як помирає френкі♡

2021-01-26 17:28:22 НІЧ ФРЕНКІ

задихавшись від танцю і від бігу,
спинилась раптом віхола в вікні.
та думка мружить хмарою зі снігу:
у ніч таку
не дихати б
мені.

я, ніби, й лиха бачила немало,
бувало, біль - сильніший за слова.
і вже не раз під ранок помирала,
та якось же вставала і жила!

і скільки нас було таких - шалених,-
що серце врешті кригою взялось.
заметами лежить печаль в легенях.
у ніч таку
любити би
когось. Відкрити / Коментувати

2021-01-22 21:17:01 Відкрити / Коментувати

2021-01-17 21:20:14 ПРОПОЗИЦІЯ ФРЕНКІ

у районі бетонного лісу,
за байдужістю, підлістю, гнівом,
де живуть вже дорослі аліси,
що в дитинстві не вірили в диво.

де всі венді по залах курильних
упиваються горем до рання,
де самотність підточує сильних,
позаймайся зі мною коханням.

ти мене у морози зігрієш,
я тобі - серцебійна, як весни, -
нагадаю про всі твої мрії.
лиш кохай мене чесно-пречесно.

це не те, що, здавалось би, може
поміняти місцями світання.
хоч мене і засудять - негоже.
пропоную займатись коханням.

пропоную забути набуте.
всі хвороби і втому, і рани.
і тоді хай дивуються люди,
що кохання займається нами.

і нехай не поблідне ніколи,
хай би що не ставалося в світі,
незалежна від сонця і долі,
пропозиція просто любити.

а давай від сьогодні - до віку -
і щоразу так ніби востаннє.
○
а давай ми завішаєм вікна.
і займемося просто коханням. Відкрити / Коментувати

2021-01-15 22:15:04 Відкрити / Коментувати

2021-01-10 15:28:48 ДОСИТЬ УСКЛАДНЮВАТИ ЗИМУ

до банальності чесно і просто.
завірюхою дме скорбота.
я приїду до тебе - в гості.
тихо-тихо скриплять ворота.

ти не бачив мене сто років.
або тиждень. ну, словом, бозна...
в мене звістка на відстань кроку:
я люблю тебе, ну серйозно.

я заходжу - ключі на цвяшку.
я заходжу- нікого в домі.
кіт муркоче мені про пташку,
ніби добрій своїй знайомій.

напівтьма крізь вікно залізла,
протоптавши в снігу дві милі.
я вже майже заснула в кріслі,
твої кроки лиш розбудили.

під глухе завивання саду
ти сідаєш у тінь лампади.
я кажу:
а давай поїдем.
прогнозуються снігопади. Відкрити / Коментувати

2021-01-09 19:37:41 Відкрити / Коментувати

2021-01-02 18:19:31 СЕРЦЕ ФРЕНКІ

коли в серцях у вас, що на провулки схожі,
мені стає до болю часом тісно,
я усміхаюсь іншим перехожим
і йду собі, і поступаюсь місцем.

або у вас врожайний сад росте,
в своїй голодній чи гіркій годині
я усміхаюсь й думаю про те,
що ви мені нічого не повинні.

або коли вам тепло й в той же час
у мене мерзнуть і біліють руки,
я можу щиро пригадати вас
і ні за що не потривожу стуком.

хоча, згадайте: разом три зими
ми дрова ті носили вам в хатину!
ні, я повторю: не повинні ви
мене впускати грітись всередину.

та факт один лишається крізь час
і як застуда, лихоманка, трусить:
хтось в ці морози дуже любить вас,
○
хоча любити аж ніяк не мусить. Відкрити / Коментувати

2020-12-30 13:21:39 Відкрити / Коментувати

2020-12-22 13:26:01 ПЕРШИЙ РАЗ

вже майже все прославивши, на лихо,
я ще прославлю незбагненний час.
у мене є така от дивна примха:
я пам’ятаю кожен перший раз.

своє знайомство з кожною і з кожним
чи то дитинство, чи хмільна весна.
свій перший танець, своє перше «можна»
і як я вперше випила до дна.

як я навчилась картам пам’ятаю,
як перший раз упала з висоти.
як вперше я стояла десь із краю,
тому що помирала з самоти.

і як колись подарували рибку.
як полюбили – без ножів і зла.
я точно знала, що роблю помилку,
але себе віддати не змогла.

як я заграла перший раз на скрипці,
як перший раз порушила закон.
як перший раз із кимось наодинці
мене торкнув такий спокійний сон.

про поцілунок – це само собою.
як вперше я зі смертю розійшлась,
і вперше як заслухалась прибоєм.
ну, словом, кожен
перший
раз.

і в цей от вечір - осінню крилатий -
коли от-от і заблищить зима,
я намагалась щось сумне згадати.
○
але сумнішого за це - нема. Відкрити / Коментувати

2020-12-20 17:17:24 Відкрити / Коментувати