорі із графікою Обрі Бердслея

Видавництво «Апріорі»:

«ТРИ ЛЮБОВІ» Арчібальд Кронін

Видавництво «Рідна мова»:

«ПОВЕРНЕННЯ» Блейк Крауч
Крістін Ганна: «ВЕЛИКА ГЛУШИНА» та «ЧОТИРИ ВІТРИ»
«ДЕВ’ЯТЕ ЛИСТОПАДА» Колін Гувер
Гейзел Прайор: «ТУДИ, ДЕ ПІНГВІНИ» та «ПІНГВІНИ КЛИЧУТЬ»
Три книжки Сюзанни Кларк: «ДЖОНАТАН СТРЕЙНДЖ ТА МІСТЕР НОРРЕЛЛ», збірка оповідань «ЛЕДІ З ГРЕЙС-АДЬЕ ТА ІНШІ ІСТОРІЇ» та роман «ПІРАНЕЗІ» Відкрити / Коментувати

2021-08-06 20:30:04 Цим стулом майстер Гамбс

Мене часто здивовано питали, мовляв, де ж я зберігаю всі ті свої сотні книг? Нарешті таємницю розкрито: показую абсолютно всі свої полиці, але побіжно. Бо планую, якщо відео назбирає понад 100 вподобань, запланувати показ із ретельним розбором кожну полицю окремо.

У якості бонуса: дві стопочки книг, які відправилися до районної бібліотеки, аби приносити користь більшої кількості людей, аніж одна.



Відкрити / Коментувати

2021-08-06 07:50:59 Відкрити / Коментувати

2021-08-02 17:46:25 В сусідських свинособачок виникло бажання купити мій Ютуб-канал, про що вони сповістили мене листом на пошту і запрошенням "паабщяцо" у фкантактєгє. Я погуглила, як правильно написати їм у відповідь "на хуй" чи "нахуй", але поки що не відповіла ) тааак, я жадна дєвочка і чекаю на суму із сімома нулями у кінці )))

Тому, поки я не засліпла від багатства, яке на мене точно чекає , пропоную вам подивитися мій новий випуск, де я розказую про три книги, які після прочитання виявилися зовсім не тим, чим здавалися на перший погляд!



Відкрити / Коментувати

2021-08-02 13:14:34 ​​Роман Маленков, мандрівник, краєзнавець, автор декількох путівників та краєзнавчих довідників, творець та ідейний натхненник (а також постійний і найпотужніший автор) найбільшого краєзнавчого порталу Україна Інкогніта, директор туристичного агентства із особливим ставленням до своїх маршрутів, людина із ОТАКЕЗНОЮ харизмою, людина неймовірного інтелекту, енциклопедичних знань і надзвичайного гумору, нарешті написав не тільки сухий та беземоційний путівник, а цілу КНИГУ про свої мандри.

Роман - і це зараз взагалі не перебільшення - об'їздив усю Україну. І коли я кажу "усю", це означає, що він був практично чи не у кожному селі на 3 скособочені хати, бачив на власні очі чи не всі наші пам'ятки історичні, архітектурні, ландшафтні і які вони там ще можуть бути, сфотографував їх і може розповісти про всіх них усю їхню історію, навіть якщо це вимірюється тисячоліттями.

У мандрівку із Романом я особисто можу збиратися, навіть не дивлячись на маршрут (зазвичай я так і робила, головне було - не переплутати точку виїзду, про решту питань завжди потурбується організатор). Я точно знаю, що це завжди буде подорож, яку ти запам'ятаєш. Там тебе порве на шмаття емоціями від побаченого, почутого, а якщо це гастро-тур, то ще й від того, що ти скоштував.

Окрім України Роман об'їздив також вже й півсвіту, а що викликає особливе захоплення, так це той факт, що у більшості країн він побував вже підчас ковідної епідемії, локдаунів, карантинів та решти "прєлєстєй" сьогоднішнього дивного, дивного світу нового. Саме цей свій досвід він і виклав у книзі "10 країн після карантину", яка вийде у видавництві Віхола. І хоча з певних причин книги цього видавництва я не оглядаю, не беру у руки і взаглі ігнорую сам факт їх існування, для Романа роблю виключення. Адже це Роман і його книга! Таке пропустити просто неможливо.

Тож, якщо ви любите гарний слог, інтелектуальні розмови, любите дізнаватися щось нове і просто у захваті від мандрівок, то ця книга - саме для вас. Тим більше, що Роман домігся і зламав систему Віхоли стосовно обкладинок "чим всратіше, тим луччє" і випускає книгу із гарною обкладинкою у палітурці, а не у м'якому форматі. Відкрити / Коментувати

2021-07-30 18:09:13 У Vivat новинка, яку я однозначно безоговорочно ХОЧУ!

«Країна жіночого роду», яку уклав Вахтанг Кіпіані. Збірка інтерв’ю, архівних документів й довідок про визначних жінок України, які з’являлися на ресурсі «Історична правда». Серед них різні імена, є такі, що я точно знаю, хто то і чим відома (Квітка Цісик, Олена Теліга). А є такі, що я вперше бачу і дізнаюсь про їх існування (Розалія Ліфшиць-Винниченко, Валентиною Шевченко)

І тут би пожартувати, що треба було вписати когось токсично-хайпового з сучасників, аби забезпечити піар рівня хуйлокума, який своїми судовими позовами призвів до вибухового просто інтересу до "Справи Стуса", яку теж укладав Кіпіані з архівних документів, але...

Впевнена, що такого ажиотажу щодо замовлень «Країни жіночого роду» не буде. І це відверто боляче. Тому я збираюсь і сама її придбати, і казати про неї якомога більше, аби хоча б частина моїх читачів (уклін вам всім) її також придбала. Відкрити / Коментувати