як помирає френкі♡

2021-07-10 16:10:55 Відкрити / Коментувати

2021-06-27 00:27:00 мур Відкрити / Коментувати

2021-06-21 00:42:47 добраніч○ Відкрити / Коментувати

2021-06-20 00:29:11 Відкрити / Коментувати

2021-06-19 01:28:31 ​цього літа планую читати на різних заходах у львові. от наприклад наступної суботи. якщо маєте бажання послухати, пишіть, розказуватиму де саме♡ Відкрити / Коментувати

2021-06-14 17:16:40 THE SUN ALSO RISES

якщо вже казати зовсім відверто -
й нехай до біса ідуть шаблони -
моє покоління поклоняється смерті
і чомусь іще, та, на жаль, незаконно.

день проводить на автозаправці.
ночує в одній з дорослих агоній.
можу закластись, що завтра вранці
знову прокинеться десь в притоні.

на каруселях покинутих парків
ми відкриваємо клуб інтровертів.
напишем листи, оближемо марки.
але куди відправляти конверти?

юність і та уже майже зблідла,
а те, що далі - це просто втома.
йде життя. погаси-но світло.
прикинемось, ніби
нікого вдома. Відкрити / Коментувати

2021-06-02 13:52:36 Відкрити / Коментувати

2021-05-25 00:12:59 ФРЕНКІ ЗІЗНАЄТЬСЯ
(дивлячись прямо в очі)

я би могла без тебе цю весну.
без сумнівів, без відчаю і страху.
повір, я б не залишилась без сну
і точно би не стрибнула із даху.

я б не зазнала спирту протиріч,
та й взагалі – на все це наплювала.
не змінювала б ліжко кожну ніч,
а просто би – когось та цілувала.

такі прощання вже не дивина,
вони ніколи не ламають крила
і, випивши із друзями вина,
я би про тебе й слова не зронила.

не плакала би до зітхань нутра,
не проклинала би тебе і –диво -
що, від душі бажаючи добра,
мені образа була б неважлива.

ну, словом, - це відверто заклену:
я б не померла ні в душі, ні тілом.
я би могла без тебе цю весну.
○
все діло в тім, що я не захотіла. Відкрити / Коментувати

2021-05-23 23:15:12 Відкрити / Коментувати

2021-05-14 23:49:53 ТРАВЕНЬ

ти знов приснився. нащо ти приснився?
як у дитинстві - про голки твердив.
просив безсило, плакав і кривився,
й кімнатою в неспокої ходив.

молився навіть. а цікаво кому.
просив про поміч. я ж хіба могла?
і як завжди я плакала крізь втому.
і от - від тебе знову утекла.

ненавиділа. страшно і згадати.
та, розумієш, було через що.
коли виходив з темної кімнати,
я так боялась погляду твого!

об стіни било і читало долю
невидиме створіння. як на зло,
воно кусалось, ти кричав від болю
і я хотіла, щоб воно пішло.

воно пішло. і ти пішов одразу ж.
мене не взяв. дарма, мабуть, дивак.
та час – мерзенне діло. він покаже.
ну дуже вже ми схожі, чи не так?

я не проводжу травень у кімнаті
і не бентежать звуки голосні.
та все ж як часом хочеться втікати
і як же тягне вмерти навесні!

○

певно, ти в цю опівніч
дивишся Море Криз.

○

двісті км на північ.
два метри вниз. Відкрити / Коментувати