як помирає френкі♡

2021-10-20 21:49:04 колись єдиним моїм другом було синє пальто.
я побачила його в секонд-хенді, велетенське, чи не вдвічі більше за мене. і воно здалося мені та-аким сумним, як осінній вечір. як вино у весняну ніч, коли повернення додому немислиме. як я.
з того часу ми гуляли вулицями разом. ми сумували. ми слухали музику на концертах. часом, там же, воно п’яніло і з усмішкою падало на підлоги, асфальти, в болото, на бляшаний дах. йому було байдуже, що його затопчуть. я підіймала його, а воно все прагнуло назад, в бруд.
пальто байдуже мовчало коли хтось хапав його за рукав і просив мене не йти. пальто байдуже мовчало коли його пригортали до себе. пальто байдуже мовчало коли з нього здували ворсинки. пальто знало більше, ніж я.
пальто починало сяяти якимось неземним блиском коли ми цілувалися з незнайомцями. пальто стрепенулося, коли маленький окурок залишив йому шрам. як довго я тоді вибачалася! ми з ним простукотіли купу доріг, лежали і дивилися у стелю, поки моїм обличчям гуляло світло ліхтарів з різних перонів.
пальто чекало мене всю зиму, поки я помирала, і радісно прийняло в свої обійми коли вижила.
пальто щиро не розуміло коли мені казали: «яке класне в тебе пальто». але я розуміла добре.
не думаю, що моє пальто коли-небудь знову опиниться на секонді. не думаю, що воно опиниться на смітнику. навіть якщо хтось наполягатиме. навіть якщо воно сховає красиву сукню. навіть якщо зможу купити дороге. навіть якщо синій каратиметься законом. навіть якщо одного разу ми зіллємося з сутінками і нас знову ніхто не помітить.
колись єдиним моїм другом було синє пальто. Відкрити / Коментувати

2021-10-19 22:20:34 Відкрити / Коментувати

2021-10-03 14:03:08 Відкрити / Коментувати

2021-09-12 11:40:05 ІМЕНА

моє юне ім’я сквернить твоя нелюбов.
а чому би і ні? ми не боги, а люди.
закипає і стигне під шкірою кров.
скільки буде імен ще! а справді, а скільки їх буде?

якось в п’яну задихану ніч ти зайдеш у квартиру ірен.
і вона усміхнеться, як я у житті не зумію.
затанцює тобі неодмінно циганка кармен.
це нічого не значить. це просто повія.

якось сонце застане тебе біля ліжка марі.
якось кинеш свій якір в ногах у софії.
не вагаючись й крихти, я ставлю спокійно парі:
десь аж тиждень вона буде краще месії.

закохаєшся ледь в аделіну, а зірветься дах.
поки вже не поманить тебе саломея.
перевір чи є серце, тримаючи груди в руках.
може, це і вульгарно. але ж непогана ідея.

○

і не з кожною в церкву. і точно не з кожною рай.
будуть злі серед них, та частіше – погані артистки.
обіцяй лиш мені. щось важливе мені обіцяй.
що ти імені мого не впишеш до списку. Відкрити / Коментувати

2021-09-11 00:42:06 Відкрити / Коментувати

2021-09-02 00:48:41 ♡ на цьому острові стає все холодніш. Відкрити / Коментувати

2021-08-23 18:47:21 KOOP ISLAND BLUES

для кожного у світі ліхтаря
десь є людина. може, навіть двоє.
/ти знаєш, що на місяці - моря?/
я не сумую. просто ще постою.

○

хай там, у згадці, що лунка, як звук,
усе живе. дозволь йому пробути.
щоб кожна злива, кожен доторк рук
болів, як усміх, що зумів минути.

нехай собі дахи шумлять з дощем
і люди хай милуються зірками.
аж поки літо поведе плечем
нехай мости схиляються над нами.

нехай все буде, як ще не було.
по-іншому і ні на що не схоже.
таку самотність не долає зло.
дивися в небо - так не кожен зможе.

на острові все холодніші дні.
вже скоро осінь й це - останні грози.
ми ще не знаєм, але навесні
ми вже сюди вернутися не зможем.

ми ще не знаєм, що впіймати мить -
це не проблема. втримувати важче.
здавалося, нехай собі летить.
ми ще наловим. може, навіть кращих.

○

я тут стою неначе й жартома.
дахи шумлять і ліхтарі світають.
не жаль, що більше острова нема.
лиш боляче, що острів пам'ятаю. Відкрити / Коментувати

2021-07-26 19:39:03 Відкрити / Коментувати

2021-07-11 11:38:29 ФРЕНКІ ПРОКИДАЄТЬСЯ РАНО

ще жодне з вікон не прокинулось.
поспи.
рожеве сонце і його суцвіття.
допоки спиш десь поряд саме ти -
мене не налякають лихоліття.

допоки не щоденний марафон.
допоки янгол молиться за душу.
допоки галасливий телефон
не викидає хвилею на сушу.

допоки креслить лінію криву
далекий берег, що до нього чалю.
допоки я борюся, бо живу.
допоки не боюся, що люблю.
допоки ми не скорені печаллю.

і поки вікна бачать сотні снів
хай оминають нас зловісні стріли.
лише прокинься в тому зі світів,
де ми в обіймах новий день зустріли. Відкрити / Коментувати