Мілітарна історія

2022-02-17 15:09:03 7 років тому, 17-го лютого 2015-го року частини ЗСУ змушені були розпочати вихід із Дебальцевого, яке після втрати селища Логвинове, 9-го лютого того ж року, опинилось в оперативному оточенні. Місто Дебальцеве, яке українські військові взяли під контроль 28-го липня 2014-го року, являє собою стратегічно важливий залізничний вузол. Контролюючи Дебальцеве, ЗСУ фактично перекрили залізничне сполучення між Алчевськом і Горлівкою. Це створювало супротивнику певні складнощі в постачанні залізничним транспортом техніки та боєкомплекту в Горлівку. Відкрити / Коментувати

2022-02-17 11:20:01 78 років тому в Тихому океані розпочалась битва за атол Еніветок, що в Маршалових островах, на якому японці до того вже встигли збудувати аеродром і причал для кораблів. Вранці 17-го лютого 1944-го року до атолу підійшла американська ескадра на чолі з есмінцем «Фелпс» (англ. USS Phelps). Після масованого артилерійського обстрілу, близько обіду американські кораблі увійшли в лагуну, а на сам атол був висаджений десант. Японський гарнізон на крихітних коралових острівцях, з яких складався атол, становив близько трьох тисяч осіб із стрілецькою зброєю. Такими силами чинити ефективний спротив було неможливо, і 27-го лютого атол Еніветок був повністю під контролем американців. Після 10-денних боїв серед живих залишилось лише 65 японських вояків.

На фото рядовий Теодор Міллер зі складу 3-го батальйону 22-го окремого полку Корпусу морської піхоти США після двох діб боїв на атолі Еніветок в лютому 1944-го року. Відкрити / Коментувати

2022-02-16 20:40:24 «Вітаю вас, браття!.. Привітаймо ж послів Матері-України мовою наших батьків, дідів та прадідів… Прийшла воля, і ми ожили. Ожили, і, як вірні діти своєї матері, йдемо тим шляхом, який указала вона, йдемо туди, де зорять уже любов між людьми, де жде і нас вільний союз вільних народів…».

Як власне і сама УНР, Кубанська Народна Республіка з часом впала під натиском більшовицької агресії, і як і українців Наддніпрянщини, українців Кубані також чекали після цього терор і репресії, що змінили етнічний склад цього краю. Загалом же, у різних формах державне утворення на Кубані проіснувало до 1920-го року, а підпільний спротив більшовикам тривав до 1925-го.

На першому фото герб Кубанської Народної Республіки, а на другому її офіційна печатка. Відкрити / Коментувати

2022-02-16 20:38:41 104 роки тому, 16-го лютого 1918-го року Кубанська Законодавча Рада проголосила самостійну Кубанську Народну Республіку, а ще через кілька днів після цього ця ж Рада видала резолюцію про бажання приєднатись до УНР на правах суб'єкта федерації. До того, ще у вересні 1917-го року, голова Законодавчої Ради Микола Рябовіл звертався до делегатів з УНР з такими словами: Відкрити / Коментувати

2022-02-16 15:54:02 Через якийсь час американці опинились під щільним кулеметним і мінометним вогнем з відмінно замаскованих укріплень, не маючи можливості навіть нормально окопатися. Стінки окопів, виритих в вулканічному попелі, майже відразу обсипалися. До вечора першого дня висадки загальні втрати десанту набагато перевершували всі розрахунки, склавши понад дві тисячі осіб вбитими і пораненими. Можливо, більш чутливе до втрат військо це змусило б припинити операцію, але американці зупинятись не збирались.

Шермани із вогнеметною модифікацією виявились незамінними помічниками в справі прориву японської оборони на Іводзімі. Спочатку танки придушували японські вогневі точки стрільбою з гармат і кулеметів, потім, підійшовши ближче, заливали амбразури і виходи з підземних тунелів напалмом. За американськими танками полювали не тільки японські 47мм протитанкові гармати, а й смертники обвішані вибухівкою. Американські танкісти всіляко намагалися поліпшити захист своїх танків підручними матеріалами. У справу йшли сталеві листи, мішки з піском і навіть дошки. На фото з Іводзіми деякі танки більше нагадують сараї з гарматою, ніж звичні бойові машини.

Через п'ять днів після початку штурму острову, солдати 5-ої дивізії морської піхоти США підняли над вершиною згаслого вулкана Сурібаті зоряно - смугастий прапор. Через дві години цей прапор замінили більш широким - саме цей момент відображений на знаменитій фотографії Джо Розенталя. Але прапор не означав завершення боїв за острів. Тепер треба було метр за метром вибити впертих самураїв з північної частини, де знаходилася головна мета американців - аеродром, здатний приймати бомбардувальники В-29. Взяти аеродром американцям вдалось 26-го лютого. А вже 4-го березня на нашвидкоруч залатану злітну смугу сів перший американський В-29.

Бої за острів тривали ще майже місяць. Навіть коли американці повністю взяли під контроль його поверхню, японці продовжували здійснювати вилазки з підземних тунелів. Остання організована атака, яку очолив особисто генерал Курібаясі, відбулася в ніч з 25-го на 26-е березня. Окремі японці продовжували ховатися в численних печерах значно довше, навіть після капітуляції Японії.

На фото американські морські піхотинці на березі острова Іводзіма в перший день висадки. Відкрити / Коментувати

2022-02-16 15:53:21 77 років тому розпочалась операція із захоплення острова Іводзіма, що в архипелазі Кадзан в 1200 кілометрах від Токіо. 16-го лютого 1945-го року американські експедиційні сили наблизились до острова і корабельна артилерія розпочала його обстріл. За планом артилерійська підготовка мала тривати 10 днів, однак з метою економії боєприпасів для майбутньої операції на Окінаві, обстріл скоротили до трьох днів. 19-го лютого бійці корпусу морської піхоти США висадились на острів.

Вже на самому початку американський план почав буксувати в прямому сенсі цього слова: на м'якому вулканічному ґрунті навіть гусеничні машини грузли ще до виходу на берег. Японці, відповідно до свого плану, не заважали висадці десанту на пляж. Вони вичікували, поки американці почнуть рухатися вглиб острова - на мінні поля, в заздалегідь пристріляні ділянки місцевості. Відкрити / Коментувати

2022-02-16 11:01:40 73 роки тому, 16-го лютого 1949-го року в лісі між селами Підсухи і Дубшара Рожнятівського району Івано - Франківської області, зрадник навів більшовиків на криївку в якій перебувало шестеро підпільників. «Назар», «Зенко», «Лицар», «Граб» і «Босий» загинули на місці. Наймолодший «Гай» зумів вирватись , але за півтора кілометра його ,все ж , наздогнали і замордували. Тіла вбитих поскидали на сани, реквізовані в господаря однієї з крайніх хат і відвезли у Рожнятів. Спогад про той день залишився в пам’яті жителів довколишніх сіл і дійшов до нас у вигляді повстанської пісні «Ой там на Підсухім, де густі ялівці...».

На фото старий хрест встановлений в лісі на місці вбивства чекістами повстанця «Гая» 16-го лютого 1949-го року. Відкрити / Коментувати

2022-02-15 21:25:35 15-го лютого 1763-го року в замку Губертусбурґ, поблизу Лейпциґа, представниками Австрії, Пруссії і Саксонії був підписаний один із двох мирних договорів, який поклав кінець Семилітній війні. Пруссія як одна із країн - переможниць в цій війні увійшла в число європейських гегемонів, що дозволило їй розпочати процес об'єднання довкола себе інших німецьких земель.

На картині Йогана Лоренца Ругендаса зображено в'їзд до Берліна прусського короля Фрідриха ІІ в березні 1763-го року, після підписання Губертусбурґського мирного договору. Відкрити / Коментувати

2022-02-15 15:04:08 77 років тому, 15-го лютого 1945-го року більшовицькі війська розпочали облогу міста Бреслау (нині Вроцлав, Польща), яка тривала аж до завершення війни. Того дня комендант Бреслау генерал - майор Ганс фон Альфен оголошуючи населенню про блокаду міста звернувся до нього із такими словами:

«Неможна втрачати твердості духу. В Нижній Силезії наново встановлені оборонні рубежі. Поблизу Бреслау і Глагау наші частини в кровопролитній боротьбі змогли відбити атаки білбшовиків».

На фото більшовицькі артилеристи з 6-ої стрілецької дивізії ведуть вогонь із 45мм протитанкових гармат 53-К на Гутенберг штрассе в місті Бреслау навесні 1945-го року. Відкрити / Коментувати

2022-02-15 10:51:46 Сьогодні, 15-го лютого, минає 33-я річниця виведення совєцьких військ з Афганістану. Війна в цій країні розв'язана комуністичною Москвою тривала довгих 9 років. Близько 160 тисяч українців змушені були взяти участь в цій війні, і близько трьох тисяч з них загинуло там за інтереси московської комуністичної номенклатури.

На фото колона совєцької бронетехніки по мосту перетинає ріку Пяндж, що розділяє Афганістан і Таджикистан, під час виводу військ з Афганістану в лютому 1989-го року. Відкрити / Коментувати