2022-06-18 18:15:03
Червоний Бог
Червневі дороги
В іржі надвечірніх колій,
Трава проростає в руїнах, набравшись сил,
Притрушені пилом забуті стежки ніколи
Уже не вестимуть людей у старі ліси.
Повітря дрижить. Над полями співають коси.
Проміння розжарює бляхи сільських осель.
У нетрях дібров зачаїлась ослабла осінь,
Готова до свого приходу терпіти все.
Вагони летять через пущі, мости і села,
Тривожачи гамором духів старих боліт.
Призахідна бронза проміння лягає в зелень,
Малюючи обриси чорних шулік на тлі.
Сільськими шляхами в рясній павутині тріщин,
Здіймаючи пил, неквапливо повзуть вози.
На ґанках діди, посадивши онуків ближче,
Із сумом копаються в спогадах давніх зим.
Худоба в полях розімліло віщує зливу.
Крізь тишу та вітер,
сплітаючи їх обох,
Із трав долинають тонкі комашині співи,
Якими освячує літо Червоний Бог.
277 views15:15