Ніколассон

2021-11-16 21:59:29 вибачте за якість, це одна з найдавніших моїх аудіопоезій, записана ще на дуже поганий телефон. але хочеться поділитись. Відкрити / Коментувати

2021-11-16 21:57:29 дорога додому

дорога,
якою я йшов додому,
крізь холод та спеку, туман і дим,
змагаючись з вітром, болем і втомою,
гріла мене завжди.

я часто на неї ступав босим,
обідраним, як дворові коти,
та жодного разу не стримав посмішку,
як починав іти.

вона то пірнала у хащі стежкою,
то розросталася у шосе,
повзла крізь міста, де ніхто не мешкав…
я йшов. забувши про все.

в найглибших річках було надто мілко,
найвищі гори зривали сміх.
чужі вокзали, мости і домівки,
вели мене до своїх.

і от, коли рідні дерева гордо
мене зустрічали шумом вершин.
я був наче Фродо. позаду – Мордор.
а я повертаюся в Шир.

і в мить, коли в сутінках місяць світився,
і сріблом погладжував стебла трави,
десь там, на порозі мого дитинства,
на мене чекали Ви.

і ми
невтомно,
вголос і пошепки,
спільне шукали у різних снах.

дорога додому – часто найдовша.
але завжди – одна. Відкрити / Коментувати

2021-11-12 21:25:02 образи осені
Відкрити / Коментувати

2021-11-01 20:02:00 в наших широтах — усе під осінь:
сірі панельки, дороги, вкриті
ямами, листя, яке ще досі
не відпустило мізинець літа,
бруд на узбіччях і бруд маршруток,
темна задума на всіх обличчях,
літри гіркого, аби заснути
і не пустити до себе відчай,
форми освітлення, види птиці
що спозарання хрипить і злиться,
згорблені плечі, аби нести це,
поки сніги не покриють листя,
грубі розмови і груба шкіра,
тихі під'їзди із їх богами,
в наших широтах — усе під сірість,
щоб не збивати загальну гаму
вицвілих спогадів, літній посаг
холоду тьмяного сонця... власне,
в наших широтах — усе під осінь.
певно, тому вона тут прекрасна. Відкрити / Коментувати

2021-10-26 20:52:55 Ротманс

Не пишеться. Просто не пишеться, хоч і хочеться.
Лягається засвітло. “Ротманс” каже, що слід покашляти.
Рядки забиваються в “ворд” і стають пророчими,
Бо в них не буває нічого, крім злої важкості.

І ніби все добре. І дійсно - усе міняється.
Усяко - на краще. Це ж осінь, вона - підтримує.
Та хмари стискають, і жовтень уже не спиняє це,
Лягаючи з кінчиків пальців густими римами.

Балкон зустрічає свинцево-понурим холодом.
Здобути вогонь для промерзлих долонь - досягнення.
А вітер за склом, як поганий розвідник, колеться,
Не маючи змоги боротись з млинами і стягами.

Ці дні, за відсутності трав обернувшись хижими,
Чигають на тих, хто самотньо бреде узбіччями.
В цю осінь, куріння - водночас можливість вижити
І спосіб хоча б на крок підійти до вічності.

(2017) Відкрити / Коментувати

2021-10-19 22:21:25 ///

гострим воро́нячим пір'ям
гаптується гобелен
жовтневого простору,
сивого
і покинутого.
Господи,
дай нам терпіння
дожити день.
дай нам, Господи, сили,
аби прокинутись.

оминути погост,
не згубити себе за мить,
коли сонце,
вовком погризене,
рани зализує.
проведи нас, Господи,
геть до дверей зими

і дозволь втекти за них.

(19.Х.2021) Відкрити / Коментувати

2021-10-14 20:03:43 другу на схід

розкажи, чим ти дихаєш, братику, там, під кулями,
доки в нас тут найбільший ризик - дешеве куриво?
доки в нас тут проблеми - гаряча вода з зарплатою,
розкажи мені, братику, як це - в окопі спати?

розкажи, як опівночі "Гради" надривно гупають,
розкажи, чи буває тихо під Маріуполем,
розкажи про АК, що завжди при тобі, заряджений -
ну а я пожаліюсь на надто нудне відрядження.

ми з тобою пліч-о-пліч крізь півжиття прочалапали,
то чи знає тебе хтось ліпше, ніж знаю я тебе?
берці - давлять, навколо гримить та і форма не шовкова,
та ніколи не буду питати, чому ти пішов туди.

справедливість у тебе - як срібний стилет, загострена.
хіба міг хто чекати, що ти залиши́шся осторонь?
із нас двох ти завжди мав утричі більше хоробрості...

хай тебе захищає
і Сонце,
і Богородиця.

(2014) Відкрити / Коментувати

2021-10-11 20:36:22 з осіннього Відкрити / Коментувати

2021-10-04 19:56:39 захід у жовтні

коли ватра заходу дотліває,
небо стає бузковим,
як губи потопельника
на Русалчин Великдень.
крізь щілини у брамі осені
протяги
приносять паростки диму,
вирвані з вогнища
на городі сусідів.
коти забиваються на горище,
слухаючи,
як тріщить зерно
у жорнах Великого Млина,
а собаки здіймають голови
і сторожко обнюхують
холодні пальці
осіннього вітру.

і тоді
як сиротливі духи врожаю
постають із ран на тілах полів
і бродять уздовж ріллі,
а ласки у стайнях
видираються на шиї коней
і плетуть коси у гривах,
розмітаючи сутінки,
ніби пил у Чистий Четвер,
баба бреде до курника
і зачиняє птахів. Відкрити / Коментувати