Get Mystery Box with random crypto!

Комунальний заклад "Музейно-виставковий центр Калуської міської ради"

Логотип телеграм -каналу meckalush — Комунальний заклад "Музейно-виставковий центр Калуської міської ради" К
Логотип телеграм -каналу meckalush — Комунальний заклад "Музейно-виставковий центр Калуської міської ради"
Адреса каналу: @meckalush
Категорії: Мистецтво
Мова: Українська
Передплатники: 70
Опис з каналу

Наші установи:
Краєзнавчий музей Калущини та Арт-галерея
Меморіальний музей "Калуська в'язниця"
Виставкова зала
Народний музей-оселя родини Івана Франка
Меморіальний комплекс "Криївка Черемоша"

Ratings & Reviews

3.00

2 reviews

Reviews can be left only by registered users. All reviews are moderated by admins.

5 stars

0

4 stars

0

3 stars

2

2 stars

0

1 stars

0


Останні повідомлення 2

2022-02-05 11:04:27 У виступі Наталії Мельник, наукової співробітниці Музею-оселі родини Івана Франка в Підгірках, цікавинкою було повідомлення про мандрівну бібліотеку Івана Куровця, з котрої могли кор
6 viewsAndriichuk Lyudmila, 08:04
Відкрити / Коментувати
2022-02-05 11:04:27 «Круглий стіл» у Краєзнавчому музеї Калущини

Захід, що відбувся 31 січня 2022 р., присвячено 110-й річниці виходу у світ першого українського часопису Калущини. У ньому взяли участь історики й краєзнавці Калуша.

Зі вступним словом до присутніх звернувся Олег Відливаний, виконувач обов’язків директора Музейно-виставкового центру Калуської міської ради. Історик наголосив на важливості дослідження місцевої періодики як вартісного джерела з вивчення минулого Калущини. Він також звернув увагу на відсутність багатьох періодичних видань в сучасному інформаційному просторі Калуської ОТГ, побажав успішної праці.

Модератор заходу Іван Тимів, провідний науковий співробітник Краєзнавчого музею Калущини, історик, нагадав штрихи біографії Івана Куровця (1863‒1931) українського громадського та політичного діяча. Зазначив, що Іван Куровець народився 17 січня 1863 р. в с. Батятичі на Львівщині в сім’ї, греко-католицького священника Дем’яна та Анастасії. Початкову освіту здобув у рідному селі, а середню ‒ у Львівській Академіч-ній гімназії. Після закінчення Віденської медичної академії (1882‒1887) два роки стажувався у Відні, після чого у 1889 р. розпочав довготривалу (на 28 р.) лікарську практику в місті Калуші (Івано-Франківська область). У 1918 р. переїхав на проживання до Львова.

Першовитоки калуських часописів, на думку дослідника, пов’язані з суспільно-політичною й громадською діяльністю доктора Івана Куровця, фундатора Народного дому в Калуші, видавця й редактора першого українського часопису Калущини. Будучи головою повітового комітету Української народно-демократичної партії, він у 1912 р. створив її повітовий друкований орган – «Калуський листок» (1912–1914). У першому номері часопису (5 січня 1912 р.) редактор, декларуючи свої щирі наміри служити громаді, писав: «Ідемо, як рідні до рідних. Як свій до свого, без облуди і фальшу». До 1913 р. часопис виходив друком як двотижневик, а в 1913 р. вже тричі на місяць, обсягом 4–6 сторінок. У 1912 р. вийшло 24 числа газети, у 1913 ‒ 33 числа (зберігаються у відділі Українознавства ЛНБ ім. Василя Стефаника). У 1914 побачило світ 12 чисел (їхнє місце знаходження сьогодні невідоме). Часопис друкували у Львові, бо в Калуші тоді ще не було власної друкарні.

Особливістю видання є вельми інформативне висвітлення подій у Калуші й повіті, наявність цікавих краєзнавчих матеріалів. Тут зафіксовані політичні новини, важливі події з життя й діяльності культурно-освітніх та молодіжних спортивних товариств, соціальні й господарські проблеми (вимушена еміграція), санітарний стан у повіті, фахова освіта, розвиток торгівлі й промисловості, використання української мови в державних установах тощо.

Часопис містив такі рубрики: «Вісти читальняні», «Всячина», «Вісти повітові» (ведучий Михайло Таранько), «Вісти просвітньо-економічні» (ведучий Тимко Бариш), «З руських товариств» та ін. В період видання «Калуський листок» став інформаційним й об’єднавчим центром повіту в боротьбі за політичні, економічні та соціальні права українців.

До участі в засіданні «круглого столу» долучився Олег Ониськів, працівник апарату Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, викладач Калуського коледжу економіки, права та інформаційних технологій Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Він повідомив про життєвий і творчий шлях Михайла Козоріса (1882‒1937), тимчасового редактора цього періодичного видання. Крає-знавець зауважив, що початкову школу майбутній письменник закінчив у Калуші, навчався у Станіславівській гімназії, а згодом на правничому відділі Львівського університету. У 1912 р. працював у редакції «Калуського листка», де публікувалися його твори, брав участь у національному відродженні Калущини. Він також згадав ще одного редактора цього часопису правника Олександра Чорненька.

Іван Костів, кандидат технічних наук, головний спеціаліст державної установи «Науково-дослідний і проектний інститут основної хімії» став учасником дискусії про роль москвофілів у суспільно-політичному житті Калущини на початку ХХ сторіччя.
8 viewsAndriichuk Lyudmila, 08:04
Відкрити / Коментувати
2022-02-05 11:04:22
8 viewsAndriichuk Lyudmila, 08:04
Відкрити / Коментувати
2022-01-29 11:08:20
7 viewsAndriichuk Lyudmila, 08:08
Відкрити / Коментувати
2022-01-29 11:08:12 Сьогодні річниця загибелі юнаків!

КРУТИ – проміжна станція Південно-Західної залізниці на лінії Бахмач–Ніжин. Знаходиться поблизу с. Пам'ятне Борзнянського р-ну, та за 146 км від Києва. Станцію Крути відкрито 1868 р. У 1-й пол. 1890-х рр. вона стала вузловою: 1891 р. прокладено лінію до Чернігова, 1894 – до станції Іч­ня (нині Чернігівська обл.). Від 1920-х рр. – проміжна (залізничні колії прокладено до Чернігова та Прилук з Ніжина, а від Крут розібрано).

16 (29) січня 1918 р. тут відбувся бій загону юнкерів 1-ї Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького (4 сотні по 150 юнкерів, 20 стар­шин, 18 кулеметів; командир – сот­ник А. Гончаренко) та 1-ї сотні новоствореного студентського куреня (115–130 добровольців – студентів Українського національного університету, Київського університету, гімна­зистів старших класів; командир – сотник Омельченко) з більшовицькими військами (6 тис. червоногвардійців і матросів), які наступали на Київ. Не зважаючи на нерівність сил, українській стороні вдалося відбити кілька атак (наступ розпочався близько 9-ї год. ранку, бій тривав понад 5 год.).

Через небезпеку оточення А. Гончаренко наказав відійти до ешелону, який чекав за 2 км. Юнкери відступали під прикриттям насипу, а у студентів сотні спереду та по­заду була відкрита місцевість. З цієї причини сотник Омельченко вирішив спочатку багнетною атакою відбити супротивника. Оскільки студентам протистояли професійні вояки, сотня зазнала значних втрат. Одна із чот студентської сотні потрапила в полон – відступаючи, вона втратила у сутінках орієнтир і вийшла на станцію, вже зайняту більшовиками. Втрати українців склали близько 300 вбитих, поранених і полонених (27 юнаків розстріляно).

Командування Армії УНР розуміло стратегічну важливість оборони бахмацького напряму, однак унаслідок різних причин не змогло надіслати підкріплення. Зокрема у цей час поблизу залізничної станції Бобрик (нині Шевченко­ве Броварського р-ну Київської обл.) зна­ходився Гайдамацький кіш Слобідської України під керівництвом С. Петлюри, однак він, отримавши звістку про повстання на заводі «Арсенал» (16–22 січня (29 січня – 4 лютого) 1918) – збройний виступ, організований Київським комітетом більшовицької партії проти УЦР, – вирушив у Київ.

5 березня 1918 р. Військовим міністерством УНР утворено комі­сію для з'ясування обставин бою під Крутами. До її складу уві­йшов член УЦР О. Шульгин, який втратив у цьому бою брата В. Шульгина. Че­рез 2 тижні тіла 28-ми студентів перевезли до Києва та перепоховали на Аскольдовій могилі. На похороні М. Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями. Того ж року П. Тичина написав вірш «Пам'яті тридцяти».

Література:

1. Єфремов С. Дорогою ціною // Нова рада. 1918, 20 берез.; Пам'яті юна­ків-героїв, замордованих під Крутами // Вісн. політики, літ-ри й життя. Відень, 1918.

2. Дорошенко Д. Пам'яти тих, що полягли під Крутами // Давній Р. Про Січових Стрільців. Відень, 1921.

3. Зленко П. Крути: Бібліогр. покажч. // Гуртуймося. 1933. Ч. 10; Зарицький В. Крутян­ська подія. Чикаґо, 1972; 2001.

4. Лукасевич Л. Світ­лій пам'яті товаришів по зброї, що загинули в бою під Крутами 29.1.1918 р. Нью-Йорк, 1982.

5. Правдюк О. Крути в літературі і фольклорі (До 75-річчя подвигу Київського студент­ського куреня Січових Стрільців) // НТЕ. 1993. № 1.

6. Герої Крут: Лицарський подвиг юних українців 29 січня 1918 р.: Спогади, статті, відгуки, оцінки. Дрогобич, 1995.
7 viewsAndriichuk Lyudmila, 08:08
Відкрити / Коментувати
2022-01-19 12:09:24
Міжнародний день селфі у музеях (Museum Selfie Day) – традиційна акція, що відбувається щороку по всьому світі у середині січня. Цього дня музеї світу проводять флешмоб: відвідувачам дозволяється зробити селфі на фоні експонату.

Відзначати день музейного селфі запропонував Європейський колектив музейних працівників CultureThemes.

Комунальний заклад "Музейно-виставковий центр Калуської міської ради", запрошує сьогодні відвідувачів у свої заклади, долучитися до акції, та зробити селфі на фоні експозиції.
9 viewsSophia Tsapiv, 09:09
Відкрити / Коментувати
2022-01-16 10:02:08 В Україні сьогодні, 16 січня, відзначається День пам’яті захисників Донецького аеропорту. Всеукраїнський день пам’яті “кіборгів” було встановлено за ініціативою українських воїнів, які 242 дні боронили Донецький аеропорт.

Бої за аеропорт тривали з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року і закінчились після повної руйнації старого та нового терміналів аеропорту. В обороні аеропорту також брали участь волонтери і медики.

У Донецькому аеропорту та селищі Піски протягом цього періоду воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79, 80, 81, 95 окремих аеромобільних та 93 окремої механізованої бригад, 57 окремої мотопіхотної бригади, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку “Дніпро-1”, Добровольчого українського корпусу (ДУК) та інші.

У період з 18 до 21 січня 2015 року внаслідок підриву окупантами терміналу ДАП загинуло 58 “кіборгів”, тож 21 січня було прийнято рішення відвести українських військовослужбовців з нового терміналу, який був повністю зруйнований і не придатний для оборони.

Захищаючи Донецький аеропорт, загинули понад 200 українських захисників, поранено понад 500. Багатьох із них відзначено державними нагородами, деяких – посмертно.
6 viewsSophia Tsapiv, 07:02
Відкрити / Коментувати
2022-01-16 10:02:05
6 viewsSophia Tsapiv, 07:02
Відкрити / Коментувати
2022-01-15 14:28:51
11 viewsAndriichuk Lyudmila, 11:28
Відкрити / Коментувати
2022-01-15 14:28:47 Приємно, що нині у Підгірках традиції продовжуються – маланкують на радість малим та дорослим. У будинку культури ім. А. Могильницького 13.01.22 р. панувала святкова атмосфера: сцена прекрасно облаштована яскравими, новорічними фотозонами. Артисти працювали на високому рівні: юний «Прометей» під орудою Лесі Стефанів та старий та добре знаний оркестр народних інструментів, яким впродовж довгих років керує Любов Курник у співпраці з солістками-вокалістками – ансамбль «Родзинка», Христина Лукач, Вікторія Струтинська, Неоніла Атонів, тріо та дуети у складі Лесі Стефанів, Оксани Рарак та директорки закладу Лесі Довженко справили на глядачів незабутні враження. Доки традиції продовжуються, не переривається ниточка історії, живе Україна!
11 viewsAndriichuk Lyudmila, 11:28
Відкрити / Коментувати