Орестократія

2023-06-25 12:33:52 Транзит влади таки відбувається... Або декілька фактів, які ще вчора ми не здогадувалися про "спецоперацію" Прігожина

Ключовою помилкою світу було думати, що ватажок найманців - це самостійний гравець, який самотужки вирішив побороти гідру корупції та сатанізму: ми пропустили у цій "гойді" довжелезні вуха секретаря совбєза Ніколая Патрушева. 

 За прогулянкою «вагнерів» просторами «матушкі» стояв Патрушев та підконтрольна йому ФСБ. Їх задачею було, щонайменше, взяти під контроль армію.

 Прігожин складав враження «дорослого босяка». Та ми забули, що міжнародний тероризм та найманство - це експортний товар спецслужб… особливо, якщо [африканські] жертви багаті на діаманти, золото та інші дари підземного світу.  

 «Вагнер» місяцями готувався до «контрнаступу» на Москву, акумулював боєприпаси, паливо, "пиляв" стратегію проникнення у столицю. Контррозвідка ФСБ місяцями «не помічала» цих приготувань, утримуючи самого Прігожина в золотому коконі безпеки, оберігаючи навіть від кривого погляду, не кажучи вже про якийсь замах. 

 Проксі-воїн ФСБ Прігожин невтомно обгиджував  керівництво МО, не згадуючи ФСБ. 

 Ну й крайній аргумент: «проксі-воїн світла»  в 100 км від Москви, в один момент здувся по дзвінку, слухняно упакувавшись в автівку та відправившись у заслання: найближчим часом йому доведеться боротися за зміцнення демократії в черговій африканській країні чи щось подібне тому. Чи міг би справжній лідер 25-тисячного контингенту отак от зійти на пси, боячись пролити кров?.. Лідер - ні, а от «солдат ФСБ» - так. 

  Упродовж попередньої доби найманці наступали не на Москву, а на перелякану свідомість фюрера. Схоже, частковий трансфер влади відбувся. 

 Коли всі посіпаки фюрера накивали крилами бізнес-джетів, на господарстві у Москві залишився один Патрушев, який влаштував красивий трюк над президентом: він публічно наплював на путінські стогони про недопустимість перемовин з терористами: внутрішня стабільність» виявилася важливішою за "забобони" бункерного. Тим часом все, що змогла путінська армія, це криво-косо знищувати нафтосховища, мости, підривати цивільних. 

 «Шах Прігожиним»  ФСБ влаштувало, скоріше за все, через невдоволення стратегією війни Шойгу-Герасімова (реально - Путіна): їх так затягнуло у тунель пост-совкового ядерного мислення, вони ігнорують неефективність цього інструменту. Йдеться про теорію масштабної шкоди, під яку потрапляють і техногенні катастрофи, як підрив Каховської ГЕС.  Тоді як ФСБ-шна частина путінської верхівки прагне скорішого завершення війни та повернення до типового мирного корупційного існування. 

 Патрушев не влаштував Путіну «мат Прігожиним», бо довелося б попотіти над захопленням влади у країні. Свого часу заколот Керенського обійшовся  російській імперії втратою трону і приходом до влади більшовиків. ФСБ вчить історію: в разі захоплення Москви сценарій розвалу мордору був цілком реальним. Тому бункерний досі - вожак оркостану, а за подальшим транзитом влади слід спостерігати за призначеннями. Не виключено, що міністром оборони стане, наприклад, Олексій Дюмін, колишній охоронець фюрера, губернатор однієї з областей, людина Патрушева, свого часу фігурував серед спадкоємців фюрера. Для балансу начальником ГШ стане який-небудь традиційний вояка, наприклад, алкаш Суровікін - дружаня Прігожина.  

 Патрушев давно славився вставленими ножами у спину фюреру. Це він розвів цілий інкубатор відомих «політологів» та телеграм-каналів, які щиро та натхненно знущалися з господаря кремля. Кажуть, що саме Патрушев є творцем про «смертельно хворого Путіна». Виглядає на те,  цей креативний секретар Радбезу тепер і дотягнувся до влади у Московії. Стежимо за призначеннями. Якщо написане тут підтвердиться, то і наступника бункерному висаджуватиме у своєму інкубаторі ФСБ.

Шойгу та Герасимов  - то окрема історія. Подейкують, їм тепер відповідати за усіх гріхи бункерного. 

Поживемо - побачимо, стежимо за змінами. Підписуйтеся на "Орестократію".

Що думаєте про майбутнє Прігожина? Воно виглядає не так вже й яскраво. Проголосуйте Відкрити / Коментувати

2023-06-24 18:47:01 Спецоперація за планом… Як виглядає план Прігожина

Бізнес-джети й урядові борти настільки активно евакуюють з Москви високопоставлені дупи, що мимоволі починаєш вірити у «вагнерів» на красній площі.

Євгеній Прігожин з найманцями мав причетність до переворотів у багатьох африканських країнах. ПВК «Вагнер» напала на режим Путіна з такою ж жвавістю, ніби на якогось суданського правителя-різника.

Наступ на Москву відбувається згідно з класичними африканськими методиками: колони мчать максимально швидко, важка техніка завбачливо завантажена на тягачі, а колони прикриваються системами ППО: ПЗРК, «Стрілами» і «Панцирами». Комплекси примудряються працювати на ходу: в активі «вагнерів» декілька збитих гвинтокрилів та літаків, багато наземної техніки, із втрат - один уазик.

З ювелірною точністю прігожинці захоплюють містечка та обласні центри. Наприклад, у Ростові взяли під контроль штаб південного округу, аеропорт, всі силові офіси, замінували вʼїзди до міста, розставили блокпости на ключових перехрестях. Водночас захопили вʼязниці, вербуючи в «рідних пенатах» соратників.

На відміну від оленярів Шойгу, серед ПВК багато грамотних, бойових офіцерів у відставці. Помітно, що у них серйозна служба розвідки, надійний звʼязок, злагодження та відмінна логістика.

Самостійно Прігожин здатен лише на заколот. Та він претендує на більше: громадянську війну з наступною революцією. І тут ключова ставка на емпатію.

У Москві та околицях розквартировані вишколені підрозділи, підпорядковані різним відомствах: таманська та кантимирівська дивізії Шойгу, Росгвардія, формування ФСО, ФСБ, МВС і т.д. Це робилося, аби унеможливити палацовий переворот. Придворних вояк загалом декілька десятків тисяч, і в разі зіткнення з «вагнерами» столиця русні на місяці застрягне у вуличних боях, долю яких визначить регулярна армія.

Тому, головна ставка найманців на нарощення мʼязів, тобто - приєднання нових симпатиків: спершу це можуть бути зеки, добровольці та дезертири. Трапляються повідомлення про підтримку ПВК цілими підрозділами регулярних військ РФ, але поки я не можу верифікувати інформацію. Найближчим часом Прігожин розраховує залучити різного рівня суровікіних, нещодавніх однодумців, яким у печінках сидять усі ті шойгу з герасімовими. Достатньо підтримки декількох дивізій, аби надщербити пропутінську лояльність воєнщини й активувати всіх «ждунів».

Три найголовніших запитання щодо «вагнерівщини».

Що далі?
Усі прогнози можуть бути писані вилами по воді. Зрозуміло, що «спецоперація відбувається за [невідомим нам] планом». Прігожин дійсно нагадує генерала Корнілова, який у 1917-му влаштував заколот проти царя, і в підсумку прискорив прихід комуністів до влади.

Що означає для України ймовірний початок громадянської війни в Московії?
Я б говорив про декілька аспектів.

«Кухар Путіна» такий самий українофоб, як і його недавній господар. З іншого боку, "смута" втягне мордор у затяжну турбулентність, кремлівським правителям будь-якого розливу буде вже не до війни з НАТАй Україною.

Така «гойда» деморалізує фронт. Тим паче, що Прігожин говорить все те, що думає кожен ЧМОбік, примусово запакований у форму та прикопаний в окопі.

«Акела промахнувся»: весь світ уже бачить, що бункерний дід не сильно то й контролює країну, раз з ним починає воювати навіть його африканський гаманець-барига. Зауважте, кишенькова ОДКБ не поспішає надати кремлеві війська на підтримку, Лука дременув одразу в Туреччину, і лише Уганда готова відправити солдатів на підтримку бункерного.

Путіну, до речі, є сенс подумати над купівлею нерухомості в Уганді. Там хороший екотуризм, надійна корупція та тотальна бідність… все, як він любить. І ще там немає ПВК «Вагнер»… поки що…

Гойда. Хай горить ясно, щоби не погасло.

Підписуйтеся на "Орестократію". Відкрити / Коментувати

2023-06-24 15:37:09 пригожин йде "брати" Москву: куди просунулися сили ПВК "Вагнер" і скільки техніки втратили війська Шойгу. Карта онлайн

Вони пройшли Ростовську та Воронезьку області і, ймовірно, увійшли до Липецької

Незважаючи на те, що російська авіація бомбардувала колони найманців, за підрахунками аналітиків, втрати ЗС рф значно перевищують кількість техніки, втраченої "вагнерівцями". Про хід громадянської війни в рф пишуть російські ЗМІ. Усі подробиці Відкрити / Коментувати

2023-06-23 09:06:51 Ми не передаємо Україні всього потрібного для перемоги, але ми вимагаємо воювати так, як би ми самі не воювали, - крутезний виступ Говарда Баффета лондонській конференції з відновлення України

 НІколи озиратися, бо наші дії змінюють хід історії. І ми маємо бути на правильному боці історії. 

 Були часи, коли ми виявилися малодушними. Ми допомагали, але повільно. Подекуди ми були нерішучими. 

 Ми не передаємо Україні всього, що їй потрібно для перемоги в цій війні. Але що гірше: ми вимагаємо від України воювати так, як би ми самі не воювали. 

Так чого ми очікуємо? Дехто діє, виходячи зі страху. Але я вам скажу, що ніхто б не боровся, боячись наслідків. 

 Джон Маккейн якось сказав: «Не провокувати Путіна, - це показувати слабкість, яка 100% спровокує Путіна». Сенатор Маккейн розумів наслідки нашого мовчання, коли Росія зайшла в Крим і просунулася на захід - на Донбас.  Цього разу ми не можемо помилитися в наших оцінках. У нас немає права на помилку. 

 Хтось переживав через ескалацію війни: чи звертали ви будь-коли увагу, як змінюється геополітичний ландшафт? Як він уже змінився? Він змінився не на нашу користь… Не на користь кожного присутнього у цій залі. 

 Чи у вас є найменше уявлення, як виглядатиме наш світ, якщо ми провалимося в Україні?

 Під час моєї останньої поїздки до України я зустрів 19-річну дівчину, яка втратила ногу. Вона сказала мені: все, що я хочу - це повернутися і продовжити воювати на фронті. Ось що таке воля українського народу. 

 Я зустрів молодого хлопця, Дениса, який втратив обидві ноги та ліву руку в Бахмуті. Він прагне пройти навчання, щоб допомагати іншим людям з ампутаціями. 

 Майбутнє цих людей змінилося назавжди. На жаль, там тисячі таких історій. Жоден американець не погодився б на таке для своєї дитини. Жоден британець… жодна особа в цьому залі. 

 Так чому ми дозволяємо цьому продовжуватися?!

Влучніше важко сказати. Додам, що Баффет-молодший (син американського мультимільярдера та філантропа Ворена Баффета) не тільки словами, а й матеріально допомагає Україні, інвестуючи свої кошти в проєкти допомоги. За час війни відвідав Україну декілька разів. 

Підписуйтеся на «Орестократію». Відкрити / Коментувати

2023-06-21 20:13:45 Американський президент обізвав лідера Китаю «диктатором»… Це зовсім нічого не означає, вже в листопаді Байден «стелитиме» перед Сі Цзіньпінем  червону доріжку привітності.

З приводу «диктатора» всі так переживають, бо напередодні глава держдепу Блінкен замирився з китайським лідером, і той нібито пообіцяв не постачати зброю Росії. І тут дідусь Джо міг все наламати. Однак, все Ok.

 Річ у тім, що США змінили стратегію у Південно-Східній Азії,  увімкнувши режим «Realpolitik» на повну. Realpolitik - це сповідування практичних цілей та вигод, жертвуючи ідеологією чи мораллю. Так би мовити, інтерес понад  ідеалами.

 Найближчими годинами до  Вашингтону прилетить премʼєр Індії Моді. Ще донедавна держдеп США відмовляв політикові у візі, оскільки очолюваний - на той момент - Моді штат Гуджарат став ареною антимусульманських заворушень, загинули сотні людей. Відтоді ситуація з правами людини у державі кращою не стала, за критику премʼєра загримів за ґрати навіть спадкоємець династії засновників Індії Рахул Ґанді (про Махатму та Індіру Ґанді ви ж чули).

 Ще 10 років тому з Моді США не спілкувалися б, та часи змінилися. «Не можеш вплинути на ситуацію, зміни ставлення до неї», - щось таке мало б бути викарбувано на фронтоні держдепу: США усвідомили гіркі уроки навʼязування демократії країнам Глобального Півдня. Наприклад, прагнення прищепити Саудівській Аравії демократичні манери лише підштовхнуло саудитів у  політичні обійми Китая.
Сьогодні навіть диктаторів варто цінувати, бо кожен із них може стати твоїм ворогом.  

 Зараз Індія за чисельністю населення приблизно рівна Китаю, територіально знаходиться в одному з найстратегічніших для США місць на земній кулі та намагається стримувати гегемонію Китаю на Глобальному Півдні, зокрема - в БРІКС.  Тому у Байдена немає сьогодні геополітичного вибору: підкинути Делі зброю… чи пригорщу демократії та прав людини. Втягування напівдиктаторської країни в орбіту Вашингтона вже розпочалося: Індія входить у т.зв. четвірку - блок держав Тихого та Індійського океанів: Австралії, Японії, Індії та США.

 Тепер диктатори, наче росіяни: є хороші, а є погані. До цього спонукала путінська агресія проти України.

 Сі не шантажує світ ядерною зброєю, не обіцяє заморозити пів Європи, а ще когось - позбавити харчів. Імператорські лаври та прагнення до гегемонії йому невпинно тиснуть на кору головного мозку, але не так сильно, як кремлівському фюреру.

 У Китаю є серйозна мотивація для замирення із США, - зникло головне джерело розвитку: до останнього часу КНР фінансувала економіку через нарощення зовнішнього боргу: на 1 юань інвестицій залучалося 1,5 юаня боргу. Зараз для росту потрібно вже 3 юані. Іншого джерела розвитку економіки наразі немає. Тому Сі критично знайти точки дотику з США. І навпаки, Вашингтон лякає як воєнна потужність КНР, так і наслідки можливого падіння економіки Піднебесної. 

 У листопаді в Сан-Франциско очікується зустріч лідерів КНР і США, де вони мали б проговорити ключові проблеми сьогодення. Може, заодно, визначать майбутнє Росії.  

Важливий факт: Байден багато що говорить… Казав, наприклад, що США не виділять Україні наступальної зброї… потім те ж саме повторював про танки; потім переконував усіх, що ЗСУ не потрібні F-16, а тепер ніби-то гримнув дверима НАТО перед нашим носом, і назвав Сі диктатором. Але ж ми знаємо, що життя багатогранніше, ніж то здається американському президентові. 

Підписуйтеся на «Орестократію». Відкрити / Коментувати

2023-06-20 11:54:15 Байден раптом здійняв ядерну бучу по Білорусі. Все тому, що бульбофюрер боїться вторгнення. 

Тактичні ядерні ракети потрібні самопроголошеному білоруському диктаторові Луці винятково як гідазепам, - для заспокоєння. Сидячи під нуклеарною парасолькою, він сподівається почуватися захищеним від вторгнення іноземних військ - українських, польських і т.д. Інтервенції він боїться більше, ніж Путіна... І не безпідставно.

 Лука отримує від бункерного ядерні ракети, що втричі потужніші за атомні бомби, скинуті США на Хіросіму та Нагасакі 1945 р. Але особливих тактичних переваг він при цьому не матине. 

 Для сучасних ракет і Московія, і Білораша - з точки зору запуску - географічно один і той самий регіон. Тим паче, що всі т.зв. червоні кнопки знаходитимуться у кремля. Картопляний фюрер  зможе хіба що провідки якійсь видерти з тих девайсів чи іржавим цвяхом нашкрябати на ракеті «За бацьку». Самостійно постріляти йому не вдасться.

 Лука боїться зовнішнього вторгнення. Він викосив у країні всю опозицію, в тому числі - серед силовиків, і в найближчій перспективі залишається єдиний ризик втратити владу: це зовнішня військова інтервенція. Тим паче, він міг здогадатися, що в багатьох українців руки вже сверблять, оскільки добре памʼятають колони русні, які через бульбашів транзитом зайшли в Україну. Мінськ тим часом сподівається, що отримана на прокат путінська ядерка захистить режим Луки. 

 А ніт, не захистить. Польський генерал і екс-заступник міністра оборони Вальдемар Скшипчак потролив Лукашенку: "Ми готуємося до повстання в Білорусі, тому що воно відбудеться. Потрібно бути готовим підтримати антилукашенківські  війська. У нас є причини допомагати їм". Перед тим Sunday Times написала, що армійські інструктори на території Польщі готують білоруських опозиціонерів для силового захоплення влади та зміщення Луки. 
Це дійсно вишуканий тролінг, бо коли на тебе наступають власні громадяни, немає країни-агресора, то й пуляти ракетами по своїх містах якось не дуже виходить. 


 Так, а що ж Байденом, є ота ядерна загроза чи ні? Як модно сьогодні говорити, «не все так неоднозначно». 

З одного боку, Reuters цитує американського президента, що загроза Путіна використати тактичну ядерну зброю є «реальною», а розміщення її в Білорусі - "абсолютно безвідповідальне".

 З іншого, у тому ж повідомленні агенція додає: США не бачать жодних ознак того, що Росія готується застосувати ядерну зброю.

Схоже, Uncle Sam відкрив окремий політичний проєкт "Білорусь", і має на Луку якійсь свої плани. Вони, на разі, не відомі, але  бацьку вже зараз штормить по-дорослому.

Підписуйтеся на "Орестократію". Відкрити / Коментувати

2023-06-19 17:16:34 "Миротворче" турне африканських лідерів оголило ахіллесову пʼяту «невмирущого» кремлівського діда

Найбільше йому дошкуляють не санкції, і навіть не розвал Росії, а ордер на арешт від Міжнародного кримінального суду (МКС) в Гаазі: заради його відкликання фюрер готовий навіть відводити війська.

Кремль сам виписав кишенькових "миротворців" з африканського континенту, а потім раптом устами Путіна запитав, мовляв, для чого приперлися, адже з Україною ні про що домовлятися.

Поведінку бункерного спробували пояснити терміном «нормалізація війни»: мовляв, рашистська влада настільки звиклася з «СВО», що перестала шукати шляхів до примирення, «фронт стабілізувався», ставка - на затяжні бойові дії. Цій версії можна було повірити, якби ще декілька днів тому кремль не очікував візиту "миротворців", наче студент першого побачення після перерви в стосунках.

Інтерес Москви до африканської делегації прокис після того, як українська сторона відмовилася обговорювати скасування ордера на арешт російського президента, виписаний МКС Гааги. Напередодні агенція Reuters озвучила переговорні тези «миротворців», які мали б включати відведення російських військ, виведення тактичної ядерної зброї з Білорусі та... призупинення виконання ордера МКС на арешт Путіна та послаблення санкцій. Термін «відведення військ» достатньо розмитий, і залишає простір для торгів, але й у даній редакції зрозуміло: за скасування ордера бункерний готовий «розраховуватися» територіями. Та пізніше цей пункт зник з публічної частини переговорів, і фюрер неабияк засмутився.

Московія вже давно підшуковувала перемовників, здатних вимолити російському президентові індульгенцію від міжнародного арешту. Першим кандидатом на подібну місію - за сценарієм Кремля - мав стати Папа Римський Франциск, але той, схоже, відмовився від такої специфічної місії.

Ордер МКС крутіший ніж санкції, бо кваліфікує господаря кремля як світового злочинця. Таких диктаторів можуть відвідати хіба що Паркінсон, Альцгеймер, а також президенти Союзу Коморських островів, ПАР, Сенегалу, Замбії, вже мовчу про Конго з Угандою.

У нинішньому статусі фюрер наглухо ізольований у стінах кремля і боїться летіти навіть на саміт БРІКС в Південноафриканську республіку. А БРІКС (куди входять Бразилія, Росія, Індія, Китай і ПАР) міг би стати хорошим майданчиком для самолюбування диктатора.

Будучи світовим вигнанцем, складніше малювати собі перемогу на президентських виборах, тим паче коли доводиться постійно говорити про загрози розпаду улюбленої імперії.

В основі життєдіяльності сучасної Московії клекотить нездоровий егоїзм однієї людини - бункерного діда. Саме тому підтримання міфу про його маніакальну "велич" важливіше, ніж інтереси країни; особисті амбіції вагоміші за державну скарбницю. Саме цього нюансу не розуміли більшість експертів, кажучи, що Путін не розпочне війну, бо Московія поступово скотиться до держави 404. Та прогнози варто було робити не економістам, не політикам, а психіатрам.
І навпаки: ордер МКС психологічно точно влучно вдарив по ахіллесовій пʼяті російського вождя. Значить, справа хороша, її варто продовжувати.

Підписуйтеся на "Орестократію". Відкрити / Коментувати

2023-06-16 12:43:37 Компроміс НАТівського стандарту:  Байден схвалив рецепт зменшення путінської боязні в Альянсі

Україна отримає запрошення в НАТО, але воно, наче квиток Подоляка до Криму - буде з відкритою датою. Американські чиновники вважають це рішення ідеальним, аби залатати розбіжності між країнами-членами трансатлантичного військового альянсу. Це ідея генсека НАТО Єнса Столтенберга, її підтримав глава Білого Дому Джо Байден, -  WP.


 Столтенберг переміг незворушність Білого Дому, який до останнього виступав проти відкритих дверей Альянсу для Києва. Пропозиція генсека дозволяє Україні «проскочити» статус кандидата в члени НАТО.

 Фактично, Україна потрапляє в одну категорію з Фінляндією, яка пропустила необхідність виконання марудного Плану дій щодо членства.

 Дипломатичний хід Столтенберга фактично є рефлексією на президента Володимира Зеленського, який вимагав швидкого приєднання України до НАТО. Якщо наступного місяця на саміті у Вільнюсі Байдену вдасться зшити позиції різних сторін альянсу, приєднання Києва перетвориться з ідеологічного питання на технічне. 

Реально, це означає наступне: формально, наша держава не отримає захисту  5 статті НАТО, що передбачає колективний захист одного зі своїх. Задача нинішнього етапу зовсім в іншому: відколупувати  путінський страх у Європи покроково.

 Компроміс від Столтенберга сам по собі буде великим кроком вперед, адже він виходить за межі комфорту більшості держав НАТО: вони досі побоюються, що членство України «посилить протистояння Заходу з Росією». Крім відомих «русофілів» Угорщини, Туреччини та Греції, навіть очільники Франції, Німеччини та Сполучених Штатів донедавна закликали «до обережності». 

 Донедавна навіть саме запрошення в НАТО, тим паче в період екзистенційної війни з РФ виглядало неймовірною подією. А зараз - це, практично, реальність. Через пів року тодішня реальність може бути ще сприятливішою для України, і вже ніхто з членів НАТО не смикатиметься від переляку через приєднання України в період війни. Тим паче, що у Києва є такі завзяті партнери, як Польща та країни Балтії, які лобіюють вирішення «українського питання» вже сьогодні. Та й ініціатор проукраїнських формул Столтенберг залишається додатково на посаді ще на рік. Тому ми НАТО ми можемо потрапити навіть швидше, ніж Подоляк до Криму. 

 Прогнозую, що реакція Києва - закономірно - виявиться стримано незадоволеною: Україна виправдано розраховує на запрошення "вже і сьогодні". Тим паче, що ініціатива генсека не вирішує знаменитої проблеми гарантій безпеки. Хоча Байдена також можна зрозуміти:  зараз він  змушений балансувати між посиленням проукраїнської коаліції та збереженням єдності НАТО. Та кожен день, місяць підливає водички на млин українських інтересів, тим самим демонструючи бункерному: його блеф разом з т. зв. цілями «СВО» він може залишити для своєї челяді. Світ поступово оговтується. 

До речі, як там згідно з фемінітивами грамотно казати: Україна стане «членом НАТО» чи «членкинею НАТО»?

Підписуйтеся на «Орестократію».  Відкрити / Коментувати

2023-06-16 12:32:52 Африканський миротворець Сиріле Рамафоса, як ти там?

У нас в деяких укриттях є барабани, якщо що... Відкрити / Коментувати

2023-06-14 11:42:19 «Ціною важких втрат київський режим досяг незначних результатів», - «Орестократію» повним ходом цитує Путін та інші рашисти

Путіноїди нарешті запустили темники, про які я писав понад місяць тому: в їхніх польових звітах зашкалюють цифри підбитих «імпортних» танків та бронемашин ЗСУ, на тлі яких московити героїчно відступають. 

 На початку травня кремль став підчищати в головах московитів рештки антиукраїнського оптимізму, натомість вселяючи страх, приреченість: єдиним заспокійливим для рашистів тепер є повідомлення «неймовірні втрати» ЗСУ.  

 Ці темники зараз розійшлися по російських пропагандонах, а також по низці західних медіа (особливо німецьких), вони присвячують цілі статті аналізу «нечуваних та неефективних втрат України».

Навіть бункерний дід під час вчорашньої зустрічі з т.зв. воєнкорами слідував методичці. Але він не просто підбріхував, а марив по повній: втрати російської сторони при відбитті атак в 10-ро менше. Втрати імпортної техніки ЗСУ складають 25%-30%. І далі за списком: 160 танків, 360 бронемашин різного типу… тобто, як зазвичай: ми втрачаємо в рази більше на полі бою, ніж реально поставляють нам західні партнери. 

 Наскільки брешуть московити показує Голландський дослідницький сайт з питань війни Oryx. Згідно з останніми зведеннями, втрати у воєнній техніці у ЗСУ навіть дещо менші, ніж у русні, особливо по танках і гарматах. І це феноменально, вважає Oryx. Адже для атакуючого війська збитки мали б бути у 2,5-3 рази більшими. Торік втрати рашистів в ході їх наступу сягали навіть коефіцієнту 4:1. 

   Ось окремо втрати по видах техніки за час контрнаступу: 
По танках:
 Русня - 18 од.
Україна - 13 од., з них 3 Leopard. Але кожен німецький танк рашисти порахували за 50-т, тому і вийшла цифра 150…

   По бронемашинах:
 Русня - 33 од.
 Україна - 40 од. 

   По арті:
Русня - 14 од.
 Україна - 4 од.

 Кремлівська седативна інформ-політика не принесе бажаного заспокоєння ватному люду, оскільки найближчі партнери України запустили медійне контрпрограмування: вони готові компенсувати втрати ЗСУ під час наступу. 

"Ми не зможемо замінити кожен танк, що вийшов із ладу, але з липня будемо нарощувати постачання Leopard 1 A5", – переконує міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус. До кінця 2023 року Німеччина планує відправити ЗСУ загалом понад 100 од.

Пентагон поставить в Україну нову бронетехніку навзамін втраченої на суму $325 млн, - держсекретар Блінкен. Пакет включає 25 бронемашин Stryker та Bradley, «Стінгери», "Джавеліни", 155-мм та 105-мм снаряди, ракети для NASAMS та HIMARS, боєприпаси для стрілецької зброї, гранати, засоби зв'язку та запасні частини.

Окрема подяка за протитанкові снаряди зі збідненим ураном, вони ефективніше пробивають броню, ніж звичайні. Також Білий дім обговорює можливість постачання Україні касетних снарядів.

 Британія оголосила про новий пакет допомоги на €107,5 млн: ЗСУ отримають радари для захисту від невибіркових російських ударів, а також "гармати та значну кількість боєприпасів". 

Франція активізує постачання зброї ЗСУ для допомоги контрнаступу, - Макрон. Постачання відбудеться найближчими тижнями. 

Це лише частина заголовків за останніх два дні. 

 Тому кремлівський дурень може багатіти думкою. І його великоруский народ хай пожирає дезу про непомірні втрати ЗСУ. Але реальні тенденції протилежні, і призведуть до очікуваного - програшу русні. 

Вірте в ЗСУ. Підписуйтеся на «Орестократію». Відкрити / Коментувати