2022-02-14 10:53:50
«Отсе була перша історична і дійсна угода на галицькім терені, яка мала вигляди бути епохою у визвольних змаганнях нашого народу. Забезпечена наших округів виборчих, в значній части національним кадастром, та застережений вибір українських членів Виділу краєвого, соймових комісій і краєвих інституцій нашою соймовою репрезентацією, – мали стати зародом політичної автономії українського народу. Переведена реформа надала виборче право значно ширшим народним масам, як се було досі, бо запровадила загальне, безпосереднє і тайне право голосування в сільській і загальній міській курії, чим наблизилася до засад демократичної виборчої реформи та Українцям дала спромогу вибрати також своїх заступників з міст до галицького Сойму».
На зорі ХХ століття польська адміністрація в Галичині задіювала всі засоби тиску щоби не допустити вибору українських кандидатів до Сейму, навіть всупереч розпорядженням австрійського прем’єр - міністра Кербера. Але з приходом на галицький митрополичий престол Андрея Шептицького, Греко - Католицька Церква остаточно перейшла на українські національні позиції і стала потужним чинником національного руху. За таких умов польські правлячі консервативні сили Галичини стали відверто підтримувати москвофілів як противагу українському руху, а українсько - польські відносини на початку XX століття мали характер гострого конфлікту, неоголошеної війни, виявами якої стали криваві розправи над українськими виборцями, вбивство 1908-го року Мирославом Січинським галицького намісника - графа Анджея Потоцького, та вбивство польськими студентами одного з лідерів українського студентського руху Адама Коцка у 1910-му році.
Політична боротьба загострилась навколо двох питань: створення українського університету у Львові та проведення виборчої реформи, яка би збільшила кількість українців у Галицькому Сеймі. У січні 1914-го року, завдяки активним діям митрополита Андрея Шептицького, був укладений так званий «польсько-український компроміс», який збалансовував права українців і поляків бути представленими в Галицькому сеймі. Польсько - український компроміс ліквідував монополію поляків на владу, передусім в освітніх і культурних питаннях. Польські політики зобов'язалися не чинити перешкод заснуванню українського університету у Львові. Але так і не було вирішено основного питання – поділу Галичини на два окремі краї: польський з центром у Кракові й український зі столицею у Львові.
На малюнку з польського часопису «Pochodnia» від 14-го лютого 1914-го року зображені польські й українські діячі , які 28-го січня 1914-го року підписують угоду під назвою «польсько - український компроміс». Від імені українців угоду підписує Митрополит Андрей Шептицький, від поляків — голова Галицького Сейму граф Голуховський. На фото приміщення, в якому було підписаний «польсько - український компроміс». Тоді це було приміщення Галицького Сейму, а зараз головний корпус Львівського Національного Університету ім. Івана Франка.
337 views07:53