Орестократія

2024-03-14 17:20:15 ​Московія не бажає прямого військового конфлікту з силами США і НАТО, - припускає розвідка  США

Після цих слів увесь Північноатлантичний блок мав би хором видихнути, оскільки т.зв. «ескалації конфлікту» з РФ його очільники бояться так само як і тіні бункерного. Але ні…

Кремль не налаштований перетнути поріг масштабного глобального військового конфлікту, і продовжуватиме асиметричну активність нижче рівня прямого зіткнення, — йдеться в доповіді нацрозвідки США щодо основних загроз безпеці.  У рейтингу небезпек московія займає 2-ге місце, — після Китаю, за нею — Іран та Північна Корея. 

 РФ готується до космічних воєн і розгортає нову протисупутникову зброю. Тут йдеться і про космічні перешкоди, зброю спрямованої енергії, орбітальні засоби ураження та ракети наземного базування.

 Москва розглядає кібердиверсію як зовнішньополітичний важіль впливу на рішення інших країн: йдеться про атаки на критичну інфраструктуру, в тому числі — підводні кабелі та системи промислового контролю.

Військова потужність РФ досі тримається на світових енергетичних доларах. Наприклад, у І-ій половині 2023-го московія залишалася другим за величиною постачальником скрапленого природного газу до Європи, а також успішно перенаправила морський експорт нафти, продаючи вище цінових обмежень G7.

 Російське військо зіткнеться з багаторічним відновленням, —  після значних втрат техніки й особового складу в Україні. Тому кремль більше покладатиметься на ядерний і космічний потенціал для стратегічного стримування.

 Росія продовжить модернізацію своїх ядерних озброєнь, особливо великої дальності. Ядерний потенціал розглядається як головна гарантія безпеки путінського режиму. Я би тут наголосив: саме безпеки, а не гарантій перемоги в наступальних операціях. 

  Загальне враження від цього звіту дуже дивне: в одній частині автори говорять про небажання бункерного проходити "поріг конфлікту" з НАТО, з іншого — вони піддаються путінському ІПСО про "неминучу відплату колективному Заходу".

"Нездатність росії досягти швидких і рішучих перемог на полі бою в поєднанні з українськими ударами по самій РФ продовжують «викликати занепокоєння, що путін застосує ядерну зброю», - йдеться в документі. 

Це пряме відсилання до торішньої спецоперації кремля, про яку писала Wall Street Journal «Як втрачено найкращий шанс виграти українську війну». Восени 2022-го перемоги ЗСУ на Херсонському та Харківському напрямках спонукали бункерного до ядерного блефу: кремль зі швидкістю скаженого кролика тиражував інформацію про те, що розглядає можливість завдавати ядерний удар по Україні, якщо війна йтиме для нього за катастрофічним сценарієм. Хоча реально ці слова нічим підкріплені не були, але США купилися, обмеживши постачання зброї ЗСУ. Кремлеві прийом сподобався, тому він і далі старанно прокачує ці страхи.  

 Можу припустити, що справа не лише у впливові російського ІПСО на розвідку: очевидно, що американські спецслужби свідомо  залишають люфт для маневру своїм політикам, якщо їм конче знадобиться злякатися чергового «витка ескалації». Відкрити / Коментувати

2024-03-11 12:11:41 Папа «Пекінський»: Китай знову активував свою 5-ту колону «миротворців»

Київ та західні партнери організовують мирний саміт: мета — знайти спільне рішення, як вгамувати агресивний російський імперіалізм. Водночас до форуму намагаються долучитися друзі кремля, аби конвертувати антипутінський саміт в антиукраїнський. 

Зустріч глав держав, що активно лобіюється Україною, змусила Пекін відправити своїх дипломатів по світових столицях. Їх завданням є озвучка хотілок москви як умов для участі в переговорах, стверджує South China Morning Post.

Перша: Захід припиняє постачання зброї в Україну.

Друга: Зеленський скасовує підписаний у жовтні 2022 року указ про заборону переговорів із путіним. 

Спойлер: джерела South China Morning Post в різних столицях ЄС заявили, що "цього ніколи не станеться", поки РФ продовжує атакувати на фронті. Крім того, європейці вважають, що москва на саміті "буде настільки вимогливою і грубою, що все закінчиться до початку дискусії".

Пекін не полишає надій запхнути кремль на той саміт, тому слідом за Китаєм на марш вийшла пʼята «колона блакитних касок»: це ті ж самі «миротворці з гранатою», які інформаційно супроводжували попереднє «мирне турне» спеціального представника Пекіна Лі Хуея: Орбан, Фіцо, Ердоган і… Папа Римський. Тоді вони називали бункерного "хорошим хлопцем", закликали зберегти йому обличчя та сісти з ним за стіл.

Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган днями сказав, що його країна готова прийняти на своїй території "мирний саміт" щодо завершення війни в Україні, але лише в разі, якщо участь у ньому братиме і країна-агресор росія. Такої ж думки угорський та словацький премʼєри.  

Особливо смішно вийшло зі Швейцарією: як потенційна організаторка саміту, наполягає на запрошенні московії на «мирний форум», і водночас журналіст швейцарської телекомпанії RSI бере інтервʼю у Папи Римського і запитує про білий прапор для України. А понтифік догідливо підтакує телевізійнику: мовляв, Україна повинна знайти в собі сміливість капітулювати, погодившись на переговори. Ну зовсім не викупна історія вийшла. 

Ватикан уже пояснив, що понтифіка не правильно зрозуміли, і він говорив не про капітуляцію... і взагалі Папу, мовляв, підставили журналісти. 

Ватикану не звикати перепрошувати за слова Папи. Ще зовсім недавно Святий престол теж вимушений був заявити, що главу церкви неправильно зрозуміли. Пригадуєте, як Франциск вихваляв велич русні: «Жорстокість не притаманна російському народові…  бо російський народ – це великий народ… Я маю велику пошану до російського народу, до російського гуманізму».

 А ще він молився за «невинно убієнну» Дугіну, збирався весною 2023-го побувати в РФ, і саме з російського боку відвідати Донбас.

Причина патологічного русофільства у надмірній чутливості Святого престолу до Китаю: Ватикан прагне добитися лояльності КНР в обмін на відновлення в Піднебесній унітарної китайської католицької церкви, а це — сотні мільйонів вірян.

Саме тому сьогодні Ватикан поводить себе так, ніби Ісус Христос був китайцем, а його посланцем на землі став Сі. Папа Франциск відверто підігрує великій світовій диктатурі: зауважте, він не закликає путіна набратися хоробрості та вивести окупаційну армію з території України… 

 Демократичному світові треба добре подумати, чи не шкодять молитви Ватикану демократії та безпеці. А заодно і знайти спільне рішення щодо того, чи може путін програти. Захід вже вирішив, що той не може виграти, але цього виявилося замало. Відкрити / Коментувати

2024-03-06 11:11:48 ​США можуть перетворитись на автократію й разом із Китаєм та Московією «дружитимуть» проти Європи

Це гіпотеза від найреспектабельнішого в Сполучених Штатах політичного журналу The Atlantic. Видання на пальцях розповідає, як світ поступово сходить з розуму, та пояснює головну загадку року: чому Трамп так завзято допомагає Путіну.  

 Трамп – не ізоляціоніст, як його називають. Він прагне продовжувати співпрацю зі світом, але «на інших умовах». Для цього потрібна «угода» з путіним.

Дональд Трамп накручує хвіст республіканцям, аби блокувати допомогу Україні. Формально, він це робить, щоб підірвати політику чинного президента США, послабити американську владу та довіру до Pax Americana. Та насправді Трамп та його син неодноразово говорили: США повинні «відрізати гроші» українцям, бо «це єдиний спосіб змусити їх сісти за стіл». Тобто, це єдиний шлях, щоб Україна програла. Досягти успіху на полі бою в Україні путін без підтримки Республіканської партії США не зможе.

 Більшість американських законодавців розуміють ризики: перемога росії в Україні дискредитує США, послабить американські альянси в Європі та Азії, підбадьорить Китай та Іран, збільшить імовірність вторгнення в Південну Корею чи Тайвань. Спікер Палати представників Конгресу США Марк Джонсон у лютому 2022-го заявляв: неспроможність відповісти на російське вторгнення в Україну «надає сили іншим диктаторам, іншим терористам і тиранам у всьому світі… Якщо вони вирішать, що Америка слабка або нездатна діяти рішуче, це заохотить до агресії». Та сьогодні спікер настільки наляканий Трампом, що йому вже байдуже до світових викликів. 

«Європа колись можливо буде конкурувати з трьома автократіями: Росією, Китаєм і США», — The Atlantic. 

Варто трішки «підрихтувати» оце припущення The Atlantic: Трамп і Путін прагнуть не конкурувати з ЄС, а змінити конфігурацію європейської політики, підштовхуючи на вершину влади правих та праворадикалів. Їх лідером намагається стати угорський премʼєр Віктор Орбан. 

Зовсім нещодавно Орбан бачився у Пекіні з путіним… А тепер летить на зустріч з Трампом. Ще раз: чинний глава уряду вирішив гайнути через океан, аби потеревенити з кандидатом у президенти США. Ось воно, нове слово в міжнародному дипломатичному протоколі. 

 Це той самий Орбан, який пробує переконати світ, що «панівна роль Заходу вичерпалася», бункерний фюрер — крутий, а Україна може зберегтися як держава лише в разі, якщо стане буферною зоною між РФ і Заходом, відмовившись від євроінтеграції та НАТО. Фактично, співає в одній тональності з Трампом. 

Орбану кортить взяти під свої знамена «нові» політичні сили ЄС: На виборах у Нідерландах перемогла ультраправа «Партія свободи» Герта Вілдерса з гаслом Nexit (за аналогією з Brexit) — виходу Нідерландів з ЄС.
У Словаччині лідером перегонів стала проросійська «Smer» Роберта Фіцо: він не бачить ефективності в політиці санкцій проти Росії й «виступив» за переговори між Києвом і Москвою.
Рік тому в Італії створено коаліцію з-поміж ультраправих «Братів Італії», а також друзів путіна з «Ліги» Маттео Сальвіні та «Вперед, Італіє» Сільвіо Берлусконі. Щоправда, нинішня премʼєрка Джорджія Мелоні займає проукраїнську позицію. 
Ну і вже нікого не здивувати результатами польських консерваторів з "Право і справедливість", що посіли перше місце в парламентських перегонах: партнерство їм складає антиукраїнська «Конфедерація». 
І як не згадати про Марін Ле Пен та її ультраправий «Національний фронт», який навіть не приховує своїх близьких фінансових взаємин із кремлем.

Я ось не певен щодо дружби Трампа із Китаєм, але траєкторія його європейської політики дивним чином збігається з путінською й читається дуже добре: Співдружність незалежних держав (СНД). Абревіатура знайома, відповідний досвід у кремля є... 
Хоча щиро вірю, що далі політичного фентезі ситуація не зайде. Відкрити / Коментувати

2024-03-02 13:07:13 ​Макрон намагається зняти німецькі шори з ЄС: політичні розбірки перетворюються на ворожнечу

Париж в момент перетворився на проактивного прихильника Києва: у такий спосіб Франція відновила боротьбу з ФРН за домінування в ЄС. Це добра нагода подолати синдром страху кремля.

Анамнез взаємин Берліна та Парижа добре відстежується на прикладі останньої зустрічі європейських лідерів: французький президент Макрон танком проїхався по бундесканцлеру ФРН Шольцу. Спершу роздратував його «припущенням» про відрядження західних сухопутних військ до України, а згодом — відверто знущався.

«Багато людей, які сьогодні кажуть «ніколи-ніколи», були тими самими людьми, які сказали «ніколи-ніколи танки, ніколи-ніколи літаки, ніколи-ніколи ракети великої дальності, ніколи-ніколи всього цього»... Я нагадую вам, що 2 роки тому багато хто за цим столом говорив: «Ми запропонуємо спальні мішки й шоломи», — Макрон.

Німці відповіли, що Макрон такий крутий лише на словах. Франція відправила військової допомоги Україні лише на €640 млн, тоді як Німеччина надала і чи запланувала — на €17,7 млрд: «Шольц використовує кожну нагоду натиснути на країни ЄС, зокрема на Францію, щоб ті надіслали Україні більше зброї та боєприпасів».

Французи теж не змовчали: мовляв, надають справді важливу зброю, і роблять це з меншим ваганням, ніж німці. І згадали по Taurus.

Taurus спричинив окремий міжнародний срач. Шольц вигадав цілу пригорщу причин, чому не ділиться цими ракетами: починаючи від того, що канцлер сильно переживає за зовнішній вигляд москви, який може бути зіпсований українськими атаками, закінчуючи складною системою наведення, яка відбувається лише за участі офіцерів німецької армії: мовляв, не хочу повторювати досвід французьких та британських колег, котрі для обслуговування SCALP та Storm Shadows скерували своїх фахівців до України, які стали співучасниками війни. Французи та британці відповіли контроверсійно: по-перше, це не правда; по-друге, інколи варто жувати, а не вибовкувати розвіддані.

Макрон починає відкрите протистояння з Шольцом у час, коли Берлін втрачає другого кревного партнера - Вашингтон.

Першим була Москва: ексканцлер ФРН Ангела Меркель так завзято затискала в обіймах Путіна не стільки для умиротворення кремля… а щоб, отримавши доступ до дешевих російських ресурсів, які створювали економічні преференції, дозволяючи обганяти Францію.

Вашингтон також з особливою любовʼю і при кожній нагоді утискав Париж. Наприклад, гучною виявилася історія, коли США умикнули уже підписаний з Австралією французький контракт в €50 млрд на виготовлення підводних човнів. Не дивно, що Макрон сповідує гасла про «автономізацію від США», і про економічну співпрацю з Китаєм, з яким «треба порозумітися геополітично».

Макронівська ідея введення європейських сухопутних військ в Україну — це не лише можливість самоствердитися над нерішучістю партнерів. Це шанс обʼєднати довкола Парижа нових членів ЄС, які власною потилицею відчують агресивне дихання кремля.

Зараз французька влада намагається заручитися підтримкою всередині країни. З останнього: прем'єр Габріель Атталь повторив у Сенаті, що держава може відправити своїх солдатів до України для «захисту певної кількості кордонів»; а Макрон запросив лідерів парламентських партій країни для розмови про Україну.

Логічно припустити, що кулуарно Париж працює і з новими членами ЄС та НАТО, аби надати ініціативі міжнародної ваги. Якщо спершу ми чули лише негативні коментарі лідерів європейських країн, то зараз уже Естонія, Литва і Нідерланди «підтримують» чи «не виключають» такого розвитку подій.

Озвучена ініціатива — не стільки про війська, скільки про зміну ставлення Заходу до путінської війни: Макрон пропонує активну стратегію підтримки Києва, не доводячи до межі, коли бункерний фюрер сам нападе на одну з держав НАТО. І це правильно, адже вся ота західна логіка "уникнення ескалації", відома як "валяння Шольца", була хибною.
Настав час для Європи знімати шори…
P.S. Хоча розкол ЄС — така собі історія. Відкрити / Коментувати

2024-02-28 20:07:29 Кремль вирішив прокачати європейські «ядерні» страхи… виявилося, що донедавна найбільшою загрозою був Пекін

Британська Financial Times «раптом» отримала доступ до 29 супертаємних російських військових файлів: це дозволило журналістам «навести різкість» на невідомі раніше деталі російської ядерної доктрини. Головний висновок буквально підриває дах: приводів для застосування тактичної ядерної зброї у московитів значно більше, ніж вони офіційно декларують.

Злитим документам понад 10 років, але їх суть навряд чи змінилася з часом: бункерний нібито готовий пуляти тактичними ядерними боєголовками мало не під час кожного переляку. Мовою експертів це звучить красивіше: оперативний поріг для використання ядерної зброї може бути дуже низький, якщо бажаного результату для кремля не досягти звичайними засобами.

 Поріг -  це сукупність факторів, які призводять російські війська до «безповоротної неспроможності зупинити ворожу агресію» і спричиняють «критичну ситуацію для державної безпеки росії».

Ядерна відповідь може бути рефлексією на широкий спектр дій супротивника: від ворожого вторгнення на територію РФ до конкретніших тригерів, таких як знищення 20% російських стратегічних підводних човнів з балістичними ракетами, 30% її атомних ударних субмарин, 3-х або більше крейсерів, 3-х аеродромів або одночасний удар по головному та резервному берегових командних центрах.

Окремий документ ретранслює палітру критеріїв потенційного ядерного удару, включаючи висадку ворога на території росії, поразку прикордонних підрозділів, або неминучу атаку противника із застосуванням звичайної зброї. А ось моє улюблене: «російські військові зможуть використовувати тактичну ядерну зброю для широкого спектра цілей, включаючи стримування держав від використання агресії […] або ескалації військових конфліктів», «припинення агресії», запобігання російським військам від програшу битв або території, для підвищення ефективності російського флоту. Фактично, будь-коли, будь-де, і під будь-яким приводом. 

Судячи з усього, цю «таємну» страшилку розписували кращі креативники російського генштабу, при чому — на замовлення «самого». Адже ці «новели» суперечать військовій доктрині РФ, яка передбачає право застосовувати ядерну тріаду винятково у відповідь на ядерну атаку супротивника чи у разі агресії проти РФ, — коли під загрозу поставлено саме існування держави. Або, або… ніяких «будь-як»… В одному Чорному морі Україна дала безліч "підстав" для застосування "ядерки", вже не кажучи про деокупацію "нових територій РФ".

До речі: щоб додати «відомостям» більшої ваги, файли нафаршировані інформацією про те, кого РФ донедавна вважала ймовірним супротивником: будете здивовані, ще десятиліття тому кремль очікував вторгнення Китаю.

Московські еліти вбачали небезпеку саме в КНР… навіть тоді, коли путін створював альянс з Пекіном: східний військовий округ РФ регулярно відпрацьовував численні сценарії ймовірного китайського вторгнення. 

«Друга армія світу» вчилася першою завдавати ядерного удару: «Північна федерація» відповідає тактичними боєголовками, щоб зупинити «Південь» від просування 2-ої хвилі сил вторгнення, - типовий сценарій для таких навчань.

Цей острах Китаю не минув і досі. З початковим широкомасштабної війни РФ проти України, кремль перекинув чимало сил зі сходу в Україну, та китайський кордон не залишився оголеним. Московія продовжує зміцнювати та тренувати свої ядерні сили на Далекому Сході. Чимало з цих систем мають дальність лише для удару по КНР.

Є вічні стихії на цій планеті: вода, вогонь і залякування Заходу. Вже зрозуміло, що наші партнери сьогодні бояться не стільки ядерної тріади кремля, скільки самого путіна: він їх лякає дуже, ніж будь-які боєголовки. Це, практично, єдине, що він робить кваліфіковано. Відкрити / Коментувати

2024-02-27 15:04:30 ​Коаліція боєприпасів та ракет та європейські війська в Україні як опція: Макрон несподівано вибрався з європейської мушлі обережності

Остерігатися «ескалації конфлікту» французький президент Емманюель Макрон перестав не просто так, а під тиском низки східних країн ЄС. Нові члени Євроспільноти вважають, що кремль може напасти на одну з них уже цього року: саме тому «східний» блок настільки проактивний у допомозі України. 
Позиція Макрона, крім іншого, дає Парижу шанс повернути лідерство в межах ЄС, — на тлі консервативності Берліна, зорієнтованого на неквапливий Вашингтон. 

Макрон досить яскраво перебирає у Байдена безпекове лідерство в Європі.  Його заяви — за підсумками понеділкової зустрічі європейських лідерів — це перша спроба навести фокус ЄС на "локальну" війну, від якої у більшості країн Старого Світу давно вже підгоряють пʼяти. Ось декілька з заяв французького президента:

Створюється нова коаліція з постачання Україні ракет та боєприпасів великої дальності. 

ЄС закуповуватиме снаряди для ЗСУ поза межами спільноти. Йдеться про 800 тис. боєприпасів. Це крутезне рішення, бо до того Париж хотів "заощадити": тобто скерувати гроші на розширення виробництва в межах ЄС та з часом відправити до України снаряди «Made in EU». А це обернулося б додатковим роком очікувань.  

На горизонті засвітилися сигнальні вогні французьких винищувачів Mirage. Хоча господар Єлисейського палацу і сказав, що зараз перемовин на цю тему не ведеться, але чимало інсайдерської інформації свідчить про протилежне.   

І найсмачніше: Макрон не виключив відрядження західних сухопутних військ для боротьби з московитами.

Французький президент показав, що може бути хорошим тролем кремля. Адже його ключові заяви — це красива відповідь бункерному на заклики до «мирних переговорів». 

Варто зауважити, що офіційно про участь солдатів НАТО у війну з РФ не йдеться: опція дуже складна в реалізації, і проти  виступають не тільки ментальні соратники кремля в Євроспільноті, але й деякі друзі Києва, такі як чеський премʼєр Петр Фіала. Не даремно, Столтенберг поспішив заявити, що «ніхто війська НАТО в Україну не відправлятиме». 

Макрон говорив саме про «західні сухопутні війська», додавши: «Нічого не варто виключати». Іншими словами, він натякнув, що декілька країн Євроспільноти можуть зміцнити ЗСУ власними армійськими підрозділами. Це такий собі політичний привіт путіну, аби той особливо не розраховував на погіршення для України ситуації на фронті.  

Париж, слідом за Лондоном, — уже друга європейська столиця, що зайняла чутливу позицію щодо ситуації в Україні, ігноруючи привид «ескалації конфлікту» з путіним. У цій компанії не вистачає Берліна, але німецький уряд за звичкою «валяє Шольца» та приєднається в найкритичніший момент.

Ще зарано робити висновки, на кшталт "Європа прокидається". Подивимось, що буде далі. Відкрити / Коментувати

2024-02-21 16:20:48 ​Політичні ігрища… з присмаком торговельної війни: чому поляки прагнуть зашкодити Україні… І не тільки вони

Польща боїться стати наступною жертвою кремля, та водночас Варшава аж зі штанів вискакує, аби зменшити шанси Києва на перемогу: блокує кордони і влаштовує торговельну війну. Все тому, що електоральні інтереси політиків — понад національну безпеку: боротьба за виборця долає інстинкти виживання. 

Всі оті «народні гуляння» перевізників, а тепер і фермерів організовує польська праворадикальна партія «Конфедерація», її непрямо підтримує права президентська «ПіС» Анджея Дуди. Вони розхитали антиукраїнські настрої, і тепер намагатимуться знову повернути політичний контроль над Польщею. 

На торішніх парламентських виборах «ПіС» зайняв перше місце, але не зміг сформувати уряд, оскільки ідеологічний проросійський партнер "Конфедерація" набрав надто мало голосів. В результаті премʼєром став Дональд Туск, обʼєднавши лівих.

7 та 21 квітня у Польщі відбудуться місцеві вибори, і тому правий націоналістичний тандем воліє захопити владу на низовому рівні. Поміж іншого, вони збираються "постригти" голоси на хвилі українофобії: більшість наших громадян, що мешкають чи проїжджають через Польщу одностайні: емпатія враз змінилася на ненависть .

Вада ксенофобії давно засіла в ментальності польського суспільства. Влада не раз просила вибачення за геноцид проти євреїв в часи ІІ світової, але антисемітизм не вивітрився й досі. Наприклад, один з лідерів «Конфедерації» Гжегож Браун у сеймі вогнегасником залив ханукальну свічку: мовляв, у такий спосіб повернув стан рівноваги та нормальності. Така поведінка подобається виборцеві: поляки довгий час голосували за праворадикальну «Самооборону» Анджея Лєппера, який такими ж методами мобілізовував сільський електорат.

Найсумніше, що в цю гру почав грати й новий — лівий — премʼєр Туск: напередодні виборів йому не зручно «ставати проти вітру», він пасивно підігрує усій цій кампанії. 

У протестного флешмобу, окрім політичної, є ще інша складова: торгова блокада України. Здавалося б, до чого тут РФ.

Раніше «протестанти» говорили про захист польського ринку, тепер раптом перевзулися: мовляв, українці витіснили їх з німецького та інших європейських ринків. Та є одне «але»: за 2023/24 р московити збільшили продаж зернових 2,3 рази. На разі, вони продають у ЄС дещо менше України, але... російське збіжжя жоден польський «патріот» не блокує: кремлеві потрібні повернути ринки Євроспільноти, і «корисні ідіоти» в цьому дуже допомагають.

Цікавий факт: тільки через Польщу в 2022/23 «перевалилося» 12 млн т зерна з РФ і лише 4.3 млн т з України. Це не означає, що це зерно купили в ЄС, але однаково — потоки вражають. 

Найближчим часом, до поляків обіцяють приєднатися фермери Франції, Німеччини, Румунії, Словаччини, Чехії, Нідерландів, Іспанії, і т.д. Але у них дещо інші гасла: вони вже не кличуть путіна навести порядок з «бандерівцями» та власним урядом, як це було в Польщі. Європейці виступають проти політики Брюсселя. Це наслідок активності європейських [ультра]правих. 

  Значну частину правих варто назвати не стільки проросійськими, скільки паразитами, які живляться євроскептицизмом. Вони дедалі завзятіше потрапляють до національних парламентів, а економічні проблеми ЄС дозволяють їм правно шукати цільову аудиторію для маніпуляцій. А даному випадку - фермерів, руками яких вони розігрівають як свій рейтинг, так і розхитують економічну політику Брюсселя. І в цьому їх інтереси збігаються з москвою. Хоча лідери європейських правих — угорський премʼєр Віктор Орбан і словацький Роберт Фіцо — відверто ллють воду на млин путінських інтересів. 

 Головна мета усього цього протестного карнавалу — дистанціювання від Брюсселя, тобто — порушення єдності Європі. 

Торговельна блокада України — то додатковий приємний бонус для [не]таємного однодумця і благодійника з москви.

На фото — президент Польщі. Дизайнер — геній 7 рівня.  Відкрити / Коментувати

2024-02-20 15:49:55 Військове домінування США в Європі демонтується, наче архаїчна Берлінська стіна. Парасольку безпеки намагатиметься втримати Брюссель

Знаменитий Pax Americana (американський світ) всихається. Допомогу Україні вже найближчим часом координуватиме НАТО, і саме європейські члени Альянсу візьмуться гарантувати безпеку Старого Світу. Вперше з часів ІІ світової Європа стає лідером на своєму континенті. Ну як стає… намагається стати. 

 «Рестайлінг» Альянсу благословили Олаф Шольц і Джо Байден під час останньої зустрічі у Вашингтоні, пізніше ідея обкатувалася на Мюнхенській безпековій конференції. 

 «Парасолька безпеки» перейде у європейські руки НАТО не лише, щоб убезпечити Старий світ від можливої перемоги Дональда Трампа. Навіть якщо в США виграє Байден чи інший кандидат, Пентагон зосередиться на Азії, щоб підтримати Тайвань та відкалібрувати взаємини з Китаєм. Є велика надія, що цього року Вашингтон ще видасть Україні багатомільярдний чек на ведення війни, а далі перегляне свою політику.

 Вилучення США з архітектури європейської безпеки стає справжнім шоком для Брюсселя, оскільки світова доктрина стримування базувалася саме на ресурсах Пентагону:  в Америки 5000 тис. ядерних боєголовок, у РФ - 6000, в ЄС цією зброєю володіють лише Франція та Британія і на двох у них всього 500 боєголовок. У стратегії — домінує розгубленість. Одні європолітики прагнуть терміново наростити число ядерних боєголовок, інші - проти. Наприклад, Шольц полаявся з цього приводу зі своїми міністрами, які виступали за ядерні технології.

Альянс дедалі глибше занурюється в дискусії щодо стратегії розвитку. Наприклад, Естонія збирається побудувати вздовж кордону з московією 60 укріплених бункерів, Латвія — 1116, а Литва — 2758. Тоді як Брюссель підтримує ідею еластичної оборони: тобто, спершу території будуть окуповані рашистами, а потім — на вигідніших позиціях — НАТО надере московитам задницю. Така перспектива не дуже подобається молодим учасникам Альянсу.

На папері європейське майбутнє НАТО виглядає дуже перспективно: в ЄС проживає 500 млн осіб, а місткість економіки — $18 трлн. В Московії, відповідно, 143 млн «великоросів» і $1,8 трлн. Та підстав для радості мало: загальні видатки Європи на оборону складають $380 млрд — приблизно стільки, скільки в московитів, якщо перераховувати за паритетом купівельної  спроможності. 

Влучно діагноз сьогоднішнім НАТО і ЄС поставив президент Естонії Алар Каріс: «Ми вимірюємо свій успіх економічним зростанням і покращенням соціального добробуту. Тоді як РФ використовує імперіалістичні критерії розширення території та військової потуги». Але європейські  інституції не можуть себе поводити, як в мирний час.

ФРН — типовий приклад європейської безпечності. Країна не змогла поставити Україні обіцяний на весну 1 млн снарядів. В кращому випадку, це відбудеться до кінця року. При цьому, європейські виробники експортують 40% своїх снарядів поза межі ЄС, за неукраїнськими контрактами. Коли Єврокомісія запропонувала вставити пріоритет у забезпеченні України, ідея була відкинута. Водночас виробники зброї скаржаться, що не можуть інвестувати у збільшення виробництва через відсутність перспективних контрактів від національних урядів. 

Будете здивовані, але бундесвер так само розхлябано ставиться і до поповнення власних озброєнь: Берлін передав Києву чимало снарядів, 14 Panzerhaubitze 2000, 18 танків Leopard 2 A6, бронемашини, і на відновлення арсеналів підуть роки.

Рано… чи пізно Європа налаштує себе на актуальну хвилю викликів. Тим часом, очільники ЄС товстим шаром намазують свої страхи на власну розгубленість. Про ось цей «сендвіч» сучасної політики говорив Марк Рютте, нідерландський премʼєр і один із головних претендентів на посаду очільника НАТО восени:
«Європі слід припинити скаржитися на можливість повернення Дональда Трампа, натомість варто зосередитися на допомозі Україні. Ми повинні припинити скиглити, стогнати і бурчати через Трампа… Ми повинні працювати з тими, хто на танцполі…» Відкрити / Коментувати

2024-02-14 18:31:30 ​Російський диктатор досі мріє натягнути себе на глобус, принаймні на європейську його частину 

Буквально вчора я писав про очевидний "договірняк" між путіним та Трампом, сьогодні розповім, наскільки значимою для кремля є колаборація з республіканцями. Деталі прояснили аналітики британського Королівського обʼєднаного інституту оборонних досліджень, опублікувавши чіткий план, що москва мріє робити далі з війною. 

РФ непублічно нібито висуває нові умови перемовин з Україною (фактично капітуляції). Вони передбачають: 

Визнання права за кремлем на контроль всіх окупованих територій... плюс за Харковом, і в деяких варіантах — Одесою;

У комплекті фантазій — і згода Києва не вступати в НАТО та призначення глави держави, затвердженого Росією. 

Єдина поступка — Україна може приєднатися до ЄС.

Реалізувати свою військово-стратегічну фантазію мордор планує у три етапи. 

 Продовження тиску по всій довжині українського фронту, виснаження ЗСУ. 

 Російські спецслужби повинні зламати рішучість міжнародних партнерів України у забезпеченні військової допомоги. 

 Після того РФ розпочинає подальші наступальні операції, щоб досягти значних – хоча й повільних – успіхів на полі бою. Ці здобутки кремль налаштований використати як важіль впливу на Київ, щоб змусити капітулювати на російських умовах. 

Але, дідько забирай, є одне велике "але": резерви російської оборонки вичерпуються і досягти задуманого можна лише в разі, якщо Україна втратить міжнародну підтримку (привіт республіканській партії США):

 Кремль вважає, що зможе підтримувати нинішні темпи агресії до 2025-го. А протягом двох наступних років ВПК московії вичерпає більшість наявних резервів для поповнення армії: оборонна промисловість підтримує нинішні темпи випуску бронетехніки завдяки ремонту застарілих машин. Найсерйознішим обмеженням для РФ є виробництво боєприпасів.

Відтак, російська стратегія перемоги є винятково теорією до того часу, доки міжнародні партнери України належним чином забезпечують ЗСУ ресурсами. Якщо підтримка буде збережена й надалі, то РФ навряд чи досягне значних успіхів, і путіну не буде сенсу затягувати війну, адже армія буде відчутно виснажена, а російська цивільна промисловість — зруйнована. 

 Підтримка українського Опору не тільки підриває теорію перемоги Кремля, але й дає достатньо часу на допомогу ЗСУ, аби українці могли якісно перемагати окупантів, - фіналізують експерти RUSI.

N.B. Інколи здається, що російські окупанти та американські конгресмени-республіканці воюють пліч-о-пліч, тільки на різних ділянках фронту: "слони" виконують ті завдання, до яких кремль не може дотягнутися своїми бійцями, ракетами, хакерами та розвідниками. Чомусь не віриться, що консерватори США надовго підписалися виконувати цю жалюгідну місію. Відкрити / Коментувати

2024-02-13 12:57:56 ​Фарс-мажор. Трамп та Ко хором оспівують кремлівського тирана: розкажу вам про нову міжнародну секту.

Декілька впливових персонажів демократичного світу одномоментно катком пройшлися по європейській спільноті, круто підігравши кремлівському злочинцю. Масовий камінг-аут відбувся одразу після інтервʼю путіна і, що характерно, збігається з ним у частині меседжів. «Віддаючи перевагу ворогам, а не друзям, Трамп загрожує порушити світовий порядок», — написала з цього приводу The New York Times. 

«Домінуюча роль Заходу вичерпалася», — саме такою звісткою потішив світ угорський [зовсім не] проросійський премʼєр Віктор Орбан (Die Presse). Весь потік його свідомості вирував довкола крутизни російського диктатора, яку Орбан у підсумку натягнув на голову ЄС.  

 Україна може зберегтися як держава лише в разі, якщо стане буферною зоною між РФ і Заходом, відмовившись від євроінтеграції та НАТО. Звісно, при відповідних гарантіях безпеки. Інакше — втратить державність, росіяни знищуватимуть її знову, знову і знову.

Війна в Україні «не завершиться» цьогоріч. Києву варто погодитися на припинення вогню, щоб не втратити більше територій та не зазнати поразки. Не можна розраховувати, що ЄС надасть достатньо зброї та грошей, «альянс не в стані це зробити».

РФ вестиме переговори винятково з США, оскільки ЄС недостатньо потужний, аби сприймати його серйозно.

«Ми повинні продемонструвати силу і чітко донести до росіян: у нас є інтереси, у них є інтереси – ми можемо укладати угоди на такій основі», — Віктор Орбан, прем'єр-міністр Угорщини.

 Трамп також пасонув бункерному, підбурюючи його напасти на своїх найближчих партнерів. Фактично, він сказав, що готовий розвалити парасольку Атлантичної безпеки, що підтримувала мир в Європі, Азії та на Близькому Сходові протягом 80-ти років по завершенні ІІ світової. 

У вихідні Трамп заявив у Південній Кароліні: я не захищатиму європейські країни-боржники перед НАТО, і навіть заохочу РФ «робити проти них все, що вона, дідько забери, захоче». Якщо ви не зрозуміли, то це заклик напасти на найближчих союзників США. Такі заяви додають ядерного палива вісі зла, зокрема, РФ та КНР. 

В зону небезпеки потрапляють країни, які раніше прикривались парасолькою гарантій Вашингтона: Японія, Філіппіни, Південна Корея, а також Тайвань та низка країн Південної Америки.  А також партнери по НАТО: Польща, Литва, Латвія, Естонія, Фінляндія взагалі можуть залишитися наодинці з кремлем. Трампу не знадобиться навіть катапультуватися з НАТО. 

  Ці паразитарні думки зароїлися в головах цих персонажів із путінського темника, озвученого Карлсону у нещодавньому інтервʼю. Там і теревені про несубʼєктність Європи, про провину Байдена й європейських лідерів за війну в Україні та готовність до переговорів… ну самі здогадайтеся з ким…  

Кінцева мета цього піар-проєкту — політична санація кремлівського тирана, виведення його з політичного та санкційного бану в обмін на підігрування Трампу в його президентській кампанії. Не варто виключати, що вони розпочнуть «мирні переговори» щодо України ще задовго до дня виборів і швидко про це домовляться. Трамп навіть погодиться на анафему Степанові Бандері та виступить брокером з продажу російської нафти. 

Таке обʼєднання в одну політичну секту, звісно, виглядає достатньо зухвало і породжено слабкістю Заходу, а також енергійним блефом путіна. Хоча в якійсь реальності цілком може трапитися так, що нинішнє маркування на "своїх" та "чужих" втратить свій сенс, і у цій — новій — реальності ідентифікація союзників відбуватиметься за зовсім іншими ознаками.  
ЄС тоді з ностальгією загадуватиме «старі-добрі» часи, коли його лідери боялися лише путіна.

На фото: Батьки-засновники нового світового [без]порядку: Трамп, Путін, Орбан… Відкрити / Коментувати