Ostap Drozdov

2022-07-17 21:38:11 Ще один буремний тиждень закриває пісня про 17 москалів.

Гурт Ot Vinta у життєствердному для рокабілі стилі розповідає історію про те, як у Львові до Криївки завітали 17 москалів.

Вони зайшли туди,
Де сестри і брати
За неньку можуть вивернуть нутро…

Ця пісня з сольного концерту Ot Vinta на Lviv Music Room нагадує мені ті предковічні довоєнні часи, коли всяка мразота з розряду русотурісто ходили в Криївку побухати, поржати й пофоткатися під портретами Шухевича й Бандери.

Я зненавидів цей заклад одразу, як тільки він з’явився. Вважаю, гіршої насмішки з національно-визвольної тематики, та ще й заробляння на цьому грошей, годі було придумати. Ну але прієжджім подобалося.

Може, війна внесе свої корективи, і гасло-пароль «Смерть москалям» утратить свою легковажність і веселощі.

Ну а пісня про 17 москалів – класна. Така, як має бути. Відкрити / Коментувати

2022-07-17 17:42:06 Спочатку я ще тримав себе в руках, але як мова зайшла за гнид, за хімію упоротих цьоць, за бика Бикова, за радянськосоюзного ностальгатора Люсінду та інший бактеріальний епітелій нашого суспільства – не стримався дати свої оцінки з позиції колекціонера клінічних проявів громадянської неповносправності. Живу в цій кунсткамері вже котрий рік, тож уже набив руку на експонатах і можу формувати повноцінну експозицію під рубрикою «Колонізовані».

З міркувань емпатії я більш ніж розумію, чому колонізовані індивіди так звиваються на розгаряченій українській пательні. Бо всі ці роки вони жили й розмножувалися в умовах руского міра, а він студений, як арктична крига. Руский мір був і є льодом у морзі українства. Колонізатори на довгі роки заморозили український розвиток, і колонізованим це, безумовно, подобалося. Все було лише по-їхньому. Українську справу скували люті морози, а колонізовані тішилися весь цей час своєю холоднокровною гегемонією.

Війна прийшла і все розморозила. Температура українського почала зростати по експоненті, зі стрибкоподібною прив’язкою до кожної Бучі-Маріуполя-Кременчука-Вінниці. Колонізованим, звиклих до танцю бездушних сніжинок, це не підходить. Вони починають топитися. З них лишається скаламучена вода, де кишать міріади рускомірних бактерій.

Українська пательня поволі розкочегарюється. Тому й біснуються колонізовані. Некомфортно їм стає зі своїм мікросвітом. Пече їм. Бо звикли до того, що морг пронумерованих українських ідей мовчав собі беззвучно. Ніхто їх не рухав, ніхто не ставив незручних питань.

А тепер будуть рухати й будуть ставити. Як казав один діяч, ніщо не зупинить ідею, час якої настав. Колонізовані мусять вийти з зони свого приватного комфорту на ширший простір України. Де їх чекають. І буде хімія, й буде фізика, й буде мова, й буде перемога.

Тільки захотіти треба зняти з себе корону зверхності й шовінізму. Про все це йшлося в учорашньому етері на НТА


Відкрити / Коментувати

2022-07-17 14:05:28 Пізній сталін і молодий путін. Такими я їх бачу.

Пізній сталін – недовірливий, параноїдальний, зрісся з троном, безальтернативний. Молодий путін – амбітний, самозакоханий, монопольний, вершинний.

Пізній сталін фінально користується з тієї гіперцентралізації, яку він вибудовував усе життя. Молодий путін у самому розквіті смакує будівництво суперконтрольованої моделі.

Пізній сталін гнівно присікає будь-яку конкурентність у будь-якому прояві.
Молодий путін будує максимально неконкурентний політикум із жорсткою вертикаллю контролю за ЗМІ.

Пізній сталін доживає віку в ореолі переможця й лідера зазомбованого народу. Молодий путін мріє увіковічнити себе в таких самих категоріях.

Пізній сталін самозадоволено усміхається, бо вважає свою ставку на силовиків правильною.
Молодий путін формує фалангу силовиків виключно за принципом лояльності, підтримки, дружби, особистої відданості й співучасті.

Пізній сталін знає, що після нього за кілометр немає сильного наступника, який втримає вуздечку тиранії, тому задає рейкам незворотньої сили.
Молодий путін про рейки ще не думає, але вуздечку вже облюбував.

Коли жертва дзеркалить кривдника – кривда подвоюється. Відкрити / Коментувати

2022-07-17 10:51:06 Саудівська Аравія - це дуже й дуже добре. Підтримка саудів може кардинально змінити ситуацію.

Якщо ця сонячна країна різко наростить видобуток нафти – це зіб’є ціни на світовому ринку і підіб’є позиції росії. На шаховій дошці енергоносіїв Саудівська Аравія найчастіше грала за білих. І як би інші світові гравці, обділені природою в частині корисних копалин, не дивилися косо на нафтових нарцисів, яким у рендомний спосіб пощастило мати в себе поклади нафти й газу, наразі доводиться боротися за кожного з них.

Свого часу саме Саудівська Аравія допомогла Рейгану поставити на коліна радянську економіку. Гегемонні позиції ссср на ринку постачання енергоносіїв були порушені яксамраз саудами. Тоді американцям вдалося пояснити нафтовим емірам, що насамперед вони виграють, прибравши з ринку совєтських дядюшек у квадратних костюмах.

А, як не крути, Саудівська Аравія є одним із найбільших імпортерів нафти. Торік ця країна виробляла 9 млн барелів нафти на день. Та й то цей показник є занижений, оскільки сауди скоротили видобуток, коли вибухнула пандемія ковіду.

Очевидно, що Байден повторює тактику Рейгана. Лишається Саудівській Аравії теж повторити свій вклад у крах червоного монстра. Відкрити / Коментувати

2022-07-16 21:18:06 Був такий журнал Акценти Плюс, і туди я років 3 тому написав Есе про добро. Спогади підкинули основні квінтесенції тієї публікації.

...Мені не підходить християнське гасло «плати за добро добром, а за зло – теж добром». Вважаю його шкідливим. Мені більше підходить конфуціанське «плати за добро – добром, а за зло – справедливістю».
...Я не вважаю добро чеснотою і не закликаю людей солодко творити добро направо й наліво. Бо коли надмір солодкого – починає нудити. Безадресне добро – неефективне. Добро можна творити лише комусь конкретно й цільово. Добро не можна чинити до того, хто не заслужив.
...Чим більше людина робить добра, тим більше внутрішніх чортиків водиться на дні її душі. Якщо добро – напоказ, отже, воно – вигідний щит, яким прикриваються легіони чорних демонів. Найпідліші вчинки роблять «правильні» люди.
...Добро – це відтермінування покарання та розплати. Не можна застосовувати добро до чорної людини. Я не вірю в те, що люди міняються. Вони лише пристосовуються. Не вірю в розкаяння. Кожне зло є осмислене, і воно мусить мати наслідки.
...Добро не слід плутати з усепрощенням. А тим паче з терпінням. Уся християнська есхатологія привчила людей до трактування добра як безборонного тіла без кулаків. Концепція другої щоки зіпсувала багатьох людей, які добро вбачають у неможливості дати відсіч.
...Інколи добром є не підняти, а допомогти швидше впасти. Інколи добром є штовхнути і пришвидшити процес падіння, а не штучно відтягувати неминуче. Ніхто не зобовязаний творити добро. Це добровільне право, а не загальний примус.
...Кожна історія добра – це історія вибачення. Ті, хто творять добро, за щось вибачаються.
...Не можна грати в добро. Бо програють усі. Відкрити / Коментувати

2022-07-16 18:06:06 Комплекс мовної меншовартості – це коли українці залишають свою рідну мову вдома, коли йдуть на роботу. Не я один бачу разючу нестиковку між кількістю тих, хто називає українську мову рідною, й тими, хто нею практично послуговується в публічному та професійному просторі.

Незламно стою на позиції, що в публічному та професійному просторі державна мова має бути гегемонною й безальтернативною. Для всіх і всюди. Атож, усі зусилля держави мають бути переміщені з захисту мови на її ультимативне застосування. За принципом «не гребе». Інакше діла не буде. Інакше путін завжди матиме кого захищати.

Про це я висловився в етері Громадського Інтерактивного Телебачення, яке підняло суворо-просте питання: як покласти край оцьому комплексу меншовартості?

Моя відподь така: від прохань перейти до вимог, бо якщо ми не будемо качати права на своїй землі і в своїй державі, то це робитиме ворог, або його п’ята колона, або русифіковані блукачі трьох сосен


Відкрити / Коментувати

2022-07-16 14:16:11 Інфантили.
Це слово я вживав ще до війни, і воно вичерпно описує певний психотип низькоякісного виборця, який на вибори ходить із тією самою метою, що і в туалет.

Електоральний (чи громадянський) інфантил страждає на патологічну нездатність брати на себе політичну відповідальність. Самому робити щось у своїй країні йому ростуть руки з дупи, тому інфантил ведеться на месій, на чарівників, на віртуальних героїв, які оце тільки прийдуть до влади – й засяють три сонця, пташки цьвірінькатимуть серед зими і зарплата збільшиться 10-кратно.

Інфантил у силу своєї плінтусності сповідує спрощену картину світу. Відтак на його примітивну душу бальзамом лягають утопізми на кшталт «перестати стріляти», «прийде весна й будемо садити», «буде так, як вирішиш ти» та інші іграшкові тези для дурників.

Панацеї на інфантилів нема, бо вони відчайдушно хочуть жити в ілюзіях. Не всіх дурних інфантилів війна забрала. Вони досі серед нас. І, перебуваючи в полоні своєї наївності, триматимуть у полоні всіх решту притомних. Відкрити / Коментувати

2022-07-16 10:48:26 Скільки ще Бикових, Невзорових, Дудів, Собчачок, Латиніних та інших москалів, замаскованих під нормальних людей, потрібно нашому народові, аби вийти на давно назріле узагальнення: руский – це патологія, діагноз, девіація.

Національний геном руских – непереборний. Мешканці морального й гуманітарного пекла не спроможні жити повноцінно, навіть якщо й фізично будуть поза ним. Бо моральний апокаліпсис не має локації. Це стан, а стан не належить до географічних категорій.

Якщо ти виріс на смітнику ідеологем – ти можеш бути лише високоінтелектуальним смітником. Хто почерпнув православія у версії від антихриста – той нестиме цю єресь псевдоцінностей до скону віків. Відходи людства і все найгірше, що є в популяції Homo Sapiens, сконцентровано в цьому народі, і це неможливо змінити зміною місця проживання.

Біологічний росіянізм - тупикова гілка дееволюції, й навіть якщо замість копит – ноги, замість жабрів – легені, та все одно гідність так і лишиться рудиментом. Сотні прочитаних книг не перекриють чортячої ницості, чорноти й злості, які кубляться десь там, на дні.

Носій рускої ідентичності успадковує хромосомний набір мракобісся. Різниця лише в тому, що воно може бути або тупо-прямолінійне, або вишукано-інтелектуальне. Бабратися в сортах мракобісся – дурному робота. Відкрити / Коментувати

2022-07-15 21:47:11 Тарас Шевченко в пісочній анімації виглядає ось так, як на цьому відео.

Ним я відкривав концерт до Дня Незалежності на Lviv Music Room 2 роки тому. Там ця пісочна анімація була щемливим інтро, а коли дивишся і слухаєш її окремо – вона є закінченим естетичним твором, який словами Шевченка так сильно й молекулярно промовляє до дня сьогоднішнього й воєнного, який мільйони людей змусив відчути, що таке чужина.

«Куди ти йдеш, не спитавшись?
На кого покинув
Батька, неньку старенькую,
Молоду дівчину?
На чужині не ті люде —
Тяжко з ними жити!
Ні з ким буде поплакати,
Ні поговорити».

Прошу всю свою українську органолептику налаштувати на ці кілька шевченківських хвилин пісочної анімації. Відкрити / Коментувати

2022-07-15 19:11:06 Муляє мене оте зерно наше.
Якщо вже живемо в такі цинічні часи, то зерно доцільно було б міняти на зброю. Тонна до тонни.

Якщо інші континенти хочуть їсти наше зерно, а не свої банани, сою та іншу хурму, то най не конвой приставляють до кораблів, а дуло до скроні росії-терориста. І тоді Африка не помре з голоду, а ми будемо вміло конвертувати свій експорт у найнеобхідніше.

Звісно, я зумисне спрощую ситуацію. Але рано чи пізно Україна змушена буде ламати своє сировинно-донорське місце у світовій економіці. Або ж свою незамінність треба вчитися обертати в таку залежність покупців, якою можна успішно грати й маніпулювати. І не боятися того.

Бо як треба всім наше зерно – то весь Стамбул на вухах стоїть і шукають суперкомпромісні варіянти. А взамін що? Українці так і не почули, яку ВИГОДУ виторгувала наша держава з деблокації портів і конвоювання зерна міжнародними силами.

А без вигоди зернова історія не має сенсу. Хотілось би знати про національний бенефіт. Хоча б натяком. Відкрити / Коментувати