Ostap Drozdov

2022-07-15 16:05:45 Максимально обережним буду з кожним словом у цьому дописі. Він буде про Ліну Василівну Костенко.

Жодного інтерв’ю, жодного публічного звернення, жодної мотиваційної промови до воюючої нації, яка тебе вважає іконічною постаттю з когорти беззаперечних авторитетів.
У такий кровопролитний геноцидний час мовчання ікон дорівнює снобізму.

У нас зовсім не розвинутий інститут моральних авторитетів, поважних аксакалів, старців-мудреців. І в першу чергу через те, що наші моральні авторитети демонструють певну зверхність.

Корона не впаде з Ліни Костенко бодай іноді говорити з народом, який так потребує мудрого слова старійшини. Цей важкуватий, але жертовний народ заслуговує на комунікацію зі своїми велетами, зі своїм синедріоном мислителів.

Спуститися з височіні на грішну землю до своїх поціновувачів і поклонителів – це дуже щедрий жест, і його треба робити ще заживо. Не лише ордени приймати, але й дати важливі меседжі своєму народові. Сказати йому щось таке, що надихне. Поділитися мудрістю, а не марнувати її в укритті мовчання.

Я не розумію цього мовчання. Від нього віє погордою. Відкрити / Коментувати

2022-07-15 13:28:06 Православний ІДІЛ – ось що будує пуйло в росії. Маємо рівнозначний аналог терористичної організації-держави на православній основі.

Путінізм рішуче звернув на бік рашистського фундаменталізму, який по-садистськи демонструє зневагу до будь-яких правил та умовностей світу. Православний ІДІЛ навіть не старається відповідати певним регламентам – у нього вища ціль поширити свою «псевдовіру», незважаючи на кількість жертв та їхній спротив.

Із моменту вторгнення вся державна машинерія лягла під Дугіна – ідеолога старообрядної метафізики-русоезотерики, і це повною мірою характеризує крен росії в бік православного ІДІЛу. Нав’язати свою халіфатно-мілітарну матрицю стає національною ідеєю православного ІДІЛу під триколором.

Державний тероризм має сильну релігійно-опіумну основу. Віра в «наше правоє дєло» повинна базуватися на містичній основі. І нею для росії є кремлівське православіє. Воно лежить в основі всіх експансій. Батюшкіне кадило йде в парі з балістичної ракетою.

Самоствердження через насильство – це наріжний камінь православного ІДІЛу. Проти тероризму замало вести війну. Бо війна передбачає етику. А тероризм – це бійня без правил.

Розстановка сил і перебіг війни зміниться лише тоді, коли антипутінська коаліція почне діяти як антитерористична. Антитерор передбачає нелінійність і допустимий перехід меж. Бо регламентована війна не є дзеркальною відповіддю на безлімітний терор. Відкрити / Коментувати

2022-07-15 09:41:06 Вельми показовою й ілюстративною є історія з Ахмєтовим. Перестав бути медіа-власником – і опа, ти вже не потрапляєш під класифікацію «олігарх». Як зручно. І головне – безпечно.

А раз ти не підпадаєш під тлумаченння «олігарх» - отже, ти шанована людина, дуже цінний інвестор, партнер держави, відповідальний громадянин, якому зелене світло й доземний уклін.

І вже ніхто косо не дивитиметься. Про походження статків не спитає. У дебет-кредит-сальдо ніхто не лізтиме. За паркан маєтків на Лазурному березі не заглядатиме. Монопольне становище не рухатиме. На корупційність діянь не перевірятиме.

Якщо ти офіційно не олігарх – то можна спати спокійно, насолоджуватися награбованим, снідати чорною ікрою, вечеряти оленятиною, їздити в броньованих джипах і літати на чартерних літачках. Бо ти не олігарх і нікому нічого не винен.

Класно вони собі придумали. Після Ахмєтова всі інші теж в один день зі зла перетворяться в білих пухнастих зайчиків-мільярдерчиків. Відкрити / Коментувати

2022-07-14 21:01:49 Дивно й ніяково читати коменти наших людей: «Після атаки на Вінницю росія є державою-терористом». Це жарт такий чи що? А останні 8 років в’ялого тероризму й півроку активного - це, виходить, увертюра до Вінниці?

Дивуюся з кожного, для кого потрясінням стає кожен черговий теракт росії, кожен з яких, властиво, є черговим, а не першим. Росія є державою-терористом, навіть коли не воює. Навіть коли вона непорушним пластом лежить на 1/8 суші – вона все одно є терористом, бо тероризує весь світ як не енергошантажем, то експортом конфліктів.

Після Бучі-Маріуполя-тощо Вінниця не є переломним злочином росії – щодня тероризм триває в режимі звірської буденності. Це дуже погано, коли наші люди ділять жертв на воєнні й цивільні. Воєнні не так болять, чи що? Воєнні жертви на передку чимось поступаються випадковим перехожим, які загинули в тилу?

Акцентування уваги на важкості тилових утрат – це наслідок того, що не для всіх нас війна є актуальною і всеохопною дійсністю. Ефект жахливої несподіванки – цей нездоровий ефект характеризує наше суспільство як таке, яке не повністю заангажоване в війну і уявляє її десь далеко.

З цим треба працювати. Під час повітряної тривоги не можна прогулюватися з дітьми чи сидіти в офісі як ні в чому не бувало. Бо війна так далеко, що аж так близько. Відкрити / Коментувати

2022-07-14 17:33:06 Спартц, єрмаковщина й аморалка.

Ми як сходимся з Миколою Вереснем та й як починаємо розлагольствувати – то можна до ранку зависнути. Двох журналістів язикатих садити докупи – пиши пропало.

Микола Вересень є запрошеним амбасадором платформи «Аналізуй», і саме для неї було записано цю нашу розмову. Крутилася вона не лише довкола єрмаковсько-спартцної теми, але й довкола того, наскільки допустимою може бути категоричність у наш час.

Свою думку я спробував донести. Відео нашої липневої балачки з Вереснем прошу переглянути тут:


Відкрити / Коментувати

2022-07-14 14:35:31 Ригоризм.
Цей термін найвлучніше описує спосіб мислення й поведінки, яку повинен сповідувати кожен свідомий українець у час війни. І не боятися, до вподоби це какімразніцам чи ні.

Ригоризм – це категоричність, принциповість, непохитність, незламна непорушність. Це ціла парадигма менталітету, яка виключає компроміси, прогини, поступливість перед позицією ворога.

Зазвичай ригоризм змахує на вперту затятість – але в умовах війни якраз ригоризм щодо всього ворожого є запорукою сили протистояти. Ригоризм – це коли ти живеш і мислиш в умовах світоглядного імперативу, який у наказовому тоні забороняє тобі похитнутися.

Зазвичай я б теж назвав ригоризм негативною віслючою рисою. Але коли ворог розраховує на твої поблажки, аби ними скористатися й убити тебе - ригоризм є рятівним колом, яке не дозволяє свою національну енергію тратити на таку хрень, як «зрозуміти ворога, даючи йому шпаринку».

Неухильне дотримання принципів спротиву проти будь-якого ворожого прояву – це і є той правильний ригоризм, який відсікає будь-яку поступку ворогові. Бо ходіння по сірій зоні компромісів є навіть більш убивчим, аніж контрольний у голову.

Ставати ригористами – завдання номер один, інакше міліметрові «розуміння ворога» призводять до кілометрових утрат Батьківщини. Відкрити / Коментувати

2022-07-14 11:21:16 Північна Корея, Сирія та інші промосковські мандавошки, які визнають днр-лнр, - це не просто так.

Цей пшикоподібний «парад визнань» потрібен московії для застовбичення за собою цих маріонеткових квазі-утворень. Бо визнання днр-лнр дуже скоро стане однією з тем майбутніх шантажів. Лишається по шустріку забадяжити «референдум» про приєднання до складу рф – і деокупація цих зомбі-територій стане ну як вам сказати.

Коли ми говоримо про досвід російських анексій та гарячих точок, мусимо розуміти, що в новітній історії росія не віддала жодну загарбану нею територію: починаючи з 30-річних Абзахії та Придністров’я, продовжуючи 14-річною Осетією і закінчуючи 8-річним Кримом і ордло.

Прецедентів вибльовування агресором поглинутих територій – нема. Це не значить, що прецеденту не буде й надалі. Але це значить, що треба реально дивитися на історію російських воєн. Хіба що бабахне якийсь глобальний форс-мажор, на який молитися треба.

Час сильно підтискає. Бо 1 вересня діти окупованих територій підуть в окупантські школи з рос.програмою навчання, а рос.паспорти принесуть рускі почтальйони в кожну домівку разом із рубльовою пенсією.

Раша бачить успіхи ЗСУ – тому й педалює визнання/приєднання своїх сірих зон. Їм горить. Відкрити / Коментувати

2022-07-14 08:50:10 Почну ранок привітанням з нагоди дня народження для музиканта Юрія Рокецького.

Його гурт Green Silence – це реггі, ска й латиноамерика. Але роково-блюзовий голос Рокецького ще краще лягає ось на цю пісню. Добра Мадонна.

Це пісня з репертуару Лесика Бенда. Сам Лесик її на своїх концертах не співав. Важка. Я сам був свідком, як Лесик питав у залу, яку пісню заспівати на біс, і коли хтось крикнув Добра Мадонна! – він лише відмахнувся: Та де!

Коли я готував концерт пам’яті Лесика на Lviv Music Room – ніхто з артистів не ризикнув узяти Добру Мадонну. А Юрій Рокецький узяв. І батярська пісня зазвучала по-новому, баладно, грунтовно.

Піду гет на край землі,
Вниз ногами помахаю.
Возьму фляшку, або ліпше дві,
Сяду, буду пив, співав, з зірками покидаю.

Від нинішнього уродинника – Добра Мадонна, яка все почує і дасть усім нам здоров’ячка й міцності духу. Відкрити / Коментувати

2022-07-13 21:38:06 65% тих, хто втік від війни за кордон, не планують повертатися найближчим часом.

Це – закономірний відсоток усіх міграційних процесів. Я прогнозую його підняття до 75%. Це реальний показник тих, хто назавжди осяде за кордоном, скориставшись полегшеними програмами асиміляції. Повернуться одиниці.

Комусь не буде куди вертатися (втрата житла й окупація). Хтось знайде роботу за кордоном і зрозуміє, що тут такі гроші не світять. Хто вивіз дітей - для того справою материнського обов’язку буде захистити їх від війни. Той, хто має підлітків-синів – 100% лишиться за кордоном, оберігаючи хлопців від призову. Ну і головна причина: в країну невирішеної війни вертатися безглуздо.

Це і є мотиваційна база 5-ї хвилі укр.еміґрації. Вона є найменш українською з усіх попередніх. Ядро 5-ї хвилі – зросійщені перекотипольні елементи, які за кордоном малюють негативний портрет українства, маючи з українства лише паспорт.

5-а хвиля в своїй масі – малоросійська, русифікована какаяразніца. Вона й буде презентаційною вітриною українців перед Заходом у наступні роки.

Про це я раніше записав відеоблог, і сказане в ньому набуває ще більшої актуальності. До кінця року я прогнозую обвальне погіршення реноме українців у світі


Відкрити / Коментувати

2022-07-13 19:28:16 Чудову цифру 30 сьогодні святкує мій товариш, а передовсім надпрофесійний співак і музикант Павло Ільницький.

Окрім частих перетинів на різних музичних і приватних заходах, ми з Павлом мали за честь мати невимовно смачний концерт у Lviv Music Room. Це був проєкт на честь Богдана Весоловського – зачинателя легкого жанру лірики, танго, фокстротів. Павло підготував сольну програму з хітів довоєнної й міжвоєнної доби, а ми з радістю її зафільмували.

Від сьогоднішнього ювіляра – це шармове львівське танго. Тепер таку музику не пишуть. Тепер так не співають.

Павло Ільницький. Було не тужити. Відкрити / Коментувати