Ostap Drozdov

2022-07-22 16:31:05 Ми живемо серед потвор, серед кінченого бидлосовка, розбитого паралічем пам’яті.

У Рокитнянській громаді (це південь Київської обл.) відмовилися демонтувати погруддя, яке офіційно належить до переліку «Объектов культурного наследия РФ».

На погрудді зображений чмошнік-красноармєєц на імя Кузьма Висоцкий. Місцеві рокитнянські манкурти аргументують відмову демонтажу тим, що це, оказується, їхній «видатний земляк».

Доповідаю. Цей кулеметник, ленінський орденоносець, загинув 1940 року на радянсько-фінській війні.

Інакшими словами, для місцевих уєбанів Київської області, яку кілька місяців тому окуповували й гвалтували орки, великим героєм є якийсь Кузя, який завойовував для московії землі угро-фінів. Такий собі рокитнянський моторола. Так би мовити, видатний окупант. Замерзнути десь у фінському лісі в складі військ окупанта - що може бути видатніше?

Радянсько-фінська війна була окупаційною війною сталіна. Всі учасники нападу на Фінляндію повинні піти в забуття. Це сором, а не слава.
Знести погруддя нафіг.

Слава Богу, фіни уколошкали Кузьму з Рокитна. Тепер доведеться уколошкати вдруге – раз манкуртам це не під силу. Відкрити / Коментувати

2022-07-22 13:18:31 Влада ксив.
Манія на ксиви видає пост-радянських телепнів.

Я добре пам’ятаю гонитву різного роду швидких пронир за всілякими посвідченнями, корочками, довідками, липовими посвідками й званнями. Мати понтову ксиву було мало не мірилом приналежності до касти брахманів.

Потяг до фейкових ксив – страшна хвороба пост-радянських істот, яким надважливо відчувати себе впливовими, легітимними, з плечами позаду, з дахом наверху.
Слуганароду Шевченко – з ксивою розвідника. Євген Червоненко – з погонами підполковника. Арестович – того ж самого польоту.

Це лише ті, хто проколовся. Повірте, вся монобільшість із числа ноунеймів у сандалях на шкарпетку – кожен має по важливому посвідченню з печаточкою. Щоб патрулям тицяти, перед знайомими хизуватися, надувати щоки, потрібні двері відчиняти.

Ксива завжди потрібна лише тим, хто без неї є нулем. Ось чому наші новоявлені політики – всі з ксивами. Бо хто вони без них? Як іще вони можуть довести свій статус, якщо в більшості випадків на фізіономії написане пройдисвітство?

Усі – радники-перерадники-агенти-співробітники-таємнопосвячені. Всі – важливі супер-пупер-люди, без яких держава завалиться. Всі – наближені-приближені-осяяні. Усім дісталося по фотону імператорського сяйва. З печаткою.

Справжні достойники ніколи не мають жодного козирного посвідчення, крім себе самих, свого імені й честі. Відкрити / Коментувати

2022-07-22 10:05:16 Усім, хто сивіє від цього ура-слава-нашому-вождю-марафону; всім, хто б’є в набат через перетворення вільних медій у керовану офісом президента єдину кнопку; всім, хто вже купив вінки на похорон свободи слова; всім, хто ясно бачить впровадження путінського принципу «контрольованого телевізора» - усім небайдужим українцям можна йти спати й розслабитися.

Бо суспільству все подобається. Його все влаштовує. Як показує дослідження NDI, на питання «Чи є інформація, якої вам не вистачає?», наші телевізійні наркомани й плебеї відповіли таким чином:
1. Не знаю 36%
2. Інформації достатньо 28%

Це перші дві позиції у відповідях. Ітого: третина народу сама не знає, чого вона хоче від тєліка, а чверть народу цілком усе влаштовує. Сумарно це означає, що принцип «зеленого телевізора» в кращих зразках росії – переміг.

Офісопрезидентська «журналістика» повністю задовольняє те електоральне ядро, яке живе в екрані, при цьому ніяких вимог та претензій щодо якості екрану воно не представляє.

Отже, 62% народу є одностороннім реципієнтом узурпованої, маніпулятивної, провладної риторики через контрольований телевізор. Хто не знає, якої інформації потребує, - той споживає ту, яку дають в рило. Хто цю пережовану інформацію вважає достатньою й правильною – той і лягає в домовину підтримки узурпаторів.

Більше половини населення не потребує вільних, альтернативних, незалежних, якісних, проукраїнських за змістом, а не за формою медій. А отже, у них все вийшло.

Цю професію можна викл. Відкрити / Коментувати

2022-07-21 21:41:06 Давненько музичних пауз я не робив. Їхні громадянства, батрахоміомахія, торги, каси й викрутаси підождуть. У вечірню пору дозволю собі здійснити музичне знайомство з украй рідкісним інструментом.

Колісна ліра.
Стародавній інструмент. Зараз на ній грають одиниці. Гордій Старух – один із небагатьох, хто працює з лірою в поєднанні з синтезатором. На виході отримуємо екзотичний синті-фолк.

Заради цікавості послухайте й подивіться, як воно виглядає. Колісну ліру, яку ви побачите в руках Гордія, зробив він сам. Клавіші й деки – все це рукотвори. Ручка, якщо звернете увагу, буде не S-подібна, як зазвичай буває, а спіральна (це винахід Гордія).

Вашій вечірній увазі - автентичний номер Гордія Старуха з концерту на Lviv Music Room. Відкрити / Коментувати

2022-07-21 19:16:21 Нині 123 роки Ернесту Хемінгуею.
Тут зібралися інтелектуальні люди, тож переказувати його життєпис і здобутки не варто, бо надто велику рибину впіймав старий із моря. Краще декілька афоризмів від Папи (таке в нього було прізвисько).

• Війни тепер не завершуються перемогами.
• В сучасних війнах немає нічого солодкого і прекрасного. Ти помреш як собака, без всякої на те причини.
• Є речі, гірші від війни. Боягузтво, зрада, егоїзм.
• Старці не мудрі. Вони просто обережні.
• Кажуть, щастя нудне. Але це тому, що занудні люди часто бувають дуже щасливі, а люди цікаві примудряються отруювати існування і собі, й оточенню.
• Найрідше в житті я зустрічав розумних людей, які були б ще й щасливі.
• Людину можна знищити, але здолати неможливо.
• Навіть вигадка має бути правдивою.
• Нема на світі людини більш самотньої від того, хто пережив кохану.
• Всі люди діляться на дві категорії. З першими легко, як легко і без них. З другими дуже складно, але жити без них неможливо.
• Переїжджаючи з одного місця в інше, ви все одно не можете втекти від себе.
• Якщо ви перестали робити якісь речі просто для задоволення, вважайте, ви більше не живете.
• Війна, яка б вона не була необхідна і справедлива – завжди злочин.
• Будь-яке боягузтво походить від нелюбові.
• Якщо вас щось ранить, значить, вам не все одно.
• Найкращі люди часто зруйновані зсередини.
• Ми всі зламані. І саме в місцях надламів ми часто найсильніші. Відкрити / Коментувати

2022-07-21 16:21:06 Зливні бачки. В це перетворені електронні ЗМІ.

Влада під грифом «сенсація! конфіденційна інформація! інсайд із кулуарів!» регулярно закидає необхідні їй інформаційні мульки й бульки. Кумедно виглядає, як пізніше начебто знані й імениті журналісти ходять груди колесом і ловлять хайп на інформації, яку в них зацікавлені особи злили, як у каналізаційну трубу.

А існують інші стандарти. Не ставати сліпим інструментом у політичних ігрищах стало непідйомною задачею перед сайтами, спраглими на хайп і кайф. Вони ж насправді чудово розуміють, що через них запускають цілі інформстратегії маніпуляцій і торгів. Роль сайтиків у цих верховних процесах – технічна.
Зате стільки слави, стільки ажіотажу! Як малі діти, їй-богу.

Немає імунітету незалежності. Немає розуміння ширшої картини політичної гри. Є безвідмовна медіа-проституція. Такі цінні кадри ніколи не пропадуть – кому можна вночі задзвонити, налити багато фарб конспірології, зімітувати важливість ситуації - і в червонощоких медіа-повій вмикається адреналін, уся редакція по ватсапу зідзвонюється, щоб ніхто не слухав (кумедіянти!), і з тахікардійним стукотом серця запускають «сенсаційні шняги».

Дорослі дядьки мають дорослі свої ігрища, а медіа-прислуга бігає під бенкетним столом у надії вхопити бодай крихту.

Зливні бачки існують для того, аби змивати чуже лайно. Справжня журналістика має трошки інше завдання. Відкрити / Коментувати

2022-07-21 13:24:36 У цьому й полягає стратегія пограбунку під прикриттям війни.
Держава створює центральний орган, який монопольно контролюватиме конкретний потік фінансів на конкретну галузь, і ставить на цей орган своїх перевірених схемщиків. І ніхто не підкопається – бо війна.

Ось приклад.
Україна не здатна відбудовувати пошкоджені та зруйновані будівлі. Бо накрилися всі транскордонні логістичні маршрути доставки будматеріалів, а ми імпортозалежна країна з двома лівими руками.

Тому нічого кращого уряд не придумав, як створити Оперативний штаб із забезпечення будматеріалами. Це нічого, крім кришування імпорту, не дасть, оскільки вітчизняне виробництво будматеріалів частково зруйноване й шансів на його швидке відновлення немає, а поставки імпорту впираються в мікроскопічну пропускну здатність, де фури стоять по кілька днів на узбіччях.

І ніякий урядовець не подумав своїми курячими мозгами, що треба було весь резерв будматеріалів, який зберігався на складах, бронювати ще в березні на оборонні потреби та аварійні роботи. Бо всі припасені матеріали розійшлися приватним забудовникам на комерційне житло під шумок, а державі лишився нуль – той самий нуль, який дорівнює професійності.

І тепер що? – нова мулька з помпезною назвою Оперативний штаб. Де головує хто? – цьоця Наталія Козловська, тісно пов'язана із нардепом від ОПЗЖ Ісаєнком, є штатним представником будівельного лобі відморозків і постійно проштовхує їхні афери.

А заступником цієї цьоці є хто? - голова ДІАМ Семен Кривонос, корумпований чин, який особисто блокував перевірки незаконного будівництва і забезпечував його легалізацію.

Ось так і виглядає відбудова України. Відкрити / Коментувати

2022-07-21 10:01:06 Хто найбільше подобається українцям?
Місця розподілилися таким чином:
1. Зеленський 88%
2. Арестович 65%
3. Кличко 63%
4. Притула 62%
5. Шмигаль 52%
6. Подоляк 51%
7. Залужний 49%

Немає в мені любові до свого народу. Немає. І навряд чи з’явиться.

65% дебілів тащаться від Арестовича. Друге місце по країні (ой, по палаті). Мені не шкода цих людей. Мені шкода країну – ту іншу країну, якої нема в цій клятій соціології. Вона десь там, у зоні статистичної похибки, але чомусь саме вона відчайдушно тягне на своєму горбі всю державотворчість, а тепер і війну. Звісно, аби цим пізніше скористалися решта кінчених.

Раніше в мені клекотала би злість і обурення. А зараз – мені все одно.
Подобається 88% мати довічного царя з путінською моделлю правління – хай мають. Хочуть 65% упиватися аферою – прошу дуже. Мені все одно.

Статистична похибко, на перший-другий розрахуйсь і до праці! Во імя ближнього довбня твого. Відкрити / Коментувати

2022-07-20 21:07:11 Ми в полоні. Цю фразу я виніс у титул Великого Інтерв’ю на ТРК Lemberg.

Ця фраза має конкретний контекст, але на загал вона повною мірою передає стан неспростовної залежності.
Від війни, від обставин, від замкнутого простору, від неможливості що-небудь поміняти, від руйнації планів, від свавілля безконтрольних верхів, від безвиході бути в човні, де половина пасажирів не заслуговують на сидячі місця, а капітан не заслуговує на стояче.

До полону об’єктивного становища додається полон ілюзій, в яких перебувають навіть ті, до кого реальний полон-окупація найближче.

Щоб довго не розшифровувати - запрошую переглянути це змістовне Велике Інтерв’ю на ТРК Lemberg


Відкрити / Коментувати

2022-07-20 17:25:16 Яких вам ще бронежилетів бракує?
Чого ви наввипередки скидаєтеся на дрони й тепловізори?
Навіщо вигрібаєте всі б/у пікапи й мінівени по всій Європі, східній і західній?
Нащо діти грають у шахи по вулицях і збирають по крихтах на ЗСУ?
Для чого волонтери спустошують всі склади з тактичними берцями й кевларовими шоломами?
Нащо освітяни по спортзалах плетуть маскувальні сітки?

Укрпошта замовляє рекламу в інтернеті на 21 млн грн. Оголошення про тендер на таку суму вже висить у системі Prozorro. Ну а з дронами, тепловізорами і чотириколісними цяцьками хай народ махається: це ж його війна.

Державні структури просто обожнюють мільйончики освоювати на такій вигідній і малозвітній темі, як реклама в просторах інтернету. До війни держоргани сукупно витрачали на свою рекламу 1,2 млрд бюджетних грн.

Наприклад, державний Укргазбанк на свою рекламу витратив 22,7 млн грн. Укргазвидобування - 22,1 млн. Мерія Дніпра на прославляння Філатова - 17,3 млн. Війна, як бачимо, не стала не заваді. Очевидно, реклама поштарів є запорукою перемоги.

Між іншим, 21 млн грн – це, за збігом обставин, та сама анекдотична сума, яку напередодні вторгнення уряд виділив, тільки не смійтеся, на укріплення кордону, а саме: закупівлю спіральної колючо-ріжучої стрічки типу «Єгоза». Сильно захистила вона від вторгнення. Відкрити / Коментувати