Смысл нехуйня

2021-12-14 13:09:58 ​​Ким був Олег Мітасов? Нещасним шизофреніком чи геніальним художником? Курйозом з урбаністичного фольклору чи батьком українського стріт-арту? Візонером чи хворим? Схоже, що усім вищеперечисленим.

Читайте нашу нову статтю про найзагадковішого харківського митця: Олег Мітасов: вуличний художник і міський божевільний Відкрити / Коментувати

2021-11-30 21:39:25 Друзья, я тут вспомнил несколько вещей:

1) Я, оказывается, магистр политологии и аспирант школы политических наук

2) Когда-то я очень сносно знал французский

3) Мои любимые авторы почти поголовно Французы.

А еще в 2022 году во Франции пройдут президентские выборы. И этот избирательный цикл кажется мне особенно интересным.

Так что настал момент, и я завожу второй тг-канал.

Там планирую многое. Разумеется, будет обзор. президентской гонки (за Эриком Земмуром следить мне особенно интересно), программ, дебатов.

А еще мои мысли о любимых жабоедах авторах. От Токвиля до де Бенуа. От Шарля Морраса до Дриё Ла Рошеля. От Блеза Паскаля до Мишеля Уэльбека (в январе, кстати, новый 700-страничный роман).

Расскажу о значимости 6 января 1934 года, истоках национализма, неудавшихся евроинтеграционных проектах национальной интеллигенций и ещё много о чем.

А главное — наконец-то, сука, попрактикую язык.

В общем, велкам, подписывайтесь:
https://t.me/frdispatch/3 Відкрити / Коментувати

2021-09-29 17:57:12 Вся «українська література» пострадянської епохи — хуйня. За винятком Корчинського, звісно. Дмитро Олександрович — єдиний письменник європейського рівня. Та й єдиний вартий уваги письменник у принципі. І те, що українці нехтують ним — це найкраще підтвердження того, що все навколо — хуйня.

Можна скільки завгодно жалітись на «українофобію», «упередженість» чи шукати інші виправдання. Але виправдань не існує — ми на дні. У нас немає літератури. І добре, якби її просто не було, це ще нічого. Так біда у тому, що літературою у нас якогось хуя називають твори ірванців-жаданів, а поетами різноманітних андруховічєй. Це вже злочин, за який необхідно карати.

Чому, власне кажучи, скрізь хуйня, а всі навколо підараси, нам з вами тільки належить з’ясувати. І це треба зробити обов’язково, хоча б заради нещасних дерев, яких рубають, щоб напечатати черговий тираж псевдолітературноі хуйні. Відкрити / Коментувати

2021-09-29 15:57:22 «Що значить писати? Навіщо і для кого пише письменник? Хто і коли
задавався такими питаннями — я про це не чув», — таке імпульсивно питає Сартр у вступі до праці «Що таке література?». Він ставив те питання у Франції 1947 року, майже 75 літ тому. І хоч він так і не відповів на власне запитання, але сам акт постановки — це вже подвиг.

А прикиньте поставити таке запитання сьогодні в Україні? На котрійсь з публічних дискусій, або у колонці котрогось навколо-мистецького журналу чи дослідження, наприклад. У відповідь прилетить лиш одне: «Ти шо дебіл? І так все ж ясно». А й справді все ж ясно як білий день: книжки друкуються, панельні дискусії ведуться, премії роздаються, мистецькі арсенали проводяться, гранти виграються, лавеха мутиться — все ясно. Треба буть дійсно дебілом, щоб запитати «що таке література?», сповільнюючи тим самим божевільний рух українського літературного конвеєру замість того, аби на повній швидкості запригнути на цей атракціон небаченої щедрості.

«Ти під нормального коси,
Що б не являлося тобі,
Яку б не вішали статтю,
За будь-якого ладу»

І нібито все справді ясно, але десь в районі черепу муляє питання: так що ж таке, блядь, та література? Або ширше: що таке мистецтво? (таке питання взагалі табу). Спробуйте зупинити когось з відомих «діячів» та запитати «нащо ти пишеш?». У відповідь почуєте якусь зазубрену в університеті хуйню, у кращому випадку.

Було б чудово когось з таких «діячів», якогось андруховіча кишенькового, закрити на підвал і щодня задавати запитання: «нащо ти, сука, пишеш?». Припускаю, що видобування чесної відповіді нагадувало б обряд екзорцизму. Тому що всі вони одержимі демоном міщанства, якому противна сама згадка про творчість, а спроба чесності подібна до ефекту срібла.

Короче, за шо я? За те що всіх сучасних діячів треба садить на підвал! І хоч якою чудовою та правльною не була б ця ідея, але я шаную Кримінальний кодекс — це моя слабкість. Але разом з тим мене просто заєбала тотальна і безпросвітна хуйня, яку всі навколо помилково називають «українською літературою», і яка ні до України, ні до літератури жодного стосунку немає.

Тож хто винен і шо робити? Винні ті, хто пише та їхні критики. Точніше відсутність других. А так як критики відсутні як клас, то й література якісна з’явитись не може. А оскільки немає літератури, то й критики не може бути у зв’язку з відсутністю предмета. Такий от парадокс. І будемо пробувати його рішати, шо робить: в усіх випадках у підсумку обізвуть дебілом. Відкрити / Коментувати

2021-09-28 18:44:40 Не знаю как вы праздновали день рождения Мартина Хайдеггера, я же праздновал в небе, куда часто поднималось его мышление. Відкрити / Коментувати

2021-09-17 16:47:48 Треба винести на порядок денний заборону перекладання не тільки класичних літературних творів, а й філософських.

Причина цьому — імануель кант. Ось і все, що вам потрібно знати про «українську філософію».

Він, кажуть, був стриманим чоловіком, але якби побачив це, то, припускаю, прописав би перекладачу смачну двоєчку межи очі. Цей переводіла, сука, не просто сплюндрував ім‘я заслуженого покійника, так ще й зробив це на французький манір!

ІМАНУЕЛЬ, БЛЯДЬ! Відкрити / Коментувати

2021-09-15 13:12:22 «І шо, ми вопше дикі, ніхуя нема шо запропонувати тим же французам проклятим?», — питав я себе і питають люди.

Але є шо предложити — ДК. Корчинський для несвідущих. Єдиний, хто створив зразок європейського рівня — «Революцію от кутюр» та інші прозові твори.

Або його проза ув вірша, наприклад, «Невчасний», якого розшифрував для вас другий поет Шалфєй.

Но чому ми не можемо це предложити — їм питання друге вже (бо ніхто не знає мов ). І це тоже дуже стидно. Відкрити / Коментувати

2021-09-15 12:51:35 Коли я вже почав сюди знов шось віщати, то треба поділитись з читачами і глядачами наступним спостереженням.

Пощасливилось мені бувати на землі благословенної Франції недавно. І це я не вийобуватись пишу, а довести до вашого відома, шо французам абсолютно похуй на наш з вами, вкраінців, факт існування.

Значить, книгарні. Обійшов я багато книгарень, прям дуже дохуя, можна сказати. При чому яких хочеш: обичних, модних, правих і навіть, прости Господи, лівих (ну то не книгарня була, а розкладка старого лівака біля cimetière du Père-Lachaise). І всіх їх об’єднує одне — ніде нема жодної книжки українського автора.

Якраз на розкладці старого лівака я був ув один з крайніх днів, тому не витримав, включив жлоба і по англійськи почав дойобувати його за українську літературу. Це, якщо що, подвійне жлобство: базарить свинособачою англійською і питати людей непристойні питання за свою, варварську писанину. І я його так заєбав, шо він взяв «Тараса Бульбу», і тицьнув у слово «L’Ukraine», мол: від’єбись, дікарь.

Загалом асортимент літератури ув жабоїдів (вони не їдять жаб, да; а Ше супів не їдять і не прасують одяг) на око такий: 60-70 проц — французи, 20-30 руські; 10-20 греки, шекспіри та інші данти. Вкраінців не завозять. За Франка, Лесю, хібаревутьволи, жадана й тому подібних андруховічєй ніхто й краєм вуха не чув.

З кіно ситуація аналогічна: ніяких «атлантид», сєнцових, тихих думок і носорогів.

Да, і праві французи теж хуй клали на «проблеми українського націоналізму» і подібну лабуду. Взагалі на нашу з кацапами війну їм теж поєбать: «десь на краю світу тіпи чубляться за кусок землі, ну і хай, їхні проблеми».

Знаєте чому так? Ми з вами варвари тому шо. Навіть не варвари — хуторяни. Товчемся з цьою етнікою припиждженою, солом’яними стріхами і жмикрутами ув мови. Ніхуя не зняли, не написали, не переклали класику.. Нє, стоп, украінці — найсильніші і найрозумніші, украіночки — найвірніші і найкрасивіші, мова — наймилозвучніша, а земля — найродючіша. Це просто тому шо французи, суки, українофоби і кормляться з кремлівських грошей! Підрусняві ліваки, ці жабойоби! Відкрити / Коментувати

2021-09-14 21:03:50 Еміль Золя, «Пастка», блядь!

Ви шо там взагалі нюх проєбали?! «L'Assommoir» має вопше буть майже матом написана.

Це роман про бухарів з околиць Парижу якщо що. Відкрити / Коментувати

2021-09-14 20:58:36 Пропоную заборонити перекладати класику українською. На законодавчому рівні.

Наприклад, Бодлер. Абсолютно неперевершений у перекладі на ту ж мову окупанта. Українською — повне паскудство.

І саме на мові зазвичай відбувається наше перше знайомство з такими титанами. Моє так точно. Почитав ув 19 років на свою біду переклад Бодлера українською — відклав після 4 чи 5 вірша. Нестерпно було читати. Списав на застарілість автора. А ніхуя.

Короче, якщо сюди ненароком заглядає якийсь депутат — дайте знати. Відкрити / Коментувати