Філіжанка ✙

2021-02-18 15:38:39 ​​У нас для вас хороші новини

По-перше, ми робимо ребрендінг. Можливо ви помітили, що у нас змінилось лого. Ми збирали на нього гроші, але нам його розробив наш підписник @Delayit абсолютно безкоштовно. А тому гроші, які мали піти на логотип (1 000 грн), ми задонейтили на ініціативу Андрія Дубчака по створенню незалежного репортерське інтерактивного медіа про військовий конфлікт та гібридну війну РФ проти України. Нам близька тема розвитку незалежних медіа, а тим поче тема розвитку військової журналістики. Тому ми вирішили долучитись до збору коштів, і закликаємо вас також допомогти розвитку військової журналістики в Україні.

По-друге, ми плануємо виходити на нові платформи. Мова йде про Фейсбук, Інстаграм, Ютюб. Ми вже давно застрягли на позначці близько 4К підписників в телеграмі, і не можемо ніяк зрушитись з місця. Ми дійшли висновку, що на нас підписались вже всі ті, кому цікава україномовна аналітика в телеграмі. А тому час залучати аудиторію з інших платформ. Поки не можемо сказати, що саме вас чекатиме, але запевняємо, ви будете приємно здивованні.

Ті, кому близька наша творчість, можуть нам допомогти. Розкажіть про нас 3 своїм друзям. Просто надішліть їм посилання на наші пости. Можливо їм сподобається і вони підпишуться. Нам буде дуже приємно

Також, якщо ви маєте можливість і бажання, то можете допомогти нам матеріально

Наші банківські реквізити: 5375414101509130

Наша МоноБанка

Гроші підуть на рекламу Філіжанки в Інстаграмі і Фейсбуці Відкрити / Коментувати

2021-02-17 22:37:00 ​​Спершу закриття проросійських телеканалів, потім підозра СБУ для Шарія. Що далі? Заборона ОПЗЖ за прикладом комуністичної партії? Чи може підозра Медведчуку? Може взагалі закон щодо колаборантів? Це звісно наші вогкі мрії, проте позитивна тенденція є і нам залишається припускати з чим вона пов’язана.

Одна з можливих причин – це зачистка політичного поля. Згідно соціології, рейтинг Зеленського і «Слуги народу» почав стрімко падати в східних областях, які традиційно є більш проросійськими. Зеленський не виправдав сподівань президента, який помирить Україну з Росією, а тому електорат почав цікавитись альтернативними політичними силами типу ОПЗЖ чи партії Шарія. Відвоювати назад цей електорат для Зеленського неможливо, адже медіахолдинг Медведчука підтримував тезу «Зеленський = Порошенко».

Рішення закрити канали Медведчука вбило двох зайців одночасно: По-перше, зник величезний медіаресурс, який систематично говорив про поганого Зеленського. По-друге, та політична сила, яка переманювала електорат Зеленського, втратила інструмент, яким впливала на думку маси. Щодо Шарія працює та сама історія. Інтерес до його політ сили зріс (про це знову ж таки свідчить соціологія), а тому його краще прикрити. Закриття каналів Медведчука дуже позитивно вплинуло на рейтинг Зеленського в західних регіонах. Швидше всього, підозра Шарію теж позитивно спрацює, проте потрібно дочекатись свіжих ретингів.

До біса смішна історія жаби-гадюки, яку розіграла дружина Шарія відразу після підозри. Лице проросійського ресурсу «СтранаЮа» Алєся Мєдвєдєва лайкнула пост політтехнолога Володимира Петрова, де той виклав відео, у якому імітує лускання шаріка. Це заскріншотила дружина Шарія, і в дуже ображеній формі пред’явила Мєдвєдєвій. І зараз Шарій вже сам розносить Мєдвєдєву, яка нібито приповзла вибачатись. Скажу відверто, дуже приємно спостерігати, як під час кризи у ватних рядах, вони пред’являють один одному, замість того, щоб гуртуватись.

Сам Шарій каже, що підозра грає йому на руку. Мов, тепер в нього є фактичні дані, які допоможуть йому оформити політичний притулок. Але здається ні Шарій, ні люди, які підтримують цю тезу, взагалі не розуміють, як працюють екстрадиції, інтрепол, міжнародний розшук і тд.

Зараз неможливо передбачити, чим закінчиться ця історія. Можливо все згасне не почавши горіти. Можливо офіс президента вирішив навести суєту і закрити Шарія. Завтра буде показовий момент – засідання РНБО. Якщо на ньому буде прийнято чергове гучне рішення на кшталт: закриття каналу «Наш», санкції проти проросійських політиків, тощо – то ми можемо говорити про початок нової державної політики, і це свідчитиме про те, що справу Шарія доведуть до кінця.

Стодоля Відкрити / Коментувати

2021-02-16 23:10:15 ​​12 лютого минула шоста річниця підписання Мінських угод (Мінськ-2). Це комплекс заходів, що мав припинити бойові дії та вирішити ситуацію мирним шляхом, без кровопролиття. Цим угодам передував Мінський протокол – угода про тимчасове перемир’я, що була підписана… Відкрити / Коментувати

2021-02-16 18:25:22 ​​12 лютого минула шоста річниця підписання Мінських угод (Мінськ-2). Це комплекс заходів, що мав припинити бойові дії та вирішити ситуацію мирним шляхом, без кровопролиття. Цим угодам передував Мінський протокол – угода про тимчасове перемир’я, що була підписана у Мінську 5 вересня 2014 року та дала змогу українській армії перегрупуватися та укріпити позиції. На жаль, мир так і не прийшов. Бойовики вже 15 лютого 2015 року (день коли мало б розпочатися перемир’я) порушили угоду та почали обстріл наших позицій. Відтоді пройшло сім років, а ми далі ведемо гібридну війну, втрачаємо наших бійців та намагаємося відмитися від бруду проросійської пропаганди, що просуває «русскій мір».

Цікаво, що в УП вийшло інтерв’ю з Петром Порошенком, де він розповідав чуттєву історію про те, як він хоробро відстоював український суверенітет і не прийняв жодного ультиматуму Путіна, а цю ніч перемовин зазвав «найжахливішою у своєму житті». Звісно, тоді було зроблено багато хороших речей, однак якщо вже згадуєш про подвиги, згадуй і про невдачі. Порошенко підписав документи, що розпочали інформаційну та політичну війну в середині України. Тоді він був не проти формули Штайнмаєра, яку сьогодні так засуджує. Не варто забувати ці речі і героїзувати експрезидента як месію.

Сьогодні, Мінські угоди неможливо виконали, адже це напряму загрожує незалежності України. Так, тоді підписання Мінських угод було необхідним, адже наша армія була неготова протистояти російським військам. Однак треба пам’ятати, що ці документи дали початок дипломатичній боротьбі України за власну свободу та стали засобом маніпуляції з боку проросійських політичних діячів та організацій. Тепер Україна не може відмовитися від них, адже це буде негативно прийнято європейськими союзниками: Німеччиною та Францією, що також їх підписувати. Ці угоди стали тягарем для України, який тягне її на дно. Сьогодні Мінські угоди – це політичний інструмент у руках ворога. Це кайдани, які зв’язали нам руки.

Щодо Кремля, то хто досі не зрозумів, він не бачить сенсу вести перемовини чи дотримуватися Мінських угод. Спочатку Москва підписувала договори та йшла на перемовини, бо очікувала на вибори в Україні та перемогу їхнього кандидата. Коли цей план не спрацював, вони вирішили схилити на свій бік обраного президента та його оточення, але і тут невдача. Отож пішли по старому сценарію – нас тут немає, ведіть перемовини з бойовиками, це ж громадянська війна.

Путіну вигідна війна з Україною, адже конфлікт з Грузією охолонув, а зомбований російський народ треба годувати казочками про ворогів та страшними байками про українських нацистів. Конфлікт на Сході України - це скарб для його машини пропаганди, яка цілодобово поливає помиями українців та їхнє прагнення самому обирати свій шлях. Путін нізащо не відпустить Донбас, він занадто важливий для його режиму. Він буде дальше виписувати дотації псевдореспублікам та спонсорувати проросійську пропаганду, розколюючи українське суспільство. Зараз йде мова про загострення конфлікту, і це очевидно, бо Росія прагне зберегти контроль над окупованими територіями і можливо, таким чином, відповісти Зеленському за закриття каналів Медведчука та посилену боротьбу проти російської пропаганди. Конфлікт ймовірно скоро знову стане активним і Кремль змусить знову сісти Зеленського за стіл переговорів та почне диктувати свої умови.

Чип Відкрити / Коментувати

2021-02-16 10:25:42 Хто такий Герой України?

Той, хто перефарбував прапор своєї Батьківщини і присягнув на вірність окупанту?

Чи той, хто віддав своє життя у боротьбі за нашу незалежність і наше майбутнє?

Ми свій вибір зробили.

Зробіть і Ви: https://petition.president.gov.ua/petition/112634 Відкрити / Коментувати

2021-02-15 18:11:38 ​​Після закриття Медведчуківських каналів ми спостерігаємо цілий ряд незвичних подій. Перше, що кидається в очі, це різкий спад рейтингу ОПЗЖ. Згідно опитуванню КМІС за 22 січня, рейтинг ОПЗЖ становить 20.7%. Проте згідно опитуванню КМІС за 5-7 лютого (після закриття каналів Медведчука) рейтинг становить 16.8%, тобто майже на 4% менше, а це на хвилиночку більше ніж рейтинг Голосу.

Як ми вже згадували в подкасті, це можна пов’язувати з тим, що після закриття «Zik», «NewsOne» та «112 Україна», їхня аудиторія перейшла на Мураєвський телеканал «Наш», через що його трафік зріс в 3.5 рази. Здавалось б, «Наш» також проросійський канал, і після обурливого закриття Медведчуківських каналів, рейтинг ОПЗЖ навпаки мав б зрости за рахунок підтримки каналу «Наш». Проте Мураєв і ОПЗЖ мають свої рахунки, і замість того, щоб підтримати колег з одного політичного табору, Мураєв наказав своїм підлеглим підтримувати рішення закриття Медведчуківських каналів в ефірах каналу «Наш». Електорат ОПЗЖ й так неможливо відзначити особливими розумовими здібностями, але вони настільки тупі, що аж 18% прихильників ОПЗЖ підтримали закриття каналів.

Зверніть увагу, наскільки просто було закрити канали. Достатньо лише 1 рішення РНБО, запровадити санкції проти юридичного власника каналів Медведчука Тараса Козака. Зараз ОПЗЖ зрозуміли свою помилку, і наступні канали відкривають не у власності однієї конкретної особи, а як колективну власність журналістського колективу. Таким чином закрити нові проросійські канали буде складніше, адже санкції доведеться впроваджувати не проти 1 особи, а проти цілої зграї проросійських баранів, а це не так просто.

Зараз в різного роду анонімних телеграм-каналах, які пов’язують офісом президента, ширяться чутки, що цього четверга на засіданні РНБО нас чекає ще одне гучне рішення по відношенню ОПЗЖ. За чутками, представники ОПЗЖ безупинно приходять до ОП, щоб якось домовитись і уникнути чергових дій проти себе, проте все марно.

Такі послідовні і різкі дії щодо утиску ОПЗЖ можна пов’язати багато з чим. Для прикладу з інавгурацією Байдена. Щонайменше, на це вказує схвальні відгуки США і ЄС щодо закриття Медведчуківських каналів. Особливого значення, з чим пов’язанні ці дії, насправді немає. Є факт закриття телеканалів і чутки майбутніх утисків ОПЗЖ – та й добре.

Зараз ж потрібно відкласти свої політичні переконання, і підтримувати позитивні рішення влади. Не потрібно горіти і писати під кожним постом у фейсбуці, що канали закрив ще Гетьман в 2018 році. Потрібно просто визнати, що це правильні дії – і рухатись далі. Це як правило кнута і пряника. Зеленський робить щось добре, як от закриття проросійських телеканалів – молодець Вова, ось тобі пряник. Зеленський робить щось погане, типу кумівства з Аваковим – получай сцяними ганчірками по губам.

Таким чином ми підштовхуватимемо владу до тих дій, які нам потрібні, і можливо, в майбутньому ми побачимо закон стосовно колаборантів. Що цікаво, згідно опитуванню КМІС за 5-7 лютого, рейтинг Зеленського зріз в традиційно проукраїнських західних регіонах, тобто його проукраїнські дії позитивно впливають на його рейтинг. think about it, пане президент.

Стодоля Відкрити / Коментувати

2021-02-14 19:08:25 ​​Сьогодні на зустрічі з головними редакторами російських пропагандиських помийок, Путін сказав, що «Москва не кине Донбас не зважаючи ні на що». Це ще один доказ того, що Росія ніколи не залишить Україну в спокої. Дехто може сказати, що це лише Путін і його… Відкрити / Коментувати

2021-02-14 17:19:57 ​​Сьогодні на зустрічі з головними редакторами російських пропагандиських помийок, Путін сказав, що «Москва не кине Донбас не зважаючи ні на що». Це ще один доказ того, що Росія ніколи не залишить Україну в спокої. Дехто може сказати, що це лише Путін і його прихильники дотримуються такої думки, а от є опозиційний Навальний й інші «хороші рускіє», з якими можна про щось говорити.

Проте прихильники так званих російських опозиціонерів не люблять, коли ти вказуєш їм на імперську сутність навіть найліберальнішого руского. Наприклад, Навальний під час російсько-грузинської війни жорство висловлювався про дії Грузії і називав грузинів «гризунами». На його думку, коли на твою країну нападає Росія, ти повинен здатись, а не відстоювати своє. Також для Навального «Крим не бутреброд з ковбасою, щоб його туди-сюди повертати». Він не раз підкреслював свою імперську сутність заявами про прихильність сталінським репресіям і про ідеї панславінізму на чолі з Росією. Тому допоки існує таке непорозуміння як Росія, доти українці не зможуть спокійно жити. Це потрібно прийняти як факт і рухатись далі.

Проте є проблема. Вона полягає в тому, що серед українців досить багато тих, хто всіляко відштовхує розуміння того, що з Росією ніколи не буде миру. Вони слідкують за подіями в Росії, підтримують так званих російських опозиціонерів, слухають російських інфлуенсерів і перебуваючи в російському культурному просторі, вчать адекватних людей життю.

Вони свідомо не помічають проблем у власній країні. Вони знають, що в країні вже 7 рік йде війна, але вони роблять вигляд, що це їх не стосуються. Дуже весело спостерігати, як умовний Олег з Козятина знімає тік-ток на підтримку Навального в Росії. Його не турбує, що в його під’їзді насрано, що в його місці немає нормальної інфраструктури, що його в будь який момент можуть прийняти мусара і пришити мокруху. Але його турбує, що за 1050 км від його дому розігрується російська політична вистава.

Те, що значну частину наших громадян турбують проблеми ворожої держави – є наслідком програного культурного простору. Наші люди слухають російську музику, підписані на російськи канали в телеграмі, дивляться російських блогерів, сміються з російських мемів. Коли ти починаєш говорити з такими людьми про політику, кажеш, що не можна слухати русню, бо вона вбиває твою країну, то такі люди відповідають, що вони «аполітичні», і взагалі «музика і спорт поза політикою». Але в той ж час у своїх соціальних мережах ці ж самі люди діляться переживаннями за рускіх, які вийшли на протести. Подвійні стандарти, як воно є. І все це є наслідком просраного культурного простору.

Ніщо поза політикою. Не можна окремо оцінювати постать людини, а окремо її творчість. Все має значення. Не можна казати «Ну так, Тіматі відвертий ватник і підтримує Путіна, але ж його репчик качає!». Це те саме, що казати: «Ну так, Тіматі їбе дітей, але ж його репчик качає!»
Все дуже просто: допоки існує Росія – миру не буде. Допоки наші люди толеруватимуть російським реаліям – миру не буде. Допоки ми житимемо поза політикою – миру не буде.

Стодоля Відкрити / Коментувати

2021-02-13 22:05:26 ​​Давно ж не було подкастів

Подкаст «Філіжанка» / Білорусь і цікаві рейтинги в Україні

Що Ціханоўская хоче від України і чи є шанси на справжній білоруський двіж?

Рейтинги партій і потенційних кандидатів в президенти. Чому Порошенко смокче у будь якому випадку і як закриття каналів Медведчука вплинуло на його рейтинги?

Слухати можна тут:
YouTube / Anchor Відкрити / Коментувати

2021-02-11 19:09:23 ​​Суспільство формується шляхом об’єднання людей, що мають схожі культурні та соціальні ознаки та погляди. Воно формує свої власні політичні інститути, які повинні бути підпорядковані виключно цьому суспільству, а не зовнішнім політичним, економічним чи будь-яким іншим формуванням. Один із принципів (критеріїв) існування суспільства, як структурної одиниці, - це політична незалежність та здатність побудови власного шляху розвитку для задоволення потреб всіх учасників даного об’єднання та створення сприятливих умов для існування майбутніх поколінь. Ця потреба спричиняє виникнення інституту держави та правових механізмів, що будуть забезпечувати існування державного утворення. Створення відкритого та прогресивного суспільства, а отже і держави, потребує закріплення демократичних поглядів, плюралізму та свободи вибору моральних та етичних цінностей. Однак завдяки людському фактору та нашим природним властивостям, це не завжди виходить.

Росіяни – це народ, що з моменту створення свого власного первісного державного утворення не знав іншого ладу, як жити під чиєюсь диктатурою. Монархізм, абсолютизм у формі князів, ханів та царів, тоталітаризм у формі більшовицької системи й авторитаризм у формі одноосібного правління однієї людини на чолі малої групи привілейованих — це майже вся політична історія цього народу. Авжеж, були окремі недовгі періоди, коли політична система ставала щось типу демократичною та інклюзивною. Останній раз це було у 90-х роках, коли протягом десяти років вибудовувалася демократична система і лібералізувалося законодавство. Був плюралізм думок, а уряд проваджував ринкові реформи для розвитку економіки. Тоді було багато незалежних діячів-реформаторів: Гайдар, Касьянов, Чубайс. Однак з початком другого терміну Путіна ці зусилля пішли нанівець. Була встановлена авторитарна вертикаль влади та збудована система екстрактивних інститутів, завдяки яким всі ресурси та багатство викачувалися для малого кола еліти, на чолі якої стояв Путін.

Аналізуючи російську історію, можна сказати, що російський народ не може існувати без власного «царя». Багато російських політологів та загалом багато людей у Росії погоджуються з цим твердженням та вважають, що росіяни не здатні жити без «сильної руки», без автократа на троні. Деякі посилаються на менталітет, що росіяни такими є, що звісно не є повністю правдою чи аксіомою, адже це поняття суб’єктивне і плинне. Воно не є сталим і не може схарактеризувати весь народ, адже він складається з безліч індивідів, які мають свої звички та цінності. Можна сказати, що менталітету не існує, а існування цілого окремого суспільства залежить виключно від його дій. Однак, на перший план виходить багаторічна пропаганда, яка як і за часів правління Романових, так і за нинішнього правління вічного лідера Росії переконує людей у протилежному. За останні 20 років (та й за часів СРСР та Російської імперії) російський народ умисно перетворювали в сліпу та дурну аполітичну масу, яка працює за принципом «ковбаса в обмін на свободу». Путінська влада створила нову подобу роману Джоржа Орвела «1984», з маргінальним суспільством, якому промито мізки про зовнішню загрозу та неспроможність щось змінити. Влада привчила їх смиренню та забрала у більшості надію на зміни, лишила їх у страху перед режимом. Путін залишив лише ліберальну опозицію, знаючи, що вона беззуба, адже сам її такою і зробив. Насправді Кремлю пощастило, що ліберальні опозиційні групи не здатні до силового протистояння та поваленню диктаторського режиму, адже вони бажають боротися згідно з законом, який, як на диво, написала сама ж авторитарна система, проти якої вони борються.

Російське суспільство мертве давно. Провина не тільки у режимах, що керували ними, адже саме люди приводять ці режими до влади. Вони винні у власних бідах, однак нічого з тим не роблять, тільки криво дивляться на Захід, де люди не бояться боротися за власну свободу, навіть ціною власного життя. Думка про те, що росіяни не спроможні збудувати демократичну державу з розвинутими ринковими відносинами, частково навіяна, однак все ж має свою частку правди.

Чип Відкрити / Коментувати